вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.08.2025м. ДніпроСправа № 904/1287/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., в інтересах держави в особі Тернівської міської ради, м. Тернівка, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл.
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем", м. Бровари, Київська обл.;
відповідача-2: Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство", м. Тернівка, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл.
про розірвання договору та стягнення грошових коштів у розмірі 2 447 529 грн 82 коп.
Представники:
прокурор: Афанасенко К.В., за службовим посвідченням, прокурор;
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Закірова Н.В., за довіреністю, адвокат.
Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Тернівської міської рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:
- розірвати договір поставки № 13п-25 від 14.01.2025, укладений між Комунальним підприємством "Тернівське житлово-комунальне підприємство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" на користь Тернівської міської ради заборгованість у сумі 2 447 529 грн 82 коп., з яких: 2 160 220 грн 50 коп. - основний борг, 136 093 грн 89 коп. - пеня, 151 215 грн 43 коп. - штраф.
Судові витрати прокурор просить покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору поставки № 13п-25 від 14.01.2025 в частині повної та своєчасної поставки товару.
Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 24.04.2025.
03.04.2025 Тернівською міською радою до суду подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
17.04.2025 ТОВ "Торговий дім "Інтерференц Систем" до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке:
- в позовній заяві позивач зазначає, що починаючи з 17 січня 2025 року та станом на день звернення прокурора з позовом відповідачем-1 не забезпечено відпуск на узгодженій сторонами договору АЗС жодного літру пального за талонами оплаченими позивачем.
Проте позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту невиконання саме відповідачем свого обов'язку;
- відповідач-1 звертає увагу суду на той факт, що відповідно до умов договору-товаром є саме бензин А-95 та дизельне паливо, а бланки-дозволи (тобто талони) є лише способом отримання такого товару.
Доказом здійснення поставки товару, а отже і отримання бензину А-95 та дизельного палива у кількості, слугують підписана сторонами без зауважень видаткова накладна № 47 від 15 січня 2025 року.
Як зазначено в позовній заяві, позивач підтверджує факт отримання талонів у повному обсязі відповідно до умов укладених Договорів.
Проте позивачем дані документи не надаються взагалі.
Таким чином, не можливо встановити як факт нездійснення відпустку товару, так і кількість начебто невідпущеного пального.
У підготовче засідання 24.04.2025 позивач та відповідач-1 явку повноважних представників не забезпечили, відповідач-1 про причини неявки суд не повідомив.
Прокурор просила відкласти підготовче засідання для підготовки відповіді на відзив.
У судовому засіданні 24.04.2025 представник відповідача-2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що КП «ТЖКП» не заперечує проти задоволення позовних вимог Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Тернівської міської ради у повному обсязі щодо розірвання договору №13п-25 від 14.01.2025 та стягнення грошових коштів з ТОВ «ТД «Інтенференс Систем».
Ухвалою суду від 24.04.2025 розгляд підготовчого засідання відкладався до 15.05.2025.
29.04.2025 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує на те що в порушення умов договору, починаючи з 17.01.2025 та станом на день звернення прокурора з позовом до суду ТОВ «ТД «ІФС» не забезпечено відпуск на узгодженій сторонами Договору АЗС жодного літру пального за талонами, оплаченими замовником.
Починаючи з 28.01.2025 представниками замовника в присутності співробітників АЗС «АВІАС ПЛЮС» (м. Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська обл.) складаються акти, відповідно до яких пального на АЗС в наявності немає.
16.02.2025 представником КП «ТЖКП» в присутності співробітника АЗС «АВІАС ПЛЮС» (м. Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська обл.) складено Акт, відповідно до якого АЗС було наявне пальне - Бензин А-92, яке за талонами не відпускалось. Бензину А-95 та Дизельного палива в цей день також не було.
Таким чином, на думку прокурора, матеріалами справи підтверджено, що отримати Товар (пальне) за талонами, придбаними у ТОВ «ТД «ІФС», станом на день звернення з позовною заявою до суду виявилось неможливим у зв'язку з відсутністю пального на АЗС.
Отже, неможливість використання талонів доводить не виконання відповідачем зобов'язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у Договорі поставки №13п-25 від 14.01.2025.
Посилання відповідача на судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції у справах №908/2277/23, №918/1002/23 та №905/1385/23 є недоречними, оскільки вони ухвалені за інших фактичних обставин та з урахуванням іншого складу доказів.
У підготовче засідання 15.05.2025 позивач та відповідач-1 явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 прокурор та представник відповідача-2 подали клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою від 15.05.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.06.2025.
29.05.2025 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
09.06.2025 від Павлоградської окружної прокуратури до суду надійшли пояснення по справі в яких останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У підготовчому засіданні 24.06.2025 позивач та відповідач-1 явку повноважних представників не забезпечили.
У підготовчому засіданні прокурор та відповідач-2 не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 24.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті в засіданні на 15.07.2025.
У судове засідання 15.07.2025 позивач та відповідач-1 явку повноважних представників не забезпечили.
Ухвалою суду від 15.07.2025 розгляд справи відкладався до 19.08.2025.
У судове засідання 19.08.2025 позивач та відповідач-1 явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників позивача та відповідача-1.
У судовому засіданні 19.08.2025 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив на позов, просив їх задовольнити; представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог не заперечував.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для розірвання договору поставки № 13п-25 від 14.01.2025 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" на користь Тернівської міської рада заборгованість у сумі 2 447 529 грн 82 коп.
Звертаючись з даним позовом, прокурор вказує на те, що опрацюванням відомостей, розміщених на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель, встановлено, що у грудні 2024 року Комунальним підприємством «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (далі - КП «ТЖКП», замовник), розміщено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями UА-2024-12-30-009508-а щодо закупівлі товару з предметом: «Нафта і дистиляти: Бензин А-95, дизельне паливо у талонах», очікуваною вартістю 2 315 640 грн 00 коп.
За результатами закупівлі між КП «ТЖКП», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (далі - ТОВ «ТД «ІФС», постачальник), як постачальником, укладено договір поставки №13п-25 від 14.01.2025 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.2. договору постачальник зобов'язується своєчасно поставити та передати у власність замовнику, у кількості, асортименті та за ціною узгодженою Сторонами, що визначено у цьому договорі, специфікації №1 (додаток №1) та технічних характеристик (додаток №2), що є невід'ємними частинами цього договору, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Кількість товару, що передається постачальником на умовах даного договору, відображається у видаткових накладних.
Загальна сума договору становить 2 160 220,50 грн, в тому числі ПДВ 360 036,75 грн (п. 3.2. договору).
Розрахунки за договором, здійснюються по факту поставки, на визначену адресу у специфікації №1 (додаток №1) та відповідно до технічних характеристик (додаток №2), протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати надходження бюджетного фінансування на розрахунковий рахунок замовника (п. 3.5. договору).
Джерело фінансування - місцевий бюджет (п. 3.8. договору).
Відпуск товару здійснюється за відпускними талонами цілодобово, включаючи суботу, неділю, святкові та неробочі дні. Талони на отримання нафтопродуктів - документи, встановленої Постачальником форми, що дозволяє його пред'явнику отримати товар на АЗС. Талон не є засобом розрахунків/платежів між; сторонами. Талон містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт замовника при наданні таких талон на АЗС. Талон має декілька ступенів захисту. У разі, якщо постачальник здійснює перехід на талони нового зразку, він повинен здійснити рівноцінний обмін талонів старого зразку, що залишилися у замовника та не були реалізовані, на талони нового зразку. постачальник оновлює талони (замінює на нові, продовжує термін дії) в повному обсязі, без зміни кількості літрів та вимог доплат (п. 4.1. договору).
Передача талонів замовнику здійснюється після пред'явлення ним довіреності на одержання партії товару, оформленої у встановленому порядку, та підписання видаткової накладної (п. 4.2. договору).
Строк поставки товару: талони поставляються протягом 10 (десяти) робочих днів з наступного дня після дати укладання (підписання) договору (п. 4.3. договору).
Місце поставки (передачі) товарів: щоденна та цілодобова заправка паливом на АЗС Постачальника на території м. Тернівка, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл. Талони поставляються за адресою: 51500, Україна, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м. Тернівка, вул. Героїв України, 29 (п. 4.4. договору).
Договір набуває чинності з дати/моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року (п. 14.1. договору).
Відповідно до п. 1 специфікації №1 (додаток №1 до договору) постачальник на умовах договору зобов'язується передати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити нижченаведений товар:
1) Бензин А-95 (09132000-3 Бензин) - у кількості 12169 літрів, за ціною 47,50 грн за од. без ПДВ, на загальну суму 578 027,50 грн без ПДВ;
2) Дизельне паливо (09134200-9 Дизельне паливо) - у кількості 26 425 літрів, за ціною 46,25 грн за од. без ПДВ, на загальну суму 1 222 156,25 грн без ПДВ.
Податок на додану вартість становить 360 036,75 грн. Разом з ПДВ - 2 160 220,50 грн.
Умови поставки Товару: DDP (Інкотермс-2010), талони поставляється протягом 10 (десяти) робочих днів з наступного дня після дати укладання (підписання) договору, за адресою: щоденна та цілодобова заправка паливом на АЗС постачальника на території м. Тернівка, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл. Талони поставляються за адресою: 51500, Україна, Дніпропетровська обл., Павлоградський р- н, м. Тернівка, вул. Героїв України, 29 (п. 2 специфікації №1).
Відповідно до п. З Технічних характеристик (додаток №2 до договору):
3.1. Продаж нафтопродуктів повинен здійснюватися через стаціонарну мережу автозаправних станцій, що призначені для заправки транспортних засобів пальним, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20.12.1997 р. № 1442 (зі змінами та доповненнями).
3.2. Поставка (передача) товару, у власність замовника здійснюється по талонах номіналом 5 л, 10 л, 15 л, 20 л.
3.3. Фактичний відпуск дизельного палива та бензину (заправка автотранспорту Замовника), буде здійснюватися цілодобово по талонах безпосередньо на власних або партнерських, або орендованих тощо автозаправних станціях Постачальника, які розташовано в м. Тернівка Дніпропетровської обл.
3.4. Термін дії талонів повинен бути не менше 24 місяців з моменту їх отримання Замовником, які в подальшому будуть обмінені на пальне, через стаціонарну мережу власних або орендованих автозаправних станцій (АЗС), що призначені для заправки транспортних засобів.
3.5. Талони мають прийматися на всіх АЗС, що надані в тендерній пропозиції Постачальника.
3.8. Зважаючи на виробничу потребу замовника, відпуск нафтопродуктів замовнику повинен здійснюватися цілодобово, тому замовником встановлена в тендерній документації вимога в частині здійснення поставки згідно з адресою та місцезнаходженням АЗС у межах 2 (двох) кілометрів від замовника.
Відповідно до Інформаційної довідки від 02.01.2025 б/н, долученої ТОВ «ТД «ІФС» до тендерної пропозиції, підприємством було запропоновано замовнику здійснювати заправку автомобілів на АЗС «АВІАС ПЛЮС», що розташована за адресою: м. Тернівка, вул. Харківська, 22.
Так, на виконання п. 4.2. договору сторонами складено видаткову накладну №47 від 15.01.2025, якою засвідчено передачу талонів на Бензин А-95 та Дизельне паливо на всю суму договору - 2 160 220 грн 50 коп.
В свою чергу, позивачем 21.01.2025 за отримані талони перераховано на користь відповідача грошові кошти суму 2 160 220 грн 50 коп. на підставі видаткової накладеної №47 від 15.01.2025, що підтверджується копією платіжної інструкції №9 від 20.01.2025.
Разом з тим, в порушення умов договору, починаючи з 17.01.2025 та станом на день звернення прокурора з позовом до суду ТОВ «ТД «ІФС» не забезпечено відпуск на узгодженій сторонами договору АЗС жодного літру пального за талонами, оплаченими замовником.
Починаючи з 28.01.2025 представниками замовника в присутності співробітників АЗС «АВІАС ПЛЮС» (м. Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська обл.) складалися акти, відповідно до яких пального на АЗС в наявності немає.
16.02.2025 представником КП «ТЖКП» в присутності співробітника АЗС «АВІАС ПЛЮС» (м. Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська обл.) складено акт, відповідно до якого АЗС було наявне пальне - Бензин А-92, яке за талонами не відпускалось. Бензину А-95 та Дизельного палива в цей день також не було.
Таким чином, станом на сьогоднішній день, отримати товар (пальне) за талонами, придбаними у ТОВ «ТД «ІФС», виявилось неможливим у зв'язку з відсутністю пального на АЗС.
Вказані обставини вказують на суттєве порушення ТОВ «ТД «ІФС» умов договору щодо відпуску товару на визначеній АЗС.
22.01.2025 замовником на електронну адресу ТОВ «ТД «ІФС» направлено лист від 22.01.2025 за №102, відповідно до якого, починаючи з 17.01.2025 та станом на 22.01.2025 АЗС «АВІАС ПЛЮС» відмовляє у заправці автомобілів замовника за талонами постачальника, тобто не приймає талони постачальника. Оскільки постачальником не виконано умови договору в частині поставки талонів, які будуть прийматись на АЗС, зазначеній постачальником у тендерній пропозиції, КП «ТЖКП» ініціює розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 15.3. договору.
На підставі викладеного, замовник просив постачальника укласти додаткову угоду про розірвання договору та повернути кошти, сплачені за поставку талонів, які виділені з місцевого бюджету Тернівської громади.
В свою чергу, КП «ТЖКП» гарантувало протягом трьох робочих днів після отримання грошових коштів на свій розрахунковий рахунок, який зазначений у договорі, повернути поставлений товар у повному обсязі.
Проте відповіді на вказаний лист не ТОВ «ТД «ІФС» не надало.
Також, 03.02.2025 засобами поштового зв'язку на абонентську скриньку постачальника у м. Запоріжжі замовником було додатково направлено лист від 22.01.2025 за №102 та лист від 03.02.2025 за №166, відповідно до якого починаючи з дати отримання талонів та станом на 03.02.2025 на АЗС «АВІАС ПЛЮС» відсутнє пальне, гарантій та підтверджень того, що найближчим часом на цих АЗС з'явиться пальне - немає. Відсутність можливості здійснити заправку транспортних засобів (техніки) замовника призводить до неможливості здійснення господарської діяльності (копії відповідних актів додано).
Враховуючи те, що відповіді на попередній лист замовника до постачальника не отримано, КП «ТЖКП» повторно надіслано запит про розірвання договору та повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника.
В свою чергу КП «ТЖКП» гарантувало протягом одного робочого дня після отримання грошових коштів на свій розрахунковий рахунок, який зазначений у договорі, повернути поставлений товар у повному обсязі, шляхом відправлення його Новою поштою на вказану Постачальником адресу або будь якими іншими засобами, які зазначить постачальник.
Вказаний лист повернувся до замовника за закінченням терміну зберігання 22.02.2025.
В подальшому, 04.02.2025 замовником на юридичну адресу ТОВ «ТД «ІФС» для підписання було направлено додаткову угоду №1 до договору поставки №13п-25 від 14.01.2025.
Разом з тим, вказаний лист постачальником не отримано та повернувся до замовника за закінченням терміну зберігання 26.02.2025.
Крім того, 14.02.2025 замовником на абонентську скриньку постачальника у м. Запоріжжі направлено лист №227 від 14.02.2025, відповідно до якого викладені обставини невиконання постачальником умов договору, а також надіслано запит на розірвання договору та повернення грошових коштів на розрахункових рахунок замовника. До листа також додано додаткову угоду №1 до договору.
Разом з тим, вказаний лист постачальником не отримано та повернувся до замовника за закінченням терміну зберігання 04.03.2025.
З огляду на викладене прокурор вважає, що наявне порушення інтересів держави внаслідок невиконання постачальником зобов'язань за договором на суму 2 160 220 грн 50 коп., що фінансується за бюджетні кошти територіальної громади м. Тернівка.
Вказані обставини і стали причиною виникнення даного спору.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. З ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч. ч. З та 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.
Підґрунтям для зростання економіки будь-якої країни, а також її макроекономічної стабільності є державний та місцеві бюджети. Вони є центром зосередження та розподілу ресурсів відповідно до потреб суспільства та основою позитивного фінансового середовища для динамічного розвитку ринкових відносин, дієвим стратегічним інструментом реалізації державної політики та місцевого самоврядування. Бюджетна політика має бути спрямована на виділення коштів для реалізації програм, що є важливими для суспільства в конкретний період розвитку: витрати на соціальний захист, оборону, науку й освіту, утримання державних органів тощо.
Державний та місцеві бюджети є однією з головних ланок фінансової системи нашої країни, за рахунок якої забезпечується виконання покладених на неї функцій. При цьому виконання державного та місцевих бюджетів за видатками реалізується у більшій своїй частині завдяки здійсненню закупівель товарів, робіт та послуг.
Завдяки чіткому та ефективному функціонуванню бюджетної сфери забезпечуватиметься й належне фінансування господарської та соціальної сфери, зокрема, своєчасно виплачуватиметься заробітна плата, пенсії, стипендії та інші платежі, бюджетні кошти використовуватимуться за цільовим призначенням.
Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України.
До того ж питання дотримання уповноваженими особами вимог законодавства під час витрачання коштів набувають особливої актуальності в умовах збройної агресії російської федерації.
Повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні з 24.02.2022 правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності розподілу бюджету та потреби безпрецедентно значних фінансових ресурсів.
У таких умовах пріоритетними є питання захисту інтересів держави у бюджетній сфері, зокрема, щодо використання бюджетних коштів в умовах воєнного стану, дотримання умов договорів, укладених за результатами публічних закупівель, виконання зобов'язань за ними стосовно строків, належної якості та комплектації постачання товарів, робіт і послуг.
Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим у той же день Верховною Радою України, в державі запроваджено воєнний стан.
Вищезазначеним Указом на всі державні органи та органи місцевого самоврядування, органи державної влади покладено обов'язки із запровадження та здійснення передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Таким чином, на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні органи першочергово покладено виконання дій, які направлені на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, територіальних громад.
Невиконання ТОВ «ТД «ІФС» зобов'язань за Договором №13п-25 від 14.01.2025 на постачання пального для КП «ТЖКП», який фінансується за бюджетні кошти, порушує інтереси держави, не відповідає матеріальним інтересам Тернівськоі міської територіальної громади щодо своєчасного та в повному обсязі отримання товарів за договором, загрожує можливості виконання комунальним підприємством завдань щодо забезпечення життєдіяльності міста, призводить до необхідності вжиття додаткових заходів щодо проведення нової закупівлі та пошуку постачальників зазначених товарів.
Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а правочини, що порушують інтереси держави та суспільства на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Поняття «суспільний», «публічний» інтерес ЄСПЛ тлумачить широко - від інтересу держави загалом до інтересу окремої територіальної громади.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а заходи щодо стягнення коштів у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором є невідкладними.
Щодо органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України; далі -ГПК України).
У Рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи зміст поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності
За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, підприємства, установи та організації та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Сільські, селищні, міські ради, відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 2 ст. 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
КП «ТЖКП» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Тернівка і знаходиться в управлінні Тернівської міської ради. Власником Підприємства є Тернівська міська рада (п. 1.1. Статуту).
Враховуючи викладене, Тернівська міська рада, як представник територіальної громади м. Тернівка, за рахунок якої здійснювалось фінансування Договору поставки, власник комунального підприємства - замовника за Договором, є заінтересованою особою щодо ефективного витрачання бюджетних коштів, а отже є уповноваженим органом щодо здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Щодо нездійснення органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
Установлено, що Тернівська міська рада як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Згідно з абзацами 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
На виконання вимог, установлених абз. 4. ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Павлоградською окружною прокуратурою листом від 30.01.2025 №63-708вих-25 повідомлено Тернівську міську раду про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень.
У відповіді від 13.03.2025 №710/0/2-25 Виконавчим комітетом Тернівськоі міська рада повідомлено, що Тернівської міською радою не вживались заходи досудового врегулювання спору, а також не було подано позовної заяви до суду щодо розірвання договору та стягнення відносно ТОВ «Торговий дім «Інтерференц Систем».
При цьому, будь-яких відомостей про причини невжиття цих заходів, або про намір їх вжити в майбутньому орган місцевого самоврядування не повідомив.
Таким чином, з боку уповноваженого органу - Тернівської міської ради допущено нездійснення відповідного захисту інтересів держави: не пред'явлено до суду позову на захист інтересів держави про розірвання Договору №13п-25 від 14.01.2025, а також про стягнення з ТОВ «ТД «ІФС» коштів.
До того ж, окружною прокуратурою листом від 30.01.2025 за №708вих-25 повідомлялось про наявність порушень інтересів держави КП «ТЖКП».
Листом від 05.02.2024 №185 КП «ТЖКП» підтвердило факт невиконання ТОВ «ТД «ІФС» умов Договору, повідомило про те, що заходи досудового врегулювання спору не виявились ефективними та просило посприяти у вирішенні даного питання.
Отже, КП «Павлоградводоканал» також не повідомило про вжиття заходів щодо захисту інтересів держави або про намір вжити зазначених заходів у майбутньому.
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Однак, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Унаслідок нездійснення вказаним органом належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
У зв'язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Прокурором дотримано вимоги абз. З ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання зазначених норм Павлоградською окружною прокуратурою попередньо, до пред'явлення позову, листом від 18.03.2025 №63-1689вих-25 повідомлено позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно ст. 3 Закону закупівлі здійснюються, у тому числі, за принципами максимальної економії та ефективності.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції, яка діяла на час укладення договору та оспорюваних додаткових угод до договору).
Відповідно до п. 17 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178, Договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п'ятої, сьомої - дев'ятої статті 41 Закону, та цих особливостей.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" та Комунальним підприємством "Тернівське житлово-комунальне підприємство" договір №13п-25 від 14.01.2025 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак, підпадає під правове регулювання параграфу 1 глави 30 розділу VI Господарського кодексу України та параграфу 3 глави 54 розділу III Цивільного кодексу України.
Так, частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, за договором поставки №13п-25 від 14.01.2025 товаром є нафта і дистиляти (бензин А-95, дизельне паливо), відпуск якого здійснюється на визначеній АЗС та на підставі пред'явлених замовником талонів, які надаються постачальником за видатковою накладною.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).
Як передбачено п. 4.1. договору відпуск товару здійснюється за відпускними талонами цілодобово, включаючи суботу, неділю, святкові та неробочі дні. Талони на отримання нафтопродуктів - документи, встановленої постачальником форми, що дозволяє його пред'явнику отримати товар на АЗС. Талон не є засобом розрахунків/ платежів між сторонами. Талон містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт замовника при наданні таких талон на АЗС. Талон має декілька ступенів захисту. У разі, якщо постачальник здійснює перехід на талони нового зразку, він повинен здійснити рівноцінний обмін талонів старого зразку, що залишилися у замовника та не були реалізовані, на талони нового зразку.
Постачальник оновлює талони (замінює на нові, продовжує термін дії) в повному обсязі, без зміни кількості літрів та вимог доплат (п. 4.1. Договору).
Враховуючи наведене, талон не підтверджує право власності на куплене пальне, а свідчить про попередню оплату певної кількості пального певного оператора АЗС, у зв'язку з чим, підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надаються право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. В той же час фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС і підтверджується чеком, який надає АЗС при оплаті пального талоном.
Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар,- 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Так, на виконання п. 4.2. договору сторонами складено видаткову накладну №47 від 15.01.2025, якою засвідчено передачу талонів на Бензин А-95 та Дизельне паливо на всю суму договору - 2 160 220 грн 50 коп.
В свою чергу, позивачем 21.01.2025 за отримані талони перераховано на користь відповідача грошові кошти суму 2 160 220 грн 50 коп. на підставі видаткової накладеної №47 від 15.01.2025, що підтверджується копією платіжної інструкції №9 від 20.01.2025.
Разом з тим, в порушення умов договору, починаючи з 17.01.2025 та станом на день звернення прокурора з позовом до суду ТОВ «ТД «ІФС» не забезпечено відпуск на узгодженій сторонами договору АЗС жодного літру пального за талонами, оплаченими замовником.
Починаючи з 28.01.2025 представниками замовника в присутності співробітників АЗС «АВІАС ПЛЮС» (м. Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська обл.) складалися акти, відповідно до яких пального на АЗС в наявності немає.
16.02.2025 представником КП «ТЖКП» в присутності співробітника АЗС «АВІАС ПЛЮС» (м. Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська обл.) складено акт, відповідно до якого АЗС було наявне пальне - Бензин А-92, яке за талонами не відпускалось. Бензину А-95 та Дизельного палива в цей день також не було.
Таким чином, станом на сьогоднішній день, отримати товар (пальне) за талонами, придбаними у ТОВ «ТД «ІФС», виявилось неможливим у зв'язку з відсутністю пального на АЗС.
Слід значити, що 22.01.2025 замовником на електронну адресу ТОВ «ТД «ІФС» направлено лист від 22.01.2025 за №102, відповідно до якого, починаючи з 17.01.2025 та станом на 22.01.2025 АЗС «АВІАС ПЛЮС» відмовляє у заправці автомобілів замовника за талонами постачальника, тобто не приймає талони постачальника. Оскільки постачальником не виконано умови договору в частині поставки талонів, які будуть прийматись на АЗС, зазначеній постачальником у тендерній пропозиції, КП «ТЖКП» ініціює розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 15.3. договору.
На підставі викладеного, замовник просив постачальника укласти додаткову угоду про розірвання договору та повернути кошти, сплачені за поставку талонів, які виділені з місцевого бюджету Тернівської громади.
В свою чергу, КП «ТЖКП» гарантувало протягом трьох робочих днів після отримання грошових коштів на свій розрахунковий рахунок, який зазначений у договорі, повернути поставлений товар у повному обсязі.
Проте відповіді на вказаний лист не ТОВ «ТД «ІФС» не надало.
Також, 03.02.2025 засобами поштового зв'язку на абонентську скриньку постачальника у м. Запоріжжі замовником було додатково направлено лист від 22.01.2025 за №102 та лист від 03.02.2025 за №166, відповідно до якого починаючи з дати отримання талонів та станом на 03.02.2025 на АЗС «АВІАС ПЛЮС» відсутнє пальне, гарантій та підтверджень того, що найближчим часом на цих АЗС з'явиться пальне - немає. Відсутність можливості здійснити заправку транспортних засобів (техніки) замовника призводить до неможливості здійснення господарської діяльності (копії відповідних актів додано).
Враховуючи те, що відповіді на попередній лист замовника до постачальника не отримано, КП «ТЖКП» повторно надіслано запит про розірвання договору та повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника.
В свою чергу КП «ТЖКП» гарантувало протягом одного робочого дня після отримання грошових коштів на свій розрахунковий рахунок, який зазначений у договорі, повернути поставлений товар у повному обсязі, шляхом відправлення його Новою поштою на вказану Постачальником адресу або будь якими іншими засобами, які зазначить постачальник.
Вказаний лист повернувся до замовника за закінченням терміну зберігання 22.02.2025.
04.02.2025 замовником на юридичну адресу ТОВ «ТД «ІФС» для підписання було направлено додаткову угоду №1 до договору поставки №13п-25 від 14.01.2025.
Разом з тим, вказаний лист постачальником не отримано та повернувся до замовника за закінченням терміну зберігання 26.02.2025.
Крім того, 14.02.2025 замовником на абонентську скриньку постачальника у м. Запоріжжі направлено лист №227 від 14.02.2025, відповідно до якого викладені обставини невиконання постачальником умов договору, а також надіслано запит на розірвання договору та повернення грошових коштів на розрахункових рахунок замовника. До листа також додано додаткову угоду №1 до договору.
Разом з тим, вказаний лист постачальником не отримано та повернувся до замовника за закінченням терміну зберігання 04.03.2025.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).
Таким чином, у постачальника виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу (авансу) у розмірі 2 160 220 грн 50 коп. грн. є обґрунтованими.
Щодо заявлених вимог про стягнення штрафних санкцій господарський суд зазначає наступне.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, відповідно до ч. З ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже розірвання договору не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов'язань за договором.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. У випадках, не передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену Господарським кодексом України, Цивільним кодексами України, та іншим чинним законодавством України.
Відповідно до п. 5.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при поставці та/або заміні товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня):
- пеня у розмірі 0,1% від вартості товару щодо якого допущено прострочення за кожний день прострочення виконання зобов'язання;
- за прострочення виконання зобов'язань відповідно до строку поставки Товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості товару щодо якого допущено прострочення;
- у разі поставки Товару окремими партіями 0,1 % від залишкової вартості не поставленого Товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання, до повного їх виконання.
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка їх сплатила, від виконання зобов'язань за цим договором (п. 5.10 Договору).
Як вже зазначено, видаткова накладна №47, яка підтверджує факт передачі талонів на пальне постачальником замовнику на суму 2 160 220 грн 50 коп. підписана сторонами договору - 15.01.2025.
Відповідно до п. 4.1. договору відпуск товару повинен здійснюватись за відпускними талонами цілодобово, включаючи суботу, неділю, святкові та неробочі дні. Талони на отримання нафтопродуктів - документи, встановленої постачальником форми, що дозволяє його пред'явнику отримати товар на АЗС. Талон не є засобом розрахунків/платежів між: сторонами.
Разом з тим, в порушення умов договору, постачальником не забезпечено відпуск товару на визначеній ним АЗС протягом більше, ніж двох місяців - з 17.01.2025 по день звернення прокурора з позовом до суду - 20.03.2025.
Враховуючи викладене, внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань за спірним договором прокурором нараховано та заявлено до стягнення пеня за період з 17.01.2025 по 20.03.2025 у сумі 136 093 грн 89 коп. та штраф у сумі 151 215 грн 43 коп.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені та штрафу порушень норм чинного законодавства судом не встановлено.
Відтак вимоги про стягнення з відповідача-1 пені у сумі 136 093 грн 89 коп. та штраф у сумі 151 215 грн 43 коп. підлягають задоволенню повністю у заявленій позивачем сумі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач-1 контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Щодо вимоги позивача про розірвання договору поставки № 13п-25 від 14.01.2025 слід зазначити про таке.
За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України господарські зобов'язання, що виникли на основі договору, існують впродовж його строку.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України, за змістом якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом із тим, законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пунктом 14.1 договору визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до цього договору. Договір набуває чинності з дати/моменту цього підписання і діє до 31.12.2025.
Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, яка узгоджена сторонами, що встановлено судом вище
Згідно з п.1 ч.1 ст 611 Цивільного кодексу наслідком порушення зобов'язання є його припинення внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору поставки № 13п-25 від 14.01.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розірвати договір поставки № 13п-25 від 14.01.2025, укладений між Комунальним підприємством "Тернівське житлово-комунальне підприємство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем";
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" (03065, м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 14-Г, код ЄДРПОУ 4567285) на користь Тернівської міської ради (51500, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м. Тернівка, вул. Грушевського Михайла, 5-А, код ЄДРПОУ 33912428) 2 160 220 грн 50 коп. - основний борг, 136 093 грн 89 коп. - пені, 151 215 грн 43 коп. - штрафу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" (03065, м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 14-Г, код ЄДРПОУ 45067285) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмір 31 792 грн 76 коп.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 29.08.2025.
Суддя І.А. Рудь