вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.08.2025м. ДніпроСправа № 904/1923/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект Дизайн", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 201 860 грн 00 коп.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект Дизайн" безпідставно збережені кошти у розмірі 201 860 грн 00 коп.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн" укладено договір №1620 від 16.12.2024. Вказаний договір виконаний у повному обсязі, як замовником, так і виконавцем: замовником оплачено вартість виконаних робіт.
У 2025 році позивачем було з'ясовано, що відповідач мав бути звільнений від оподаткування на підставі п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України.
З метою отримання документів, необхідних для аналізу, оцінки та належного виконання договірних зобов'язань позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3/1-157 від 12.03.2025 про надання всіх оригіналів документів та/або належним чином засвідчених копій, що підтверджують те, що використані відповідачем будівельні матеріали відповідають середньо ринковим цінам.
Однак вимога позивача не виконана, на думку позивача, дії відповідача створюють перешкоди для реалізації права останнього на отримання документів та інформації, що унеможливлює належний контроль за виконанням договірних зобов'язань, з приводу ймовірного права на пільгу, визначену п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України.
При цьому позивач посилається на приписи статті 1212 ЦК України.
Ухвалою господарського суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 15.05.2025.
07.05.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній вказує на те, що позивачем не доведено наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач належним чином виконав умови спірного договору, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт. Твердження про завищення вартості матеріалів та можливість застосування пільги з ПДВ не підкріплені доказами та суперечать нормам чинного законодавства України.
Вимога щодо надання документів після завершення договору є безпідставною, а застосування ст. 1212 ЦК України - неправомірною через наявність договірних відносин.
12.05.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи та також позивачем надано заява про проведення підготовчого засідання за відсутності представника останнього.
У відповіді на відзив на позов позивач вказує на те, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором та вимоги чинного законодавства, чим спричинив шкоду позивачу, у зв'язку з чим вимога про стягнення 201 860 грн 00 коп. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
15.05.2025 від відповідача до суду надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності представника останнього.
У підготовче засідання 15.05.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою від 15.05.2025 підготовче засідання відкладено на 26.06.2025.
У призначене засідання 26.06.2025 сторони не забезпечили явку представників, будучи повідомлені належним чином.
26.05.2025 та 22.06.2025 від позивача до суду надійшли заяви про проведення засідання за відсутності представника позивача. Крім того, просить закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 26.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 17.07.2025.
У судове засідання 17.07.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 17.07.2025 відкладено судове засідання на 19.08.2025.
У судове засідання, що відбулося 19.08.2025 представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відповідач про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників сторін.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку із неявкою сторін, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення факту права відповідача на пільгу, визначену п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України та факту завищення цін.
Як убачається з матеріалів справи, між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн" укладено договір №1620 від 16.12.2024 на виконання робіт з капітального ремонту: об'єкт капітального ремонту «капітальний ремонт фасаду житлового будинку за адресою м. Дніпро, вул. Калинова, б. 100-А (здійснення заходів усунення аварій в житловому будинку після ракетної атаки). Коригування 4», код ДК 021:2015:4545300-7 Капітальний ремонт і реставрація. (п. 1.1. договору).
Місце розташування об'єкта: 49000, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 100-А (п. 1.2 договору).
Договірна ціна за цим договором складає 2591580.12 (два мільйони п'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот вісімдесят гривень 12 копійок, у т.ч. ПДВ (20%) 431 930.02 гри.)
Капітальні видатки на 2024 рік становлять: 2591580.12 (дна мільйони п'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот вісімдесят гривень 12 копійок, у т.ч. ПДВ (20%) 431 930.02 грн.), у тому числі: - кошти з місцевого бюджету 2591580,12 (два мільйони п'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот вісімдесят гривень 12 копійок, у т.ч. ПДВ (20%) 431 930.02 грн.) (п. 2.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (п.9.1. договору).
На виконання умов договору сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 19.12.2024, № 2 від 19.12.2024.
Вказаний договір підряду був виконаний сторонами в повному обсязі, позивачем сплачено вартість виконаних підрядних робіт у розмірі 2 591 580 грн 12 коп., у тому числі податок на додану вартість у сумі 431 930 грн 02 коп.
Позивач вважає, що у спірних правовідносинах відповідач імовірно є суб'єктом господарювання, який станом на 2024 рік має право на пільгу, передбачену п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України. З метою отримання документів, необхідних для аналізу, оцінки та належного виконання договірних зобов'язань позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3/1-157 від 12.03.2025 про надання всіх оригіналів документів та/або належним чином засвідчених копій, що стосуються укладених договорів. Надання такої інформації є обов'язком сторони, відповідно до принципів добросовісності та належного виконання зобов'язань. Дії відповідача створюють перешкоди для реалізації права позивача на отримання документів та інформації, що унеможливлює контроль за виконанням договірних зобов'язань, з приводу ймовірного права на пільгу, визначену п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.
Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 201 860 грн 00 коп., як безпідставно отримані кошти, які складаються з 101860,00грн - ймовірне завищення вартості товарів; 100 000 грн 00 коп. сума сплаченого ПДВ.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір на виконання капітального ремонту є договором підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно частини першої ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до частини третьої ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно частини першої ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно частини першої ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до частини другої ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно частини четвертої ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Умови відшкодування збитків у сфері господарювання, а також порядок застосування штрафних та оперативно-господарських санкції, визначені Главою 25, 26 ГК України.
Разом із тим, посилаючись в позові на вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання, позивач не заявляє вимог про відшкодування збитків, стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу), або застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій.
Позивач не доводить існування самих умов для застосування наведених господарських санкцій, зокрема, не доводить наявність в діях відповідача повного складу господарського правопорушення для стягнення збитків, а також, не наводить умов договору, якими встановлено розмір штрафної санкції, або передбачено вид оперативно-господарської санкції за ненадання додаткових документів на вимогу сторони договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути спірні кошти як безпідставно отримане чи збережене майно в порядку ст. 1212 ЦК України, але положення наведеної норми не можуть бути застосовані як вид господарської санкції.
В силу положень статті 1212 ЦК України, на яку позивач посилається як на правову підставу позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що взаємовідносини сторін з капітального ремонту відбувались в рамках укладеного договору № 1620 від 16.12.2024, тобто, за наявності відповідних правових підстав, а отже, положення ст.1212 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, позивачем та відповідачем підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаним договором, які повністю оплачені замовником.
Таким чином, позивач, який підписав акти наданих послуг, мав спростувати факт надання послуг шляхом подання відповідних доказів, що ним зроблено не було. Отже, надані у справі докази свідчать про виконання відповідачем взятих за договором зобов'язань, тоді як позивач обґрунтованість своїх вимог не довів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми коштів.
Щодо права відповідача застосувати пільгу, визначену в пункті 197.15 ст.197 Податкового кодексу України під час виконання робіт з капітального ремонту ліфтів в житлових будинках.
Підпунктом 9.1.3. пункту 9.1. ст. 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що до загальнодержавних податків належать податок на додану вартість (далі - ПДВ).
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно підпункту 1 пункту 180.1. ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Відповідно до підпункту б пункту 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого пункту 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Пунктом 194.1 статті 194 ПК України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною.
Пунктом 193.1. ст. 193 ПК України передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (основна ставка), 0 відсотків та 7 відсотків.
Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.
Згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Разом з тим, згідно з роз'ясненнями Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 №17671/6/99-99-19-04-02-15 застосування податкової пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла залежить від виконання певних умов як то:
суб'єкти підприємницької діяльності мають бути визначені як забудовники та виконавці регіональної цільової програми будівництва у паспорті такої програми;
земельні ділянки, на яких здійснюються відповідне будівництво, мають бути включені до переліку регіональної цільової програми;
будівництво має відповідати вимогам щодо фінансування та технічних умов будівництва, визначеним у спеціальному законодавстві.
За результатами розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про відповідність відповідача всім умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з виконання капітального ремонту ліфтового обладнання в житлових будинках.
Предметом договору №898 від 15.08.2024, укладених між позивачем та відповідачем, є капітальний ремонт з утеплення фасадів житлової будівлі, що становить складову частину житлового будинку. Капітальний ремонт не підпадає під визначення "будівництва доступного житла", або "будівництва за державні кошти", отже, вказані операції оподатковуються за загальною ставкою ПДВ (20%).
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є виконавцем робіт з виконання капітального ремонту з утеплення фасадів житлової будівлі та не є суб'єктом господарювання - платником податку, який має право на застосування пільги, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, вбачаються підстави для відмови в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Ціна позову становить 201 860 грн 00 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422 грн 40 коп. (3028 грн 00 коп.* 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №180 від 10.03.2025 (а.с. 16).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605 грн 60 коп. (3028 грн 00 коп. - 2 422 грн 40 коп.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн" про стягнення 201 860 грн 00 ко. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 29.08.2025.
Суддя І.А. Рудь