вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.08.2025м. ДніпроСправа № 904/2139/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
до Павлоградського районного комунального підприємства "Павлоградська пересувна механізована колона" (Дніпропетровська обл., м. Павлоград)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Чередниченко О.С.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Павлоградського районного комунального підприємства "Павлоградська пересувна механізована колона" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 515611,00грн, з якої: 494057,56грн заборгованості за поставлену електричну енергію, 10206,76грн трьох відсотків річних, 11346,68грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 за особовим рахунком №521000013363 на умовах комерційної пропозиції "Універсальна" постачальника універсальних послуг ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" для малих непобутових споживачів, до якого відповідач приєднався шляхом споживання електричної енергії та часткової оплати виставлених рахунків, в частині своєчасної та повної оплати за поставлену електричну енергію за період жовтень 2024 року - січень 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" залишено без руху на підставі статті 162 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
13.05.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано уточнену позовну заяву, та усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.06.2025.
11.06.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із залученням кваліфікованого представника.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 відкладено підготовче засідання на 07.08.2025.
У судове засідання 07.08.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.08.2025.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялись ухвали суду від 05.05.2025, 19.05.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 12.06.2025, 29.07.2025, 07.08.2025 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський
р-н, м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 1А.
Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 19.05.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі) був повернутий працівниками поштового зв'язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 63-66 том 1).
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального України передбачено, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 13.06.2025, оскільки 29.05.2025 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов'язано надати відповідача відзив на позов.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 21.08.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 21.08.2025 проголошене скорочене рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" у відповідності із Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.
У червні 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018).
Відповідно до пункту 1.2.8 Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Пунктом 8 постанови НКРЕКП встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальних послуг, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії постачальником універсальних послуг, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з положеннями пункту 13 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Отже, публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не потребує підпису сторін, а укладається у порядку, визначеному вище.
Павлоградське районне комунальне підприємство "Павлоградська пересувна механізована колона" (далі - споживач. відповідач) приєдналось до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) від 01.01.2019 за особовим рахунком №521000013363 на умовах комерційної пропозиції "Універсальна" постачальника універсальних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - постачальник, позивач) для малих непобутових споживачів шляхом споживання електричної енергії та часткової оплати виставлених рахунків.
Договір розміщений на сайті постачальника за посиланням http://dnep.com.ua (на сьогоднішній день - http://dp.yasno.com.ua), а також опублікований в газеті "Вісті Придніпров'я" №84 від 06.11.2018.
Відповідно до пункту 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього договору.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку до цього договору (пункт 2.1 договору).
Приписами пункту 3.4 договору визначено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.
За змістом пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення):
1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору;
2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у термін, зазначений у повідомленні.
Згідно з пунктом 5.2 договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію, крім випадків споживання електричної енергії побутовим споживачем або споживачем, що купує електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною, на непобутові потреби (на потреби, для яких застосування фіксованої ціни на електричну енергію не передбачено), коли постачальник універсальних послуг може виставляти єдиний рахунок за відповідними тарифами (цінами) за складовими: за фіксованою ціною для побутових споживачів; тарифами (цінами) для непобутових споживачів.
Ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої регулятором (пункт 5.3 договору).
Відповідно до пункту 5.6 договору інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.
Пунктом 5.7 договору встановлено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 5.10 договору).
Приписами пункту 5.18 договору встановлено, що в разі не надання споживачем обґрунтованих зауважень до акту купівлі-продажу (приймання-передавання товарної продукції) протягом 3 робочих днів, відповідний акт вважається підписаним споживачем і приймається до обліку навіть за наявності лише підпису представника постачальника.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1 договору)
Сторонами відповідно до умов договору укладено додаток №2 до договору "Комерційна пропозиція" (а.с. 27-30 том 1).
Відповідно до пункту 5.3 додатку №2 до договору розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
За внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення (пункт 6.1 додатку №2 до договору).
На виконання умов договору за період з жовтня 2024 року по січень 2025 року постачальником поставлено споживачу, а споживачем отримано та використано електричну енергію в загальному розмірі 52931,00кВт*год на загальну на суму 496670,46грн.
На підтвердження наведеного, позивач надав копії рахунків та актів прийому-передачі електричної енергії, а саме:
- рахунок на оплату №256301818818 від 31.10.2024 за жовтень 2024;
- рахунок на оплату №254002166857 від 30.11.2024 за листопад 2024;
- рахунок на оплату №251201993742 від 31.12.2024 за грудень 2024;
- рахунок на оплату №256502142706 від 31.01.2025 за січень 2025;
- акт прийому-передачі електричної енергії №256301818818-1 від 31.10.2024 на суму 39778,39грн з ПДВ з обсягом споживання 4235,00кВт*год;
- акт прийому-передачі електричної енергії №254002166857-1 від 30.11.2024 на суму 131194,26грн з ПДВ з обсягом споживання 14616,00кВт*год;
- акт прийому-передачі електричної енергії №251201993724-1 від 31.12.2024 на суму 161696,59грн з ПДВ з обсягом споживання 17250,00кВт*год;
- акт прийому-передачі електричної енергії №256502142706-1 від 31.01.2025 на суму 164001,22грн з ПДВ з обсягом споживання 16830,00кВт*год (а.с. 36-43 том 1).
Відповіді або заперечень на вищезазначені акти та виставлені позивачем рахунки для оплати електричної енергії відповідачем до матеріалів справи не надано.
Також, на підтвердження загального обсягу поставленої (використаної) електричної енергії відповідачем за період з 01.10.2024 до 31.01.2025 у розмірі 52931,00кВт*год, позивач надає дані комерційного обліку оператора системи розподілу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (а.с. 34 том 1).
Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за фактичний обсяг поставленої (використаної) електричної енергії у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 494057,56грн.
Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору постачання електричної енергії споживачу, строк його дії, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів (пункт 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункт 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів та вартості електричної енергії.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу споживання електричної енергії за зазначених в актах об'ємах відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи визначений контрагентами у пункті 5.10 договору та у пункті 5.3 додатка №2 порядок розрахунків за електричну енергію та відсутність доказів їх отримання відповідачем, приймаючи до уваги її споживання відповідачем, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:
- 08.11.2024 за рахунком №256301818818 від 31.10.2024 за жовтень 2024 на суму 39778,39грн з ПДВ, прострочення з 09.11.2024;
- 06.12.2024 за рахунком №254002166857 від 30.11.2024 за листопад 2024 на суму 131194,26грн з ПДВ, прострочення з 07.12.2024;
- 08.01.2025 за рахунком №251201993742 від 31.12.2024 за грудень 2024 на суму 161696,59грн з ПДВ, прострочення з 09.01.2025;
- 12.02.2025 за рахунком №256502142706 від 31.01.2025 за січень 2025 на суму 164001,22грн з ПДВ, прострочення з 13.02.2025.
Матеріалами справи підтверджується часткова оплата відповідачем спожитої електричної електроенергії на загальну суму 2613,00грн (а.с. 7-14 том 1).
Будь-яких доказів своєчасної оплати спожитої електричної енергії у сумі 494057,46грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, однак такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем заявлено до стягнення 494057,56грн, а правомірна сума до стягнення складає 494057,46грн, так як позивачем невірно враховано часткову оплату відповідача.
Окрім вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних - 10206,76грн за загальний період з 11.11.2024 по 07.04.2025 та інфляційні втрати - 11346,68грн за загальний період з жовтня 2024 року по січень 2025 року (розрахунок - а.с. 44, 45 том 1).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки.
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, здійснених відповідачем оплат та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 3664,22грн за загальний період з 11.11.2024 по 07.04.2025.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при розрахунку допущено ті ж самі порушення, що і при розрахунку трьох відсотків річних
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, оплат здійснених відповідачем та меж позовних вимог, за результатом здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати підлягають зменшенню і становлять 10590,89грн.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 508312,57грн, з якої: 494057,46грн - заборгованості за спожиту електричну енергію, 3664,22грн - трьох відсотків річних, 10590,89грн - інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00грн.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду через систему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір в розмірі 7734,16грн згідно з платіжною інструкцією №3949693 від 14.04.2025, замість 6187,33грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 1546,83грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таке клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1546,83грн підлягає поверненню з Державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 6099,75грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до Павлоградського районного комунального підприємства "Павлоградська пересувна механізована колона" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 515611,00грн, з якої: 494057,56грн заборгованості за поставлену електричну енергію, 10206,76грн трьох відсотків річних, 11346,68грн інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Павлоградського районного комунального підприємства "Павлоградська пересувна механізована колона" (51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський
р-н, м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 1А, ідентифікаційний код 05521287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379) 494057,46грн заборгованості за поставлену електричну енергію, 3664,22грн трьох відсотків річних, 10590,89грн інфляційних втрат та 6099,75грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Павлоградського районного комунального підприємства "Павлоградська пересувна механізована колона" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" 0,10грн - основної заборгованості, 6542,54грн - трьох відсотків річних та 755,79грн - інфляційних втрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 01.09.2025.
Суддя В.О. Татарчук