пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 вересня 2025 року Справа № 903/725/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/725/25 за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС» до Приватного підприємства “Ромді Україна» про стягнення 51080,00 грн,
16.07.2025 представник Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС» сформував в системі “Електронний суд» позов до Приватного підприємства “Ромді Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 51080,00 грн.
Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.07.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС» до Приватного підприємства “Ромді Україна» про стягнення 51080,00 грн, залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме подати суду докази сплати судового збору у розмірі 2422,24 грн.
Ухвала суду від 22.07.2025 доставлена позивачу 22.07.2025 об 17:30 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Строк для усунення недоліків до 01.08.2025.
28.07.2025 представниця позивача сформувала в системі “Електронний суд» заяву, якою долучила платіжну інструкцію №48128 від 18.07.2025 про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 31.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ухвалу суду від 31.07.2025 отримав 31.07.2025, що підтверджується довідкою про вручення електронного листа (а.с.41).
Строк для подання відзиву для відповідача - до 15.08.2025 включно.
Відзив на адресу суду не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи, між АТ «СГ «ТАС» (приватне) (надалі - ПОЗИВАЧ) та ПП «РОМДІ УКРАЇНА» укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AM 7158542 (надалі - ПОЛІС). Забезпеченим ТЗ за Полісом є Renault Magnum, д.н. НОМЕР_1 (надалі Забезпечений ТЗ).
14.10.2018 року приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_1 керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача марки Renault Magnum, д.н. НОМЕР_1 , та напівпричепа марки «SAMBO ST 39MHPA»,д.н. НОМЕР_2 , рухаючись ним автодорогою Львів-Тернопіль у напрямку руху транспорту до м. Тернопіль, при проїзді її ділянки у с. Куровичі Золочівського району Львівської області, порушив вимоги Р.1 п.п.1.5, 1.10 відносно термінів: «безпечна дистанція», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «небезпека для руху»; Р.2 п.2.3 б), д), 2.9 а); Р.12 п. 12.3 та Р.13 п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, які виразились в тому, що він керуючи зазначеним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (згідно з результатом токсикологічного дослідження №2207 від 16.10.2018 у крові ОСОБА_2 виявлено етанол в концентрації 1,12 проміле), під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля марки МАЗ, д.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 в цей момент рухався у попутному з ним напрямку по цій же смузі руху, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки, що призвело до попутного зіткнення сідлового тягача марки Renault Magnum, д.н. НОМЕР_1 , із задньою частиною автомобіля марки МАЗ, д.н. НОМЕР_3 , після якого зазначений автомобіль марки МАЗ виїхав із проїзної частини дороги у правий кювет та перекинувся, в результаті чого водій такого ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.
Враховуючи наявність Полісу, ОСОБА_4 (дружина загиблого) звернувлась до АТ «СГ «ТАС» (приватне) та заявою про страхове відшкодування з наданням всіх необхідних документів.
Керуючись п. 1 ст. 36 Закону, на підставі п. 27.3, п. 27.4, ст. 27 Закону, у АТ «СГ «ТАС» (приватне) прийнято рішення про страхову виплату у розмірі 36188,00 грн.
- Шкода, пов'язана зі смертю потерпілого, згідно п.27.3 ст.27 Закону становить 14892,00 грн.:
страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, його дружині, батькам (усиновлювачам), та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами).
- Відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання, згідно п.27.4 ст.27 Закону становить 21296,00 грн.:
страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
З огляду на вказані розрахунки складено страховий акт № 06264/16/722 від 15.08.2022 на суму 36188,00 грн, яка була випалена в якості страхового відшкодування дружині загиблого, що підтверджується платіжною інструкцією №287365 від 17.08.2022.
Враховуючи наявність Полісу, ОСОБА_5 (донька загиблого) звернувлась до АТ «СГ «ТАС» (приватне) та заявою про страхове відшкодування з наданням всіх необхідних документів.
Керуючись п. 1 ст. 36 Закону, на підставі п. 27.3 ст. 27 Закону, у АТ «СГ «ТАС» (приватне) прийнято рішення про страхову виплату у розмірі 14 892,00 грн - шкода, пов'язана зі смертю потерпілого, згідно п.27.3 ст.27 Закону становить 14 892,00 грн.: страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, його дружині, батькам (усиновлювачам), та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами).
З огляду на вказані розрахунки складено страховий акт № 05406/16/722 від 15.07.2022 на суму 14892,00 грн, яка була випалена в якості страхового відшкодування доньці загиблого, що підтверджується платіжною інструкцією №278278 від 19.07.2022 року.
Відповідно до абзацу «а» пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Вироком Львівського апеляційного суду від 16.03.2020 року (справа № 445/2327/18) встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також останнього визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вироком Львівського апеляційного суду від 16.03.2020 року (справа № 445/2327/18) встановлено, що на момент вчинення злочину ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «РОМДІ УКРАЇНА».
Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, то відповідачем в даній справі має бути саме ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «РОМДІ УКРАЇНА».
Загальну сума страхового відшкодування складає 51080,00 грн.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, після виплати позивачем страхового відшкодування за шкоду, завдану ДТП, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За змістом п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до абзацу “в» п.п.38.1.1. п. 38.1. ст.38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Як передбачено ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ, тобто ПрАТ “СГ “ТАС».
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та наведені приписи законодавства відповідальність за шкоду має нести відповідач, як юридична особа, з винних неправомірних дій водія - ОСОБА_7 , оскільки на момент вчинення ДТП останній був працівником ПрП «Ромді Україна» (даний факт встановлено вироком у справі №445/2327/18 від 16.03.2020).
Враховуючи викладене, відповідач як власник транспортного засобу має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Позовна заява подана в про відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки між ПрАТ “СГ “ТАС» та ПП «РОМДІ УКРАЇНА» укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AM 7158542, а не Договір добровільного страхування наземного транспорту, тобто договір майнового страхування, як того передбачають норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування».
На підставі вищевикладеного у ПрАТ “СГ “ТАС» відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України виникло право зворотної вимоги (регресу), а право на подання регресного позову передбачено абзацу “в» пп.38.1.1. п.38.1. ст. 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким позивач і скористався.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 51080,00 грн.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до ст.ст. 129, 130 ГПК України слід віднести на нього.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Ромді Україна» (вул.Електроапаратна, буд. 3, офіс 201, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 36834322) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС» (пр-т Берестейський, 65, м.Київ, 03062, код ЄДРПОУ 30115243) 51080,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча вісімдесят гривень) матеріальної шкоди в порядку регресу та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення підписано 01.09.2025.
Суддя І. О. Гарбар