вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"15" серпня 2025 р. Cправа № 902/207/25(902/312/25)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
за відсутності учасників справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревелін Інформейшн Груп", 08131, Київська обл., Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, будинок 26, квартира 117, ідентифікаційний код юридичної особи 42903644
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів Нафтобаза", 22800, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Немирів, вулиця Польова, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24898750
про стягнення 101 366,50 грн.
в межах справи № 902/207/25
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОІЛСИСТЕМ" (вул. Велика Кільцева, буд. 4Б, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський рн., Київська обл., 08130, код 45488700)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (вул. Польова, буд. 3, м. Немирів, Вінницький рн., Вінницька обл., код 24898750)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/207/25 про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА".
В межах даної справи здійснюється розгляд позовної заяви ТОВ "Ревелін Інформейшн Груп" до ТОВ "Немирів Нафтобаза" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 3009-24 від 30.09.2024, з урахуванням заяви від 07.08.2025, у розмірі 103 631,42 грн. з яких: 77 000,00 грн. основного боргу, 4 960,56 грн. 15% річних, 9 005,35 грн. пені та 7 700,00 грн. 10% штрафу, 4 965,51 грн. - інфляційні втрати, додатково просить зазначити в рішенні суду про нарахування 15% річних та інфляційних втрат до виконання рішення суду за формулою, передбаченою частиною 10 статті 238 ГПК України.
Ухвалою суду від 02.06.2025 матеріали справи № 902/312/25 прийнято до свого провадження для розгляду в межах справи № 902/207/25 про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА". Вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи № 902/207/25(902/312/25) по суті призначено на 07.07.2025.
Ухвалою суду від 07.07.2025 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.08.2025.
Ухвалою суду від 06.08.2025 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 15.08.2025.
В судовому засіданні 15.08.2025 суд згідно з ч. 6 ст. 233 та ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
В судове засідання на визначену дату представники сторін не з'явилися, незважаючи на про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується довідками про доставку електронного листа.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення сторін про розгляд справи у суді, проте, останні не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, встановив наступні обставини.
30.09.2024 між ТОВ «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» (Постачальник) та ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №3009-24.
Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник у порядку та на умовах цього Договору у зумовлені строки передає у власність нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий Товар.
Згідно п. 1.2. Договору Номенклатура Товару ,його кількість, транспортний засіб, характеристики транспортного засобу, пункт розвантаження Товару тощо погоджуються Сторонами в заявці Покупця, яка складається і надсилається в електронній формі і є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 1 до цього Договору).
Пунктом 1.3. Договору Сторони узгодили, що номенклатура Товару, кількість. Одиниця виміру та вартість Товару зазначаються в Видаткових накладних, які складаються в електронній формі, та являються специфікацією в розумінні ст. 266 господарського Кодексу України та рахунках-фактурах.
Кожен Додаток та Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, що укладений в рамках цього Договору поставки нафтопродуктів. Кожен наступний додаток та Додаткова угоди не скасовує і не припиняє дію попередніх Додатків ні в цілому, ні в частині, якщо тільки в ньому не зазначене інше (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість суми Договору становить суму коштів за поставлений протягом терміну дії цього Договору Товар згідно видаткових накладних на Товар.
Згідно п. 3.4. Договору Покупець зобов'язується оплатити повну вартість Товару шляхом 100% оплати впродовж 5-ти робочих днів з дати фактичної поставки Товару Покупцю, якщо інше не передбачено Додатками до цього Договору. Платіжні документи за цим Договором оформлюються та складаються згідно вимог чинного законодавства України, з дотриманням всіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати рахунку-фактури, відповідно до якого здійснюється перерахування грошових коштів.
Пунктом 3.5. Договору Сторони узгодили, що датою платежу при перерахування грошових коштів Постачальнику є дата їх зарахування на поточний (банківський) рахунок Постачальника.
Згідно п. 3.8. Договору Сторони по закінченню кожного кварталу складають та підписують акти звірки взаєморозрахунків, які надсилаються за допомогою електронного зв'язку. Кожна із Сторін зобов'язується протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від другої Сторони за Договором акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій Стороні, або протягом того ж терміну направити свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків. У випадку не отримання від Покупця підписаних актів звірки взаєморозрахунків або мотивованих зауважень до таких актів - є підтвердженням, що зі сторони Покупця будь-які претензії відсутні й акт звірки взаєморозрахунків вважається підписаним обома Сторонами.
Відповідно до п. 4.10. Договору Постачальник забезпечує поставку Товару протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати заявки Покупця за умови отримання необхідних документів.
Пунктом 4.11. Договору Сторони узгодили, що приймання-передача Товару здійснюється згідно видаткових накладних Постачальника за умови надання постачальнику довіреності на уповноважену особу Покупця на отримання Товару згідно з умовами цього Договору, якщо Сторонами не буде узгоджено інше.
При прийманні Товару Покупець зобов'язаний підписати видаткову накладну, вказати ПІБ, посаду особи, яка приймає Товар та завірити печаткою (штампом) Покупця.
У випадку, якщо поставка Товару була проведена без дотримання заявлених Покупцем даних про обсяг, дату поставки тощо, однак Сторонами були підписані видаткові накладні на товар, поставка Товару вважається погодженою між сторонами і такою, що відповідає умовам цього Договору.
Відповідно до п. 6.1.1. Договору 6.1.1. Договору Постачальник має право на своєчасну оплату товару Покупцем.
Згідно п. 8.1. Договору за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору винна Сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п. 9.2. Договору у випадку недосягнення згоди між Сторонами в процесі переговорів, спір вирішується в судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п. 11.1. Договору строк дії цього договору починається з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов Договору Постачальник поставив Покупцю Товар (бензин А-95) на загальну суму 1 081 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 01.10.2024, підписаною уповноваженими представниками та скріпленою їх печатками.
Відповідно до п. 3.4. Договору строк 100% оплати за видатковою накладною від 01.10.2024 року № 3 на суму 1 081 000,00 грн. настав 06.10.2024 (впродовж 5-ти робочих днів з дати фактичної поставки товару Покупцю).
ТОВ «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» за отриманий товар розрахувалося частково, в сумі 1 004 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: №881 від 03.10.2024 на суму 60 000 грн.; № 896 від 08.10.2024 на суму 50 000 грн.; № 2094 від 11.10.2024 року на суму 100 000 грн.; № 912 від 14.10.2024 на суму 47 000 грн.; № 916 від 16.10.2024 на суму 57 000 грн.; № 2145 від 17.10.2024 на суму 45 000 грн.; № 2147 від 18.10.2024 на суму 56 000 грн.; № 2177 від 22.10.2024 на суму 30 000 грн.; № 2191 від 23.10.2024 на суму 28 000 грн.; № 2217 від 25.10.2024 на суму 30 000 грн.; № 948 від 28.10.2024 на суму 50 000 грн.; № 2251 від 29.10.2024 на суму 30 000 грн.; № 958 від 30.10.2024 на суму 57 000 грн.; № 2296 від 01.11.2024 на суму 39 000 грн.; № 979 від 06.11.2024 на суму 20 000 грн.; № 2335 від 08.11.2024 на суму 23 000 грн.; № 2348 від 11.11.2024 на суму 23 000 грн.; № 2364 від 14.11.2024 на суму 14 000 грн.; № 2372 від 14.11.2024 на суму 20 000 грн.; № 2412 від 19.11.2024 на суму 50 000 грн.; № 2438 від 25.11.2024 на суму 27 000 грн.; № 2449 від 27.11.2024 на суму 15 000 грн.; № 2505 від 12.12.2024 на суму 10 000 грн.; № 2512 від 13.12.2024 на суму 7000 грн.; № 2544 від 26.12.2024 на суму 9000 грн.; № 9 від 06.01.2025 на суму 10 000 грн.; № 31 від 13.01.2025 на суму 13 000 грн.; № 39 від 15.01.2025 на суму 12 000 грн.; № 43 від 20.01.2025 на суму 9000 грн.; № 65 від 28.01.2025 на суму 15 000 грн.; № 94 від 03.02.2025 на суму 5000 грн.; № 106 від 07.02.2025 на суму 5000 грн.; № 121 від 17.02.2025 на суму 5000 грн.; № 125 від 20.02.2025 на суму 5000 грн.; № 159 від 27.02.2025 на суму 8000 грн.; № 172 від 04.03.2025 на суму 5000 грн.; № 213 від 07.03.2025 на суму 5000 грн.; від 07.03.2025 на суму 7 000,00 грн., від 14.03.2025 на суму 3 000,00 грн.
Таким чином заборгованість ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" перед ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН" становить 77 000,00 грн.
Оскільки відповідач в повному обсязі не оплатив вартість отриманого товару (бензину А-95) ТОВ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН" звернулося із відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 77 000,00 грн. за Договором поставки нафтопродуктів № 3009-24 від 30.09.2024.
З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.
Враховуючи укладений між сторонами Договір поставки нафтопродуктів № 3009-24 від 30.09.2024, правовідносини між сторонами в цій частині підпадають під правове врегулювання положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У позовній заяві позивач вказав, що відповідачем порушено 5-денний строк оплати товару, який починає свій відлік з дати поставки нафтопродуктів.
Враховуючи положення пункту 3.4 Договору, яким передбачено, що Покупець зобов'язується оплатити повну вартість Товару шляхом 100% оплати впродовж 5-ти робочих днів з дати фактичної поставки Товару Покупцю, якщо інше не передбачено Додатками до цього Договору.
В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п'ятої статті 236, статей 86, 237 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № 3 від 01.10.2024 на загальну суму 1 081 000,00 грн., а відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару в сумі 1 004 000,00 грн.
Таким чином розмір боргу становить 77 000,00 грн.
Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 77 000,00 грн. основного боргу у повному обсязі.
Окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" 4 960,56 грн - 15 % річних, 9 005,35 грн. пені, 7 700,00 грн. - 10% штрафу та 4 965,51 грн - інфляційних втрат за Договором поставки нафтопродуктів №3009-24 від 30.09.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення (порушення, невиконання протермінування, несвоєчасного виконання) Покупцем строків (термінів) та умов оплати Товару, визначених умовами цього Договору та додатками до нього, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 15 % річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а в разі прострочення платежу на строк понад 7 робочих днів - додатково штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені та штрафу не звільняє Покупця від обов'язку сплатити прострочену заборгованість постачальнику. Строк позовної давності на нараховану пеню встановлюється п'ять років.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 15 % річних, пені та інфляційних втрат, штрафу є арифметично вірними, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 960,56 грн. - 15% річних та 4 965,51 грн. інфляційних втрат, 9 005,35 грн. пені та 7 700,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.
Окремо позивачем заявлено вимогу про зазначення в рішенні нарахування 15 процентів річних та інфляційних втрат до моменту повного виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Наведені процесуально-правові приписи законодавства встановлюють право суду зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Згідно із частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
В той же час, суд зауважує, що ані положеннями ч.10 ст. 238 ГПК України, ані положеннями Закону України "Про виконавче провадження" не встановлено можливості зазначення у рішенні суду про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення.
Що стосується нарахування 15 процентів річних до моменту повного виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою суду від 17.04.2025 відкрито провадження у справі № 902/207/25 про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, крім іншого, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство (ч. 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, провадження у справі про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" триває, також триває дія мораторію на задоволення вимог кредиторів та як наслідок заборона на застосування трьох процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, що виключає підстави для застосування положень ч.10 ст.238 ГПК України.
Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
В силу приписів ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства; ст. 2,3, 4, 11, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 96, 123, 129, 196, 210, 232, 233, 236-238, 240-242, 252, 255, 256, 326, 327 ГПК України,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМИРІВ НАФТОБАЗА» (вул. Польова, буд. 3, м. Немирів, Вінницький рн., Вінницька обл., 22800, код 24898750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» (пр-т. Мартинова буд. 3, кв. 61, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08137, код 42903644,) заборгованість в загальному розмірі 103 631,42 грн., з яких: 77 000,00 грн - основний борг, 4 960,56 грн - 15% річних, 9 005,35 грн. - пеня, та 7 700,00 грн - 10% штрафу, 4 965,51 грн - інфляційні витрати та 3 028,40 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Копію ухвали суду надіслати до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "Ревелін Інформейшн Груп" - rigroup_petrol@energyresourceri.com.ua; ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_3; ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - nvnbaza@ukr.net; арбітражному керуючому - Бобруку Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2
Повне рішення складено 29 серпня 2025 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи