13.08.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2289/23 (908/430/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
представник ліквідатора Забродіна О.М.: Бистров Д.А.;
від ТОВ "Оператор ГТС України": Митюк С.П.;
від відповідача ОСОБА_1 : Левченко І.І.;
від відповідача ОСОБА_2 : Зарвій І.Л.;
від відповідача ОСОБА_3 : Зарвій Р.Л.;
від відповідача Сивогривової Н.В.: Кравченко Р.В.
відповідач 5 - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.02.2025 року у справі №908/2289/23 (908/430/25) (суддя Черкаський В.І.)
заявник - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО» Забродін О.М. (адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
відповідач 1 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
відповідач 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
відповідач 3 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
відповідач 4 - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
відповідач 5 - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про визнання правочинів недійсними,-
в межах справи № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО» (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
ліквідатор - Забродін О.М. (адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2025 року у справі №908/2289/23 (908/430/25) заяву ліквідатора ТОВ “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО» Забродіна О.М. (вх. № 3743/08-08/25 від 18.02.2025) про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи до забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби, а саме:
1. Mercedes-Benz GLE 350d Coupe4M, він-код WINI1673211A286043, 2020 року випуску;
2. Mercedes-Benz GLE 400d 4Matic, він-код WDC1671231A132182, 2019 року випуску;
3. Mercedes-Benz EQC 400 3Matic, він-код WIK2938901F022483, 2021 року випуску;
4. Renault Sandero Life 1,5D, він-код VF15SRKL465727316, 2020 року випуску;
5. Skoda Octavia A7 Active 1,6 MPI, він-код TMBAN2NE9KB006747, 2018 року випуску.
- заборонено ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_4 відчужувати та розпоряджатися вищевказаними транспортними засобами.
Зазначено, що дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання до 27.02.2028 року.
Стягувачем за даною ухвалою є ліквідатор ТОВ “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО» Забродін Олексій Михайлович (ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_6 , адреса: 69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 35; адреса для листування, 69019, м. Запоріжжя, а/с 76, РНОКПП НОМЕР_7 ).
Боржниками за даною ухвалою є ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Ухвала мотивована тим, що:
- заявлений ліквідатором ТОВ “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО» Забродіним О.М. захід забезпечення позову - накладення арешту із забороною відчуження та розпорядження транспортними засобами, є обґрунтованим та адекватним стосовно позовних вимог;
- невжиття даного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів заявника.
Також, суд першої інстанції послався на судову практику, викладену в постановах Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі № 922/2566/20, від 19.02.2019 року у справі № 911/1695/18, від 11.08.2020 року у справі № 911/3136/19.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідачі оскаржили її в апеляційному порядку.
Розгляд апеляційних скарг було об'єднано в одне апеляційне провадження.
За доводами всі апеляційні скарги містять наступні обґрунтування:
- в поданій заяві про забезпечення позову заявник не вказав ціну позову. В порушення ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу ( не вказано ціну позову), не постановив ухвалу про повернення заяви;
- ліквідатор, обґрунтовуючи правомірність визнання недійсним договорів, в якості основної підстави зазначає, що правочини вчинено з зацікавленими особами в порушення вимог чинного законодавства. Однак арбітражним керуючим при зверненні до суду не доведено в розумінні КУзПБ, що договори укладено заінтересованими особами, оскільки зазначені заявником суб'єкти господарювання не пов'язані відносинами контролю між собою та не є зацікавленими;
- заявник визначає, що від ОСОБА_4 на рахунок боржника надійшли грошові кошти у сумі 347 200,00 грн, від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 369 300,00 грн, від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2 202 100,00 грн, від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1 792 300,00 грн, ОСОБА_2 2 014 300,00 грн. Тобто, відповідачі є добросовісними набувачами автотранспортних засобів на які суд першої інстанції необґрунтовано наклав арешт, чим фактично позбавив відповідачів головних складових непорушного права владності, оскільки власники вказаного майна, а саме - автомобілів, виключним правом щодо володіння, користування та розпорядження належних їм на праві приватної власності транспортних засобів;
- ліквідатор не навів жодних обґрунтованих доводів, що дають змогу пересвідчилися в тому, чи існує реальна загроза відчуження автотранспортних засобів, та чи існує потенційна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову в майбутньому.
- вирішуючи питання забезпечення позову, суд першої інстанції взяв до уваги лише інтереси ліквідатора, при цьому не враховано інтереси інших осіб;
- до заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних належних та допустимих доказів того, яка саме ринкова вартість автотранспортних засобів на момент подання відповідної заяви, та яка може підтверджуватись звітом суб'єкта оціночної діяльності або висновком Торгово-промислової палати;
- ліквідатором до позовної заяви не надано документи, що підтверджують права власності відповідачів на автотранспортні засоби. Натомість надано невідомі та незрозумілі копії, та не зазначено, яким чином вони отримані.
Скаржники просять суд апеляційної інстанції:
- ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.02.2025 року у справі №908/2289/23 (908/430/25) скасувати;
- прийняти судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО» Забродіним О.М. про забезпечення позову;
- здійснити розподіл судових витрат.
У відзивах на апеляційні скарги ліквідатор Забродін О.М. заперечує проти доводів апелянтів. Просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.02.2025 року у справі №908/2289/23 (908/430/25) залишити без змін.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, заслухавши присутніх представників скаржників, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 року відкрито провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО» (надалі за текстом - боржник).
Постановою господарського суду Запорізької області від 12.01.2024 року боржника визнано банкрутом, щодо нього введено ліквідаційну процедуру яка триває наразі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора з підстав, що боржник уклав договір із заінтересованою особою;
Відповідно до ч.3 ст.42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2025 року від ліквідатора ТОВ “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО» Забродіна О.М. до суду першої інстанції надійшла заява від 17.02.2025 року (вх. № 468/08-07/25 від 18.02.2025 року) про визнання правочинів недійсними в порядку ст. 42 КУзПБ, в якій ліквідатор просив суд:
1. Прийняти дану заяву до розгляду;
2. Заявлені позовні вимоги прошу розглядати в одному провадженні.
3. З метою підготовки справи до розгляду витребувати:
- у АТ “МОТОР-БАНК“ (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 54 “Б»; Код ЄДРПОУ 35345213):
1) Інформацію про рух коштів (банківські виписки) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, по рахунку: НОМЕР_8 .
2) Інформацію про рух коштів (банківські виписки) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, по рахунку: НОМЕР_9 .
3) Інформацію про рух коштів (банківські виписки) ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ), за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, по рахунку: НОМЕР_10 .
- у Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» (01001, місто Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д; Код ЄДРПОУ 14360570):
1) Інформацію про рух коштів (банківські виписки) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, по рахунку: НОМЕР_11 .
2) Інформацію про рух коштів (банківські виписки) ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ), за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, по рахунку: НОМЕР_12 .
3) Інформацію про рух коштів (банківські виписки) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, по рахунку: НОМЕР_13 .
4) Інформацію про рух коштів (банківські виписки) ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ), за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, по рахунку: НОМЕР_14 .
- у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, будинок, 2/12; Код ЄДРПОУ 09807750):
1) Інформацію про рух коштів (банківські виписки) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, по рахунку: НОМЕР_15 .
4. Визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу № 2022/3259140 від 06.07.2024 р., укладений між ТОВ “ВЕК “Палівенерго» та ОСОБА_6 , предмет продажу - автомобіль Renault Sandero Life 1,5D, він-код НОМЕР_16 .
5. Визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу № 2022/3259265 від 06.07.2024 р., укладений між ТОВ “ВЕК “Палівенерго» та ОСОБА_1 , предмет продажу - автомобіль Mercedes-Benz EQC 400 3Matic, він-код НОМЕР_17 .
6. Визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу № 2022/3259238 від 06.07.2024 р., укладений між ТОВ “ВЕК “Палівенерго» та ОСОБА_3 , предмет продажу - автомобіль Mercedes-Benz GLE 350d Coupe4M, він-код НОМЕР_18 .
7. Визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу № 2022/3259183 від 06.07.2024 р., укладений між ТОВ “ВЕК “Палівенерго» та ОСОБА_5 , предмет продажу - автомобіль Skoda Octavia A7 Active 1,6 MPI, він-код НОМЕР_19 .
8. Визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу № 2022/3259220 від 06.07.2024 р., укладений між ТОВ “ВЕК “Палівенерго» та ОСОБА_2 , предмет продажу - автомобіль Mercedes-Benz GLE 400d 4Matic, він-код НОМЕР_20 .
9. Судові витрати покласти на відповідачів.
До вищезазначеної заяви було подано заяву (вх. № 3743/08-08/25 від 18.02.2025 року) про забезпечення позову.
Доводи апелянтів що суд мав повернути вказану заяву, оскільки заявник не вказав ціну позову, не приймаються колегією суддів з огляду на те, що дана обставина не впливає на законність прийнятого рішення. Як вказано вище, позовні вимоги стосуються визнання недійсними договорів щодо відчуження конкретного майна і саме на спірне конкретне майно судом накладено заборону на його відчуження.
Також скаржники вказують на недоведеність заявлених ліквідатором позовних вимог. Щодо цих доводів колегія суддів звертає увагу на наступне:
В постанові Касаційного господарського суду від 24.02.2021 року у справі №916/2364/20 Верховний Суд виснував, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Щодо наявності підстав для забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне:
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь- якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1).
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 року у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 року у справі № 922/3528/23.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсними вищезгаданих договорів купівлі-продажу транспортних засобів, які зареєстровані за скаржниками.
Таким чином, оскільки предметом оскаржуваних правочинів є транспортні засоби, вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову у вигляді накладення на ці транспортні засоби арешту та заборону власникам (апелянтам) їх відчужувати та розпоряджатись ними, безпосередньо пов'язані із предметом позовних вимог.
У заяві про забезпечення позову позивач посилався на обставини, якими мотивований позов, а також на те, що до моменту розгляду даної справи кожен з відповідачів може створити загрозу можливих дій по відчуженню транспортного засобу, який є предметом кожного спірного договору. Вказане може значно ускладнити виконання рішення суду або взагалі зробити неможливим його виконання внаслідок здійснення низки подальших перепродажів транспортних засобів з метою унеможливлення повернення їх у власність боржника.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у своєму рішенні від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18 зазначила, що відсутність забезпечувальних заходів може порушити право на справедливий і ефективний захист, оскільки позивач може не реалізувати свої права в межах одного судового розгляду.
Колегія суддів поділяє доводи оскаржуваної ухвали про те, що позивачем надані достатні, належні та допустимі докази пов'язаності обраного заходу забезпечення із предметом позову та об'єктом спірних правовідносин, а також того, що відповідачами можуть бути вчинені дії, внаслідок яких виконання рішення суду в подальшому стане неможливим, а захист інтересів позивача - неефективним.
За таких обставин вжиття заходів до забезпечення позову - це реальна гарантія виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене господарський суд дійшов правильного висновку щодо необхідності вжиття відповідних заходів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За приписами ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У даній справі колегія суддів дійшла висновку, що належними та допустимими доказами апелянти не довели суду наявність підстав для задоволення поданих ними апеляційних скарги та скасування оскаржуваної ухвали.
Апеляційні скарги не доведені і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.02.2025 року у справі №908/2289/23 (908/430/25) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01.09.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков