21 серпня 2025 року м. Харків Справа № 913/567/20(913/462/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни (вх.№ 1109 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 15.04.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Вінніковим С.В., повне рішення складено 24.04.2025) у справі №913/567/20 (913/462/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс», м.Хрустальний Луганської області, в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни, м. Дніпро,
до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МН Транс», м. Київ,
2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Резерв-ВР», м. Ніжин Чернігівської області,
3-го відповідача ОСОБА_1 , м.Київ,
про визнання недійсними договорів та витребування майна,
у межах справи №913/567/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс», м. Хрустальний Луганської області,
В провадженні Господарського суду Луганської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа №913/567/20 за заявою Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства “Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» про банкрутство.
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МН Транс», Товариства з обмеженою відповідальністю “Резерв-ВР», ОСОБА_1 про визнання недійсними договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку ТОВ “Фірма “Східукрторг» серії ААЕ № 954269 від 29.10.2015 автобусу марки Волжанин 52701, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , укладеного між ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ "МН Транс", договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку ТОВ “ФІРМА» “СХІДУКРТОРГ» серії ААЕ № 954268 від 29.10.2015 автобусу марки Волжанин 52701, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , укладеного між ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ "МН Транс", договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку ТОВ “ФІРМА» “СХІДУКРТОРГ» серії ААЕ № 954264 від 29.10.2015 автобусу марки Волжанин 52701, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , укладеного між ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ "МН Транс", витребування у ТОВ “Резерв-ВР» указаних транспортних засобів.
22.01.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у якій останній просив:
1) визнати поважними причини пропуску позовної давності та захистити порушені права;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку ТОВ “Фірма “Східукрторг» від 29.10.2015 серії ААЕ №954269 автобусу марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , укладений між ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ “МН Транс»;
3) визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку ТОВ “Фірма “Східукрторг» від 29.10.2015 серії ААЕ №954268 автобусу марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 , укладений між ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ “МН Транс»;
4) визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку ТОВ “Фірма “Східукрторг» від 29.10.2015 серії ААЕ №954264 автобусу марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 , укладений між ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ “МН Транс»;
5) витребувати з ТОВ “Резерв-ВР» на користь ТОВ “Кан-Транс» транспортні засоби: автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 та автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 ;
6) витребувати від ОСОБА_1 на користь ТОВ “Кан-Транс» транспортний засіб: автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 .
Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.04.2025 у справі №913/567/20 (913/462/24) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.11.2024 у справі №913/567/20, а саме: накладення арешту в межах ціни позову на наступне рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Резерв-ВР»:
- автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 (шасі НОМЕР_4 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об'єм двигуна 6 693 куб. см);
- автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 (шасі НОМЕР_5 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об'єм двигуна 6 693 куб. см);
- автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 (шасі НОМЕР_6 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об'єм двигуна 6 693 куб. см).
Рішення суду обґрунтовано тим, що у справі №913/567/20 (913/127/23) ліквідатор у позовній заяві зазначив, що 09.08.2021 ним направлено запит до Регіонального сервісного центру МВС в Луганській області, на який 30.08.2021 отримана відповідь від 25.08.2021 №31/12/1-1873 з даними про зареєстровані, перереєстровані, зняті з обліку транспортні засоби ТОВ “Кан-Транс» без зазначення нових власників. У подальшому з метою з'ясування більш детальної інформації про нових власників транспортних засобів та отримання копій первинних документів на підставі яких було відчужено транспортні засоби, ліквідатором направлено кілька уточнюючих запитів, на які Регіональним сервісним центром МВС в Луганській області надані відповіді від 07.09.2021 №31/12/1-2001, від 16.02.2022 №31/12/1-411, від 21.02.2022 №31/12/1-443. Ураховуючи наведене, ліквідатор дізнався повну інформацію про відчуження ТОВ “Кан-Транс» транспортних засобів та про нових власників саме з відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Луганській області від 16.02.2022 №31/12/1-411. Отримавши вказану інформацію ліквідатор звернувся до суду з позовом до відповідача-1 - ТОВ “Кан-Транс» та відповідача-2 - ТОВ “МН Транс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 29.10.2015 №ААЕ954270, транспортного засобу Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_9 , укладений між ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ “МН Транс» (справа №913/567/20(913/127/23). Суд зазначив, що обґрунтованих та об'єктивних причин, які заважали ліквідатору після отримання 16.02.2022 відповіді про нових власників транспортних засобів одразу заявити позови про визнання всіх правочинів про їх відчуження боржником недійсними, позивачем у клопотанні не зазначено. Крім того, з моменту отримання 16.02.2022 зазначеної інформації та до моменту звернення з цим позовом до суду (20.11.2024) минуло більше двох з половиною років, що свідчить про недобросовісність дій і неналежне виконання своїх повноважень саме ліквідатора ТОВ “Кан-Транс» арбітражного керуючого Надтоки О.В. Суд зазначив, що саме зі сторони ліквідатора як особи, на яку у відповідності до ст.61 КУзПБ покладені відповідні повноваження, зокрема щодо звернення з позовом до суду про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника має місце зволікання з виконанням покладених повноважень, в зв'язку з чим дійшов висновку про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку позовної давності та відмову у задоволенні позову в цій частині.
Розглянувши вимогу позивача до відповідача-2 - ТОВ “Резерв-ВР» та відповідача-3 - ОСОБА_1 про витребування автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , суд встановив, що на момент розгляду справи транспортні засоби марки Волжанин 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 та VIN НОМЕР_3 зареєстровані за ТОВ “Резерв-ВР», а транспортний засіб марки Волжанин 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 зареєстрований за громадянкою ОСОБА_1 . Водночас, указані вимоги про витребування транспортних засобів є похідними від вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оформлених у вигляді довідок-рахунків від 29.10.2015 №ААЕ954269, №ААЕ954268, №ААЕ954264, автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , укладених між боржником - ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ “МН Транс». З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про визнання зазначених договорів недійсними, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про витребування на користь позивача від відповідачів- 2, 3 транспортних засобів.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 15.04.2025 у справі №913/567/20 (913/462/24) повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- позивач просив суд першої інстанції визнати поважними причини пропуску позовної давності та захистити порушені права, і зазначив причини такого пропуску, проте суд першої інстанції не прийняв їх до уваги без зазначення причин. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності;
- позивач в особі ліквідатора з моменту отримання 16.02.2022 запитуваної інформації та до моменту звернення з цим позовом до суду (20.11.2024) не мав реальної змоги подати дану позовну заяву через відсутність створеного фонду для авансування відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі, відмова у відстрочці зі сплати судового збору, відсутність достатніх коштів для сплати значного судового збору як за подання заяви про забезпечення позову, так і позовної заяви, експертизи, послуг приватного виконавця за накладення арешту на транспортні засоби тощо, дія карантину, дія воєнного стану;
- в даному випадку перебіг позовної давності слід відраховувати з того моменту, коли ліквідатор дізналась з відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області про відчуження ТОВ “Кан-Транс» 7 транспортних засобів. Відтак слід визнати поважними причини пропуску позовної давності та захистити порушені права.
16.06.2025 до суду від ТОВ “МН Транс» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7480), в якому перший відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що відповідно до протоколу про проведення інвентаризації майнових активів ТОВ “Кан-Транс» від 07.12.2020, що надана суду самим апелянтом, в ньому вказані відомості про повне дослідження майнових питань боржника. Таким чином, вся інформація, навіть про морські та повітряні судна, була відома позивачу, інформація РСЦ ГСЦ в Луганській області була отримана ще до запитів ОСОБА_2 . Відсутність коштів на сплату судового збору не є належною підставою, з огляду на те, що: законодавство передбачає можливість відстрочки від сплати судового збору; апелянт так і не створив фонду авансування, але знайшов можливість сплатити судовий збір, чим спростував свої доводи. Апелянт вказує на об'єктивну причину неможливості своєчасного подання позову - карантин через COVID-19, але за час дії карантину ОСОБА_2 приймала участь у десятках судових засідань, подавала клопотання, заяви, надавала послуги як адвокат, так і арбітражний керуючий. Жодних доказів поважних причин пропуску строку позовної давності апелянт не надав. Позовний строк перевищений позивачем більше ніж у тричі.
11.07.2025 до суду від ліквідатора ТОВ “МН Транс» надійшли додаткові пояснення та заперечення на відзив на апеляційну скаргу (вх.№8584), в яких остання вказує, що ліквідатор виконує свої обов'язки та несе витрати у ліквідаційній процедурі за умови відсутності створеного кредиторами фонду для авансування винагороди та витрат ліквідатора - за власний рахунок. Посилається на те, що поважні причини полягають у неможливості сплати судового збору, оплати оцінки транспортних засобів, оплати судового збору за забезпечення позову, тощо. Як тільки ліквідатор отримала свою винагороду та відшкодування витрат в судовому порядку - подала позов. Окрім того, позивач просила суд відстрочити сплату судового збору - проте отримала відмову. Також звертає увагу на те, що саме зборами кредиторів було вирішено зобов'язати ліквідатора подати дані позовні заяви щодо спірних транспортних засобів. Ліквідатор не має права ігнорувати та не виконувати рішення комітету кредиторів. Щодо зауважень по кількості запитів до сервісних центрів зауважує, що це було необхідно у зв'язку з тим, що надана інформація сервісними центрами у відповідях різнилась та потребувала уточнення. Саме через те було направлено кілька запитів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025, у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., який входив до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №913/567/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Ліквідатор ТОВ “МН Транс» у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.
Інші учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 17.07.2025.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.10.2020 у справі №913/567/20, зокрема, відкрито провадження у справі №913/567/20 за заявою Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства “Ощадбанк» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» строком на 170 календарних днів по 19.04.2021 (включно); призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія Вячеславовича.
Постановою Господарського суду Луганської області від 24.05.2021, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» та повноваження арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. у якості розпорядника майна боржника у справі №913/567/20. Визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, тобто до 24 травня 2022 року; призначено арбітражного керуючого Надтоку Олену Володимирівну ліквідатором банкрута, на яку покладено обов'язки та повноваження, встановлені ст.61 КУзПБ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ліквідатором 30.12.2021 направлено запит №02-02/150-1 до Регіонального сервісного центру МВС в Луганській області, на який отримана відповідь за №31/12/1-411 від 16.02.2022 з даними про зареєстровані, перереєстровані, зняті з обліку транспортні засоби ТОВ “Кан-Транс», у якій вказано наступну інформацію, зокрема:
1. Транспортний засіб марки ВОЛЖАНИН 52701, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_1 29.10.2015 був перереєстрований на нового власника за TOB "МН ТРАНС", ЄДРПОУ 38349966, адреса реєстрації Луганська обл., м. Красний луч, вул. Кислородна, 8/А, номерний знак НОМЕР_10 .
10.05.2017 вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника за TOB "РЕЗЕРВ-ВР", ЄДРПОУ 39840658, адреса реєстрації Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 21-3, новий номерний знак НОМЕР_11 .
2. Транспортний засіб марки ВОЛЖАНИН 52701, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_2 29.10.2015 був перереєстрований на нового власника за ТОВ "МН ТРАНС", ЄДРПОУ 38349966, адреса реєстрації Луганська обл., м. Красний луч, вул. Кислородна, 8/А, номерний знак НОМЕР_12 .
05.10.2016 вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника за гр. ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_13 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , номерний знак НОМЕР_14 .
3. Транспортний засіб марки ВОЛЖАНИН 52701, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_3 29.10.2015 був перереєстрований на нового власника ТОВ "МН ТРАНС", ЄДРПОУ 38349966, адреса реєстрації: Луганська обл., м. Красний луч, вул. Кислородна, 8/А, номерний знак НОМЕР_15 .
05.05.2017 вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника за TOB "РЕЗЕРВ-ВР", ЄДРПОУ 39840658, адреса реєстрації ТЗ: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 21-3, номерний знак НОМЕР_16 .
17.09.2024 ліквідатор ТОВ “Кан-Транс» звернулася до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Філія ГСЦ МВС) з запитом про надання інформації про нових власників транспортних засобів, які раніше належали ТОВ “Кан-Транс», на який отримано відповідь від 14.10.2024 №31/27/06-4866-2024, у якій зазначена наступна інформація:
1) транспортний засіб марки Волжанин 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зареєстрований за ТОВ “Кан-Транс» 13.12.2011.
29.10.2015 був перереєстрований у ВРЕР м. Сєвєродонецьк (4412) на нового власника ТОВ “МН Транс», ЄДРПОУ 38349966, за довідкою-рахунком ТОВ “Фірма “Східукрторг» від 29.10.2015 серії ААЕ №954269.
10.05.2017 вказаний транспортний засіб у ТЦС МВС №8047 перереєстровано на ТОВ “Резерв-ВР», ЄДРПОУ 39840658, за договором купівлі-продажу №8047/2017/448862;
2) транспортний засіб марки Волжанин 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 , зареєстрований за ТОВ “Кан-Транс» 21.06.2011.
29.10.2015 був перереєстрований у ВРЕР м. Сєвєродонецьк (4412) на нового власника ТОВ “МН Транс», ЄДРПОУ 38349966, за довідкою-рахунком ТОВ “Фірма “Східукрторг» від 29.10.2015 серії ААЕ №954268.
05.10.2016 вказаний транспортний засіб у ТЦС МВС №3247 перереєстровано на громадянку ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №3247/2016/109875.
Розпочата операція у ТСЦ МВС №8047 з перереєстрації транспортного засобу на ТОВ “Резерв-ВР», ЄДРПОУ 39840658, за договором купівлі-продажу від 13.07.2019 №7627/19/003242;
3) транспортний засіб марки Волжанин 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 , зареєстрований за ТОВ “Кан-Транс» 17.09.2011.
29.10.2015 був перереєстрований у ВРЕР м. Сєвєродонецьк (4412) на нового власника ТОВ “МН Транс», ЄДРПОУ 38349966, за довідкою-рахунком ТОВ “Фірма “Східукрторг» від 29.10.2015 серії ААЕ №954264.
05.05.2017 вказаний транспортний засіб у ТЦС МВС №8047 перереєстровано на ТОВ “Резерв-ВР», ЄДРПОУ 39840658, за договором купівлі-продажу №8047/2017/444396.
Як зазначила ліквідатор, ціну, за якою було відчужено вказані транспортні засоби встановити не вдалося, оскільки копії відповідних документів ТОВ “МН Транс» йому не надало.
Крім того, РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області не може надати копії довідок-рахунків, оскільки архів зберігається лише 3 роки.
У зв'язку з викладеним, ліквідатор замовила звіт про оцінку рухомого майна колісних транспортних засобів, відповідно до якого ринкова вартість указаних транспортних засобів складає 2 554 311,00 грн.
Ліквідатор вважає, що укладені договори купівлі-продажу є фраудаторними, укладеними між заінтересованими особами та з порушеннями вимог законодавства, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням були визнані обґрунтованими доводи ліквідатора щодо фраудаторності оскаржуваних правочинів та наявності підстав для визнання їх недійсними, у той же час визначивши підставою для відмови у позові в цій частині, сплив позовної давності та недоведеність позивачем поважності причин її пропуску, тому з урахуванням положень ч.1 ст.269 ГПК України, рішення суду переглядається судом апеляційної інстанції тільки в цій частині.
При розгляді даної справи судом першої інстанції було встановлено, що вчинення оспорюваних правочинів, за якими транспортні засоби боржника автобуси марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 разом з іншими належними йому транспортними засобами було відчужено пов'язаній юридичній особі - ТОВ “МН-Транс», у день, станом на який у боржника була наявна підтверджена судовими рішеннями велика за розміром заборгованість, за відсутності доказів проведення розрахунків за передані транспортні засоби, що в своїй сукупності з достатньою мірою вірогідності свідчать про те, що ці правочини спрямовані на виведення активів боржника з метою зменшення ліквідаційної маси, тобто є фраудаторними правочинами, вчиненими з метою заподіяння шкоди кредиторам. Суд наголосив, що оспорювані правочини - договори купівлі-продажу, оформлені у вигляді довідок-рахунків від 29.10.2015 №ААЕ954269, №ААЕ954268, №ААЕ954264, автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , укладені між боржником - ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ “МН Транс», за якими транспортні засоби вибули з власності боржника, є фраудаторними, оскільки суперечать вимогам ст.ст.3, 13 ЦК України, та підлягають визнанню недійсними.
Разом з цим, судом застосовано строк позовної давності та відмовлено у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у даному випадку перебіг позовної давності слід відраховувати з того моменту, коли ліквідатор дізналась з відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області про відчуження ТОВ “Кан-Транс» 7 транспортних засобів.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно з положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Обов'язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд зазначає, що і в разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.
Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
Суд відзначає, що у спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.
Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з'ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися боржник в особі уповноваженого органу.
При вирішенні судами спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого ЦК України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах.
Правильність наведеної позиції стосовно правил перебігу позовної давності у справах про банкрутство також підтверджується, якщо звернутися до конструкції частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, в основу якої покладено принцип єдності (одинності) суб'єкта, чиї права порушено.
Аналіз норм права, якими врегульовані питання позовної давності дає підстави для висновку, що у разі, коли законодавець вживає вислови "свої цивільні права", "цивільні права особи", "здійснення права", він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено у тексті відповідної норми.
Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов'язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.
При цьому і в разі пред'явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 Цивільного кодексу України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.
Відповідно до частини восьмої статті 261 Цивільного кодексу України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Відхід від наведеної позиції щодо правил визначення початку перебігу позовної давності у спорах у справах про банкрутство при зверненні боржника/арбітражного керуючого до суду з вимогами про захист цивільного права або інтересу боржника означав би не передбачене законом, а тому безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням одночасно боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб'єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.
Тому визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.
Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012.
Слід також звернути увагу на те, що для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.
Враховуючи наведене, у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого про визнання недійсними правочинів, укладених боржником днем початку перебігу позовної давності є день вчинення таких правочинів (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 922/2960/17, від 10.11.2022 у справі №922/1362/17).
За таких обставин, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що перебіг позовної давності слід відраховувати з того моменту, коли ліквідатор дізналась про відчуження ТОВ “Кан-Транс» транспортних засобів.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про неправомірне неврахування судом першої інстанції його доводів, щодо поважності причин пропущення позивачем строку позовної давності, з огляду на наступне.
У частині 5 статті 267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як свідчать матеріали справи спірні правочини у даній справі відбулися 29.10.2015, тому строк позовної давності відповідно до положень ст.257 ЦК України, сплив 29.10.2018.
Із заявою про визнання правочинів недійсними та витребування спірних транспортних засобів позивач звернувся 20.11.2024, стверджуючи, що ліквідатор ТОВ “Кан-Транс» Надтока О.В. дізналась про укладені правочини та нових власників транспортних засобів з відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Луганській області від 16.02.2022 №31/12/1-411 про зареєстровані, перереєстровані, зняті з обліку транспортні засоби ТОВ “Кан-Транс».
Суд звертає увагу, що постановою Господарського суду Луганської області від 24.05.2021, зокрема, визнано боржника - ТОВ “Кан-Транс» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено арбітражного керуючого Надтоку О.В. ліквідатором банкрута, на яку покладено обов'язки та повноваження, встановлені ст.61 КУзПБ.
Так, ч.1 ст.61 КУзПБ передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Таким чином процесуальні повноваження на подання позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оформлених у вигляді довідок-рахунків від 29.10.2015 №ААЕ954269, №ААЕ954268, №ААЕ954264, автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 відповідно, які укладені між ТОВ “Кан-Транс» та ТОВ “МН Транс»; витребування у ТОВ “Резерв-ВР» та ОСОБА_1 указаних транспортних засобів, виникли у ліквідатора після визнання ТОВ “Кан-Транс» банкрутом та введення процедури ліквідації постановою від 24.05.2021.
Ліквідатор у позовній заяві зазначає, що 09.08.2021 нею направлено запит до Регіонального сервісного центру МВС в Луганській області, на який 30.08.2021 отримана відповідь від 25.08.2021 №31/12/1-1873 з даними про зареєстровані, перереєстровані, зняті з обліку транспортні засоби ТОВ “Кан-Транс» без зазначення нових власників.
У подальшому з метою з'ясування більш детальної інформації про нових власників транспортних засобів та отримання копій первинних документів на підставі яких було відчужено транспортні засоби, ліквідатором направлено кілька уточнюючих запитів, на які Регіональним сервісним центром МВС в Луганській області надані відповіді від 07.09.2021 №31/12/1-2001, від 16.02.2022 №31/12/1-411, від 21.02.2022 №31/12/1-443.
За таких обставин, як правильно зазначено судом першої інстанції, ліквідатор дізналась повну інформацію про відчуження ТОВ “Кан-Транс» транспортних засобів та про нових власників саме з відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Луганській області за №31/12/1-411 від 16.02.2022.
Разом з цим, з позовом про визнання недійсними спірних правочинів та витребування у ТОВ “Резерв-ВР» та ОСОБА_1 транспортних засобів ліквідатор звернулась лише 20.11.2024, тобто через 2 роки та 9 місяців після отримання зазначеної інформації.
При цьому, об'єктивних причин, які заважали ліквідатору після отримання 16.02.2022 відповіді про нових власників транспортних засобів одразу заявити позови про визнання правочинів недійсними, позивачем у поданих заявах по суті справи не зазначено.
В позовній заяві ліквідатор посилається на загальні норми цивільного законодавства, карантин, введений у зв'язку з коронавірусом COVID-19 та практику Верховного Суду, та вважає, що в даному випадку необхідно брати до уваги строки, коли саме ліквідатор дізнався про існування даних правочинів та порушені права, що підлягають захисту. Тому, на думку позивача, суд має визнати причини пропуску позовної давності поважними. Вказує, що у даному випадку перебіг позовної давності слід відраховувати з того моменту, коли ліквідатор дізналась з відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області про відчуження ТОВ “Кан-Транс» 7 транспортних засобів, відтак слід визнати поважними причини пропуску позовної давності та захистити порушені права.
У заяві про зміну предмету позову, відповіді на відзив ТОВ “МН Транс» містяться аналогічні обґрунтування щодо пропуску строку позовної давності.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19)).
Підсумовуючи викладене, з огляду на необхідність відповідно до положень статті 13 ЦК України оцінювати судом добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, враховуючи обов'язок суду при вирішенні питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, виходити з їх об'єктивного, а не суб'єктивного характеру (тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об'єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права), суд дійшов висновку, що у спорі у справі про банкрутство обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об'єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.04.2020 у справі № 10/5026/995/2012).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що саме зі сторони ліквідатора як особи, на яку у відповідності до ст.61 КУзПБ покладені відповідні повноваження, зокрема щодо звернення з позовом до суду про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, має місце зволікання з виконанням покладених повноважень та відсутність поважних причин пропуску позовної давності.
Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивач в особі ліквідатора з моменту отримання (16.02.2022) запитуваної інформації та до моменту звернення з цим позовом до суду (20.11.2024) не мав реальної змоги подати дану позовну заяву через відсутність створеного фонду для авансування відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі, відмову у відстрочці зі сплати судового збору, відсутність достатніх коштів для сплати значного судового збору як за подання заяви про забезпечення позову, так і позовної заяви, експертизи, послуг приватного виконавця за накладення арешту на транспортні засоби тощо, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з даним позовом ліквідатор просила відстрочити сплату судового збору, посилаючись на те, що відповідно до інвентаризаційних відомостей, що вже містяться в матеріалах справи №913/567/20, вбачається, що у ТОВ “Кан Транс» встановлено відсутність залишку грошових коштів на поточних банківських рахунках. Отже, про неможливість станом на дату подання даного позову сплатити суми судового збору за подання позовної заяви свідчить як майновий стан ТОВ “Кан-Транс», що підтверджується результатами здійсненої інвентаризації, так і сам факт визнання ТОВ “Кан-Транс» банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.11.2024 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі відмовлено. Позовну заяву ТОВ “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 45 186,14 грн. Надано ТОВ “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.
01.12.2024 ТОВ “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки О.В. через систему “Електронний суд» звернулося до суду з заявою про усунення недоліків, до якої, зокрема, додано платіжну інструкції №254 від 30.11.2024 про сплату судового збору в сумі 45 186,14 грн.
Тобто, ліквідатором ТОВ “Кан-Транс» було сплачено судовий збір через 5 днів після постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, як вже зазначалось, ліквідатор з позовом про визнання недійсними спірних правочинів та витребування у ТОВ “Резерв-ВР» та ОСОБА_1 транспортних засобів звернулась лише у 2024 році. Доказів того, що ТОВ “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки О.В. зверталась раніше з відповідним позовом до суду не надано.
У судовому засіданні з цього приводу ліквідатором було зазначено, що саме в цей період вона отримала необхідну суму грошових коштів для здійснення судових витрат, у тому числі для сплати судового збору. Проте, доказів зазначеного до матеріалів справи не надано.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що ліквідатором у позовній заяві та у заяві про зміну предмету позову, як на підставу для поновлення пропущеного строку позовної давності, вказувалось про відсутність коштів на сплату судового збору для подання даного позову, з огляду на те, що, як вже зазначалось, ліквідатор посилалась на загальні норми цивільного кодексу, карантин, введений у зв'язку з коронавірусом COVID-19 та висновки Верховного Суду, оскільки вважала, що строк позовної давності починається з дня, коли саме ліквідатор дізнався про існування даних правочинів та порушені права, що підлягають захисту. Про відсутність коштів на сплату судового збору, як підстави для визнання поважними причин пропущення позовної давності, позивачем зазначається лише в апеляційній скарзі.
ТОВ “МН Транс» у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності, оскільки трирічний строк сплив у жовтні 2018 року.
У частинах 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2025 у cправі № 910/686/20, від 10.06.2025 у cправі № 910/3014/23).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою N 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме: обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (п. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі “Фінікарідов проти Кіпру»).
Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з'ясувати усі обставини, пов'язані з фактом обізнаності та об'єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 922/3589/21.
Отже, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.
Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.
Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, разом з цим першим відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Луганської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 15.04.2025 у справі №913/567/20 (913/462/24) без змін як такого, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 15.04.2025 у справі №913/567/20 (913/462/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.09.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна