вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа№ 922/425/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»
на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024, повний текст складено 16.04.2025
у справі № 922/425/24 (суддя Саванчук С.О)
за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»
до Приватного акціонерного товариства «ФОРА РІТЕЙЛ»
про стягнення заборгованості
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2024 матеріали позовної заяви за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Приватного акціонерного товариства «ФОРА РІТЕЙЛ» про стягнення заборгованості передані за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Приватного акціонерного товариства «ФОРА РІТЕЙЛ» про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем платежів за надання послуг з постачання теплової енергії, у зв'язку із чим позивачем нарахована заборгованість у сумі 237018,76 грн, з яких: 83023,78 грн - вартість спожитої теплової енергії без укладання договору за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року, 150813,04 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року, 194,90 грн - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021 року по червень 2023 року, 2987,00 грн - вартість технічного обслуговування за поточний ремонт внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором від 01.07.2022 за період з липня 2022 року по квітень 2023 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2024 у справі № 922/425/24 у задоволенні позову комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Приватного акціонерного товариства «ФОРА РІТЕЙЛ» про стягнення заборгованості передані за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області відмовити повністю. Судові витрати позивача залишено за позивачем.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності, оскільки факт отримання послуги постачання теплової енергії відповідачем та її фактичний обсяг суду не доведений, відтак, не доведено приєднання відповідача до відповідного договору, відповідач також не має статусу споживача у відповідних відносинах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області у справі № 922/425/24 від 19.11.2024; поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 19.11.2024 у справі № 922/425/24; скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 922/425/24 від 19.11.2024 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Приватного Акціонерного Товариства «ФОРА РІТЕЙЛ» стягнувши заборгованість в сумі 237 018,76 грн в повному обсязі; стягнути на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» ПАТ «ФОРА РІТЕЙЛ» судовий збір у розмірі 2 844,22 грн за подання позовної заяви та судовий збір у розмірі 5 332,91 грн сплачений за подання апеляційної скарги.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, винесене при неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відсутність письмово оформленого договору між сторонами у період з листопада 2018 по 30.11.2021 (з 01.12.2021 діє Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії) на про постачання теплової енергії в нежитлові приміщення з відповідачем не спростовує обов'язок відповідача з оплати отриманих послуг теплопостачання до об'єкту нерухомого майна, який не містить окремого засобу комерційного обліку, входить до єдиної системи теплового контуру житлового будинку та не звільняє споживача від обов'язку сплачувати за надані послуги.
Позивач вважає, що факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону до житлових будівель в цілому.
За доводами апелянта, розрахунок теплового навантаження було виконано центром контролю та обліку теплоспоживання КП «Харківські теплові мережі» з урахуванням чинного законодавства.
З наведених підстав позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024 року у справі №922/425/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
13.05.2025 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідач заперечує про споживання теплової енергії на потреби опалення / надання постачання теплової енергії за індивідуальним договором, що на його думку підтверджується доказами, наданими позивачем.
Зокрема, акти про підключення та відключення опалення складені не у відповідності до вимог законодавства, іноземною мовою, що свідчить про те, що такі докази не є належними.
За доводами відповідача, позивачем не надано доказів акцептування договору та розрахунку теплового навантаження.
Відтак, відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу
15.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій позивач (окрім аналогічних доводів, викладених в апеляційній скарзі), зазначив, що статус відповідача як споживача послуг підтверджується сукупністю наступних фактів:
- факт наявності внутрішньобудинкової системи теплопостачання в нежитловому приміщенні відповідача (акти включення /відключення, акти готовності, акти обстеження, розрахунок теплового навантаження, рішення суду від 19.11.2024 по цій справі);
- факт підключення системи житлового будинку до джерела теплової енергії, у якому розташовані (вбудовані) нежитлові приміщення відповідача (акти включення /відключення, акти готовності);
- факт права власності відповідача на нежитлові приміщення, які є предметом судового розгляду (витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно).
Узагальнені доводи доповнення до відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів відповіді на відзив на апеляційну скаргу, відповідач 19.05.2025 до канцелярії суду подав доповнення до відзиву, де зазначив, що позивач підміняє поняття та визначення термінів, зокрема визначення «внутрішньобудинкової системи» застосовує до «транзитних мереж опалення». Також позивачем не було надано доказів того, що опалювальні прилади були підключені до транзитної мережі опалення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 922/425/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024 у справі № 922/425/24 у справі № 922/425/24, розгляд якої призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 922/425/24.
14.05.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, враховуючи тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №922/425/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є підприємством, яке здійснює постачання теплової енергії споживачам м. Харкова.
Приватне акціонерного товариства «ФОРА РІТЕЙЛ» є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 193.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач споживав теплову енергію на потреби опалення, як без укладання договору, так і згодом, на підставі публічного договору приєднання, який акцептував фактичним споживанням послуги, після розміщення позивачем такого договору в мережі Інтернет, а саме: в нежитлових приміщеннях, власником яких він є за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 193.
Відносини щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються Законами України «Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».
Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено: теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Позивач заявляє до стягнення заборгованість за споживання теплової енергії у період з листопада 2018 року по квітень 2023 року, яка була надана відповідачу на потреби опалення нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 193, належність яких відповідачу на праві приватної власності визнається обома сторонами.
Позивач вказує, що постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та припинення опалювального сезону.
На підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 №1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір).
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Позивач вказує, що нежитлові приміщення, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 193, належать відповідачу, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до положень пункту 51 цього Договору, він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до пункту 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Позивач стверджує, що факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023 років є фактом приєднання споживача до умов Договору (акцептування договору).
Позивач вказує, що факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років.
Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до пункту 32 Договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця; початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу; рахунок надається на паперовому носії; на вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до пункту 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
За доводами позивача, у відповідача наявна заборгованість за споживання теплової енергії на потреби опалення без укладання договору в розмірі 83023,78 грн, яка утворилась за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року, заборгованість за споживання теплової енергії на потреби опалення за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 150813,04 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року, а також заборгованість з абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 194,90 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по червень 2023 року.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначає, що факт надання послуг відповідачу є недоведеним, а також заявив про застосування судом наслідків спливу позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Як стверджує позивач, спірні нежитлові приміщення відповідача розташовані в будинку з централізованою системою опалення, система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.04.2024 у справі №908/710/23, у преамбулі Закону України 10 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
За змістом статті 1 цього Закону «Визначення термінів»:
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
З аналізу наведених вище визначень вбачається, що обов'язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії у розумінні цього Закону може бути особа (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
Як було зазначено вище, спірні нежитлові приміщення відповідача розташовані у будинку з централізованою системою опалення, система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому, тобто, у розумінні Закону України «Про теплопостачання» позивач не є споживачем, а тому цей Закон не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки позивач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, станом на час спірних правовідносин).
Суд критично оцінює доводи відповідача про недоведеність того, що система опалення його приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому, що позивачем підтверджується наявним в матеріалах справи актом обстеження №173/4720 від 11.10.2021, оскільки доводи відповідача зводяться до перекладення обов'язку доказування цих обставин на позивача, що не відповідає вимогам частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, за якими саме відповідач має надати суду докази своїх заперечень, зокрема, акцентуючи увагу суду на розташування спірних нежитлових приміщень відповідача між двома житловими будинками, відповідачем не надано жодної технічної документації на власні приміщення, а також не заявлено суду клопотань про витребування доказів щодо житлових будинків, до яких, за його твердженнями «прибудовані» його нежитлові приміщення, на спростування того, що система теплопостачання у приміщенні відповідача є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Щодо обставин фактичного акцептування відповідачем умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 та Публічного договору від 01.07.2022 з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності - факт укладання цих договорів між сторонами.
Позовні вимоги про:
стягнення 150813,04 грн заборгованості за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;
194,90 грн абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021 року по червень 2023 року;
2987,04 грн заборгованості за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних житлових будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за Публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по квітень 2023 року,
обґрунтовані укладенням між сторонами вказаних договорів, які вважаються укладеними фактом приєднання споживача (відповідача) до їх умов, що розміщені публічно в мережі Інтернет - з моменту акцептування їх відповідачем фактом споживання послуги.
На підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пункту 51 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до пункту 4 вказаного Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Позивач обґрунтовує факт акцептування вказаного Договору відповідачем фактом отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023 років, що вважає фактом приєднання споживача до умов цього договору.
За доводами позивача, факт отримання теплової енергії відповідачем підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років. Аналогічні доводи викладені останнім в поданій апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 5 вказаного Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Судом врахована правова позиція, що викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 908/3233/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/702417: статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов'язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги.
Виходячи з викладених обставин, позивачу необхідно довести не факт тепловіддачі від мереж теплопостачання у приміщеннях відповідача, а те, що цією тепловою енергією відповідач задовольняв якісь свої господарські чи технологічні потреби, а послуга з опалення забезпечувала дотримання умов перебування осіб у спірних нежитлових приміщеннях відповідача, відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
При цьому, судом враховано, що за розрахунком позовних вимог заявляються до стягнення вартість обсягу теплової енергії на опалення приміщень споживача (відповідача) безпосередньо, без включення вимог в частині обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення чи забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
За наданими суду матеріалами справи, що не заперечується обома сторонами та встановлено самим позивачем в акті №173/4720 від 11.10.2021 про обстеження системи теплоспоживання об'єкту, у спірних нежитлових приміщеннях відсутні опалювальні прилади (радіатори тощо) та трубопроводи внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, через приміщення підвалу проходять частково заізольовані трубопроводи внутрішньобудинкової централізованої системи опалення, централізоване гаряче водопостачання відсутнє (внутрішньодомовий трубопровід централізованого гарячого водопостачання проходить транзитом, внутрішня розводка відсутня, за наданими відповідачем поясненнями, що не спростовані ані позивачем, ані матеріалами справи, обігрів приміщень проводиться шляхом кондиціонування - встановлені кондиціонери, які працюють, в тому числі, на підтримання температурного режиму.
З урахуванням вищевстановлених фактичних обставин відсутності приєднання до теплового вводу відповідача будь-яких опалювальних приладів та відсутності у спірних приміщеннях трубопроводів внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, за вищевказаними нормами чинного законодавства та правовими висновками Верховного Суду, навіть за наявності якоїсь (не розрахованої позивачем) тепловіддачі від частково заізольованих трубопроводів внутрішньобудинкової централізованої системи опалення, довжину та діаметр яких позивач не встановив, вказане не буде споживанням житлово-комунальної послуги, за відсутності доказів задоволення відповідних потреб споживача отриманою тепловою енергією, в тому числі, з урахуванням відсутності у відповідача технічних засобів транспортування теплової енергії позивача до будь-якого приладу обігріву, відтак, спірні відносини сторін не підлягають визначенню як постачання теплової енергії (теплопостачання) в розумінні статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, за відсутності доказів фактичного отримання спірної послуги відповідачем, відсутні обставини акцептування відповідачем Договору з позивачем, що вказує на відсутність правовідносин з надання житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії як господарської діяльності між сторонами, оскільки за Законом України «Про житлово-комунальні послуги» вказані послуги надаються на підставі договору.
Як встановлено самим позивачем в акті №173/4720 від 11.10.2021 про обстеження системи теплоспоживання об'єкту, у спірних приміщеннях відсутні прилади обліку теплової енергії на вводі системи опалення житлових будинків.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії.
Разом з цим, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, позивачем не надано документів, які б підтверджували факт акцептування споживачем умов договору, зокрема, не надано платіжного документу про часткову сплату за теплову енергію чи сплату за абонентське та технічне обслуговування, як і не доведено споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення без укладання договору за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року.
Колегією суддів досліджено акт обстеження системи теплопостачання об'єкту №173/4720 від 11.10.2021 та встановлено, що він складений в порядку здійснення контролю за режимами споживання теплової енергії та підписаний представником позивача інженером Бєлкіною Н.М. в присутності представника кур'єра адміністрації ПАТ «Фора-Рітейл» Божидай Ігоря Петровича, обстеження такого об'єкту здійснено за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 193.
Однак, з наданих позивачем документів не вбачається, що вказаний в даному акті представник - кур'єр адміністрації ПАТ «Фора-Рітейл» Божидай Ігор Петрович є уповноваженим представником відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутній будь-який документ на підтвердження його повноважень на представництво ПАТ «ФОРА РІТЕЙЛ» у спірних правовідносинах.
У цьому акті відображено схему житлового будинку та схему приміщень, які належать відповідачу, а саме: І поверх та підвал, а також зазначено наступне:
«ПАТ «Фора Рітейл» є власником нежитлових приміщень підвалу та 1-го поверху прибудованих між двома житловими будинками за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 193.
Прилад обліку теплової енергії на вводі системи опалення житлових будинків відсутній.
В приміщеннях 1-го поверху опалювальні прилади та трубопроводи внутрішньобудинкової системи централізованого опалення відсутні.
Через приміщення підвалу проходять частково заізольовані трубопроводи внутрішньобудинкової централізованої системи опалення. У зв'язку з тим, що доступ до трубопроводів централізованої системи опалення відсутній, визначити довжину та діаметр трубопроводів неможливо. Опалювальні прилади у підвалі відсутні.
Приміщення 1-го поверху використовується як магазин продовольчих товарів. Приміщення підвалу використовується як склад продовольчих товарів.
Централізоване гаряче водопостачання відсутнє (внутрішньодомовий трубопровід централізованого гарячого водопостачання проходить транзитом, внутрішня розводка відсутня).
Споживач користується тепловою енергією без дозволу та без оплати».
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до акту обстеження системи теплопостачання об'єкту №173/4720 від 11.10.2021 вказані нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 193 не оснащені приладом обліку теплової енергії на вводі системи опалення, в акті не зазначено яким чином відповідач користується тепловою енергією.
Мережа системи теплопостачання нежитлових приміщень та прилади обліку теплової енергії є невід'ємною частиною централізованої системи теплопостачання житлового будинку вцілому, проте у спірних приміщеннях, які належать відповідачу, вони відсутні.
Як було вказано вище, з Акту вбачається, що приміщення, які знаходяться у власності відповідача, за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 193, не обладнані та не приєднані до опалювальних приладів та трубопроводів внутрішньобудинкової системи централізованого опалення.
Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач отримував послугу з централізованого теплопостачання у спірних приміщеннях, є необґрунтованими, оскільки фактично послуга з опалення не надається, оскільки відсутня система опалення з приєднаними опалювальними приладами і відсутнє підтвердження фактичного користування послугою постачання тепла, оскільки якщо немає способу передачі тепла в спірні приміщення, відповідно немає факту надання такої послуги та зобов'язань власника приміщень з оплати її вартості.
Судом враховані правові позиції Верховного Суду України, що викладені у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та постанова Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц про те, що обов'язок оплати житлово-комунальної послуги виникає лише в разі, якщо такою послугою фактично користувались.
За наявності частково заізольованих трубопроводів внутрішньобудинкової централізованої системи опалення, доступ до яких з приміщення відповідача відсутній, за встановленими судом обставинами цієї справи, суд дійшов висновку, що отриманням спірного теплопостачання позивач вважає тепловіддачу від цих частково заізольованих трубопроводів, тоді як кваліфікуючою ознакою житлово-комунальних послуг є самостійне забезпечення цією послугою відповідної потреби - забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198:
- система теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/ або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об'єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;
- система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з'єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору;
- тепловикористальне обладнання - комплекс пристроїв, які використовують теплову енергію для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і технологічних потреб
За пунктом 3 розділу І Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води», затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.07.2019 № 169, система централізованого опалення - це комплекс трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів.
Відтак, для забезпечення опалення приміщення в ньому обов'язкова наявність конструктивних елементів: 1) транзитний трубопровід подачі теплоносія; 2) приєднувальний трубопровід подачі теплоносія на опалювальний прилад та зворотній трубопровід від опалювального приладу до розподільчої мережі; 3) безпосередньо опалювальний прилад, з поверні якого і відбувається передача тепла в опалювальне приміщення.
Колегія суддів наголошує, що через підвал нежитлового приміщення, що належить відповідачу, проходить транзитом (тобто без відбору тепла на даній ділянці трубопроводу) частково заізольована ділянка трубопроводу подачі теплоносія, що є складовою системи цетралізованого теплопостачання житлового будинку, у приміщеннях відповідача приєднані опалювальні прилади, підвідні трубопроводи для приєднання опалювальних приладів - відсутні, що підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту №173/4720 від 11.10.2021 та не заперечується обома сторонами.
Отже, за правильною оцінкою суду першої інстанції спірних відносин сторін, у даному випадку, фактичні відносини стосуються можливої втрати тепла при його транзиті трубопроводами внутрішньобудинкової централізованої системи опалення, проте, вказане не віднесено до позовних вимог: предмета та підстав позову, суду не надано відповідного розрахунку.
Відповідно до пункту 2 розділу 1 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358) опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії, отже, за визначенням, це різні типи приміщень.
Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та вкінці опалюваного сезону до житлових будівель в цілому, оскільки вищеназвані акти лише підтверджують факт готовності системи централізованого опалення житлового будинку до надання споживачам послуги теплопостачання, але не підтверджують факт отримання послуги теплопостачання відповідачем для належних йому на праві власності нежитлових приміщень.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає недоведеним позивачем факт споживання відповідачем теплової енергії.
Щодо надання послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» затверджено наступні типові договори.
З 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного, який опублікований на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.
Відповідно до положень пункту 30 вказаного Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до пункту 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.
Позивач обґрунтовує факт акцептування відповідачем вказаного Договору саме фактичним отриманням послуги, проте, за вищевикладеними висновками суду, позивачем не доведено суду того, що відповідач має статус споживача у правовідносинах з позивачем із надання житлово-комунальних послуг, позивачем не надано розрахунків цих послуг, переліку фактично наданих послуг за переліком, що наведений у договорі та будь-яких доказів споживання відповідачем відповідної послуги та доведення до нього позивачем фактів надання цих послуг та обґрунтованості їх вартості.
Відповідно пункту 5 Договору виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.
Відповідно до пункту 6 Договору технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.
До матеріалів справи позивачем долучені рахунки-фактури за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду, проте, належних доказів їх направлення відповідачу протягом спірного періоду отримання послуг суду не надано, за їх змістом неможливо встановити ані перелік наданих послуг, ані розрахунок їх вартості, відтак, суд першої інстанції вмотивовано зауважив про ненадання доказів приєднання відповідача до договору з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Щодо методик розрахунків у спірних правовідносинах.
Позивач здійснив розрахунки відповідно до КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні».
Вказані Норми є галузевим документом, відповідно до «Загальних положень» Посібника та доповнення до норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 30.03.2001 № 82, призначений для:
- теплопостачальних підприємств, які забезпечують опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання житлово-комунального сектору та адміністративно-культурних закладів;
- проектних організацій, які спеціалізуються на розробках схем теплопостачання та проектуванні джерел теплопостачання;
- інспектуючих організацій, які контролюють ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, а також додержання основних положень Закону України «Про енергозбереження».
Посібник має надати допомогу різним категоріям користувачів «Норм» у пріоритетному виборі варіанту розрахунку потреби тепла та палива.
Для проведення комерційних розрахунків між контрагентами необхідно застосовувати положення Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року), відповідно до пункту 1 Розділу І якої ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Однак, суду відповідного розрахунку не надано, проте, розрахунок обсягу спожитої послуги та її вартість може проводитись тільки у законодавчо встановлений спосіб - відповідно до вищевказаної Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315.
Щодо абонентської плати при наданні послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 статті 1 розділу І Закону України Про житлово-комунальні послуги №2189-УІІІ від 09.11.2017, плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
З огляду на те, що факт отримання послуги постачання теплової енергії відповідачем та її фактичний обсяг суду не доведений, відтак, не доведено приєднання відповідача до відповідного договору, відповідач також не має статусу споживача у відповідних відносинах, відтак, позовна вимога про стягнення плати за абонентське обслуговування як похідна від послуги постачання теплової енергії, яка може бути покладена за умовами договору виключно на споживача відповідної житлово-комунальної послуги - також не підлягає задоволенню.
З огляду на вказане, заявлене позивачем питання пропуску позовної давності не досліджується, оскільки перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
За викладених обставин, судовою колегією встановлено відсутність підстав для задоволення позову з огляду на його необґрунтованість.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи скаржника, дійшов висновку, що апеляційна скарга не містить підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а твердження апелянта фактично дублюють позовну заяву, та які, як встановлено колегією суддів, були належним чином досліджені судом першої інстанції та вмотивовано відхилені.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судова колегія апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024 у справі № 922/425/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024 у справі № 922/425/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024 у справі № 922/425/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024 у справі № 922/425/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 922/425/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич