ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
01 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/720/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Таран С.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "Дорожник-2"
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 (повний текст складено 19.05.2025) та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 (повний текст складено 09.06.2025), прийняті суддею Д'яченко Т.Г., м. Одеса,
у справі №916/720/25
за позовом: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"
до відповідача: Садівничого кооперативу "Дорожник-2"
про стягнення 455 515,06 грн
У лютому 2025 р. Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" звернулося з позовом до Садівничого кооперативу "Дорожник-2", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 455515,06 грн, з яких: 386606,08 грн - заборгованість за необліковану електричну енергію, 14330,90 грн - 3% річних та 54578,08 грн - інфляційні втрати.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.03.2025 відкрито провадження у справі №916/720/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/720/25 (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено; стягнуто з Садівничого кооперативу "Дорожник-2" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 386606,08 грн, 3% річних у розмірі 14330,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 54578,08 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5466,18 грн.
22.05.2025 до суду першої інстанції від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення б/н від 22.05.2025 (вх.№2-788/25 від 22.05.2025), в якій позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 12000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/720/25 (суддя Д'яченко Т.Г.) задоволено заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" б/н від 22.05.2025 (вх.№2-788/25 від 22.05.2025); стягнуто з Садівничого кооперативу "Дорожник-2" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.
Не погодившись з вищенаведеними рішеннями, Садівничий кооператив "Дорожник-2" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/720/25 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "Дорожник-2" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/720/25 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/720/25 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, суддя-доповідач вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/720/25 є 09.06.2025, а для подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/720/25 - 30.06.2025.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на вищенаведені судові рішення скаржник звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 15.08.2025.
Між тим, скаржником подано заяву про поновлення вищенаведеного процесуального строку, мотивовану тим, що відповідач не отримував поштову кореспонденцію від суду у цій справі, а голову Садівничого кооперативу "Дорожник-2" - ОСОБА_1 18.04.2025 було мобілізовано до Збройних Сил України, у зв'язку з чим про ухвалення оскаржуваних рішень апелянту стало відомо лише 31.07.2025 внаслідок прибуття до кооперативу представника позивача для вимкнення електроенергії на підставі рішення у цій справі, після чого представник відповідача 12.08.2025 отримав копії оскаржуваних рішень у місцевому господарському суді.
На підтвердження вказаних обставин скаржником до апеляційної скарги додано копію витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №115 від 18.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено офіцером групи узагальнення обстановки командного пункту штабу Військової частини НОМЕР_1 та встановлено порядок визначення грошового забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1158855 від 28.02.2025 вбачається, що зареєстрованим місцезнаходженням Садівничого кооперативу "Дорожник-2" є адреса: 67820, Одеська обл., Овідіопольский р-н, с. Прилиманське. Вказана адреса також зазначена самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі.
Всі юридичні особи, зареєстровані в Україні, зобов'язані зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі з 04.11.2023. Невиконання цієї вимоги відповідно до приписів процесуального закону тягне за собою певні негативні наслідки для такої особи.
З огляду на те, що під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді відповідач не виконав визначений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, судова кореспонденція у цій справі надсилалася Садівничому кооперативу "Дорожник-2" засобами поштового зв'язку за вищенаведеною адресою, між тим остання поверталася на адресу суду з проставленими на конвертах позначками "адресат відсутній за вказаною адресою".
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 24.01.2024 у справі №910/13145/22, від 22.03.2024 у справі №922/1648/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 06.06.2023 у справі №922/3604/21 тощо.
За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи відповідачу рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №916/720/25 за належною поштовою адресою (саме ця адреса вказана самим скаржником в його апеляційній скарзі), вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Садівничому кооперативу "Дорожник-2" про існування даної справи, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові судом документів вважаються врученими відповідачеві з дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.
Отже, апеляційним господарський судом критично оцінюються твердження апелянта про те, що він не отримував поштову кореспонденцію від суду першої інстанції у справі №916/720/25.
Посилання апелянта на неможливість своєчасного апеляційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/720/25 внаслідок мобілізації голови Садівничого кооперативу "Дорожник-2" судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки надана відповідачем копія витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №115 від 18.04.2025 лише підтверджує призначення ОСОБА_1 офіцером у штабі Військової частини НОМЕР_1 , проте не містить при цьому жодних відомостей про те, що вказана особа протягом строку на апеляційне оскарження виконувала бойові завдання у зоні бойових дій, особисто не перебувала у зоні постійної дислокації, а знаходилися у зоні бойових дій. Поряд з цим, сам факт мобілізації без підтвердження належними та допустимими доказами об'єктивної неможливості звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлені строки внаслідок перебування на службі не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду про те, що в контексті поновлення процесуального строку необхідним є подання заявником доказів виконання бойових завдань та/або перебування у зоні бойових дій, повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відображеною в постанові від 07.04.2025 у справі №260/651/24.
Відтак суд апеляційної інстанції зауважує на недостатності самого факту введення воєнного стану і формального перебування особи у складі Збройних Сил України, оскільки не кожен структурний елемент в складі Збройних Сил України переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій (постанови Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21 та від 31.05.2023 у справі №160/1543/21).
Поряд з цим, обставина мобілізації голови Садівничого кооперативу "Дорожник-2" не свідчить про неможливість, принаймні, здійснення пошуку адвоката для отримання професійної правничої допомоги у розумний строк, об'єктивно необхідний для вчинення відповідних дій з урахуванням тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/720/25, тим більше, що провадження у даній справі було відкрито ще 03.03.2025, тобто за півтора місяці до мобілізації ОСОБА_1 , про що відповідач повідомлявся шляхом надіслання йому відповідної ухвали про відкриття провадження.
Південно-західний апеляційний господарський суд також наголошує на тому, що скаржником виступає садівничий кооператив, тобто юридична особа, яка з метою здійснення своєї діяльності має певну організаційну структуру (зокрема, штат працівників), при цьому труднощі в організації своєчасного виконання працівниками юридичної особи своїх професійних обов'язків є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, а тому зазначені апелянтом підстави не є тими обставинами, які перешкоджали оскаржити судові рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організації роботи відповідача), натомість відповідач, будучи незгодним з оскаржуваними рішеннями, про існування яких повідомлявся належним чином, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідних рішень, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку (15.08.2025).
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у підприємстві для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Садівничим кооперативом "Дорожник-2" рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/720/25, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, будучи належним чином обізнаним про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідної заяви, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/720/25, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.
Суддя-доповідач також зауважує на тому, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", яким, зокрема, внесено низку істотних змін до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Південно-західний апеляційний господарський суд за допомогою системи "Електронний суд" сформував запит на отримання інформації про наявність у Садівничого кооперативу "Дорожник-2" зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС та за результатами опрацювання даного запиту отримав відповідь про відсутність у вказаної юридичної особи такого кабінету.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік").
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову у даній справі становить 455515,06 грн, відтак в силу підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 6832,73 грн (розраховано наступним чином: 455515,06 грн х 1,5% = 6832,73 грн).
Колегією суддів враховується, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною, повинна відповідати вимогам Закону України "Про судовий збір" та не залежить від розміру сплаченого судового збору позивачем з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної заяви в електронній формі.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 02.07.2024 у справі №160/19149/23.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/720/25, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 10249,10 грн - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 6832,73 грн х 150% = 10249,10 грн).
При цьому апеляційний господарський суд вбачає, що дану апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "Дорожник-2" було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд" через електронний кабінет представника відповідача - адвоката Ткача Сергія Анатолійовича.
За умовами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Вказана норма була включена до Закону України "Про судовий збір" на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147а-VIII від 26.05.2021.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України "Про судовий збір" з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення з вищенаведеною апеляційною скаргою у цій справі.
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник має обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним апеляційної скарги в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що за подання вищенаведеної апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/720/25 апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8199,28 грн (розраховано наступним чином: 10249,10 грн х 0,8 = 8199,28 грн).
Між тим, як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії квитанції №1639-6504-8791-8513 від 14.08.2025, скаржником сплачено судовий збір лише в сумі 6420 грн, тому вказана квитанція не є належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За умовами частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в Комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/720/25 лише в сумі 6420 грн.
Водночас, перевіривши зміст апеляційної скарги через призму його відповідності вимогам процесуального закону, суддя-доповідач зазначає, що згідно з пунктом 4 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржується.
Зі змісту прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати, зокрема, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/720/25, між тим відповідно до матеріалів даної справи та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення, про яке апелянт зазначає у прохальній частині апеляційної скарги, вказаним судом не ухвалювалось, про що Південно-західним апеляційним господарським судом складено відповідний акт від 15.08.2025.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Садівничим кооперативом "Дорожник-2" в апеляційній скарзі неправильно вказано дату ухвалення оскаржуваного додаткового рішення - 19.05.2025, адже згідно з матеріалами справи, а також даними Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та Єдиного державного реєстру судових рішень вірною датою зазначеного рішення є 09.06.2025.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Садівничого кооперативу "Дорожник-2" (подання апеляційної скарги особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; неповажність зазначених причин пропуску строку на апеляційне оскарження; відсутність належних доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі, а також недоліки в оформленні апеляційної скарги), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами; вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/720/25 з наданням доказів, що їх підтверджують; доплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору; вказати правильну дату ухвалення оскаржуваного додаткового рішення.
Керуючись статтями 6, 42, 174, 232-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "Дорожник-2" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/720/25 залишити без руху.
Встановити Садівничому кооперативу "Дорожник-2" строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Таран