Постанова від 27.08.2025 по справі 916/5695/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5695/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Принцевської Н.М., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» - Рудюк Ю.А.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» - адвокат Тітов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

- Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

- Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС»

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025, суддя суду першої інстанції Невінгловська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025

по справі №916/5695/24

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС»

про стягнення 5 592 850,50 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

27.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5842/24) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС», в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5 592 850,50 грн, з яких 4 108 089,66 грн - основного боргу за поставлену електричну енергію, 953 281,48 грн - 15% річних, та 531 479,35 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати за фактично спожиту електричну енергію в період з жовтня 2022 по грудень 2023 року.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» основний борг у розмірі 4 108 089,66 грн, 3 % річних у розмірі 190 656,29 грн, інфляційні втрати в розмірі 531 479,35 грн, а також 83 892,76 грн витрат зі сплати судового збору; в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що за період з жовтня 2022 року по 06 грудня 2023 року позивач поставив відповідачу 698 680,00 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 4 108 089,66 грн, однак відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 531 479,35 грн, оскільки позивач прострочив виконання основного зобов'язання.

Суд першої інстанції також дійшов до висновку про доцільність зменшення відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача, з 15% річних до 3% річних, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Суд зазначив, що стягнення 3% річних з відповідача, на переконання суду, дозволить забезпечити баланс між інтересами позивача та відповідача, тобто - розумно забезпечить відновлення майнових втрат позивача і відповідатиме платоспроможності відповідача.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24.

Позивач вказав, що три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних. Відповідно до п.7.4 розділу 7. «Додаткові зобов'язання Споживача» «Комерційної пропозиції № 5», яка є додатком № 1 до Договору, встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач вважає, що відповідно до умов договору він має право на нарахування штрафних санкції та інших нарахувань за прострочення грошового зобов'язання споживачів за спожиту електричну енергію, а суд першої інстанції безпідставно зменшив суму 15% річних на 762 625,19 грн.

Позивач вказує, що починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час, ДПЗД «Укрінтеренерго» є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» виступає гарантом енергозабезпечення - забезпечує постачання споживачу, коли інші постачальники з тих чи інших причин цього робити не можуть. Від сталого функціонування постачальника «останньої надії» залежить діяльність всього енергоринку України.

Позивач зазначає, що кошти, які отримує ДПЗД «Укрінтеренерго» як оплату за послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії», та стягнуті штрафні санкції із споживачів постачальника «останньої надії», мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України. В свою чергу стабільне функціонування постачальника «останньої надії» безпосередньо впливає на всіх учасників ринку електричної енергії та на його нормальне функціонування, особливо в умовах воєнного стану.

ДПЗД «Укрінтеренерго» вважає рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/5695/24 від 15.05.2025 таким, що підлягає скасуванню в частині відмови у повному задоволенні стягнення 15% річних.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить змінити рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/5695/24 від 15.05.2025 в частині відмови у стягненні 15% річних та стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВІТОПОЛІС" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 953 281,48 грн. - 15% річних.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24.

Відповідач зазначив, що позивач помилково дійшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з 01.10.2022. З урахуванням обставин справи та за відсутності доказів припинення договору № 44/7372 про постачання електричної енергії споживачу від 14.06.2019, підстав для укладення публічного договору з ДПЗД "Укрінтеренерго" не має.

Відповідач послався на те, що відповідач мав договір на постачання електричної енергії з ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія", який не був розірваний, позивач не має право заявляти відповідні позовні вимоги до відповідача та вони не підлягають задоволенню.

Відповідач вказав, що Договором п. 3.5 передбачено наступне, з першим рахунком за електричну енергію, який надає Постачальник Споживачу, Постачальник має надати Споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору ( не більше 90 діб). Натомість, суд не звернув увагу на відповідні умови договору, а в односторонньому порядку змінив умови договору та здійснив посилання на наказ Міністерства енергетики України від 13.04.2022 року, яким, нібито, продовжується постачання електричної енергії у період воєнного стану позивачем.

Відповідач вказує, що він не звертався до позивача щодо укладення договору на період більше ніж 90 календарних днів, в матеріалах справи відсутні відповідні докази.

Відповідач зазначив, що суд першої інстанції прийшов до висновку та позивач у судовому засіданні підтвердив, що заборгованість по постачанню електричної енергії виникла по первинному договору, який не продовжувався, була відсутня його пролонгація, цей єдиний договір діяв більше одного року.

В той же час, надані позивачем рахунки покривають період, що перевищує 90 днів, однак строк постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" не може перевищувати 90 календарних днів.

На думку відповідача, по даній справі позивач не може стягувати по одному договору заборгованість за весь період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року, оскільки на його підставі не виникла сума боргу, визначеного у позовній заяві.

Крім того, відповідач послався на те, що судом не вірно розраховані судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 83 892,76 грн., адже к урахуванням того, що суд частково задовольнив позовні вимоги позивача, розмір судового збору, який підлягає стягненню повинен становити 73 711,99 грн. (пропорційно задоволеним вимогам).

З огляду на викладене вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі 916/5695/24 та відмовити ДПЗД "Укрінтеренерго" в задоволенні позову.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24.

Позивач вказав, що з листа самого ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» від 14.02.2025 вбачається, що договором передбачене дострокове розірвання, і повідомлення про це було направлене ще 30.08.2022 року з вказаною датою припинення - 01.10.2022. Відсутність підтвердження отримання такого листа не свідчить про недійсність припинення договору.

Позивач зазначає, що доказів фактичного виконання договору з іншим постачальником після 01.10.2022 також не надано. Таким чином, з 01.10.2022 року Відповідач не мав іншого договору на постачання електроенергії, що і стало підставою для постачання ПОН відповідно до ч. 1 ст. 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії».

Позивач також вказав, що апелянт помилково тлумачить обмеження щодо 90-денного строку: ч. 9 ст. 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» дійсно передбачає, що постачальник ПОН здійснює постачання до 90 днів. Однак постачання не є безперервним, а можливе повторне приєднання у випадках, визначених ч. 1 цієї статті, про що прямо зазначено у правових висновках ВС у постанові № 905/1791/21 від 04.04.2023 року. ТОВ «Світополіс» не обрало нового електропостачальника, не відключилось від мережі, і фактично продовжувало отримувати електроенергію. Таким чином, кожен наступний період постачання утворював нові договірні відносини, з окремим строком на 90 днів.

Крім того, позивач вказав, що фактично кожне відновлення постачання - це новий договір ПОН, борг за яким може бути сумарно включений у позов, якщо він доведений.

Керуючись викладеним вище, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Світополіс» у справі № 916/5695/24 в повному обсязі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/5695/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/5695/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5695/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5695/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.07.2025; призначено справу №916/5695/24 до розгляду на 14.08.2025 о 11:30.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 86 944,05 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 86 944,05 грн. Таким чином недоліки апеляційної усунуті належним чином.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.07.2025; об'єднано апеляційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 14.08.2025 о 11:30.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 вирішено розглянути справу №916/5695/24 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи №916/5695/24 на 27.08.2025 о 14:00.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 271 від 26.08.2025, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів Поліщук Л.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/5695/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 справу №916/5695/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Принцевська Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 прийнято справу №916/5695/24 за апеляційними скаргами Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Таран С.В., Принцевська Н.М.

27.08.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» - Рудюк Ю.А. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» - адвокат Тітов В.В.

Щодо розгляду клопотань, колегія суддів зазначає наступне.

26.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» про долучення доказів, а саме відеофайлів з інформацією про пошкодження майна відповідача.

В обґрунтування даного клопотання, відповідач вказав, що у період 2022-2024 року у місті Миколаїв за місцем знаходження об'єкту нерухомості відповідача, відбулося враження ракетами РФ промислових будівель ТОВ «СВІТОПОЛІС». Внаслідок отриманих пошкоджень, відповідач не мав можливості використовувати такі приміщення за цільовим призначенням та здійснювати споживання у кількості, визначеній позивачем.

Обґрунтовуючи пропуск строку на подання доказів, відповідач вказав, що оскільки юридична адреса ТОВ «СВІТОПОЛІС» знаходиться у місті Одеса, то директор відповідача не міг фізично надати представнику відповідні відеодокази та своєчасно подати їх до суду.

Колегія суддів залишила вказане клопотання без розгляду ухвалою у прокольній формі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У даному випадку, відповідач не звертався з відповідним клопотанням до суду першої інстанції та в свою чергу не навів виняткових підстав неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції, що є підставою для залишення відповідного клопотання без розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (ДПЗД «Укрінтеренерго»), на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 06.11.2018 за №1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, виконує функції постачальника «останньої надії».

Відповідно до листа АТ "Миколаївобленерго" №01.01.01/26-3377 від 30.09.2022, повідомило ДПЗД «Укрінтеренерго», що, зокрема, ТОВ «СВІТОПОЛІС» з жовтня 2022 року віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії».

В матеріалах справи міститься копія Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір), за пунктом 1.1. якого, цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є Додатком 1 до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до пункту 2.2. Договору, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Згідно з пунктом 3.1. Договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії Споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальника, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.

У відповідності до п. 3.6. Договору, початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Пунктом 3.7. Договору визначено, що у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником, умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.9. Договору визначено, що розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно з пунктом 5.10. Договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

За умовами п. 5.11. Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до пункту 13.1. Договору, цей Договір приєднання набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

За умовами п. 13.7. Договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто під підпис за зазначеними у цьому договорі адресами сторін.

Згідно з пунктом 1.1. Комерційної пропозиції від 08.10.2021 №5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (Додаток 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії") (надалі - Комерційна пропозиція) ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179 (далі - Порядок). Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна.

У пунктах 4.1. - 4.2. Комерційної пропозиції визначені спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", а саме: споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі неотримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі.

Відповідно до пункту 4.3. Комерційної пропозиції, рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення листів електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факт інше).

Пунктом 4.4. Комерційної пропозиції визначено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

Пунктом 6.1. Комерційної пропозиції визначено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності, визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за цим Договором, починають нараховуватися Постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п.7.4. Комерційної пропозиції Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

У п.14.1. Комерційної пропозиції погоджено збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.

Відповідно до п.15.1. Комерційної пропозиції цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Цей Договір діє в частині розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 16.2. Комерційної пропозиції у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони Договору використовують наступні адреси електронної пошти: - постачальника - pon@uie.kiev.ua; - споживача - зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу(передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

На підтвердження обсягів споживання відповідачем електричної енергії позивачем надано суду звіти ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку ТОВ «СВІТОПОЛІС» за період жовтень 2022 - грудень 2023 (включно).

Відповідно до відомостей ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», наявних у матеріалах справи, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» поставило за жовтень 2022 року - грудень 2023 року Товариству з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» електричну енергію у кількості 698 680,00 кВт*год, а саме:

- у жовтні 2022 року - 54 242,00 кВт*год;

- у листопаді 2022 року - 46 616,00 кВт*год;

- у грудні 2022 року - 63 44,00 кВт*год;

- у січні 2023 року - 58 631,00 кВт*год;

- у лютому 2023 року - 64 095,00 кВт*год;

- у березні 2023 року - 64 830,00 кВт*год;

- у квітні 2023 року - 43 140,00 кВт*год;

- у травні 2023 року - 43 643,00 кВт*год;

- у червні 2023 року - 39 599,00 кВт*год;

- у липні 2023 року - 29 295,00 кВт*год;

- у серпні 2023 року - 33 647,00 кВт*год;

- у вересні 2023 року - 43 935,00 кВт*год;

- у жовтні 2023 року - 47 114,00 кВт*год;

- у листопаді 2023 року - 55 621,00 кВт*год;

- у грудні 2023 року - 10 728,00 кВт*год.

За даними оператора системи розподілу ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії позивачем складено та виставлено відповідачу рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії:

- Акт №028699 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2022, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі - 54 242,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 304 717,45 грн, та рахунок 000041258155/12/010/36122 від 11.11.2022 року на оплату 304 717,45 грн., які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 16.11.2022;

- Акт №030733 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2022 р., відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі - 46 616,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 267 684,73 грн, та рахунок №000041258155/12/011/38171 від 15.12.2022 на оплату 267 684,73 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 19.12.2022;

- Акт №032465 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2022 р., відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі - 63 44,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 354 941,53 грн, та рахунок №000041258155/12/012/39988 від 13.01.2023 на оплату 354 941,53 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 16.01.2023;

- Акт №034409 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі - 58 631,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 354 619,99 грн, та рахунок №000041258155/12/001/41944 від 14.02.2023 на оплату 354 619,99 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 15.02.2023;

- Акт №037599 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 64 095,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 403 487,77 грн, та рахунок №000041258155/12/002/45149 від 28.02.2023 на оплату 403 487,77 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 16.03.2023;

- Акт №039000 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 64 830,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 390 975,47 грн, та рахунок №000041258155/12/003/46577 від 11.04.2023 на оплату 390 975,47 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 11.04.2023;

- Акт №039789 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період квітень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 43 140,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 234 629,66 грн, та рахунок №000041258155/12/004/47386 від 10.05.2023 на оплату 234 629,66 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 10.05.2023;

- Акт №042162 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період травень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 43 643,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 216 694,82 грн, та рахунок №000041258155/12/005/49767 від 15.06.2023 на оплату 216 694,82 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 15.06.2023;

- Акт № 042709 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період червень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 39 599,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 187 695,94 грн, та рахунок № 000041258155/12/006/50334 від 11.07.2023 на оплату 187 695,94 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 11.07.2023;

- Акт №044513 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період липень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 29 295,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 148 969,99 грн, та рахунок від 10.08.2023 № 000041258155/12/007/52152 на оплату 148 969,99 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 10.08.2023;

- Акт №045599 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період серпень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 33 647,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 197 686,49 грн, та рахунок № 000041258155/12/008/53236 від 13.09.2023 на оплату 197 686,49 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 13.09.2023;

- Акт №046649 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 43 935,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 292 815,35 грн, та рахунок № 000041258155/12/009/54288 від 10.10.2023 на оплату 292 815,35 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 12.10.2023;

- Акт №048198 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 47 114,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 297 190,78 грн, та рахунок № 000041258155/12/010/55859 від 09.11.2023 року на оплату 297 190,78 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 09.11.2023;

- Акт №050521 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 55 621,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 379 455,80 грн, та рахунок № 000037133410/28/011/58217 від 11.12.2023 на оплату 379 455,80 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 11.12.2023.

- Акт № 052240 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2023, відповідно до якого ТОВ «СВІТОПОЛІС» спожито електричної енергії в обсязі 10 728,00 кВт*год. по 1 класу, вартістю 76 523,89 грн, та рахунок № 000041258155/12/012/59966 від 12.01.2024 на оплату 76 523,89 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 12.01.2024.

Крім того, в наданих позивачем рахунках була зазначена загальна сума заборгованості ТОВ «СВІТОПОЛІС» з врахуванням попередніх періодів.

15.08.2024 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» направило на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» ІНФОРМАЦІЯ_1 вимогу №44/11-008786 про сплату штрафних санкцій на суму 989 658,71 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 4 108 089,66 грн. Даним електронним листом також повторно було направлено рахунки по заборгованості та акти купівлі-продажу за період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року.

В матеріалах справи також наявні:

- копія Договору №44/7372 про постачання електричної енергії від 14 червня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» (Споживач);

- копія листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» №01-15/912/01-19/25 від 17.02.2025 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС», в якому вказано, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» існувала заборгованість за договором №44/7372 про постачання електричної енергії від 14 червня 2019 року, постачальник 30.08.2022 направив на адресу споживача лист про розірвання договору №44/7372 і припинення постачання електроенергії з 01.10.2022. Крім того, в листі вказано, що з 01.10.2022 постачання електроенергії здійснювалося постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго».

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (пункт 16).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 року до 30 червня 2024 року.

За приписами ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема, необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Відповідно до п. 5 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії". Споживачі постачальника "останньої надії" оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії" здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником "останньої надії" при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.

Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії.

Згідно ч.6 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу (частини 8 та 9 ст.64 названого Закону).

Відповідно до п. 3.4.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

У відповідності до п. 6.2.3.-6.2.4. Правил початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави.

Як встановлено вище, листом АТ "Миколаївобленерго" №01.01.01/26-3377 від 30.09.2022, повідомило ДПЗД «Укрінтеренерго», що, зокрема, ТОВ «СВІТОПОЛІС» з жовтня 2022 року віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії».

Щодо посилань відповідача на те, що він мав договір на постачання електричної енергії з ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія", який не був розірваний, колегія суддів зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» листом №01-15/912/01-19/25 від 17.02.2025 повідомило, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» існувала заборгованість за договором №44/7372 про постачання електричної енергії від 14 червня 2019 року, постачальник 30.08.2022 направив на адресу споживача лист про розірвання договору №44/7372 і припинення постачання електроенергії з 01.10.2022. Крім того, в листі вказано, що з 01.10.2022 постачання електроенергії здійснювалося постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго».

Посилання відповідача на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» порядку розірвання договору №44/7372 про постачання електричної енергії від 14 червня 2019 року не приймається колегією суддів до уваги, оскільки дані обставини не відносяться до предмету доказування у даній справі і не спростовують обставини того, що починаючи з 01.10.2022 постачання електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» здійснювало ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальник останньої надії.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що починаючи з 01.10.2022 між сторонами у справі виникли договірні правовідносини за фактом споживання електричної енергії ТОВ «СВІТОПОЛІС», на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, які розроблені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Щодо посилань відповідача на те, що постачання електричної енергії «постачальником останньої» надії може здійснюватися тільки 90 днів, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 7 Наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", визначено, що Постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».

Вказане положення спростовує твердження відповідача стосовно неправомірного електропостачання ДПЗД "Укрінтеренерго" відповідачу протягом строку, більшого ніж визначено умовами Договору, а саме більше 90 днів.

Між тим, суд також зазначає, що наказ Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148, яким збільшено строк електропостачання постачальним «останньої надії», 06.12.2023 втратив чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 10.10.2023 №307 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики України від 13 квітня 2022 року №148".

Враховуючи викладене, правомірне постачання ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії як постачальником «останньої надії» могло здійснюватися в строк, що перевищує 90 днів, але в строк що не перевищує 06 грудня 2023 (включно).

Щодо посилання апелянта на ч. 9 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів, крім випадків, визначених цим Законом. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживача.

Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" дійсно передбачає, що електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів.

Отже після спливу 90-деного терміну дія договору постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем припиняється в частині постачання електричної енергії і продовжується в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення. Наведений висновок викладено також у листі НКРЕКП від 11.10.2021 № 11653/20.1/7-21, у якому зауважено, що наочно цей принцип виявляється у взаємовідносинах ПОНа зі споживачами - боржниками.

В той же час, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №905/1791/21, електропостачальник "останньої надії" не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (що не перевищує 90 днів) і такий договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії. Тобто такий договір укладається автоматично з моменту початку постачання електричної енергії і діє протягом строку, що не перевищує 90 днів. У випадку повторного початку фактичного постачання електричної енергії споживачу внаслідок настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", відбувається нове приєднання до публічного договору постачання електричної енергії на новий обмежений строк.

Враховуючи те, що відсутні докази того, що у період з 01.10.2022 по 06.12.2023 ТОВ «СВІТОПОЛІС» уклало договір з іншим електропостачальником, відмінним від постачальника «останньої надії» - ДПЗД "Укрінтеренерго", не відключилось від мережі і фактично продовжувало отримувати електроенергію, то постальником відповідача за весь цей період було саме - ДПЗД "Укрінтеренерго".

В той же час, весь період постачання був розбитий на окремі періоди по 90 днів, коли автоматично укладалися нові договори на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Однак, постачальником за всіма такими договорами виступав позивач, а умови таких договорів є тотожними, тому посилання на умови лише одного договору не свідчить про те, що стягнення здійснюється лише за певний період, а не за весь час постачання.

При чому, позивач має право звернутися зі стягненням за різними договорами, укладеними з одним контрагентом, враховуючи, що такі договори мають тотожні умови та фактично покривають різні періоди.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що в межах даної справи розглядаються позовні вимоги про стягнення вартості електричної енергії, поставленої за період з 01 жовтня 2022 року по 06 грудня 2023 року на підставі договорів про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", які автоматично укладалися кожних 90 днів, визначеного вище періоду постачання.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем здійснювалося постачання електричної енергії ТОВ «СВІТОПОЛІС» протягом строку - з 01 жовтня 2022 року по 06 грудня 2023 року, що відповідає вищезазначеним положенням нормативно-правових актів та фактичним обставинам справи.

На підтвердження факту постачання електричної енергії у матеріалах справи наявні:

- Акт №028699 купівлі-продажу електроенергії за жовтень року 2022 про постачання електричної енергії в обсязі -54 242,00 кВт*год., вартістю 304 717,45 грн, та рахунок 000041258155/12/010/36122 від 11.11.2022 на оплату 304 717,45 грн., які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 16.11.2022. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у жовтні 2022 року електричної енергії припадав на 23.11.2022.

- Акт №030733 купівлі-продажу електроенергії за листопад 2022 року про постачання електричної енергії в обсязі -46 616,00 кВт*год., вартістю 267 684,73 грн, та рахунок №000041258155/12/011/38171 від 15.12.2022 на оплату 267 684,73 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 19.12.2022. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у листопаді 2022 року електричної енергії припадав на 26.12.2022.

- Акт №032465 купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року про постачання електричної енергії в обсязі - 63 44,00 кВт*год, вартістю 354 941,53 грн, та рахунок №000041258155/12/012/39988 від 13.01.2023 на оплату 354 941,53 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 16.01.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у грудні 2022 року електричної енергії припадав на 23.01.2023.

- Акт №034409 купівлі-продажу електроенергії за січень 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі - 58 631,00 кВт*год., вартістю 354 619,99 грн, та рахунок №000041258155/12/001/41944 від 14.02.2023 на оплату 354 619,99 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 15.02.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у січні 2023 року електричної енергії припадав на 22.02.2023.

- Акт №037599 купівлі-продажу електроенергії за лютий 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 64 095,00 кВт*год, вартістю 403 487,77 грн, та рахунок №000041258155/12/002/45149 від 28.02.2023 на оплату 403 487,77 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 16.03.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у лютому 2023 року електричної енергії припадав на 23.03.2023.

- Акт №039000 купівлі-продажу електроенергії за березень 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 64 830,00 кВт*год., вартістю 390 975,47 грн, та рахунок №000041258155/12/003/46577 від 11.04.2023 на оплату 390 975,47 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 11.04.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у березні 2023 року електричної енергії припадав на 18.04.2023.

- Акт №039789 купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 43 140,00 кВт*год., вартістю 234 629,66 грн, та рахунок №000041258155/12/004/47386 від 10.05.2023 на оплату 234 629,66 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 10.05.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у квітні 2023 року електричної енергії припадав на 17.05.2023.

- Акт №042162 купівлі-продажу електроенергії за травень 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 43 643,00 кВт*год., вартістю 216 694,82 грн, та рахунок №000041258155/12/005/49767 від 15.06.2023 на оплату 216 694,82 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 15.06.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у травні 2023 року електричної енергії припадав на 22.06.2023.

- Акт № 042709 купівлі-продажу електроенергії за червень 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 39 599,00 кВт*год., вартістю 187 695,94 грн, та рахунок № 000041258155/12/006/50334 від 11.07.2023 на оплату 187 695,94 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 11.07.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у червні 2023 року електричної енергії припадав на 18.07.2023.

- Акт №044513 купівлі-продажу електроенергії за липень 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 29 295,00 кВт*год., вартістю 148 969,99 грн, та рахунок від 10.08.2023 № 000041258155/12/007/52152 на оплату 148 969,99 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 10.08.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у липні 2023 року електричної енергії припадав на 17.08.2023.

- Акт №045599 купівлі-продажу електроенергії за серпень 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 33 647,00 кВт*год., вартістю 197 686,49 грн, та рахунок № 000041258155/12/008/53236 від 13.09.2023 на оплату 197 686,49 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 13.09.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у серпні 2023 року електричної енергії припадав на 20.09.2023.

- Акт №046649 купівлі-продажу електроенергії за вересень 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 43 935,00 кВт*год., вартістю 292 815,35 грн, та рахунок № 000041258155/12/009/54288 від 10.10.2023 на оплату 292 815,35 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 12.10.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у вересні 2023 року електричної енергії припадав на 19.10.2023.

- Акт №048198 купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2023 року про постачання, електричної енергії в обсязі 47 114,00 кВт*год., вартістю 297 190,78 грн, та рахунок № 000041258155/12/010/55859 від 09.11.2023 року на оплату 297 190,78 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 09.11.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у жовтні 2023 року електричної енергії припадав на 16.11.2023.

- Акт №050521 купівлі-продажу електроенергії за листопад 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 55 621,00 кВт*год., вартістю 379 455,80 грн, та рахунок № 000037133410/28/011/58217 від 11.12.2023 на оплату 379 455,80 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 11.12.2023. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у листопаді 2023 року електричної енергії припадав на 18.12.2023.

- Акт № 052240 купівлі-продажу електроенергії за грудень 2023 року про постачання електричної енергії в обсязі 10 728,00 кВт*год., вартістю 76 523,89 грн, та рахунок № 000041258155/12/012/59966 від 12.01.2024 на оплату 76 523,89 грн, які були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 12.01.2024. Враховуючи дату направлення рахунку, крайній строк оплати поставленої у грудні 2023 року електричної енергії припадав на 19.01.2024.

Таким чином, за період з 01 жовтня 2022 року по 06 грудня 2023 року Державним підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої» надії було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» електричну енергію у обсязі 698 680,00 кВт*год. на загальну суму 4 108 089,66 грн.

В свою чергу, відповідач не надав належних та обґрунтованих заперечень щодо обсягу поставленої електричної енергії та її вартості, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 4 108 089,66 грн.

Щодо вимог про стягнення 953 281,48 грн - 15% річних, та 531 479,35 грн - інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у ст. 617 ЦК України.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Так, у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Колегію суддів встановлено, що умовами Договорів встановлено, що у разі прострочення виконання грошових зобов'язань покупець зобов'язується замість 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплатити постачальнику 15% річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним та обґрунтованим, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 531 479,35 грн підлягають задоволенню.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав зменшення нарахування 15 % річних на суму боргу до 3 % річних.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Отже, за загальним правилом, сторони, керуючись принципом свободи договору вправі вільно встановлювати в договорі міру відповідальності за порушення ними договірних зобов'язань.

З наявного у даній справі Договору та Комерційної угоди №5 вбачається таке волевиявлення сторін, яке у випадку відповідача полягало в безумовно акцептуванні ним умов договору запропонованих позивачем, в контексті природи договору приєднання. Тобто у відповідача була відсутня можливість пропонувати свою редакцію договору постачання. Фактично, відповідні договори укладалися автоматично у зв'язку зтим, що відповідач не уклав договір постачання електричної енергії х іншими постачальниками.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла до висновків про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

В даній постанові Велика Палата вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене нормативне обґрунтування, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність у даному випадку підстав та обставин, за яких можливе зменшення відсотків річних, що нараховані відповідачу, проте, таке зменшення має бути розумним та таким, що не буде нівелювати норми встановлені законом.

Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, зазначив, що розмір неустойки (пені, штрафу) у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

1) характером неустойки (договірний або встановлений законом);

2) підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

3) складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

4) умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання.

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

В свою чергу, безпідставними є посилання позивача на те, що розмір 15% річних був встановлений умовами договору, адже як було встановлено вище, укладений між сторонами Договір, є публічним договором приєднання, а отже при їх укладенні відповідач був позбавлений можливості змінювати редакції умов Договорів, зокрема узгоджувати строки виконання покладених за нього зобов'язань, міру відповідальності за їх не своєчасне виконання.

В свою чергу позивач є державним підприємством, предметом діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам, в тому числі у якості постачальника "останньої надії" та не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, що визначено п. 66 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

З огляду на викладене вище, враховуючи принцип справедливості, добросовісності і розумності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність зменшення відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача, з 15% річних до 3% річних, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У даному випадку, стягнення 3% річних з відповідача дозволить забезпечити баланс між інтересами позивача та відповідача, тобто - розумно забезпечить відновлення майнових втрат позивача і відповідатиме платоспроможності відповідача. В свою чергу, стягнення 15 % приведе до безпідставного збагачення позивача та покладення надмірного тягарю на відповідача, особливо враховуючи те, що тариф постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» може бути вищим за середньо ринкові ціни.

Колегія суддів перевірила здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних враховуючи суми та періоди визначені позивачем, та встановила, що такий розрахунок є вірним та розмір 3 % річних становить 190 656,29 грн.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» інфляційних втрат в розмірі 531 479,35 грн. та 3 % річних в розмірі 190 656,29 грн.

В той же час, позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак у зв'язку із зменшенням судом 15% річних до 3 % річних, позовні вимоги підлягають саме частковому задоволенню.

Таким чином, незважаючи на те, що рішенням суду першої інстанції було частково задоволено позовні вимоги, однак розмір відсотків річних був зменшений саме з ініціативи суду, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову та які повинні були бути ним сплачені при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Як встановлено вище, доводи апеляційних скарг також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/5695/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.09.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Принцевська

С.В. Таран