Справа № 420/39597/24
28 серпня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, вч НОМЕР_1 ), у якому, просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 07.10.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 07.10.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік. передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 27.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали, а саме, надати заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, які охоплюють спірний період з 19.07.2022 р. по 07.10.2023 р, з обов'язковим зазначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій..
Як встановлено судом, 09.07.2025 р. судом зареєстровано від представника позивача клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано станом здоров'я позивача, а саме отриманням ним 20.03.2022 року під час виконання бойових завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини, тяжкого поранення, що в подальшому стало підставою для тривалого лікування, яке продовжується до теперішнього часу та підтверджується наданою медичною документацією. З огляду на вказане та враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та було зазначено в ухвалі від 30.06.2025 р., спір у цій справі виник у зв'язку із протиправними, на думку позивача, діями відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення під час проходження ним військової служби, а саме за період з 30.01.2020 року по 07.10.2023 року.
При цьому, питання перевірки дотримання позивачем строку звернення до суду стосується періоду з 19 липня 2022 року по 07 жовтня 2023 року, який регулюється чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Так, за змістом частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 указав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Отже, визначення моменту, коли саме позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №291 від 07.10.2023 року Позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення 07.10.2023 року.
При цьому, представником позивача надано Довідку військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2023 р. за № 2056 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, яка містить інформацію про фактичне нараховане та виплачене Позивачу грошове забезпечення з повним переліком усіх складових грошового забезпечення, як основних, так і додаткових, на день виключення зі списків.
Таким чином, слід вважати, то позивач дізнався про інформацію щодо обсягу і характеру виплачених йому сум з вказаної довідки, тобто 31.10.2023 р.
Натомість, з позовними вимогами, які охоплюють спірний період з 19.07.2022 по 07.10.2023 р., позивач звернувся 23.12.2024 р., тобто понад 13 місяців після звільнення, що свідчить про недотриманням ним тримісячного строку звернення до суду, який закінчився 31.01.2024 р.
Суд зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Надаючи правову оцінку доводам представника позивача щодо впливу отримання позивачем інвалідності внаслідок отриманих травм під час виконання бойових завдань на дотримання строку звернення до суду з позовом, який пов'язаний з проходження такої служби, суд зазначає про таке.
Так представник позивач покликається на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 , правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Як вбачається зі змісту вказаного висновку Верховного Суду від 29.11.2024 у постанові по справі №120/359/24, то підставою для поновлення строку звернення до суду, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби є саме обмеження доступу до правової допомоги: під час служби, виконання обов'язків служби, фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Тобто, даний правовий висновок Верховного Суду стосується військовослужбовців, які проходять військову службу, проте в межах даних спірних правовідносин позивач є звільненим з військової служби.
Стосовно посилання представника позивача в частині поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, з причин пов'язаних із хворобою позивача, то суд зауважує, що надана до суду медична документація стосуються нетривалого періоду в декілька днів періоду після звільнення позивача зі служби, зокрема виписка КНП « Міська лікарня № 8» неврологічне відділення від 05.06.2024 р. з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 стосується періоду лікування з 27.05.2024 по 03.06.2024 р., виписка КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів» Одеської міської ради з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 стосується періоду лікування з 06.02.2024 по 23.02.2024 р., що загалом складає лише 21 день при загальному строку пропуску звернення - 11 місяців.
Інша медична документація взагалі підтверджує його лікування під час проходження ним військової служби, тобто період 2022-2023, що передував звільненню позивача. Після звільнення з військової служби 07.10.2023 року та в межах тримісячного строку звернення до суду з 31.10.2023 по 31.01.2024 р. матеріали справи не містять доказів перебування позивача на лікуванні у медичних закладах.
Отже, позивач не перебував на стаціонарному лікуванні увесь час, тобто не знаходився увесь час у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлені процесуальним законом строки.
При цьому, суд зауважує, що представник позивача наданою медичною документацією фактично пов'язує поважність пропуску строку звернення до суду лише з тим, що позивач будучи інвалідом війни внаслідок отриманих травм під час виконання бойових завдань продовжує лікуватись, проте вказані доводи не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки знаходження на лікуванні у певний проміжок часу, тобто не тривалий час не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.
Посилання представника в клопотанні про поновлення строку на те, що позивач самостійно підготувати та подати позовну заяву без отримання правової допомоги не має можливості, не є тією обставиною, що підтверджує об'єктивну неможливість подати позовну заяву у визначений КАС України строк. Юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.
Інших доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вказані норми кореспондуються з положеннями ч. 8 ст. 240 КАС України, згідно з якими суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а заява не містить підстав пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, суд дійшов висновку про застосування процесуальних наслідків, передбачених ч. 8 ст. 240 КАС України, шляхом залишення вказаних позовних вимог без розгляду..
Керуючись ст.ст. 4, 122, 123, 171, 240, 243, 248, 250 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, які охоплюють спірний період з 19.07.2022 р. по 07.10.2023 року залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу що постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна