Справа № 420/38636/24
28 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи “Одеський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльність та забов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи “Одеський слідчий ізолятор» (далі - відповідач, ДУ “Одеський слідчий ізолятор»), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 18.06.2025 р., просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Одеський слідчий ізолятор" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення,, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
- зобов'язати Державну установу "Одеський слідчий ізолятор", здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи ''Одеський слідчий ізолятор», щодо відмови у видачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.
- зобов'язати Державну установу "Одеський слідчий ізолятор" видати на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку
II. Позиція сторін
На обґрунтування вказаних вимог представник позивача вказує, що позивач проходив військову службу в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор". При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 29.01.2020 року, розраховував грошове забезпечення Позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020- 01січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом. Листом від 13.08.2024 року Відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн. Вважаючи вказану бездіяльність протиправною просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Щодо вимоги видати Позивачу довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника, то представник позивача вказує, що Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (Порядок №3-1) в п.7 визначає, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються серед інших грошовий атестат або довідка про розмір грошового забезпечення і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби. З урахуванням вказаного, невірне нарахування та виплату грошового забезпечення, вважає необхідним також задовольнити позовні вимоги щодо протиправної бездіяльності відповідача при складанні довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії та зобов'язання виготовити та направити до відповідного органу ГУ ПФУ оновлені довідку.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов, наданим йому відповідно до ст. 162 КАС України.
При цьому, ухвала суду від 19.12.2024 про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 19.12.2024 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка про доставку електронного листа від 23.12.2024 р.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 19.12.2024 р відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача разом з відзивом надати накази про проходження позивачем служби у ДУ “Одеський слідчий ізолятор», довідку (або інформацію) про нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення за спірний період, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, застосованого при розрахунку основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача за спірний період.
Ухвалою суду від 10.06.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, які охоплюють спірний період з 19.07.2022 р. по 20.05.2023 р, з обов'язковим зазначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
Ухвалою суду від 28.08.2025 продовжено розгляд справи.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в ДУ “Одеський слідчий ізолятор».
31.07.2023 року наказом начальника ДУ “Одеський слідчий ізолятор» за № 147/ОС-23 старший по корпусу відділу режиму і охорони старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно із пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" із змінами і доповненнями (за власним бажанням) з 31.07.2023 р.
29.07.2024 р. представник позивача звернувся із заявами до відповідача про надання інформації про розмір прожиткового мінімуму, який застосовано при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по день звільнення та здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період з урахуванням розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови № 704.
13.08.2024 ДУ “Одеський слідчий ізолятор» листом за вих. № 5/11-14358 повідомило представника позивача, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальним званням визначаються відповідно до п4 постанови КМУ від 30 серпня 20І7року №704»ІІро грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, тобто 1762грн. Старшому по корпусу відділу режиму і охорони старшому прапорщику внутрішньої служби ОСОБА_1 встановлено 8 тарифний розряд. (Коефіцієнт тарифного розряду становить 1,75x1762=3083,5грн. При округленні до 10 становить 3080гр.).
13.08.2024 ДУ “Одеський слідчий ізолятор» листом за вих. № 5/11-14359 додатково повідомило представника позивача про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 - на 01.01.2023 роки.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено грошове забезпечення з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV), зокрема
- держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. ( частина 1 статі 23 Закон № 2713-IV);
- умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. ( частина 2 статі 23 Закон № 2713-IV);
- на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. ( частина 5 статі 23 Закон № 2713-IV);
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII );
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );
- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
- військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення…. ].( пункт 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII )
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції з 01.03.2018) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою серед іншого, пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, « Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». ( пункт 6 Постанови № 103).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок № 925/5).
Відповідно до п.2 розділу І Порядку № 925/5 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу).
Згідно з п. 3 розділу І Порядку № 925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Пунктом І глави 1 розділу II Порядку № 925/5 передбачено, що посадовий оклад (тарифний розряд) особам рядового і начальницького складу встановлюється залежно від займаної штатної посади відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2018 року за № 289/31741 ( далі - Наказ № 685/5).
Наказом Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 « Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» затверджено, зокрема, Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу з приміткою « посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень».
VI. Оцінка суду.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку свідчить, що грошове забезпечення складається з посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються згідно постанови КМ України № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності нарахування та виплаті відповідачем у період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення та пов'язаних з ним інших видів виплат, шляхом застосування в якості розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом встановленого на 01 січня 2018 року.
Вирішуючи дане спірне питання суд враховує наступне.
Як зазначалось вище, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 затверджено Постанову № 704, якою серед іншого, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
З урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022 р., редакція пункту 4 Постанови № 704 передбачає наступне:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року.
При вирішенні даних спірних правовідносин суд зазначає, що у цій категорії справ існує усталена та послідовна практика Верховного Суду, яка відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів підлягає застосуванню.
Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-XII, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, Верховний Суд виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».
Крім того, у цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Отже, вказані висновки Верховного Суду зводяться до того, що починаючи з 29.01.2020 року підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови КМУ №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічний підхід Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21, від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року по справі № 240/16735/21 та ін.
Повертаючись до обставин цією справи, відповідач не заперечує, що позивачу у спірному періоді з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року для обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням в якості розрахункової величини був застосований «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року», який дорівнює 1762,00 грн., що підтверджується листом ДУ “Одеський слідчий ізолятор» від 13.08.2024 за вих. № 5/11-14359.
Повертаючись до обставин цією справи, відповідач не заперечує, що позивачу у спірному періоді його посадовий оклад визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача та враховуючи сталу позицію Верховного Суду з означеного питання, вважає, що посадовий оклад у період з 29.01.2020 р. по 24.01.2023 р. мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 1 січня 2018 року, оскільки з 01.01.2020 вказаний розмір був збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 3 розділу I Порядку № 925/5 до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При цьому, відповідно до вказаного Порядку № 925/5 вказані складові грошового забезпечення обчислюються у відсотковому розмірі від розміру посадового окладу та окладу за військове звання, а відтак при їх обчисленні відповідач мав враховувати розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року..
Щодо одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких віднесена допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, то відповідно до пунктів 1 глав 14 та 15 розділу II Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а також один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, яке в свою чергу, обчислюються від посадового окладу та окладу за військове звання.
Враховуючи, що на визначення розмірів щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення впливає посадовий оклад та оклад за спеціальним званням, то при їх обчисленні мав враховуватись розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При цьому, суд враховує, що в ході розгляду справи відповідачем не заперечувалось, що при розрахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення, премії, а також грошової допомоги на оздоровлення, за спірний період був застосований розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року, який дорівнює 1762,00 грн.
Щодо позовних вимог в частині правомірності виплат грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням грошового забезпечення, здійсненого виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, то суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, наказом № 147/ОС-23 від 31.07.2023, яким Позивача звільнено зі служби яким встановлено, що вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги становить у календарному обчисленні 26 р. 06 міс.01 дн. Крім того, наказано виплатити грошову допомогу у зв'язку зі звільненням згідно п.п. 1 пункту 1 розділу IІI Порядку № 925/5 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, також виплатити грошову компенсацію з не використану відпустку за 2022 - за 45 діб, за 2023 р. - за 20 діб.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу IІI Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров'я (через хворобу), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
До місячного грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються: для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати), встановлені на день звільнення зі служби, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку. ( пункт 6 глави 1 розділу IІI Порядку № 925/5)
За невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби з врахуванням пункту 22 розділу I цього Порядку. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення. ( пункт 2 глави 22 розділу II Порядку № 925/5)
З огляду на вказані положення Порядку № 925/5та враховуючи, що вказані виплати мали місце на день звільнення позивача ( 31.07.2023), то заявлені у цій частині вимоги виходять за межі спірного періоду заявленого у позові, а тому є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що протиправна бездіяльність - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За загальним правилом діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.
Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає помилковою позицією позивача, що у даних спірних правовідносинах мала місце "протиправна бездіяльність".
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з'ясувавши спірність правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу у період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року включно грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року включно перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції з 29.01.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, зазначаємо наступне.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок № 44).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання нарахування та виплата перерахованого грошового забезпечення та інших додаткових виплат позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Щодо вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові видати йому довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які обчислені з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, то суд враховує наступне.
Як встановлено судом, то в даних спірних правовідносинах ключовим правовим питанням щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок грошового забезпечення та інших виплат у зв'язку зі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відповідно, питання щодо видачі позивачу нової довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зауважує, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача відмовив йому у перерахунку грошового забезпечення та інших додаткових виплат з мотивів відсутності підстав для такого перерахунку. Відтак спору щодо видачі нової довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Отже, звернення до суду з такими вимогами є передчасним, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України " Про судовий збір " від 08.07.2011 року № 3674-VI ( далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. ( частина третя статті 6 цього Закону).
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 гривні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн., що підтверджується платіжним документом від 05.12.20214 р. ( а.с. 15).
Разом з тим, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а відтак сума судового збору за подання даного позову складає 2422,40 грн. ( 3028,00*0,4* 2).
Відтак сума недоплаченого позивачем судового збору складає 1 211,20 грн.
При цьому, суд зауважує, що у разі часткового задоволення однієї вимоги немайнового характеру, розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення однієї вимоги немайнового характеру та повної відмови у задоволенні іншої вимоги немайнового характеру, то сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 211,20 грн., підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, а сума недоплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн, підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи “Одеський слідчий ізолятор» (вул. Люстдорфська дорога, буд. 11, м. Одеса, 65059, ЄДРПОУ 08564162) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи “Одеський слідчий ізолятор» щодо нарахування ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року включно грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.
Зобов'язати Державну установу “Одеський слідчий ізолятор» здійснити ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року включно перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції з 29.01.2020 року, в редакції від 29.01.2020 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Одеський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок ) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна