Справа № 420/13514/24
28 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Херсонський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся адвокат Компанієць Анастасія Вікторівна ( далі-представник позивача), діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи “Херсонський слідчий ізолятор» (далі - відповідач), яким з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.05.2024, просить:
- визнати протиправною бездіяльність державної установи “Херсонський слідчий ізолятор» щодо не застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 29.01.2020 по 24.01.2023 включно ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 294-IX на 01.01.2020 р., Законом № 1082-IX на 01.01.2021 р., Законом № 1928-IX на 01.01.2022 р. та Законом № 2710-IX на 01.01.2023 р.;
- зобов'язати державну установу “Херсонський слідчий ізолятор» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія), матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 по 24.01.2023 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5;
- зобов'язати державну установу “Херсонський слідчий ізолятор» здійснити ОСОБА_1 новий розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплаченої суми.
II. Позиція сторін
На обґрунтування вказаних вимог представник позивача вказує, що Позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Наказом ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС Позивача 24.01.2023 звільнено зі служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. З 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями для обчислення розміру перерахованих пенсій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за відповідною або аналогічною посадою. Однак, після звільнення Позивачем було з'ясовано, що з 29.01.2020 його посадовий оклад Відповідачем визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня, що додатково підтверджується довідкою державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 19.01.2024. З урахуванням того, що нарахування всіх щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також нарахування допомоги на оздоровлення і допомоги для вирішення соціально-побутових питань, здійснюється виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, у Позивача також наявне право на перерахунок вказаних видів грошового забезпечення. Згідно вказаного наказу від 24.01.2023 № 4/ОС Позивачу було вирішено виплатити ОГД за 16 календарних років служби. Однак, враховуючи, що до розрахунку ОГД згідно вказаного Порядку № 925/5 включається посадовий оклад, який Відповідачем встановлено неправильно, вважаю, що додатково підлягає перерахунку ОГД як похідна вимога. З огляду на вказане та враховуючи нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у заниженому розмірі протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
17.05.2024 року судом зареєстровано від представника відповідача відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи про те, відповідно до пункту 6 постанови №103 у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14». Редакція Приміток додатків 1 та 14 не була змінена у зв'язку зі зміною редакції пункту 4 постанови №704, тобто зміст приміток додатків 1 та 14 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Отже, п.4 постанови № 704 (в редакції згідно з п. 6 постанови №103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. З цього приводу посилання позивача на зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704, що залишені у первинній редакції, є безпідставним, оскільки примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права. Щодо постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, то за позицією відповідача скасування судом п. 6 Постанови № 103 не відновлюють раніше діючий порядок, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність. Відповідно до Доручень Державного секретаря Міністерства юстиції України за 2020-2023 рік визначалось, що розміри посадових окладів за спеціальними званнями визначаються відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, а також наказу МЮУ від 13.03.2018 року №685/5 (виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року -1762 грн. Відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку. З огляду на викладене, вважає вимоги Позивача про визнання протиправною бездіяльність установи необґрунтованими.
17.05.2024 року судом зареєстровано від представника позивача відповідь на відзив на позов, якою вважає доводи представника відповідача безпідставними, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» на «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року». В рамках цієї справи, Позивачем не оскаржуються дії Відповідача щодо не застосування при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальними) званням Позивача мінімальної заробітної плати, а Позивач наполягає на необхідності розрахунку вказаних складових, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Відповідачем у відзиві на позов вказано, що при обчисленні розміру грошового забезпечення Позивача було застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року - 1762.00 грн. Тобто, з 29.01.2020 Відповідач виплачував Позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням, обчислюючи його розмір в порядку, визначеному п.4 постанови № 704 в редакції, яка втратила чинність, а саме виходячи із прожиткового мінімуму 2018 року (1762 грн), чим допустив протиправні дії.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії документів, зокрема, довідку (або інформацію) про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, застосований при розрахунку основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірний період.
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали, а саме, надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, які охоплюють спірний період з 19.07.2022 р. по 24.01.2023 р, з обов'язковим зазначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
Ухвалою суду від 28.08.2025 продовжено розгляд справи.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, зокрема, у Державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» на посаді заступник начальника відділу соціально - виховної та психологічної роботи у період з 01.11.2019 30.12.2021, на посаді начальник відділу охорони у період з 30.12.2021 21.02.2022 р., що підтверджується біографічною довідкою від 29.04.2024 р., виданою ДУ «Херсонський слідчий ізолятор».
22.02.2022 року наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від № 20/ОС «Про особовий склад» призначено відповідно до пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» (переміщення поліцейських на посади нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський за ініціативою поліцейського) підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи, установивши йому 25 тарифний розряд та посадовий оклад згідно зі штатом у розмірі 5220 грн., звільнивши з посади начальника відділу охорони, 22 лютого 2022 року.
24.01.2023 наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» № 4/ОС «Про особовий склад» Позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно із п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 24.01.2023.
Даним наказом встановлено, зокрема, вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги станом на 24 січня 2023 року становить у календарному обчисленні 16 (шістнадцять) років 05 (п'ять) місяців 14 (чотирнадцять) днів.
30.04.2024 ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» листом за вих. № 24/9.1-755/ВС/Нв на адвокатський запит від 26.04.2024 щодо надання підтверджуючих документів стосовно проходження служби ОСОБА_1 повідомив, що установа розташована на території Херсонської міської територіальної громади, яка входила до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, в подальшому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 визначено, що з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року Херсонська територіальна громада перебувала в тимчасовій окупації військових рф.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території» з 14.05.2022 року установа перебувала у простої, вивезення будь-якої документації з окупованої території було неможливо.
Після деокупації м. Херсона, керівництвом установи встановлено факт перебування на території установи представників окупаційної влади та військових РФ, зафіксовано факт викрадення основних матеріальних цінностей та відсутність первинної документації установи.
Станом на теперішній час проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12022230000005725 від 19.11.2022 року.
16.01.2023 року установою подано заяву до Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області з деталізованим переліком втраченої документації за період з 2000 року по 11 травня 2022 року. Наразі в установі наявна запитувана Вами інформація стосовно ОСОБА_1 лише за період з травня 2022 р. по 24 січня 2023 р. (день звільнення зі служби), надавши довідку від 30.04.2024 № 249/.1-6Вс про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.05.2022-24.01.2023 р.29.01.2024 р.
Відповідно до Довідки ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 30.04.2024 № 24/9.1 -6/Вс про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.05.2022 - 24.01.2023 посадовий оклад за посадою заступник начальника відділу соціально- виховної та психологічної роботи на якій перебував ОСОБА_1 у період з 01 травня 2022 р по 24 січня 2023 р розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Вважаючи, що у спірний період з 29.01.2020 по 24.01.2023 відповідачем занижено розмір грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових шляхом обчислення та виплати грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з даним позовом., позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV), зокрема
- держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. ( частина 1 статі 23 Закон № 2713-IV);
- умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. ( частина 2 статі 23 Закон № 2713-IV);
- на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. ( частина 5 статі 23 Закон № 2713-IV);
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII );
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );
- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
- військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення…. ].( пункт 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII )
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції з 01.03.2018) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою серед іншого, пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, « Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». ( пункт 6 Постанови № 103).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок № 925/5).
Відповідно до п.2 розділу І Порядку № 925/5 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу).
Згідно з п. 3 розділу І Порядку № 925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Пунктом І глави 1 розділу II Порядку № 925/5 передбачено, що посадовий оклад (тарифний розряд) особам рядового і начальницького складу встановлюється залежно від займаної штатної посади відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2018 року за № 289/31741 ( далі - Наказ № 685/5).
Наказом Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 « Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» затверджено, зокрема, Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу з приміткою « посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень».
VI. Оцінка суду.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку свідчить, що грошове забезпечення складається з посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються згідно постанови КМ України № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності нарахуванням відповідачем, за спірний період з 29.01.2020 по 24.01.2023 р. грошового забезпечення позивача матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
Вирішуючи дане спірне питання, суд враховує наступне.
Як зазначалось вище, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 затверджено Постанову № 704, якою серед іншого, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
З урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022 р., редакція пункту 4 Постанови № 704 передбачає наступне:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року.
При вирішенні даних спірних правовідносин суд зазначає, що у цій категорії справ існує усталена та послідовна практика Верховного Суду, яка відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів підлягає застосуванню.
Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-XII, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, Верховний Суд виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».
Крім того, у цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Отже, вказані висновки Верховного Суду зводяться до того, що починаючи з 29.01.2020 року підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови КМУ №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічний підхід Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21, від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року по справі № 240/16735/21 та ін.
Повертаючись до обставин цією справи, відповідач не заперечує, що позивачу у спірному періоді його посадовий оклад визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5.
Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача та враховуючи сталу позицію Верховного Суду з означеного питання, вважає, що посадовий оклад у період з 29.01.2020 р. по 24.01.2023 р. мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 1 січня 2018 року, оскільки з 01.01.2020 вказаний розмір був збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 3 розділу I Порядку № 925/5 до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При цьому, відповідно до вказаного Порядку № 925/5 вказані складові грошового забезпечення обчислюються у відсотковому розмірі від розміру посадового окладу та окладу за військове звання, а відтак при їх обчисленні відповідач мав враховувати розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року..
Щодо одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких віднесена допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, то відповідно до пунктів 1 глав 14 та 15 розділу II Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а також один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, яке в свою чергу, обчислюються від посадового окладу та окладу за військове звання.
Враховуючи, що на визначення розмірів щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення впливає посадовий оклад та оклад за спеціальним званням, то при їх обчисленні мав враховуватись розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Щодо доводу відповідача в частині фактів втрати ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» всієї первинної документації установи, у зв'язку з перебуванням з 01.03.2022р. у тимчасовій окупації військами Російської Федерації, то вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання заробітної плати у належному розмірі.
При цьому, суд вважає, що вимоги позивача про виплату йому належного грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірний період відповідач міг довести або спростувати шляхом надання документів з інших джерел, щоб підтвердити факт виплати цієї допомоги (копії електронних розрахункових документів Казначейської служби, копії електронних розрахункових документів комерційного банку отримувача заробітної плати та ін.).
Разом з тим, з довідки ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 30.04.2024 № 24/9.1 -6/Вс про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.05.2022 - 24.01.2023 вбачається, що у вказаному періоді позивачу нараховувались посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за особливості проходження служби, премія. При цьому, дана довідка не містить відомостей щодо допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Щодо правомірності нарахування та виплати відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням грошового забезпечення, розрахованого виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, то суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, наказом № 4/ОС від 24.01.2023, яким Позивача звільнено зі служби встановлено, що вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги станом на 24 січня 2023 року становить у календарному обчисленні 16 (шістнадцять) років 05 (п'ять) місяців 14 (чотирнадцять) днів.
З довідки ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 30.04.2024 № 24/9.1-6/Вс про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.05.2022 - 24.01.2023, позивачу при звільненні нарахована одноразова грошова допомога при звільненні
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу IІI Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров'я (через хворобу), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
До місячного грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються: для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати), встановлені на день звільнення зі служби, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку. ( пункт 6 глави 1 розділу IІI Порядку № 925/5)
Оскільки на розрахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби впливає розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, то при нарахуванні вказаної компенсаційної виплати підлягає застосуванню розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з'ясувавши спірність правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, керуючись ст. 9 КАС України суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу у період з 29.01.2020 по 24.01.2023 року включно посадового окладу, а також всіх інших належних за цей період щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служб, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. та зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 29.01.2020 по 11.05.2022 року включно перерахунок та виплату з 29.01.2020 по 24.01.2023 року включно посадового окладу, а також всіх інших належних за цей період щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служб, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, в редакції з 29.01.2020 року та Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно доводів відповідача про те, що діюча редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 не змінилася попри скасування в судовому порядку пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», суд зазначає наступне.
Нормативно-правовий акт, відповідно до статті 265 КАС України, втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Судом встановлено, що у постанові Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» редакція пункту 4 не змінена у зв'язку із прийнятим рішенням у справі №826/6453/18, що набрало законної сили. Разом із тим, вказаний підзаконний нормативно-правовий акт у преамбулі містить посилання на те, що додатково слід враховувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020р.
Отже, положення постанови Кабінету Міністрів України №704 з 29.01.2020 р. мають застосовуватися з урахуванням судового рішення по справі №826/6453/18.
Щодо покликання представника відповідача в частині обмеження застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, як одна з підстав необґрунтованості вимог позивача для перерахунку його грошового забезпечення за 2020-2023 роки, то суд зауважує, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічні висновки неодноразово викладались Верховним Судом у справах №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022), №500/1813/21 (постанова від 12 вересня 2022 року), №120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), №500/1813/21 (постанова від 12.09.2022), № 160/2775/22 (постанова від 06.02.2023), № 120/6288/21-а (постанова від 15.02.2023), №320/9431/21 ( постанова від 30 березня 2023 року).
Щодо інших доводів представника відповідача, то суд вважає їх такими, що не спростовують висновок суду у даній справі, який ґрунтується також на сталій практиці Верховного Суду з означеного питання.
При цьому, суд враховує, що за позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 73-78 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» (вул. Перикопська, буд. 10, м. Херсон, 73005, ЄДРПОУ 08564707) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо обчислення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 24.01.2023 включно посадового окладу, а також всіх інших належних за цей період щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 та Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5
Зобов'язати Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» здійснити ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 24.01.2023 включно перерахунок та виплату посадового окладу, а також всіх інших належних за цей період щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, в редакції з 29.01.2020 року та Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо обчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 та Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5
Зобов'язати Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплаченої суми.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна