29 серпня 2025 р. № 400/5087/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомФермерського господарства “ДОБРОБУТ», вул. Покровська, 115,с. Возсіятське,Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55542,
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150,
провизнання протиправною та скасування постанови №ПШ112813 від 20.03.2025р.,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства “ДОБРОБУТ» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправною та скасувати Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ112813 від 20.03.2025р. про застосування до фермерського господарства “Добробут» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не було враховано, що позивач перевозив належний йому вантаж для власних потреб, а не на замовлення третіх осіб. Позивач стверджує, що у нього не було обов'язку використовувати тахограф під час перевезення вантажів для власних потреб. Таким чином, на думку позивача, відповідачем протиправно прийнято спірну постанову про застосування до позивача штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн., що обумовлює її скасування. Також, позивач звертає увагу суду на порушення відповідачем його прав на участь у розгляді справи, оскільки повідомлення про такий розгляд було отримано вже після розгляду. Відтак, позивач просить оскаржувану постанову скасувати.
Ухвалою від 20.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду документу про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Недоліки позову позивач усунув у передбачений ухвалою від 20.05.2025 строк.
Ухвалою від 23.05.2025 суд відкрив провадження в справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив сторонам строк для подання заяв по суті.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві, який надійшов до суду 12.06.2025, зазначив, що під час перевірки був виявлений факт надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в статті 48 Закону № 2344, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, в зв'язку з чим позивача було притягнуто до відповідальності. Відповідач зазначає, що позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення листом від 04.03.2025 на 20.032025. Повідомлення направлено Позивачу 10.03.2025. Позивач не з'явився на розгляд справи, своїх доводів та заперечень не надав, тому справу розглянуто у його відсутність. Також відповідач критично оцінив доводи позивача щодо відсутності обов'язку використовувати тахограф під час перевезення вантажів для власних потреб, оскільки стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи суд встановив такі фактичні обставини.
27.02.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області на 125 км а/д М-14 «Одеса - Новоазовськ» проведено перевірку транспортного засобу марки Renault Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Фермерському господарству «Добробут» , під керуванням водія ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 27.02.2025 №087200, за висновками якого встановлено, що під час внутрішніх перевезень вантажів автоперевізник не забезпечив водія протоколом повірки та адаптації тахографа, тобто здійснено перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344.
В акті перевірки міститься посилання на товарно-транспортну накладну від 27.02.2025 №00002, за відомостями якої власник є автоперевізником -ФГ «Добробут».
Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області 10.03.2025 направлено запрошення на адресу ФГ «Добробут» для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 20.03.2025.
Відповідно до повідомлення про вручення, запрошення було отримано позивачем 22.03.2025.
На підставі вказаного акту перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області прийнято постанову № ПШ112813 від 20.03.2025 (далі - постанова № ПШ112813 ) про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. до Фермерського господарства «Добробут» за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою № ПШ112813, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору суд враховує такі приписи релевантних джерел права.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон № №2344-III ) основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) ч.14 ст.6 Закону №2344-III.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - Прядок № 1567).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п.4 Порядку).
Пунктом 15 Порядку №1567 в редакції на час виникнення спірних правовідносин встановлений виключний перелік питань, що з'ясовується під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, відповідно до ч.1, 2 ст.48 цього Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону №2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов'язаний:
мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;
перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);
дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення № 340).
Згідно з п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (п. 7.1 Положення №340 ).
Відповідно до п. 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Відповідальність згідно абзаца 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III настає за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме автомобільними перевізниками, до яких і застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до п. 26 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до п.п.25-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-ІХ (далі - Закон № 2073-ІХ ) особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.
Стаття 28 Закону № 2073-ІХ передбачає, серед іншого, право учасники адміністративного провадження бути поінформованими про дату, час і місце слухання у справі (в разі його проведення); брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників; бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає таке.
Підставами позову позивач визначив, зокрема, порушенням відповідачем його права на участь у розгляді справи 20.03.2025р.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд погоджується з позивачем, що процедура розгляду справи про накладення на позивача адміністративно-господарських санкцій була проведена відповідачем з порушенням права позивача на участь в адміністративному провадженні.
Так, повідомлення про розгляд справи, призначений на 20.03.2025, було отримано відповідачем 22.03.2025.
З рекомендованого повідомлення 0601126315310 про вручення поштового відправлення вбачається, що воно повернулось відповідачу 29.03.2025. Тобто, на час розгляду справи відповідач не мав достовірної інформації про належне повідомлення позивача про дату і час такого розгляду.
Отже, розглядаючи справу 20.03.2025, відповідач не пересвідчився чи отримано позивачем повідомлення про розгляд справи, не переконався, що позивач поінформований про дату, час і місце слухання у справі.
Зазначене призвело до того, що право позивача бути присутнім при розгляді справи, надати пояснення щодо суті справи були порушені.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач не забезпечив прав позивача, передбачених Порядком № 1567, Законом № 2073-ІХ.
При цьому, законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб'єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб'єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб'єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.
Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/2.
Суд наголошує, що встановлення суттєвих процедурних порушень при розгляді справи про застосування адміністративно-господарських санкцій призводить до протиправності висновків та рішень прийнятих внаслідок такого розгляду, що є самостійною підставою для скасування спірного рішення.
За таких обставин, застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області у справі є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті та не має статусу юридичної особи.
Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Фермерського господарства “ДОБРОБУТ» (вул. Покровська, 115,с. Возсіятське,Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55542 ЄДРПОУ 30126742) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150 ЄДРПОУ 39816845) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ112813 від 20.03.2025р. про застосування до фермерського господарства “Добробут» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150 ЄДРПОУ 39816845) на користь Фермерського господарства “ДОБРОБУТ» (вул. Покровська, 115,с. Возсіятське,Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55542 ЄДРПОУ 30126742) судові витрати в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко