про залишення позовної заяви без руху
29 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5820/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_1 , як спадкоємцю, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовцем ОСОБА_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки спадкодавця ОСОБА_2 у розмірі 65389,12 грн (шістдесят п'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять грн. 12 коп.).
За результатами перевірки матеріалів позовної заяви в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
В межах спірних правовідносин позивач оскаржує відмову відповідача у виплаті ОСОБА_1 , як спадкоємцю, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовцем ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом отримано позивачем 01.03.2023.
Також, в матеріалах справи наявна довідка військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №69/11/1-970 від 01.06.2023 про грошове забезпечення ОСОБА_2 по всім видам виплат за період з січня 2015 року по липень 2022 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 25.08.2025, тобто з пропуском встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому отримання позивачем листа відповідача №69/12-730-2025 від 11.04.2025 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем при поданні позову заяви про поновлення строку звернення до суду не подано.
Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
За приписами частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року №4059-IX встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028,00 гривень.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову, який подано фізичною особою становить:
- немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 6 Закону № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суддею встановлено, що позовна заява містить одну вимогу майнового характеру. Відтак, позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн (65389,12 грн х 0,01 (але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб)). Однак, позивачем не додано до адміністративного позову документа про сплату судового збору.
Разом з позовною заявою позивачем подане клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI.
Перевіряючи підстави звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, суд зазначає наступне.
Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України № 3674-VI визначено, що від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
В свою чергу, позивач є сином учасника бойових дій, однак статус батька як учасника бойових дій та встановлені для даної категорії осіб пільги щодо сплати судового збору не розповсюджуються на позивача, а предметом позову є стягнення спадкоємцем військовослужбовця компенсації за невикористану відпустку.
Також, суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на невизначений строк.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 3674-VI, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Водночас позивачем не надано доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.
Суд зазначає, що позивачем не наведено розрахунків (або обґрунтованих пояснень тощо) і не надано доказів, які б підтверджували, що його витрати не дозволяють сплатити судовий збір.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №805/1248/18-а зазначив, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Визначення майнового стану сторони є оціночним критерієм та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
У вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що якщо позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини першої статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини першої статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі. Такий зміст закону покликаний захистити окремі вразливі та менш соціально захищені категорії громадян та сприяти їм у захисті своїх основоположних прав.
Отже, приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір" стосовно звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору за певним предметом позову, розповсюджуються в сукупності з оцінкою судом майнового стану вказаної особи.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, які наведені в постанові справа №1340/5847/18 від 19.12.2020, а саме передбачена законом можливість звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору пов'язана виключно з майновим станом сторони.
Як вже було зазначено, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження його майнового стану.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивача наявності підстав для звільнення, розстрочення, відстрочення сплату судового збору, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання.
Отже, з урахуванням наявних відомостей, судовий збір має бути сплачений позивачем на загальних підставах.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, у позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету.
За правилами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску; доказів сплати суми судового збору у розмірі 1211,20 грн (оригінал платіжного документа) або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору (докази важкого фінансового становища); нової редакції позовної заяви, приведеної у відповідність до приписів статей 160, 161 КАС України.
Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК