28 серпня 2025 року м. Київ № 320/28426/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ОІЛ-ТРАНС» до Енергетичної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ОІЛ-ТРАНС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Енергетичної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення щодо класифікації товару від 13.02.2023 №КТ-UA903000-0027-2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару (бензин моторний автомобільний, неетильований) декларант позивача подав до Енергетичної митниці митну декларацію (далі - МД) №23UA903050002523U8 від 13.01.2023. Висновком від 09.02.2023 №142000-3101-0150 про результати проведення досліджень проби товару, який був заявлений до митного оформлення за МД №23UA903050002523U8 від 13.01.2023 встановлено, що визначений показник не узгоджується з інформацією, зазначеною у гр.31 МД №23UA903050002523U8 від 13.01.2023 в частині детонаційної стійкості (октанове число) проби за дослідницьким методом, заявлений показник становить 95,3, а фактично встановлено 92,2. За результатами проведеного дослідження товару Управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Енергетичної митниці, прийнято рішення щодо класифікації товару від 13.02.2023 №КТ-UA903000-0027-2023, згідно з яким код товару змінено з 2710124512 на 2710124194. Позивач вважає дане рішення про визначення коду товару протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року адміністративну справу № 320/28426/23 прийнято до провадження судді Шевченко А.В. Вирішено проводити розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування даної позиції вказав, що під час здійснення митного контролю та оформлення товару, перевірки усіх відомостей та документів системою в автоматизованому режимі сформовані митні формальності, які є обов'язковими для виконання посадовими особами митного органу, зокрема, за кодом 905-3 (взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТЗЕД) з наступним обґрунтуванням: Товар № 1 - можливо, неправильна класифікація товару; можливе заявлення недостовірних даних про хімічний склад та фізичні властивості продукту; можливість класифікації за кодом 2710124912 УКТЗЕД з більшою ставкою мита - 5%; можливе заявлення недостовірних даних про хімічний склад та фізичні властивості продукту. Перевірити відповідність заявленого опису товару та наведеної вище інформації про можливі товари «прикриття»/«ризику». Якщо опис товару співпадає з вищенаведеним, то при випуску товарів у вільний обіг провести перевірку правильності класифікації.
Враховуючи вищевказане, відповідач вважає, що митницею дотримано вимоги МК України щодо порядку відбирання проб (зразків) товару та порядку визначення коду товару, а спірне рішення про визначення коду товару прийняте у відповідності з чинним законодавством України, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З наведених підстав, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі зовнішньоекономічного Контракту купівлі-продажу пального №02/04/2022/Р з компанією «SК СOMODITRES S.R.O» (Словаччина), ТОВ «ЄВРО ОІЛ-ТРАНC» імпортує в Україну нафтопродукти.
Згідно з інвойсом продавця «SК СOMODITRES S.R.O.» № 0002-G від 07.01.2023 позивачем придбано та імпортовано до України партію товару Бензин EURO 95 в кількості 25,939 тон.
Для проведення митного оформлення ввезеної партії товару до митного поста «Західний» Енергетичної митниці Держмитслужби позивачем подано митну декларацію №23UA903050002523U8 від 13.01.2023.
Позивачем у графах 31 митної декларації вказано опис товару, який відповідає товаросупровідним і комерційним документам, наданим його виробником Рublic Соmpany ОRLEN Lietuva: Продукт з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів в якості основного і складового. Легкі дистиляти: Бензин неетилований 95 «Рremium with oxygen of 2,7 %(m/m) class D» за стандартом LSТ ЕN 228:2012+А 1:2017, октанове число за дослідницьким методом 95,3; етил-трет-бутилового ефіру ЕТБЕ. мас.%: 0; вміст етанолу мас.%: 0; Массова концентрація свинцю - менше ніж 2,5 mg/l; Вміст сірки 4,6 м г/кг (вміст масової частини сірки 0,00046%).
Під час здійснення митного контролю та оформлення товару, автоматизованою системою управління ризиками було сформовано митну формальність « 905-3; взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТЗЕД» (наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю»).
На виконання вказаної форми митного контролю посадовою особою митного поста «Західний» Енергетичної митниці було відібрано проби та зразки заявленого товару, які направлено до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень.
За результатами проведеної експертизи 09.02.2023 складено висновок №142000-3101-0150, яким встановлено, що визначена детонаційна стійкість (октанове число) проби за дослідним методом становить 92,2, що не узгоджується з інформацією, зазначеною у графі 31 МД від 13.02.2023 №КТ-UA903000-0027-2023 у частині «октанове число за дослідницьким методом» (заявлено 95,2, фактично 92,3).
13.02.2023 Енергетичною митницею прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA903000-0027-2023, яким товар класифіковано за кодом « 2710124194», а не як було задекларовано декларантом « 2710124512».
Не погодившись із рішенням про визначення коду товару від 13.02.2023 №КТ-UA903000-0027-2023 позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини першої статті 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина перша статті 337 МК України).
Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. До об'єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб'єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції (стаття 362 МК України).
Отже, необхідність перевірки документів та відомостей, які подані декларантом під час митного оформлення товарів, а також право на проведення огляду (переогляду) товарів виникає у тому числі за результатами застосування митним органом системи управління ризиками.
Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД.
Згідно з частиною сьомою статті 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.
Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (частина восьма статті 69 МК України).
Порядок роботи відділу митних платежів підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі - Порядок №650, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 розділу 1 Порядку №650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Пунктом 2 розділу II цього Порядку передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:
опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;
відомостей про товар та код товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.
У разі якщо посадова особа ПМО не може однозначно перевірити правильність класифікації товарів на підставі задекларованих відомостей, така посадова особа у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення. У разі відмови у наданні або ненаданні додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, перевірка правильності класифікації товарів здійснюється за наявними документами та/або відомостями з використанням довідкової інформації (пункти 3, 4 розділу ІІ Порядку №650).
Пунктами 5, 6 розділу ІІ Порядку №650 визначено, що у разі надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, такі документи та/або відомості обов'язково враховуються під час перевірки правильності класифікації товарів, за результатами якої посадова особа ПМО: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або передає виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією до Підрозділу.
Крім випадку, передбаченого абзацом третім пункту 5 цього розділу, передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює ПМО: у складних випадках класифікації товарів; на вимогу Підрозділу або підрозділу митних компетенцій, у тому числі за результатами самостійного виявлення порушення правил класифікації товарів під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, моніторингу митних декларацій, щодо яких посадові особи ПМО виконують митну формальність щодо перевірки правильності класифікації товарів; в інших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.
Передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює посадова особа ПМО за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) шляхом оформлення запиту за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку виконання митних формальностей (далі - Запит) (пункт 7 розділу ІІ Порядку).
Посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення (пункт 9 розділу ІІ Порядку №650).
Крім того, пунктом 10 розділу ІІ Порядку №650 передбачено, що якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).
Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення:
необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;
складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.
У такому разі Підрозділ або підрозділ митних компетенцій готує та надсилає запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) із зазначенням переліку завдань та питань, що мають бути з'ясовані для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТЗЕД.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17 та від 20.06.2019 №826/7208/16.
Як було встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала невідповідність інформації зазначеної у графі 31 митної декларації від 13.01.2023 23UA903050002523U8 у частині «октанове число за дослідницьким методом», оскільки заявлено 95,3, а фактично встановлено 92,2.
Так, у графі 31 митної декларації від 13.01.2023 23UA903050002523U8 в частині «октанове число за дослідницьким методом» дійсно зазначено 95,3.
У той же час, матеріалами справи підтверджено, що заявлені декларантом дані товару повністю збігаються з даними зазначеними у сертифікаті якості товару №161540_4839686 від 08.12.2022, в тому числі і в частині визначення «октанового числа за дослідницьким методом», який подавався декларантом позивача разом з митною декларацією. Підстави недовіряти даним, які указані у сертифікаті якості відсутні, а тому декларантом позивача вносилися відомості до графи 31 митної декларації на підставі відомостей, наявних у товаросупровідних документах.
Отже, подана декларантом митна декларація у графі 31 містила деталізований опис товару, відповідно до поданих до митної декларації документів, що у своїй сукупності свідчили про правильність класифікації товару у товарній позиції 2710124512.
Згідно з частиною першою статті 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.
Правила частини другої статті 356 МК України передбачають, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Тобто, наведеними нормами МК України чітко регламентовано, що взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, відбувається виключно на підставі відповідного вмотивованого письмового рішення.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє вмотивоване рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб.
Обґрунтовуючи правомірність взяття проб товару в рамках процедур митного контролю та митного оформлення за відсутності вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника з посиланням на законодавство щодо системи управління ризиками, відповідач вважає, що положення частини другої статті 356 МК України з приводу підстав взяття проб (зразків) товарів не застосовуються у випадку спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Суд звертає увагу, що застосування митними органами системи управління ризиками врегульовано Главою 52 (статті 361-363) МК України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення та реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.08.2015 №684.
При цьому, вказані положення МК України та Порядку №684 не містять виключень щодо обов'язковості застосування положень частини другої статті 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Таким чином, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов'язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.
Відтак, митним органом не дотримано, встановлених частиною другою статті 356 МК України, вимог, оскільки не прийнято вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів.
Як наслідок, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним класифікації товару згідно з УКТЗЕД -2710 12 45 12 та класифікував такий товар за кодом УКТЗЕД 2710 12 41 95.
Таким чином, суд приходить висновку, що рішення №KT-UA903000-0027-2023 від 13.02.2023, прийняте суб'єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправним, а відповідно підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між адвокатом - Поліщук П.Я. (далі - адвокат), з однієї сторони та позивачем (надалі - Клієнт), з іншої сторони 05 квітня 2023 року укладено Договір про надання правової допомоги №185/23 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір гонорару становить 30 000 грн.
Позивач, відповідно до пункту 3.1. договору здійснив оплату за надану професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн платіжною інструкцією від 31.07.2023 № 469 на підставі рахунку.
Відповідач надав заяву про зменшення витрат на оплату правової допомоги.
Щодо співмірності розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуги у зв'язку з розглядом даної справи, суд зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось вище, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд звертає увагу, що предмет спору у даній справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, оскільки ця категорія справ не є складною та по ній є стала судова практика, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого складається з норм права, не потребувало додаткових зусиль, як наслідок - сума витрат на її написання є завищеною.
Також, суд звертає увагу, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже представник позивача не приймав участі в суді під час розгляду даної справи.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу за подання позовної заяви є сума 10 000 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 та відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Крім того, за подання цього позову позивачем сплачено 2684 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.07.2023 №470.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2684 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Енергетичної митниці Державної митної служби України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ОІЛ-ТРАНС» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці Державної митної служби України щодо класифікації товару від 13.02.2023 №КТ-UA903000-0027-2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ОІЛ-ТРАНС» (адреса: 04119, Київська область, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ 43627262), понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці Державної митної служби України (адреса: 04125, місто Київ, вулиця Світлицького, будинок 28А; код ЄДРПОУ ВП 43334913).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ОІЛ-ТРАНС» (адреса: 04119, Київська область, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ 43627262), за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці Державної митної служби України (адреса: 04125, місто Київ, вулиця Світлицького, будинок 28А; код ЄДРПОУ ВП 43334913) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.