29 серпня 2025 року Справа № 280/3067/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Пушкаренко Олександри Олександрівни (вул. Зоопаркова, буд. 4, м. Одеса, 65058), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Пушкаренко Олександри Олександрівни, до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_2 НГУ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 20.05.2021 року по 31.12.2021 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн);
зобов'язати відповідача здійснити нарахування грошового забезпечення позивачу за період з 20.05.2021 року по 31.12.2021 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн);
зобов'язати відповідача здійснити нарахування грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн);
зобов'язати відповідача здійснити нарахування грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;
визнати протиправними дії відповідача, що полягають у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2021 та 2022 роки у заниженому розмірі, без врахування індексації;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування грошової допомоги для оздоровлення позивачу за 2021 та 2022 роки, обчисливши її розмір з урахуванням індексації та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 22.03.2024 року по 21.04.2024 року;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 22.03.2024 року по 21.04.2024 року;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 11.05.2024 року по 31.05.2024 року;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 11.05.2024 року по 31.05.2024 року.
Крім того, просить: розгляд справи призначити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем у розмірі 8 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 не було проведено належного розрахунку всіх видів грошового забезпечення. Посилається на те, що за період його служби у в/ч НОМЕР_2 НГУ посадовий оклад, оклад за військовим званням розраховувалися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018. В той час, на думку позивача, він повинен був розраховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не на 01.01.2018. Також зазначає, що оскільки додаткові види грошового забезпечення розраховувалися відповідно до посадового окладу, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 в розмірі 1762 грн., ці виплати також були нараховані та виплачені йому не в повному обсязі. Відповідачем також не було включено розмір індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обраховувалась грошова допомога для оздоровлення у 2021 та 2022 роках, що, на думку позивача, є протиправним. Крім того, в/ч НОМЕР_2 НГУ не було нараховано та виплачено додаткову винагороду позивачу, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, а саме: за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 22.03.2024 року по 21.04.2024 року та за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 11.05.2024 по 31.05.2024 року. В зв'язку з такою протиправною бездіяльністю відповідача, позивач був змушений звернутись за правовою допомогою та поніс витрати пов'язані з її наданням, які підлягають відшкодуванню відповідачем. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 23.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.
01.05.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: відповіді з медичного реабілітаційного центру МВС України «Південний Буг» від 21.04.2024 року №33/11-331.
06.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.
24.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву по справі №280/3067/25.
Також, 24.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування відзиву зазначив, що з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, підстав для застосування з 20.05.2021 по 19.05.2023 до спірних правовідносин, пов'язаних з визначенням грошового забезпечення Постанови №704 в попередній редакції (станом до 24.02.2018 - до внесення змін, затверджених Постановою №103) немає. Вимоги щодо перерахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення є передчасними, оскільки питання про перерахунок та виплату позивачу вищевказаних виплат станом на день розгляду цієї справи є спірним, тому що відповідач ще не здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача, на основі якого здійснюються відповідні виплати. Грошова допомога для оздоровлення є одноразовою виплатою, яка надається один раз на рік, і не є складовою частиною постійного грошового забезпечення. Її виплата не залежить від індексу споживчих цін, а визначається виключно розміром місячного грошового забезпечення військовослужбовця на момент її нарахування. Також, виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі за період перебування на реабілітації в стаціонарних умовах для військовослужбовців Національної гвардії України встановлена лише з 28.01.2025. У період до 28.01.2025, в тому числі на час спірних правовідносин, виплата додаткової винагороди за періоди реабілітації, в тому числі і такої, що проходить в умовах стаціонару, чинним законодавством передбачена не була. Підсумовуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку в/ч НОМЕР_2 НГУ стосовно позивача допущено не було. Також вважає, що ціна 8000 гривень за надання правової допомоги, а саме підготовки позовної заяви є занадто високою. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
01.07.2025 засобами системи «Електронний суд», на спростування доводів відповідача, від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
У період з 03.11.2020 по 18.01.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 НГУ.
Відповідно до Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 НГУ (по стройовій частині) від 18.01.2025 року №18, сержант ОСОБА_1 , звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України за станом здоров'я, відповідно до підпункту «б» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 18 січня 2025 року.
З метою отримання інформації щодо здійсненого розрахунку з ОСОБА_1 та отримання інформації щодо розмірів нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення), індексації грошового забезпечення, тощо позивачу за весь період проходження ним військової служби у в/ч НОМЕР_2 НГУ, а також отриманні належним чином засвідчених копій документів, представником позивача, було направлено адвокатський запит до в/ч НОМЕР_2 НГУ №23/01-2 від 23.01.2025.
За результатами розгляду адвокатського запиту, в/ч НОМЕР_2 НГУ була надана відповідь від 14.02.2025 за №3/29/13/1-3053, до якої додані, зокрема, довідки про розміри та складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача за весь період служби.
Так, у відповіді в/ч НОМЕР_2 НГУ від 14.02.2025 №3/29/13/1-3053 зазначається наступне: «Розмір посадового окладу обчислюється шляхом множення 1 762 грн. на тарифний коефіцієнт, який визначений додатком 1 до постанови №704, та тарифний розряд по посаді, яку обіймає військовослужбовець.
Розмір окладу за військовим званням обчислюється шляхом множення 1 762 грн. на тарифний коефіцієнт, який визначений додатком 14 до постанови №704, відповідно до військового звання військовослужбовця».
Також, з відповіді вбачається, що у період з 03.11.2020 року по 19.05.2021 року включно ОСОБА_1 проходив строкову військову службу, а з 20.05.2021 року по 18.01.2025 року - військову службу за контрактом.
Із системного аналізу архівної відомості за період з червня 2021 по грудень 2021, архівної відомості за період з січня 2022 року по грудень 2022 року та архівної відомості за період за період з січня 2023 року по грудень 2023 року, доданих до відповіді в/ч НОМЕР_2 НГУ від 14.02.2025 за №3/29/13/1-3053, вбачається:
- при обчисленні в/ч НОМЕР_2 НГУ розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 20.05.2021 по 19.05.2023 включно, за основу взято розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- грошова допомога для оздоровлення за 2021, 2022 роки була нарахована і виплачена ОСОБА_1 , без врахування індексації.
Вважаючи такі дії (бездіяльність) відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Щодо обчислення та виплата позивачу грошового забезпечення з 20.05.2021 по 19.05.2023 включно, та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
01.03.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент прийняття Постанови) - розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови №704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 (тобто, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт). У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови №704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 (тобто, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт). У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою п. 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Отже, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п. 4 Постанови №704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Тобто, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» на «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (далі - Постанова №481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 [20.05.2023] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
Так, Верховний Суд в постанові від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24 вказав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині вимог за період з 20 травня 2023 року по 17 січня 2024 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже з 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови №704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Тобто, лише з 20.05.2023 визначено застосування використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та зафіксовано у розмірі 1762 гривні.
Зважаючи на вищевикладене, у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням повинен розраховуватися з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року:
- з 29.01.2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102,00 грн.);
- з 01 січня 2021 року - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270,00 грн.);
- з 01 січня 2022 року - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481,00 грн.);
- з 01 січня 2023 року - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684,00 грн).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №380/22021/21 від 23 травня 2023 року, справі №400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року, справі №380/18850/21 від 28 лютого 2023 року, справі №380/10075/21 від 6 квітня 2023 року.
Зважаючи на вищевикладене, в спірний період з 20.05.2021 по 19.05.2023 включно, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відповідно, обчислення та виплата позивачу грошового забезпечення з 20.05.2021 року по 19.05.2023 року включно, та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року є неправомірним.
Вищезазначене також відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 30.03.2023 у справі №320/9431/21, від 15.02.2024 у справі №420/5473/23 та інших.
У справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням залежить інші складові місячного грошового забезпечення.
Так, Постановою №704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Додатком 16 до Постанови №704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Зокрема, вказаною Постановою №704 встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу.
При цьому, виплата грошової допомоги для оздоровлення також безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Відповідно до пункту 4 розділу XІX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року №200 розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, інші складові місячного грошового забезпечення, які залежать від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням теж підлягають перерахунку та виплаті, з урахуванням раніше сплачених коштів, зокрема, нарахована ОСОБА_1 грошова допомога для оздоровлення у серпні 2021 року (10152,29 грн), грошова допомога для оздоровлення у травні 2022 року (13870,50 грн), надбавка за особливості проходження служби, премія тощо.
Щодо включення розміру індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обраховувалась грошова допомога для оздоровлення у 2021 та 2022 роках.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Зокрема, оплата праці (грошове забезпечення), тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.
Вищезазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі №825/1987/17, у якій зазначається наступне:
«15… суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті».
Позивач у період з 20.05.2021 до 31.12.2022 отримував індексацію грошового забезпечення кожного місяця, що підтверджується архівною відомістю за період з червня 2021 по грудень 2021, архівною відомістю за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, доданих до відповіді в/ч НОМЕР_2 НГУ від 14.02.2025 за №3/29/13/1-3053.
Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовця при обчисленні зокрема, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист тощо.
Виходячи із зазначеного, не врахування розміру індексації грошового забезпечення при обрахунку основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення призводить до виплати зменшеного грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, від 29 квітня 2020 року по справі №240/10130/19, від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17, від 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19.
Так, за весь період з 20.05.2021 по 31.12.2022, позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення, яка має систематичний (щомісячний) характер. А тому, з аналізу вищевикладеного, можна дійти висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошова допомога для оздоровлення у 2021, 2022 році.
Щодо додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 за №168.
21.02.2024 ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин правого плеча з вогнепальним багатоуламковим переломом нижньої третини діафізу правої плечової кістки зі зміщенням фрагментів, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої сідниці, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.03.2024 року №240/2024, виданої командиром в/ч НОМЕР_2 НГУ.
Як вбачається з даної Довідки, поранення отримане при виконанні бойового завдання у складі підрозділу в/ч НОМЕР_2 НГУ поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 , внаслідок скиду ворожого дрону; при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях по захисту Батьківщини, у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Так, безперервно, у період з 21.02.2024 по 06.11.2024 включно ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, реабілітаціях та відпустках за станом здоров'я після тяжкого поранення (травми), пов'язаного із захистом Батьківщини.
17.12.2024 сержант ОСОБА_1 , головний сержант гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_2 НГУ подав засобами поштового зв'язку рапорт про нарахування та виплату додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини, у період з 21 лютого 2024 року по 06 листопада 2024 року включно.
Вищезазначений рапорт було вручено представнику в/ч НОМЕР_2 НГУ за довіреністю - 24.12.2024 (докази вказаних обставин долучені до матеріалів справи).
В подальшому, задля отримання інформації щодо результатів розгляду рапорту, представником позивача було направлено до в/ч НОМЕР_2 НГУ адвокатський запит №23/01-1 від 23.01.2025.
15.04.2025 представником позивача отримано відповідь в/ч НОМЕР_2 НГУ за №3/29/12/6135 від 26.03.2025, в якій зазначається наступне:
«Щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за період стаціонарного лікування ОСОБА_1 з 15.10.2024 по 06.11.2024, повідомляю, що військовослужбовця буде включено до наказу командира військової частини про виплату додаткової винагороди за березень місяць.
У період з 21.03.2024 по 22.04.2024 ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров'я на 30 діб. Вказаний період відпустки за станом здоров'я не підпадає під виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
З 11.05.2024 по 31.05.2024 ОСОБА_1 перебував на реабілітаційному лікуванні в МРЦ МВС «Південний Буг» з діагнозом: ВТ. ВОСП правого плеча з вогнепальним переломом н/3 правої плечової кістки. ВОСІ лівої сідниці. Період проведення реабілітації не підпадає під виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн ».
Отже, з даної відповіді вбачаються 2 спірні періоди, за які в/ч НОМЕР_2 НГУ не було нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, а саме:
- за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 22.03.2024 по 21.04.2024;
- за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 11.05.2024 по 31.05.2024.
Проте суд не погоджується з точкою зору відповідача з огляду на наступне.
28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №4 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У відповідності до абзацу 4 пункту 12 Постанови КМУ №168 (в редакції станом на час проходження позивачем лікування та реабілітації) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Міністерством внутрішніх справ України видано Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених Наказом Міністра внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 (далі - Наказ №729).
Підпунктом 1 пункту 15 Наказу №729 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: 1) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки.
Отже, як Постановою №168 так і Наказом №729 безальтернативно унормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн. виплачується у тому числі тим військовослужбовцям, які у зв'язку з травмою чи пораненням, пов'язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у тому числі і закордонних з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» реабілітація може надаватись у стаціонарних та амбулаторних умовах.
Тобто реабілітаційне лікування є видом лікування, яке може надаватись як в умовах стаціонару, так і в амбулаторних умовах.
Водночас Постановою КМУ №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. зберігається за військовослужбовцем за час стаціонарного лікування.
Законодавство пов'язує виникнення у військовослужбовця права на виплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні не з видом такого лікування (реабілітаційне, терапевтичне, хірургічне), а з умовами його надання в умовах стаціонару або ж іншими словами «стаціонарне лікування».
На думку суду, у позивача наявні обидві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Доводи відповідача, викладені в листі-відповіді на адвокатський запит представника позивача, про те, що реабілітаційна допомога в умовах стаціонару не підпадає під умови виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168 не відповідають дійсності з огляду на наступне.
Згідно ч.1 статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.92 №2801-ХII (далі - Закон №2801-ХII):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом або фізичною особою підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Отже, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров'я.
Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону№2801-ХII).
Згідно ч. 8 ст. 33 Закону №2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров'я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» від 03.12.2020 №1053-IX (далі Закон №1053-IX).
Згідно ч.1 статті 20 Закону №1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров'я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітньої організації охорони здоров'я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання.
Підсумовуючі викладене, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку до 100000 грн. на місяць за час перебування у відпустці на лікуванні з 22.03.2024 по 21.04.2024 та стаціонарному лікуванні (реабілітації) за період з 11.05.2024 по 31.05.2024.
Інші доводи учасників справи, не впливають на правильність вирішення спору по суті. При цьому суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Також у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
В зв'язку з тим, що позивач в силу вимог Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Суд зазначає, що частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що у зв'язку з розглядом справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується:
- угодою про надання правничої допомоги №б/н від 11.10.2024, додатком №2 від 20.01.2025 до Угоди про надання правничої допомоги № б/н від 11.10.2024, додатком №3 від 17.04.2025 до Угоди про надання правничої допомоги №б/н від 11.10.2024;
- платіжною інструкцією №0.0.4148034058.1 від 21.01.2025 у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок), платіжною інструкцією №1.119522997.1 від 17.04.2025 року, у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок);
- актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №06/06 від 06.06.2025, з протоколом підписання.
Таким чином, з урахуванням предмету спору та складності даної справи, суд вважає, що судові витрати заявлені до відшкодування обґрунтовано, вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначена у наданих до суду документах, є співмірною з фактично виконаними послугами та роботами, що підтверджуються наданими позивачем належними доказами, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Пушкаренко Олександри Олександрівни (вул. Зоопаркова, буд. 4, м. Одеса, 65058), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 20.05.2021 року по 31.12.2021 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2021 року по 31.12.2021 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги для оздоровлення, тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2021 та 2022 роки у заниженому розмірі, без врахування індексації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування грошової допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 за 2021 та 2022 роки, обчисливши її розмір з урахуванням індексації та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 22.03.2024 року по 21.04.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (травми), пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 22.03.2024 року по 21.04.2024 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 11.05.2024 року по 31.05.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 11.05.2024 року по 31.05.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати з надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «29» серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль