Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 серпня 2025 року Справа№200/5031/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) через свого представника - адвоката Рукавкову Лілію Богданівну, діючу на підставі ордеру серії АН № 1731433 від 4 липня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.04.2025 № 103550010866 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 06.02.2023 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що за роз'ясненням відповідача викладеним в оскаржуваному рішенні підставою про прийняття останнім відмови в призначенні позивачу пенсії слугувало те, що відсутній необхідний страховий стаж роботи. Зазначає, що дублікат її трудової книжки містить належним чином здійснені записи щодо роботи починаючи 20.07.1983 року. Позивач вважає незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії та таким, що порушує її право на належний соціальний захист.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01 серпня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
11 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- ІV.
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 від 11 квітня 2025 року про призначення пенсії була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, 18 квітня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за № 103550010866 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
За нормами ст. 26 Закону 1058-ІV починаючи з 01.01.2025 по 31.12.2025 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 роки.
У разі відсутності вказаного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності, зокрема, страхового стажу з 01.01.2028 по 31.12.2028 - від 25 до 35 років.
У разі відсутності починаючи з 01.01.2019 зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності стажу з 01.01.2028 - від 15 до 25 років.
Відповідач у відзиві звертає увагу суду, що наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
При опрацюванні наявних документів страховий стаж особи становить 24 роки 08 місяців 9 днів. Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж становить 32 роки.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- згідно довідки від 10.11.2022 № 498, оскільки заявницею надано копію довідки, а не сканкопію з оригіналу довідки, що суперечить абзацу другого пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058-ІV документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки оригінали;
- згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення трудової книжки 06.02.2023 передує даті початку трудової діяльності - 20.07.1983.
Особа матиме право на пенсійну виплату згідно поданих документів з 10.04.2030.
У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову позивачу в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_2 , який виданий Авдіївським МВ УМВС України в Донецькій області 07 вересня 1999 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання згідно довідки від 28.05.2024 №3249-5003304190 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області зареєстроване місцезнаходження: 58002, м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
11 квітня 2025 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
На момент звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилось 60 років.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №о/р НОМЕР_4 від 18 квітня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні про відмову зазначено наступне.
Необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки.
Страховий стаж позивача складає 24 роки 8 місяців 9 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи:
- згідно довідки від 10.11.2022 № 498, оскільки заявницею надано копію довідки, а не сканкопію з оригіналу довідки, що суперечить абзацу другого пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058-ІV документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки оригінали;
- згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення трудової книжки 06.02.2023 передує даті початку трудової діяльності - 20.07.1983.
Особа матиме право на пенсійну виплату згідно поданих документів з 10.04.2030.
Заявник працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутнім необхідним страховим стажем - 32 роки.
Відповідно до довідки форми РС-право до страхового стажу позивача зараховано періоди наступним чином:
з 01.01.1999 по 31.12.2003 - 5 років 0 місяців 0 днів;
з 01.01.2004 по 31.12.2015 - 11 років 11 місяців 3 дні;
з 23.09.2016 по 30.06.2017 - 0 років 10 місяців 0 днів;
з 01.07.2017 по 31.05.2022 - 4 роки 10 місяців 10 днів;
з 02.02.2023 по 28.02.2025 - 2 роки 0 місяців 26 днів:
Страховий стаж з урахуванням перетину періодів всього: 24 роки 8 місяців 9 днів.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею ст. 62 Закону №1788-ХІІ 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (в редакції, чинній станом на час прийняття спірного рішення) (далі - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (п. 1).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №103550010866 від 18 квітня 2025 року не зараховано період роботи згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення трудової книжки 06.02.2023 передує початку трудової діяльності - 20.07.1983.
Згідно записів дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 06 лютого 2023 року зазначені наступні записи:
- навчання в Міському ПТУ №43 м. Авдіївка з 01.09.1982 по 18.07.1983 (Диплом В 3373456) (запис №1);
- 20.07.1983 - прийнята провідником пасажирських вагонів у Вагонне депо Донецьк, Донецького жд (запис №2);
- 02.06.2000 - укладений контракт (запис №3);
- 02.02.2004 - присвоєно п'ятий розряд (запис №4);
- 09.09.2011 - переведена провідником пасажирського вагону резерву провідників дільниці (запис №5);
19.09.2016 - звільнена за переведенням до СП «Маріупольське вагоне депо» регіональної філії «Донецька залізнична дорога» (запис №6);
23.09.2016 - прийнята за переведенням з Вагонного депо Донецька Донецької залізниці до Структурного підрозділу Маріупольське вагонне депо регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» провідником пасажирського вагону резерву провідників . Дільниця з обслуговування пасажирських вагонів на шляху прямування за контрактом (запис №7);
- 01.07.2017 Структурний підрозділ Маріупольське вагонне депо вилучено зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та приєднана до філії «Пасажирська компанія публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий підрозділ Маріупольське вагонне депо (запис №8);
- 27.12.2018 Виробничий підрозділ Маріупольське вагонне депо філії Пасажирська компанія публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» перейменоване на Виробничий підрозділ Маріупольське вагонне депо філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (запис №9);
- 16.02.2022 Заключений контракт з провідником пасажирського вагону (запис №10);
- 08.02.2023 - звільнена за переведенням до виробничого підрозділу вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський, київський резерв провідників пасажирських вагонів на ЛНБ) п. 5 ст. 36 КЗпП України (запис № 11);
- 10.02.2023 - прийнята за переведенням з виробничого підрозділу «Маріупольське вагонне депо філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» провідником пасажирського вагону на умовах контракту (запис №12).
Суд акцентує увагу, що всі записи виконані чітко, містять початок і кінець періодів, підписи відповідальних осіб та засвідчені печаткою. При цьому будь-яких зауважень з боку відповідача щодо записів, зроблених в дублікаті трудової книжки, не висловлено.
Дублікат трудової книжки містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів.
Всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.
Єдиним аргументом відповідача щодо не зарахування до стажу періодів роботи позивача є те, що дата записів передує даті відкриття трудової книжки.
Оцінюючи такі доводи суд враховує наступне.
Згідно п. 5.1, 5.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом МПУ, МЮУ, МСЗНУ № 58 від 29.07.93, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами.
У розділи «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Відповідно до п.2.11, 2.12 даної Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та п батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Із процитованого видно, що дублікат трудової книжки заповнюється за загальним правилом, відповідно, в ньому зазначається дата його заповнення.
Як видно позивачем надано саме дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 06.02.2023, завірено печаткою Виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо філія «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому працювала позивач, відтак, періоди роботи з 20 липня 1983 року по 08 лютого 2023 року, які зазначені в дублікаті книжки, аж ніяк не можуть не передувати даті фактичного заповнення дублікату.
Також суд вказує, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція стосовно того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Тобто, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Отже, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
При цьому, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Окрім того, позивачем на підтвердження свого трудового стажу надано довідку Акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ Маріупольське вагонне депо від 11.06.2025 №05/ВК з якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно з 23.09.2016 по 08.02.2023 працювала у виробничому підрозділі Маріупольське вагонне депо філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» і займала посаду провідника пасажирського вагонного резерву провідників дільниці з обслуговування пасажирських вагонів на шляху прямування.
Відповідно до листа Акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ Маріупольське вагонне депо від 11.06.2025 №04/вих також вбачається, що у зв'язку з активними бойовими діями у місті Маріуполь персоналу виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» не вдалося евакуювати первинні документи підприємства, а доступ до кадрової, управлінської, бухгалтерської та податкової документації за весь період діяльності підприємства втрачено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).
Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Відтак, суд доходить висновку, що періоди роботи позивача не зараховані до стажу безпідставно, а тому, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати періоди роботи позивача.
Також, в матеріалах справи наявна довідка від 10.11.2022 №498 про підтвердження трудового стажу у Вагонному депо Донецька Донецької залізничної дороги, які розташовані на непідконтрольній українській владі території.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з частиною першою статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до частин другої та третьої статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємство здійснювало господарську діяльність, перебувало під контролем української влади, і таке підприємство було утворено відповідно до законодавства України.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96).
Отже, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та РосіїЦ» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Отже, у цьому випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на соціальне забезпечення не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо призначення пенсії.
Таким чином слід урахувати, що відомості вказані в наданої позивачем довідці є достатнім для зарахування спірного періоду стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком.
Враховуючи , що оскаржуваним рішенням не зараховано до стажу періоди роботи згідно трудової книжки (дублікату) безпідставно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.04.2025 № 103550010866 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з платіжною Інструкцією 0.0.4440662416.1 від 03.07.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору в розмірі 968, 96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 58002, м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.04.2025 № 103550010866 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 06.02.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 58002, м. Чернівці, пл. Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О.Черникова