Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 серпня 2025 року Справа№200/3967/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з квітня по листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов'язати нарахувати і виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з квітня по листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у період з квітня по листопад 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується довідкою військової частини. Однак за цей період йому не було нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови № 168, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 200/3967/23 скасувати, а справу направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
12.06.2025 року справа № 200/3967/23 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передана на розгляд судді Стойки В.В.
Ухвалою суду від 17.06.2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії прийняти до провадження. Витребувано у відповідача інформацію: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення наявності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди; також наказ від 01 травня 2022 року № 96 та від 10 червня 2022 року № 124, наказ від 08 грудня 2022 року № 122 (які були підставою для видачі довідки від 07 січня 2023 року № 165).
03.07.2025 року представником відповідача надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що згідно з вимогами пунктів 3, 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії здійснюється виключно на підставі відповідних бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій, бойових донесень, рапортів командирів підрозділів тощо, перелік яких є вичерпним.
Відповідач зауважує, що в матеріалах справи таких доказів стосовно позивача не має. У свою чергу, довідка військової частини від 07.01.2023 № 165 не містить посилань на жоден з передбачених законодавством документів.
А відтак на думку відповідача позовні вимоги є безпідставними.
Також 03.07.2025 року відповідачем було надано витребувані документи.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2022 року № 195 солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 06 квітня 2022 року, призначено на посаду радіотелефоніста-лінійного наглядача відділення управління взводу управління командира батареї реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2 .
Згідно Витягу з Наказу від 01.05.2022 року № 96, вважати такими, що прибули до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових завдань 06.04.2022 року ОСОБА_1 та ін.
Згідно Наказу від 10.06.2022 року № 124, вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових завдань 04.05.2022 року ОСОБА_1 та ін.
Згідно Наказу від 10.06.2022 року № 124, вважати такими, що прибули зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових завдань 22.05.2022 року ОСОБА_1 та ін.
Згідно Витягу з Наказу від 08.12.2022 року № 122, вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 01.12.2022 року ОСОБА_1 та ін.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 , виданої 07 січня 2023 року № 165, позивач з 06 квітня по 04 травня 2022 року та з 22 травня по 01 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в місті Новогродівка Покровського району Донецької області. Підставою зазначено накази командира оперативно-технічного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01 травня 2022 року № 96 та від 10 червня 2022 року № 124, наказ командира оперативно-технічного угруповання «Донецьк» від 08 грудня 2022 року № 122.
Довідкою-розрахунком грошового забезпечення підтверджено, що позивач отримував додаткову винагороду відповідно до постанови № 168 в таких розмірах: квітень 2022 року - 25 000 грн (зарахований до списків військової частини 06 квітня 2022 року); травень 2022 року - 49 354,84 грн; червень 2022 року - 80 645,16 грн; липень - листопад 2022 року - по 30 000 грн щомісяця.
Додаткова винагорода, передбачена постановою № 168 з розрахунку 100 000 грн позивачу виплачувалась пропорційно дням лікування після поранення в травні та червні 2022 року.
Згідно змісту письмових пояснень Головного сержанта-командира бойової машини 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_2 від 02.07.2025, солдат ОСОБА_1 у період з квітня 2022 року по листопад 2022 року, у складі реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 виконував обов'язки військової служби, задання з забезпечення підрозділу та обслуговування техніки реактивної артилерійської батареї, без залучення до участі в бойових діях, що в свою чергу виключало підстави для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць. Весь цей час ОСОБА_1 перебував на території тимчасового місця розташування реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 , а саме: в АДРЕСА_2 , що станом на листопад 2022 року знаходилось за 41 км (по прямій лінії) до населеного пункту Піски, який був найближчим н.п. до села Новий Труд, в якому велись активні бойові дії. Солдат ОСОБА_1 не був залучений до безпосередньої участі у бойових діях і виконання бойових завдань у період з квітня 2022 року по листопад 2022 року.
Згідно змісту письмових пояснень Командира реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_3 від 03.07.2025, солдат ОСОБА_1 проходив службу в оскаржуваний ним період (з квітня 2022 року по листопад 2022 року) в батареї реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2 під прямим підпорядкуванням ОСОБА_3 , у зв'язку з чим ОСОБА_4 обізнаний про всі дії, що відбувалось з ОСОБА_1 та взагалі із усім ввіреним підпорядкованим особовим складом. Відносно питань зазначених в ухвалі суду може зазначити наступне. Солдат ОСОБА_1 у період з квітня 2022 року по листопад 2022 року, у складі реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 виконував обов'язки військової служби, задання з забезпечення підрозділу та обслуговування техніки реактивної артилерійської батареї, без залучення до участі в бойових діях, що в свою чергу виключало підстави для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць. Весь цей час ОСОБА_1 перебував на території тимчасового місця розташування реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 , а саме в АДРЕСА_2 , що станом на листопад 2022 року знаходилось за 41 км (по прямій лінії) до населеного пункту Піски, який був найближчим н.п. до села Новий Труд, в якому велись активні бойові дії. Солдат ОСОБА_1 не був залучений до безпосередньої участі у бойових діях і виконання бойових завдань у період з квітня 2022 року по листопад 2022 року.
04.05.2022 під час виконання обов'язків військової служби в населеному пункті Новий Труд Донецької області ОСОБА_1 було отримане поранення в наслідок артилерійського удару по вищезазначеному населеному пункті.
Повернувшись після лікування до розташування підрозділу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 в тимчасовому місці дислокації АДРЕСА_2 солдат ОСОБА_1 продовжив і надалі виконувати задання з забезпечення підрозділу реактивної артилерійської батареї, без залучення до участі в бойових діях, що в свою чергу виключало підстави для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць.
Отже, солдат ОСОБА_1 не приймав безпосередньої участі в бойових діях за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року.
Згідно змісту письмових пояснень заступника командира батареї з морально-психологічного забезпечення реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2 з 17.03.2022 по 11.12.2024 та прямого начальника солдата ОСОБА_1 ОСОБА_5 від 03.07.2025, солдат ОСОБА_1 у період з квітня 2022 року по листопад 2022 року, у складі реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 виконував обов'язки військової служби, задання з забезпечення підрозділу та обслуговування техніки реактивної артилерійської батареї, без залучення до участі в бойових діях, що в свою чергу виключало підстави для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць. Весь цей час ОСОБА_1 перебував на території тимчасового місця розташування реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 , а саме в АДРЕСА_2 , що станом на листопад 2022 року знаходилось за 41 км (по прямій лінії) до населеного пункту Піски, який був найближчим н.п. до села Новий Труд, в якому велись активні бойові дії.
Солдат ОСОБА_1 не був залучений до безпосередньої участі у бойових діях і виконання бойових завдань у період з квітня 2022 року по листопад 2022 року.
04.05.2022 під час виконання обов'язків військової служби в населеному пункті Новий Труд Донецької області ОСОБА_1 було отримане поранення в наслідок артилерійського удару по вищезазначеному населеному пункті.
Повернувшись після лікування до розташування підрозділу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 в тимчасовому місці дислокації АДРЕСА_2 солдат ОСОБА_1 продовжив і надалі виконувати задання з забезпечення підрозділу реактивної артилерійської батареї, без залучення до участі в бойових діях, що в свою чергу виключало підстави для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць.
Отже, солдат ОСОБА_1 не приймав безпосередньої участі в бойових діях за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року старший лейтенант 03.07.2025
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн за період з квітня по листопад 2022 року, представник ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини склалися щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановленої постановою № 168, за період з квітня по листопад 2022 року.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Правова природа додаткової винагороди невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - порядок № 260), до якого наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов'язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови № 168, шляхом прийняття в межах своїх повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністра оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, визнав обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 № 912/з/29 підлягали обов'язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
У той же час Верховний Суд у вказаній постанові відзначив, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.
Разом з тим за пунктом 1 директиви № 248/1298 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Згідно з пунктом 2 директиви № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
За пунктом 3 директиви № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Аналогічні за змістом положення містяться й в Окремому доручені, відповідно до пункту 1 якого під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти, зокрема виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
У пункті 3 Окремого доручення зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Абзацом четвертим пункту 3 Окремого доручення визначено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Абзацом 1 пункту 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 340/5934/23 вказав про те, що з аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.
Виплата додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі довідки військової частини НОМЕР_2 від 22 січня 2024 року № 0989/10/226 позивачу у спірний період нараховувалась додаткова винагорода відповідно до постанови № 168 в таких розмірах: квітень 2022 року - 25 000 грн (зарахований до списків частини 06 квітня 2022 року), травень 2022 року - 49 354,84 грн (поранення), червень 2022 року - 80 645,16 грн (поранення), липень - грудень 2022 року - по 30 000 грн щомісяця.
У підтвердження права на виплату додаткової винагороди, ОСОБА_1 надав довідку військової частини НОМЕР_2 від 07 січня 2023 року № 165, згідно якої в період з 06 квітня по 04 травня 2022 року та з 22 травня по 01 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв'язку з військовою агресією РФ проти України (м. Новогродівка Покровського району Донецької області). Підставою для такої довідки слугували накази командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01 травня 2022 року № 96, від 10 червня 2022 року № 124 та наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 грудня 2022 року № 122.
Констатуючи передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності належних документальних доказів безпосередньої участі позивача за періоди з квітня по листопад 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, які б давали підстави для виплати за цей період додаткової винагороди у збільшеному розмірі, суд касаційної інстанції зазначив, що судами не було з'ясовано обставини щодо яких виник спір а саме: які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач упродовж спірного періоду, та якими доказами це підтверджується (п. 63).
Якщо позивач упродовж періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час, а також чи перебував у зоні бойових дій (п. 64).
Суд касаційної інстанції зазначав, що судами також не надано оцінки наказам командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01 травня 2022 року № 96 та від 10 червня 2022 року № 124, наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 грудня 2022 року № 122, які були підставою для видачі довідки від 07 січня 2023 року № 165 (участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України) (п. 67).
Приймаючи до уваги зазначені висновки суд зазначає, що Накази командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01 травня 2022 року № 96 та від 10 червня 2022 року № 124, наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 грудня 2022 року № 122 визначають прибуття або вибуття позивача у склад або зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування та не свідчать про виконання позивачем завдань, передбачених пунктом 1 директиви № 248/1298.
До того ж суд звертає увагу і на те, що поясненнями прямих командирів позивача, а саме: капітана ОСОБА_6 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 , а також військовослужбовця ОСОБА_7 , які разом з позивачем проходили військову службу у спірний період, доводиться факт невиконання ним бойових завдань або участі у відповідних заходах в цей спірний період.
Також суд враховує і те, що згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (зі змінами), Новогродівська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій та ніколи не була територією, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованою територією.
У тому числі суд звертає увагу на те, що загальна позиція відповідача зводиться до того, що позивач виконував свої посадові обов'язки радіотелефоніста-лінійного наглядача відділення управління взводу управління командира батареї реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи та територіально знаходився у м. Новогродівці, що власне позивачем в позові не заперечується.
Також ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року витребувано у Військової частини НОМЕР_2 у тому числі: належним чином засвідчені копії бойових наказів (бойових розпоряджень) за спірний період; належним чином засвідчену копію Журналу бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад) за спірний період; належним чином засвідчену копію рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь позивача як військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно- підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконані бойових (спеціальних) завдань за спірний період.
Також ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 року зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 надати суду до 19.08.2024 року документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року включно, а саме:
1. бойові накази (бойові розпорядження);
2. журнали бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
3. рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
На виконання зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції надані пояснювальні записки командирів позивача, щодо яких зазначено вище та загальна їх суть зводиться до того, що позивач не був залучений до безпосередньої участі у бойових діях і виконання бойових завдань у період з квітня 2022 року по листопад 2022 року. Інших документів, щодо яких визначено в ухвалі від 24.07.2024 року, надано не було.
Також на виконання ухвали від 17.06.2025 року відповідачем повторно надані пояснення прямого командира позивача капітана ОСОБА_6 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 , а також військовослужбовця ОСОБА_7 , які в сукупності вказують на те, що позивач не був залучений до безпосередньої участі у бойових діях і виконання бойових завдань у період з квітня 2022 року по листопад 2022 року.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Резюмуючи зазначене суд вважає, що ненадання Військовою частиною НОМЕР_2 витребуваних доказів параллельно із позицією відповідача щодо не залучення позивача до безпосередньої участі у бойових діях і виконання бойових завдань у період з квітня 2022 року по листопад 2022 року вказує на те, що ці докази відсутні саме через те, що підстави для їх складання не існували.
Окремо довідка № 165 не може бути належним та достатнім доказом участі Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн, передбаченої Постановою №168.
Отже, у суду відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази (документи, матеріали) щодо виконання Позивачем у спірному періоді безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій за спірний період, і як наслідок, наявності у нього права для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду в розмірі до 1000000 грн за спірні періоди.
Такий же висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі №360/462/23 в аналогічних правовідносинах.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії'від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначені висновки суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від їх оплати.
З огляду на викладене вище та керуючись положеннями КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Стойка