Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 серпня 2025 року Справа№200/4595/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.12.2024 року №056750012264 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу періоди навчання, служби в РА, роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 : з 01.09.1984 по 20.06.1987 року, з 27.07.1987 по 17.05.1988 року, з 20.05.1988 по 29.07.1990 року, з 02.08.1990 по 21.01.1993 року, з 08.04.1993 по 28.06.1996 року, з 15.07.1996 по дату звернення до Відповідача 24.12.2024 року, загалом - 39 років 11 місяців 12 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з 21.01.1993 по 22.03.1993 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 від 24.12.2024 року з урахуванням висновків Суду та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення від 24.12.2024 року відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що він 24.12.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак Позивачу 27.12.2024 року рішенням №056750012264 було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Заява про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися за принципом екстериторіальності. В рішенні зазначено, що вік заявника 55 років; страховий стаж особи становить 39 років 08 місяців 0 днів. Пільговий стаж становить за Списком №2 1 рік 7 місяців 0 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 22.01.1993 року по 22.03.1993 року, оскільки дата наказу на звільнення містить виправлення. Не зараховано період роботи з 30.11.2018 року по 24.03.2023 року згідно довідки №898/611 від 12.11.2024 року, оскільки відсутній наказ про атестацію робочих місць №936 від 30.11.2018 року. Відповідачем взагалі не надано правової оцінки та не взято до уваги періоди навчання Позивача в Слов'янському СПТУ-57 та отримання спеціальності електрогазозварювальник, служба в армії за часів радянського союзу, періоди роботи на посаді газоелектрозварювальник ручної зварки з 27.07.1987 року до даного часу, за винятком роботи водієм на телебаченні 0 років 2 місяці 01 день. Позивач вважає дії Відповідача протиправними, рішення Відповідача таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди таким особам пенсії призначаються за нормами цього Закону (тобто Закону №1058). Отже, після набрання чинності Законом №2148 пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2 призначаються виключно згідно з ст. 114 Закону 1058. Згідно з ст. 5 Закону 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак, норми щодо можливості визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсійного віку особи за нормами ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягають застосуванню після набрання чинності Законом №2148. Згідно ч.2 п.2 ст. 114 Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими i важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад i показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за результатами атестацій робочих місць, після досягнення 55 років i за наявності, зокрема, у чоловіків страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими i важкими умовами праці передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим i п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Згідно з п.п. 2.2 Прикінцевих положень Закону 1058 окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 10 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 22.01.1993 року по 22.03.1993 року, оскільки дата наказу на звільнення містить виправлення. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 30.11.2018 року по 24.03.2023 року згідно довідки № 898/611 від 12.11.2024 року, оскільки відсутній наказ про атестацію робочих місць №936 від 30.11.2018 року. Вік заявника - 55 років. Страховий стаж заявника - 39 років 8 місяців 0 днів. Пільговий стад за Списком №2 - 1 рік 7 місяців 0 днів. Заявник працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Окрім того зазначено, що період навчання позивача в Слов'янському CПTУ-57 з 01.09.1984 року по 20.06.1987 року та період проходження служби в лавах РА з 20.05.1988 року по 29.07.1990 року зараховано до пільгового стажу позивача. Таким чином, враховуючи вищенаведені факти, вважає відповідач, в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до Позивача, та рішення № 0567500l 2264 від 27.12.2024 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах прийнято згідно норм чинного законодавства.
Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій представник заперечив проти доводів викладених відповідачем у відзиві підтримав позицію викладену у позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), громадянин України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Згідно диплому НОМЕР_3 виданого 20 липня 1987 року Позивач 01 вересня 1984 року вступив до СПТУ-57 м. Слов'янська Донецької області і 17 липня 1987 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрогазозварювальник, електрозварювальник напівавтоматичних і автоматичних машинах, контролер зварювальних робіт і здобув середню освіту.
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 Позивач в спірні періоди працював:
з 01.09.1984 року по 20.06.1987 року навчання в Слов'янському СПТУ-57;
27.07.1987 року прийнято газоелектрозварювальником ручної зварки в Слов'янське АТП 0565;
17.05.1988 року звільнено у зв'язку із призовом до радянської армії;
з 20.05.1988 року по 29.07.1990 року служба в радянської армії;
02.08.1990 року прийнято в цех металоконструкцій електрозварювальником ручної зварки Слов'янський завод будівельних машин XXV з'їзду КПРС об'єднання «Бетонмаш»;
21.01.1993 року звільнено за власним бажанням;
21.01.1993 року прийнято на посаду водія ГАЗ-24 Слов'янського міського телебачення;
22.03.1993 року звільнено за власним бажанням;
08.04.1993 року прийнято газоелектрозварювальником в Донецькоблагробуд;
28.06.1996 року звільнено за власним бажанням;
15.07.1996 року прийнято газоелектрозварювальником в газову котельню ст. Слов'янськ в Слов'янська дистанція цивільних споруд Донецької залізниці;
26.04.2004 року переведено електрогазозварювальником там же у відповідності з класифікатором професій України ДК-003-95;
24.03.2023 року звільнений у зв'язку з переведенням до структурного підрозділу «Служба експлуатації будівель і споруд» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»;
27.03.2023 року прийнято електрогазозварником дільниці утримання та поточного ремонту ст. Слов'янськ структурного підрозділу «Служба експлуатації будівель і споруд» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Запис про звільнення відсутній.
Відповідно до витягу з наказу від 28.12.2019 року №475 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списками №1 та №2 зокрема за професією «електрогазозварник». витяг з наказу №781 від 30.09.2010 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці».
Відповідно до архівної довідки від 09.12.2024 року №07-07/136 зазначено, що Позивача прийнято в АТП газоелектрозварювальником 3-го розряду з 27.07.1987 року, наказом №30-к від 16 травня 1988 року Позивача звільнено з АТП у зв'язку з призовом в радянську армію.
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 898/611 від 12.11.2024 року, Позивач дійсно працював повний робочий день у виробничому структурному підрозділі «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ Укрзалізниця з 15.07.1996 наказ №117 від 10.07.1996 по 24.03.2023 наказ №174 О/С від 23.03.2023 електрогазозварником 5 розряду, і займався ручним зварюванням металу.
Список №2 розділ ХХХІІІ «Загальні професії (у всіх галузях господарства)» поз 33 електрогазозварник ручного зварювання, згідно постанови КМУ від 24.06.2016 №461 з 30.11.2018 наказ №936 від 30.11.2018 по 24.03.2023. Пільговий стаж складає: 4 роки 03 місяці 24 дні. Атестація робочих місць проведена: 30.11.2018 (наказ №936 від 30.11.2018 р.).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 384/168 від 10.10.2024 року, Позивач дійсно працював повний робочий день у виробничому штаті структурного підрозділу «Служба експлуатації будівель і споруд» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 27.03.2023 року по 30.09.2024 року за професією, посадою електрогазозварник, що передбачена Списком 2 розділ ХХХІІІ підрозділ 23200000-19756, підстава постанова КМСССР №10 від 26.01.1991. Додаткові відомості: Наказ від 06.03.2023 року №143-Н «Про поширення дії результатів атестації робочих місць за умовами праці» наказом виробничого структурного підрозділу «Лиманське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 28.12.2019 року №475 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці».
24.12.2024 року позивач звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №056750012264 від 27.12.2024 року відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №2. В рішенні зазначено:
Вік позивача на дату звернення становить 55 років. Страховий стаж особи становить 39 років 08 місяців 0 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 1 рік 7 місяців 0 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 22.01.1993 року по 22.03.1993 року, оскільки дата наказу на звільнення містить виправлення, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 30.11.2018 року по 24.03.2023 року згідно довідки № 898/611 від 12.11.2024 року, оскільки відсутній наказ про атестацію робочих місць №936 від 30.11.2018 року. Відмовити в призначенні пенсії згідно п.2 ст.114 Закону України у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Працює.
Відповідно до розрахунку стажу форма РС-право, до стажу позивача зараховано наступні періоди: з 01.09.1984 по 17.07.1987 (навчання у вищих/середн. НЗ), з 27.07.1987 по 17.05.1988, з 20.05.1988 по 13.06.1990 (військова служба строкова), з 02.08.1990 по 21.01.1993, з 08.04.1993 по 28.06.1996, з 15.07.1996 по 24.03.2023 зараховано до страхового стажу, період роботи з 27.03.2023 по 30.09.2024 зараховано до пільгового стажу Список №2, періоди роботи з 21.01.1993 по 22.03.1993, з 01.10.2024 по 24.12.2024 не зараховано до стажу Позивача.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України, передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно із ст. 24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України та пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, відповідно до наведених приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
При цьому, пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 Позивач в спірні періоди працював:
з 01.09.1984 року по 20.06.1987 року навчання в Слов'янському СПТУ-57;
27.07.1987 року прийнято газоелектрозварювальником ручної зварки в Слов'янське АТП 0565;
17.05.1988 року звільнено у зв'язку із призовом до радянської армії;
з 20.05.1988 року по 29.07.1990 року служба в радянської армії;
02.08.1990 року прийнято в цех металоконструкцій електрозварювальником ручної зварки Слов'янський завод будівельних машин XXV з'їзду КПРС об'єднання «Бетонмаш»;
21.01.1993 року звільнено за власним бажанням;
21.01.1993 року прийнято на посаду водія ГАЗ-24 Слов'янського міського телебачення;
22.03.1993 року звільнено за власним бажанням;
08.04.1993 року прийнято газоелектрозварювальником в Донецькоблагробуд;
28.06.1996 року звільнено за власним бажанням;
15.07.1996 року прийнято газоелектрозварювальником в газову котельню ст. Слов'янськ в Слов'янська дистанція цивільних споруд Донецької залізниці;
26.04.2004 року переведено електрогазозварювальником там же у відповідності з класифікатором професій України ДК-003-95;
24.03.2023 року звільнений у зв'язку з переведенням до структурного підрозділу «Служба експлуатації будівель і споруд» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»;
27.03.2023 року прийнято електрогазозварником дільниці утримання та поточного ремонту ст. Слов'янськ структурного підрозділу «Служба експлуатації будівель і споруд» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Запис про звільнення відсутній.
Відповідно до розрахунку стажу форма РС-право до стажу позивача зараховано наступні періоди: з 01.09.1984 по 17.07.1987 (навчання у вищих/середн. НЗ), з 27.07.1987 по 17.05.1988, з 20.05.1988 по 13.06.1990 (військова служба строкова), з 02.08.1990 по 21.01.1993, з 08.04.1993 по 28.06.1996, з 15.07.1996 по 24.03.2023 зараховано до страхового стажу, період роботи з 27.03.2023 по 30.09.2024 зараховано до пільгового стажу Список №2, періоди роботи з 21.01.1993 по 22.03.1993, з 01.10.2024 по 24.12.2024 не зараховано до стажу Позивача.
Суд зазначає, законодавством визначено, що тільки у випадку відсутності необхідних записів в трудовій книжці, заявнику необхідно вчиняти дії щодо додаткового підтвердження пільгового стажу.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків 1 та 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Слід підсумувати, що під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи.
До 01.01.1992 були чинними Список №1 та Список №2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, після - списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2003 №36 та постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".
Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, передбачалися професії "газозварювальник" (код 23200000-11620), "електрогазозварювальник" (код 23200000-19756), "електрозварювальник" (код 23200000-19906).
Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені професії "електрогазозварники" (код 23200000-19756) та "газозварники" (код 23200000-11620).
Постановою Кабінету Міністрів від 16.03.2003 №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" передбачені професії "електрогазозварники" (код 33).
Постановою Кабінету Міністрів від 24.06.2016 №461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" передбачені професії "електрогазозварники".
Суд наголошує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 провадження К/9901/2399/17.
Суд вважає за необхідне зазначити, що записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року №58.
Суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача щодо спірних періодів його роботи містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, оскільки зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач виконував роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, занятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Отже, враховуючи викладене, зазначена посада, на якій працював позивач у спірні періоди роботи, віднесена до Списку №2 та встановлені у цій справі обставини свідчать, що спеціальний трудовий стаж позивача у спірні періоди підтверджується насамперед записами в його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 виклав висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 №638/18467/15-а акцентував увагу, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, під час судового розгляду, судом не встановлено, що відповідачем були здійснені дії, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити трудовий стаж позивача.
Доводи відповідача про відсутність атестації робочих місць, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі Порядок №442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
В той же час, за приписами пункту 4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. У свою чергу особа, яка працює на посаді, та по якій має, бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна дійти висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та №2, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенси за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Беручи до уваги зазначені правові висновки Верховного Суду, позивач не може бути позбавлений права на пенсію внаслідок відсутності підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких набув пільговий стаж.
Враховуючи зазначене, періоди роботи позивача з 27.07.1987 року по 17.05.1988 року, з 02.08.1990 року по 21.01.1993 року, з 08.04.1993 року по 28.06.1996 року, з 15.07.1996 року по 24.03.2023 року, з 01.10.2024 року по 24.12.2024 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком 2.
Позовні вимоги в частині зарахування до пільгового стажу за Списком 2 позивача періодів роботи з 27.03.2023 року по 30.09.2024 року задоволенню не підлягають, оскільки з розрахунку стажу вбачається, що вказані періоди вже зараховані відповідачем до пільгового стажу за Списком 2.
Щодо позовних вимог в частині не зарахування періодів роботи з 21.01.1993 року по 22.03.1993 року у зв'язку з виправлення в даті наказу про звільнення, суд зазначає наступне.
20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже недоліки трудової книжки, як-то відсутня дата наказу на прийняття, дата звільнення виправлена і не завірена належним чином, дата наказу на прийняття виправлена не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
В даному випадку позивач не може нести відповідальність та бути позбавлений соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця позивачки.
Враховуючи зазначене, період роботи Позивача з 21.01.1993 року по 22.03.1993 року, підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу за списком №2 періоду навчання позивача з 01.09.1984 по 20.06.1987 року в СПТУ-57 м. Слов'янська Донецької області.
В трудовій книжці НОМЕР_4 міститься запис про те, що у період з 01.09.1984 року по 20.06.1987 року позивач навчався в Слов'янському СПТУ-57 (підстава: диплом НОМЕР_3 ).
Згідно диплому НОМЕР_3 виданого 20 липня 1987 року Позивач 01 вересня 1984 року вступив до СПТУ-57 м. Слов'янська Донецької області і 17 липня 1987 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрогазозварювальник, електрозварювальник напівавтоматичних і автоматичних машинах, контролер зварювальних робіт і здобув середню освіту.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на час навчання особи.
На момент навчання Позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки Про народну освіту від 28.06.1974 № 2778-VIII.
Згідно із ст. 42 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки Про народну освіту професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу. До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.
Особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою. Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою (стаття 48 Закону № 2778-VIII).
З наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що враховуючи зарахування позивача на роботу за набутою професією «газоелектрозварювальник» 27.07.1987, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу Позивача за Списком №2 час його навчання в СПТУ-57 м. Слов'янська Донецької області з 01.09.1984 по 17.07.1987, а не як помилково зазначено позивачем по 20.07.1987, оскільки вказана дата є датою видачі диплому, а не закінчення навчання.
Щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду строкової військової служби з 20.05.1988 по 29.07.1990, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про загальний військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фактом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
В період з 20.05.1988 по 29.07.1990 (проходження позивачем військової служби) діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (надалі - Положення №590).
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_4 (запис №2), останнього 17.05.1988 звільнено за ст.36 КЗпП УРСР у зв'язку з призовом до армії (наказ №30-к від 16.05.1988) та позивач проходив військову службу у період з 20.05.1988 по 29.07.1990.
Згідно з витягом форми РС-право до пільгового стажу позивача не зараховано, зокрема, період служби в армії з 20.05.1988 по 29.07.1990.
Разом з тим, як встановлено осудом вище в трудовій книжці позивача НОМЕР_4 наявний запис №3 про проходження позивачем військової служб у період з 20.05.1988 по 29.07.1990.
Безпосередньо, після періоду військової служби позивач 02.08.1990 прийнятий в цех металоконструкцій електрозварювальником ручної зварки в Слов'янський завод будівельних машин XXV з'їзду КПРС об'єднання «Бетонмаш» (наказ №210 від 01.08.90р.).
Строк військової служби позивача в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, у зв'язку з чим відповідач діяв неправомірно не зарахувавши період військової служби позивача з 20.05.1988 по 29.07.1990 до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 27.12.2024 року №056750012264 є таким, що прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому таке визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З метою належного захисту порушених прав позивача, керуючись положеннями частини 2 статті 9 КАС України, суд приходить до висновку, що належним способом відновлення прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 24.12.2024 року та зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди роботи з 27.07.1987 року по 17.05.1988 року, з 02.08.1990 року по 21.01.1993 року, з 08.04.1993 року по 28.06.1996 року, з 15.07.1996 року по 24.03.2023 року, з 01.10.2024 року по 24.12.2024 року, період навчання в СПТУ-57 м. Слов'янська Донецької області з 01.09.1984 року по 17.07.1987 року та період служби в армії з 20.05.1988 року по 29.07.1990 року, а також до страхового стажу період роботи з 21.01.1993 року по 22.03.1993 року.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Згідно квитанції №4 від 20.06.2025 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 32, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 27.12.2024 року №056750012264 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 24.12.2024 року зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 27.07.1987 року по 17.05.1988 року, з 02.08.1990 року по 21.01.1993 року, з 08.04.1993 року по 28.06.1996 року, з 15.07.1996 року по 24.03.2023 року, з 01.10.2024 року по 24.12.2024 року, період навчання в СПТУ-57 м. Слов'янська Донецької області з 01.09.1984 року по 17.07.1987 року та період служби в армії з 20.05.1988 року по 29.07.1990 року та до страхового стажу період роботи з 21.01.1993 року по 22.03.1993 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп.
Повне судове рішення складено та підписане 27 серпня 2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров