29 серпня 2025 рокуСправа №160/18540/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладених у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 12.05.2024 року №046350019391 протиправними та скасувати рішення про відмови у призначенні пенсії від 12.05.2024 року №046350019391;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 04.09.1985 року по 09.04.1987 року, з 02.11.1987 року по 12.01.1989 року, з 20.02.1989 року по 20.04.1998 року, з 15.10.2007 року по 17.10.2007 року, з 20.07.2010 року по 03.08.2010 року, з 15.10.2010 року по 31.10.2010 року та з 12.09.2011 року по 31.10.2011 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 05.05.2025 року з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, та отримав відмову у її призначенні. Позивач вважає, що органами Пенсійного фонду грубо порушуються його права на призначення пенсії за віком, оскільки до страхового стажу не було зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою колгоспника через неточності в уточнюючих довідках та інші спірні періоди трудової діяльності через відсутність сплати страхових внесків. Позивач вважає такі дії протиправними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
21.07.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.05.2024 року №046350019391 є правомірним. Вказав, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі за довідками комунальної установи «Трудовий архів Комарської сільської ради» від 01.05.2025 №07-02/133, №07-02/135, №07-02/137, оскільки в довідці № 07-02/133 не повністю вказано по батькові, в довідках №07-02/135 та №07-02/137 не повністю вказано по батькові та прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 ». Також, зауважив, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 року є обов'язковим.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 16.04.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 23.04.2024 року № 046350019391 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком. Відмовляючи у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 32 роки. Страховий стаж особи становить 19 років 8 місяців 24 дні. За доданими документами не зараховано період навчання з 12.12.1989 - 12.06.1990, оскільки прізвище не відповідає паспорту. Також немає можливості зарахувати періоди з 04.09.1985 - 09.04.1987, 3 02.11.1987 - 12.01.1989 та з 20.02.1989 - 20.04.1998 - робота в колгоспі.
05.05.2025 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та надав додатково архівні довідки комунальної установи "Трудовий архів Комарської сільської ради" від 01.05.2025 № 07-02/132, № 07-02/133, № 07-02/134, № 07-02/135, № 07-02/136, № 07-02/137, № 07- 02/138 та № 07-02/139.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 12.05.2024 року № 046350019391, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком. Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач зазначив, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років, мають особи, за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2028 - від 15 до25 років. Страховий стаж особи становить 19 років 8 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі за довідками комунальної установи "Трудовий архів Комарської сільської ради" від 01.05.2025 №07-02/133, №07-02/135, №07-02/137, оскільки в довідці № 07- 02/133 не повністю вказано по батькові, в довідках №07-02/135 та №07-02/137 не повністю вказано по батькові та прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 ".
Крім того, як зазначив позивач, відповідно до розрахунку стажу роботи, наданого до рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідачем до страхового стажу зараховано періоди трудової діяльності з 01.01.2004 року на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, за фактично сплачені страхові внески.
Відповідачем відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , не зараховано з 01.01.2004 року через відсутність сплати страхових внесків наступні періоди роботи: з 15.10.2007 року по 17.10.2007 року, з 20.07.2010 року по 03.08.2010 року, з 15.10.2010 року по 31.10.2010 року, з 12.09.2011 року по 31.10.2011 року.
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 12.05.2024 року №046350019391, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки.Уразі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки, мають особи, за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2028 - від 25 до 35 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років, мають особи, за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2028 - від 15 до 25 років.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з приписами статті 62 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Так, відповідно до п.13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачею та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, тобто на роботодавця.
З наведеного вище наведені приписи ч.2 ст.56 Закону №1788-XII а п.5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
Надаючи оцінку підставам неврахування до страхового стажу позивача періодів його роботи у колгоспі, суд виходить з наступного.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок - 637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Згідно із статтею 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком № 637.
Порядок ведення трудових книжок, за частину спірного періоду трудового стажу позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162, положення якої діяли і врегульовували відповідні відносини до 29.07.1993. З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі також Інструкція №58.
Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.2.6 Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, серед іншого, записи про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників (пункту 2.19 вказаної Інструкції).
З наведеного видно, що Інструкцією №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, а також внесення до трудової книжки записів про роботу.
Аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Також, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії
Так, з дослідженої судом копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , дата заповнення - 4 вересня 1985, встановлено, що позивач у спірні періоди з 04.09.1985 року по 09.04.1987 року перебував в членах колгоспу «Заповіт Ілліча», з 02.11.1987 року по 12.01.1989 року в членах колгоспу «Імені XXII з'їзу КПСС» та з 20.02.1989 року по 20.04.1998 року в членах колгоспу «Заповіт Ілліча».
Вищевказані записи у трудовій книжці виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займані посади, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Записи у трудовій книжці колгоспника, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.
Крім того, трудова книжка містить записи на сторінках 18-19 про рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, оплата праці.
Також, для підтвердження оспорюванного періоду роботи, позивачем до матеріалів справи було надано архівні довідки комунальної установи «Трудовий архів Комарської сільської ради» від 01.05.2025 № 07-02/132, № 07-02/133, № 07-02/134, № 07-02/135, № 07-02/136, № 07- 02/137, № 07-02/138 та № 07-02/139, які повністю підтверджують періоди роботи позивача.
Із спірного рішення відповідача вбачається, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача в колгоспі через неточності в уточнюючих довідках.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Отже, суд зазначає, що неповне написання по батькові чи імені у архівних довідках, при тому, що мова йде саме про ОСОБА_1 , а в первинних документах колгоспу допущено скорочення написання імені та по батькові позивача при наявності інших належно оформлених записів, що містять відомості про роботу, не є підставою для не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.
Відтак, дії відповідача щодо не зарахування в повному обсязі стажу роботи в колгоспі позивача за наявними в трудовій книжці записами є такими, що тягнуть за собою несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів позивача.
Суд також зазначає, що проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; територіальні органи Пенсійного фонду України мають право згідно п.2 ч.1 ст. 64 Закону 1058. Таке право передбачене і в п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1).
Тому, з наведених норм права слідує, що перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні спірного періоду до стажу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
Також, Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі №2487/68/17, дійшов висновку, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.
Суд також наголошує, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідач не був позбавлені права у разі наявності в них сумнівів звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи позивача, характер праці, посади, провести відповідні зустрічні звірки тощо. В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 у справі № 439/1148/17, від 03.10.2018 у справі № 235/2873/17, від 27.02.2018 у справі № 681/813/17, від 22.05.2018 у справі № 683/977/17, від 10.07.2018 у справі № 709/1360/17.
Таким чином, досліджені докази підтверджують роботу позивача.
Щодо зарахування періодів роботи позивача з 15.10.2007 року по 17.10.2007 року, з 20.07.2010 року по 03.08.2010 року, з 15.10.2010 року по 31.10.2010 року, з 12.09.2011 року по 31.10.2011 року до загального стажу, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, відповідно до розрахунку стажу роботи, відповідач не врахував періоди отримання позивачем допомоги по безробіттю з 15.10.2007 року по 17.10.2007 року, з 20.07.2010 року по 03.08.2010 року, з 15.10.2010 року по 31.10.2010 року, з 12.09.2011 року по 31.10.2011 року у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (довідка форми ок-5).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.
За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1. 2. 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 ст. 14 цього Закону квартал.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю, включається до страхового стажу.
Статтею 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату роботодавцем страхових вне сків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки позивач не може нести за це відповідальність.
Правові висновки суду у даній справі відповідають усталеній практиці Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі № 235/7373/16, від 06.07.2020 у справі № 242/2179/17, від 09.10.2020 у справі № 341/460/17, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 31.03.2021 у справі № 242/5696/16-а, від 17.11.2021 у справі № 242/5635/16-а, а також, від 15.06.2022 у справі № 383/102/14-а, від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20.
Отже, спірні періоди роботи позивача з 04.09.1985 року по 09.04.1987 року, з 02.11.1987 року по 12.01.1989 року, з 20.02.1989 року по 20.04.1998 року, з 15.10.2007 року по 17.10.2007 року, з 20.07.2010 року по 03.08.2010 року, з 15.10.2010 року по 31.10.2010 року та з 12.09.2011 року по 31.10.2011 року мають бути враховані до стажу роботи позивача, а тому, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
При цьому, суд зазначає, що права позивача порушені вказаним протиправним рішенням, а не діями щодо відмови у призначенні пенсії.
За таких обставин, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 12.05.2024 року №046350019391.
Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням ч. 1 ст. 2 КАС України, з метою повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 04.09.1985 року по 09.04.1987 року, з 02.11.1987 року по 12.01.1989 року, з 20.02.1989 року по 20.04.1998 року, з 15.10.2007 року по 17.10.2007 року, з 20.07.2010 року по 03.08.2010 року, з 15.10.2010 року по 31.10.2010 року та з 12.09.2011 року по 31.10.2011 року та повторно розглянути заяву позивача від 05.05.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.05.2024 року №046350019391.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 04.09.1985 року по 09.04.1987 року, з 02.11.1987 року по 12.01.1989 року, з 20.02.1989 року по 20.04.1998 року, з 15.10.2007 року по 17.10.2007 року, з 20.07.2010 року по 03.08.2010 року, з 15.10.2010 року по 31.10.2010 року та з 12.09.2011 року по 31.10.2011 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 05.05.2025 року, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви, у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник