21 серпня 2025 рокуСправа №160/16687/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕЛЬ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
06 червня 2025 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕЛЬ", в якому просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "АРТЕЛЬ" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 38 466,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач повинен був до 15.04.2024 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 38 466,41 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
24.06.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що средньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "АРТЕЛЬ" за 2024 рік склала 8 осіб, що підтверджується звітністю з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік.
Таким чином, норматив робочих місць ТОВ "АРТЕЛЬ" для працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи з положень ст.19 Закону №875, - становить 1 робоче місце.
Вищевказане, щодо середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу ТОВ "АРТЕЛЬ" за 2024 рік, а також щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - відповідає відповідним даним, що містяться в позовній заяві та розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, складеного позивачем.
В той же час, у відповідача з 12.04.2022 працевлаштований як за основним місцем роботи та працює безперервно (в тому числі у 2024 році) по даний час на посаді кур'єра ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, що підтверджується наступними доказами: пенсійним посвідченням (вид пенсії: по інвалідності) №2189522853 від 24.11.2015, виданого ОСОБА_1 ; довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №419138 від 08.10.2015, виданої ОСОБА_1 ; наказом ТОВ "АРТЕЛЬ" №7-К від 11.04.2022 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду кур'єра; трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 17.03.1977; книгою обліку руху трудових книжок ТОВ "АРТЕЛЬ" (витяг щодо ОСОБА_1 ); табелями обліку робочого часу ТОВ "АРТЕЛЬ" за 2024 рік; звітністю ТОВ "АРТЕЛЬ" з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік (з урахуванням поданих уточнень).
Щодо звітності ТОВ "АРТЕЛЬ" з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік, повідомлено наступне.
Як зазначено вище, у 2024 році працевлаштований у ТОВ "АРТЕЛЬ" як за основним місцем роботи на посаді кур'єра ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю та який більшість часу знаходився у відпустці без збереження заробітної плати на підставі Закону України №2136-IX від 15.03.2022 "Про організацію трудових відносин в умовах військового стану" (копії заяв та наказів про надання відпусток додаються). Під час складання звітів "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску" за I, II, III, IV квартали 2024 року, була допущена технічна помилка, а саме: інформація про даного працівника була відображена у рядку 102 Податкового розрахунку, але не включена у Додаток 1 до Податкового розрахунку, оскільки заробітна плата за цей період не нараховувалася (окрім липня-серпня 2024).
Після виявлення помилки, використовуючи право на виправлення самостійно виявленої помилки на підставі "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску" розділ V, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 (у редакції наказу Міністерства фінансів України №39 від 24.01.2025), ТОВ "АРТЕЛЬ" були надані та прийняті контролюючим органом Податкові розрахунки з Додатками 1 до них за кожний помилковий період з позначкою "Уточнюючий", в яких працівника як особи з інвалідністю було належним чином враховано.
Крім того вказано, що саме на органи Державної служби України з питань праці законодавчо покладений обов'язок перевірки суб'єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб'єкта господарювання виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Доказів проведення перевірки ТОВ "АРТЕЛЬ" щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році позивачем не надано.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Позивач вважає, що відповідачем не виконано вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 1 особи, якій встановлена інвалідність.
Це стало підставою для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 38 466,41 грн.
З огляду на те, що відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875).
Згідно частини 3 статті 18 Закону № 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено частинами 1-3 статті 19 Закону № 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч. першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону
Відповідно до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї ч. не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Поряд з цим, з матеріалів справи судом встановлено наступне.
Згідно з розрахунком адміністративно-господарських санкцій, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік становить 8 осіб, отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становить 1 особа.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у відповідача з 12.04.2022 працевлаштований як за основним місцем роботи та працює безперервно (в тому числі у 2024 році) на посаді кур'єра ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, що підтверджується: пенсійним посвідченням (вид пенсії: по інвалідності) №2189522853 від 24.11.2015, виданого ОСОБА_1 ; довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №419138 від 08.10.2015, виданої ОСОБА_1 ; наказом ТОВ "АРТЕЛЬ" №7-К від 11.04.2022 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду кур'єра; трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 17.03.1977; книгою обліку руху трудових книжок ТОВ "АРТЕЛЬ" (витяг щодо ОСОБА_1 ); табелями обліку робочого часу ТОВ "АРТЕЛЬ" за 2024 рік; звітністю ТОВ "АРТЕЛЬ" з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік (з урахуванням поданих уточнень).
Як було встановлено судом, спірні правовідносини виникли через помилку в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік. Зокрема, під час складання звітів за I, II, III, IV квартали 2024 року була допущена технічна помилка: інформація про працівника, ОСОБА_1 , була відображена у рядку 102 Податкового розрахунку, але не включена до Додатку 1, оскільки заробітна плата за цей період не нараховувалася (окрім липня-серпня 2024).
На підтвердження вказаного відповідачем надано копії Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з Додатком 1 за I, II, III, IV квартали 2024 року.
Після виявлення помилки, використовуючи право на виправлення самостійно виявленої помилки на підставі "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску" розділ V, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015, ТОВ "АРТЕЛЬ" було надано та прийнято контролюючим органом Податкові розрахунки з Додатками 1 до них за кожний помилковий період з позначкою "Уточнюючий", в яких працівника як особи з інвалідністю було належним чином враховано.
З огляду на зазначені обставини, що встановлені під час розгляду справи та підтверджені належними доказами, суд приходить до висновку, що у 2024 році відповідач, працевлаштувавши 1 особу з інвалідністю, виконав встановлений для нього норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників у 2024 році.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не було допущено правопорушення вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а тому суд вказує про відсутність правових підстав для застосування адміністративно-господарські санкції в розмірі 38 466,41 грн.
Частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд враховує правову позицію, викладену у пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden №36985/97), де Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Відповідно до положень ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у справі не розподіляються.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕЛЬ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник