25 серпня 2025 рокуСправа №160/11866/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.04.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пахомова Дарина Миколаївна звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоду проходження військової служби і періоду роботи на території російської федерації, та пільгового стажу роботи за Списком №1 з 05.07.2024 року на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії від 11.09.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 :
до страхового стажу роботи: проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року; періодів роботи на території російської федерації: з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року на посаді слюсаря гірничого обладнання та машиніста бульдозера у прииск “Индигир золото»; з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року на посаді машиніста бульдозера у АТ закритого типу старательська артіль “Заря»; з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року на посаді горним майстром дільниці у ТОВ “Ингул» з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ старательська артіль “Исток» з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ “Нагима»
до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві “ЦГЗК» на посаді машиніста бульдозера; з 05 липня 2024 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в бік збільшення з зарахуванням періоду проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року, періодів роботи з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на території російської федерації та періоду роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві “ЦГЗК» у Приватному акціонерному товаристві “ЦГЗК» до пільгового стажу роботи за Списком №1 та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 05 липня 2024 року перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 11.09.2024 року. Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом, в якому просив повідомити які періоди роботи зараховані та не зараховані до пільгового та страхового стажу роботи позивача, а також надати інформацію ким були прийняті відповідні рішення. Із листа відповідача про розгляд вищевказаного запиту позивачу стало відомо, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області порушили права та законні інтереси позивача в частині не зарахування до страхового та пільгового стажу певні періоди роботи та військової служби з підстав припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та відсутності проведення періодичної атестації робочих місць. З такими діями відповідачів позивач не погоджується, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
02.05.2025 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 20.05.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
21.05.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління заперечує їх в повному обсязі та, в свою чергу пояснює наступне по суті даної справи. За результатами перевірки електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що Головним управлінням та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглядалась заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.09.2024 року. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- ІV (далі - Закон №1058-ІV) з 05.07.2024 року. При опрацюванні документів наданих позивачем для призначення пенсію за віком на пільгових умовах згідно заяви від 11.09.2024 року до розрахунку страхового стажу не враховано періоди роботи з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 30.04.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, 01.04.1998 року по 16.11.1998 року та з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року в російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_1 та військова служба з 05.12.1992 року по 29.06.1994 року згідно військового квитка НОМЕР_2 . Згідно з статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року (надалі - Угода від 14.01.1993 року) питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають. Оскільки дія зазначеної угоди припинена, то починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з російської федерацією відсутня. Також зазначає, що пільговий стаж позивача за Списком №1 обчислено відповідно до обліку робочого часу зазначеного в довідці №118 від 15.02.2024 року виданої ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». Результати атестації робочих місць за умовами праці на ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», затверджені наказами від 26.03.1999 року №303, від 25.03.2025 року №553, від 15.06.2007 року №862, від 30.06.2010 року №1003, від 30.06.2015 року №622. Для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року немає підстав, оскільки це період роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць. Таким чином, враховуючи вищезазначене, правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає. Відтак в задоволенні позовних вимог позивача просить суд відмовити.
26.05.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на 30 днів.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на адресу суду письмовий відзив не надходив.
Згідно з довідкою в.о. начальника відділу управління персоналом Євгенії Овчаренко від 11.08.2025 року №355 суддя Серьогіна Олена Василівна з 14.07.2025 року по 01.08.2025 року, з 04.08.2025 року по 08.08.2025 року, з 11.08.2025 року по 15.08.2025 року та з 18.08.2025 року по 22.08.2025 року перебуває у щорічній відпустці.
У зв'язку з перебуванням судді Серьогіної О.В. у відпустці, рішення суду ухвалено в перший робочий день судді 25.08.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05 липня 2024 року перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 11.09.2024 року.
09.10.2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом вих. №09/10-В, в якому просив повідомити, які періоди роботи зараховані та не зараховані до пільгового та страхового стажу роботи позивача, а також надати інформацію ким були прийняті відповідні рішення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.10.2024 року №0400-010307-8/213049 позивачу повідомлено наступне. З 05.07.2024 року, згідно заяви від 11.09.2024 року, за принципом екстериторіальності, Головними управліннями Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та в Харківській області ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Страховий стаж ОСОБА_1 складає 30 років 11 місяців 23 дні (зарахований по 12.03.2018 року), з них пільговий стаж за Списком № 1 - 12 років. Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, яка з 01.01.2023 року припинила свою дію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. З огляду на зазначене, розмір пенсії обчислено відповідно до норм Закону № 1058. Для зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року та періодів роботи з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на території російської федерації підстави відсутні. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 ОСОБА_1 підтверджено довідкою №118 від 15.02.2024 року за період роботи з 12.01.2004 року по 12.03.2018 року, яка видана ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». До пільгового стажу враховані всі періоди роботи згідно зазначеної вище довідки. Відповідно до Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), до пільгового стажу роботи зараховується період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Пунктом 4.2 Порядку № 383, передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовується при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Результати атестації робочих місць за умовами праці на ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», затверджені наказами від 26.03.1999 року № 303, від 25.03.2005 року № 553, від 15.06.2007 року № 862, від 30.06.2010 року № 1003, від 30.06.2015 року № 622. Зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року немає підстав, оскільки це період роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць.
Не погоджуючись із такими діями відповідачів щодо не зарахування певних періодів роботи та військової служби до страхового та пільгового стажу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Правові відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд зазначає, що спірними є період проходження військової служби позивача з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року, періоди роботи з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на території російської федерації та періоду роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві “ЦГЗК» у Приватному акціонерному товаристві “ЦГЗК».
Щодо незарахування періоду проходження строкової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року на території російської федерації до загального страхового стажу роботи позивачу суд зазначає наступне.
З 05.12.1992 року по 24.06.1994 року позивач проходив строкову військову службу, що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.08.1990 року (запис 9, сторінка 4,5) та військовим квитком НОМЕР_3 від 05.12.1992 року.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - «Закон № 1058-ІУ»), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Вказаним Законом передбачені періоди, з яких складається страховий стаж.
Так, згідно з ч. 4 ст, 24 зазначеного Закону, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця її проходження.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як убачається із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 06.08.1990 року позивач 01.12.1992 року був звільнений з посади машиніста бульдозера у зв'язку з «уходом в армию» (мовою оригіналу) (запис №8 на стор 4-5).
Враховуючи викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не зарахували період проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року до страхового та пільгового стажу за Списком №1.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи періодів роботи позивача з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на території російської федерації суд зазначає наступне.
Як убачається із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 06.08.1990 року останній у спірні періоди працював:
- з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року на посаді слюсаря гірничого обладнання та машиніста бульдозера у прииск «Индигир золото»;
- з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року на посаді машиніста бульдозера у АТ закритого типу старательська артіль «Заря»;
- з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року на посаді горнім майстром дільниці у ТОВ «Ингул»;
- з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ старательська артіль «Исток»;
- з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ «Нагима».
Відповідачем не заперечується факт віднесення посади позивача «машиніст бульдозера» до посад, що віднесені до Списку №1.
Підставою для незарахування відповідачами вказаних періодів роботи до страхового та пільгового стажу було припинення російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Суд зазначає, що 13 березня 1992 року в місті Москві підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь- якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода), а саме статті 6 Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №459/955/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 361/4899/17, від 12 червня 2018 року у справі №686/4998/15.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.
24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 року щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022 року, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022 року.
Таким чином, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.
При цьому, робота позивача у зазначені періоди підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 06.08.1990 року.
Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території російської федерації з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року, згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 06.08.1990 року підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу.
Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи періоду роботи позивача з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві «ЦГЗК» на посаді машиніста бульдозера суд зазначає наступне.
З 12.01.2004 року по 02.08.2016 року позивач працював у ПрАТ «ЦГЗК» машиністом, на посаді, яка дає право на пільгове забезпечення за Списком №1, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_4 від 06.08.1990 року, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №118 від 15.02.2024 року та не заперечується відповідачами.
Проте пенсійними органами не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року, оскільки це період роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць.
Так, з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Список №1 виробництв, робот, професій, посад і показника для начислення стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, включає всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Як випливає із зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Проте, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах та не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду у адміністративній справі 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Тому, відсутність у відповідача даних щодо атестації робочого місця позивача у період його роботи із шкідливими і важкими умовами праці не може бути підставою для відмови в зарахуванні цього періоду роботи до пільгового стажу.
Як вбачається з записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 06.08.1990 року, позивач з 12.01.2004 року працював машиністом бульдозеру у ПРАТ «ЦГЗК».
Згідно запису у трудовій книжці (сторінка 14-15), убачається, що за підсумками атестації робочих місць за умовами праці машиніст бульдозера, з повним робочим днем в кар'єрі по за розряду, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
Крім того, вищевказане підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу №118 від 15.02.2024 року та витягами з наказів про атестацію робочих місць.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
З аналізу наведених норм вбачається, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до загального страхового стажу роботи періодів роботи і проходження військової служби на території російської федерації та до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року.
Таким чином, вищевказані обставини дають позивачеві право на перерахунок пенсії за віком з урахуванням періоду проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року, періодів роботи з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на території російської федерації та періоду роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві «ЦГЗК» у Приватному акціонерному товаристві «ЦГЗК» до пільгового стажу роботи за Списком №1 з 05.07.2024 року з дати призначення пенсії на підставі поданої 11.09.2024 року позивачем заяви.
Водночас, з приводу позовних вимог зобов'язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.
Як вже було вказано у цьому рішенні, з 05.07.2024 року, згідно заяви від 11.09.2024 року, за принципом екстериторіальності, Головними управліннями Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та в Харківській області ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Тобто, розгляд заяви позивача від 11.09.2024 року та розрахунок стажу для призначення пенсії здійснювався саме Головними управліннями Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головними управліннями Пенсійного фонду України в Харківській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, як до органів, дії яких визнаються судом протиправними.
Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1211,20 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 968,96 грн.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоду проходження військової служби і періоду роботи на території російської федерації, та пільгового стажу роботи за Списком №1 з 05.07.2024 року на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії від 11.09.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, Центральна площа, буд 3, код ЄДРПОУ 40329345) та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ):
до страхового стажу роботи: період проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року; періоди роботи на території російської федерації: з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року на посаді слюсаря гірничого обладнання та машиніста бульдозера у прииск “Индигир золото»; з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року на посаді машиніста бульдозера у АТ закритого типу старательська артіль “Заря»; з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року на посаді горним майстром дільниці у ТОВ “Ингул» з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ старательська артіль “Исток» з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ “Нагима»;
до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві “ЦГЗК» на посаді машиніста бульдозера;
з 05 липня 2024 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в бік збільшення з зарахуванням періоду проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року, періодів роботи з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на території російської федерації та періоду роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві “ЦГЗК» у Приватному акціонерному товаристві “ЦГЗК» до пільгового стажу роботи за Списком №1 та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, Центральна площа, буд 3, код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна