11 серпня 2025 року Справа № 160/4361/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКоренева А.О.
за участі секретаря судового засіданняКапітонової К.С.
за участі:
предствника позивача - Долідзе А.О. представника відповідача - Сербулової К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2024р. № 0514192409, № 0514212409, № 0514242409, № 0514252409, № 0514612409, № 0514602409, № 0514592409.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за результатами якої був складений акт від 27.06.2024р. №1766/04-36-24-09/ НОМЕР_1 та прийняття оскаржувані податкові повідомлення рішення, Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2024р. та рішення від 02.08.2024р. № 0495352409 про застосування штрафних санкцій. Позивач уважає, висновки акту перевірки безпідставними та необґрунтованими, з огляду на невірне трактування контролюючим органом норм податкового та іншого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема надання поворотної фінансової допомоги (позики) фізичною особою-підприємцем не є діяльністю у сфері фінансового посередництва, не належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення», отже, не суперечить вимогам пп. 6 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ. У зв'язку з чим прийнятті відповідачем оскаржувані рішення підлягають скасуванню, як протиправні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 березня 2025 року.
04 березня 2025 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що надання ППФО ОСОБА_1 в ІІ кварталі 2018 позики за договором від 24.05.2018 б/н ТОВ "Регіональна аптечна мережа РУАН" (код ЄДРПОУ 37732643) в сумі 820 000,00 грн., ППФО Фоменко А.І. необхідно було з ІІІ кварталу 2018 року перейти зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування. Відповідач зазначив, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» зі змінами та доповненнями, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III Кодексу (п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу). Таким чином, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої - третьої груп не можуть надавати фінансову допомогу, у тому числі безповоротну, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування. При цьому платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексу, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).» ППФО ОСОБА_1 в періоді з 01.07.2018 по 28.01.2022 перебував на спрощеній системі оподаткування. Об'єктом оподаткування військовим збором є будь-які доходи фізичної особи. Дохід від підприємницької діяльності не входить до складу доходу фізичної особи. Тому підприємцям на єдиному податку не потрібно платити військовий збір зі свого доходу. Враховуючи викладене у п.1.21 ППФО ОСОБА_1 зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу). Таким чином, ППФО ОСОБА_1 необхідно було з ІІІ кварталу 2018 року перейти зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування та, відповідно бути платником військового збору. Перевіркою встановлено порушення вимоги п.1.2 п.161 підр.10 р. XX, ст.177 ПКУ, занижено суму військового збору, яка підлягала сплаті до бюджету на 80 209,43 грн., у тому числі 2018 - 200,84 грн., 2019 - 29 094,85 грн., 2020 - 50 913,74 грн. Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено в порушення п.п.2 п.1 ст.7 розділу ІІІ, з урахуванням п.3 ст.7 розділу ІІІ, п.4 статті 1 розділу І, п.2 ст.9 Закону № 2464, а саме, заниження ППФО ОСОБА_1 бази нарахування єдиного внеску з урахуванням максимальної величини всього на суму 1 510 040,00 грн., у т.ч. за 2019 - на 701064,00 грн., за 2020 рік на 808 976,00 грн., внаслідок порушень податкового законодавства, допущених в частині заниження суми чистого оподатковуваного доходу на 5 347 295,26 грн., описаних у п.2.2.4 акту перевірки. ФОП, який перебуває на загальній системі оподаткування повинен сплачувати ЄСВ «за себе» з розрахунку 22% від чистого доходу (абз. 1 п.2 ч.1 ст.7 Закону про ЕСВ). Якщо сума чистого доходу буде менше ніж мінімальна зарплата, але більше за нуль, ФОП повинен сплатити мінімальний розмір ЕСВ (22% від розміру мінімальної зарплати).
12 березня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, доводи якої відповідають доводам викладеним у позовній заяві. Крім того, позивач зазначив, що відзив на позов не містить ніяких заперечень щодо правової позиції ОСОБА_1 , доводи позивача контролюючим органом жодним чином не спростовані, натомість текст відзиву відповідає тексту акту перевірки від 27.06.2024р. № 1766/04-36-24-09/ НОМЕР_1 , складеному фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Позивач, зауважив, що надання поворотної фінансової допомоги (позики) фізичною особою-підприємцем не є діяльністю у сфері фінансового посередництва, не належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення», отже, не суперечить вимогам пп. 6 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ. У зв'язку з чим викладені обставини свідчать про те, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 09.08.2024р. №0514192409 з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 153750 грн. є протиправним. Щодо визначення відповідачем грошових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, в тому числі, за неподання річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2022, 2022 роки, за відсутність реєстрації податкових накладних та неподання податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.2017 по 28.01.2022, слід зазначити, що оскільки нарахування вказаних грошових зобов'язань контролюючим органом є похідними від висновку про порушення позивачем вимог пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ, то твердження про те, що ФОП ОСОБА_1 втратив право перебувати на спрощеній системі оподаткування і дохід, отриманий ним від здійснення підприємницької діяльності протягом 2018-2022 років, має бути оподаткований на загальних умовах, з одночасним поданням позивачем відповідної податкової звітності, є помилковими і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року у справі № 160/4361/25 прийнята ухвала, якою об'єднано справу № 160/4361/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зі справою № 160/4467/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій в одне провадження та присвоєно єдиний номер адміністративній справі № 160/4361/25 та відкладено підготовче засідання на 21 квітня 2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу 160/4467/25 присвоїти єдиний номер адміністративній справі № 160/4361/25. Продовжив підготовче провадження на тридцять днів та призначити підготовче засідання на 05 травня 2025 року 14:00 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року суд, закрив підготовче провадження та призначити адміністративну справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 02 червня 2025 року о 13:30 год.
02 червня 2025 року справу було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
16 червня 2025 року судове засідання було відкладено на 23 червня 2025 року.
За клопотання представника позивача судове засідання 23 червня 2025 року було відкладено на 04 серпня 2025 року.
За клопотання представника позивача судове засідання 04 серпня 2025 року було відкладено на 11 серпня 2025 року.
У судовому засідання 11 серпня 2025 року представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі просила їх задовольнити із викладених у позові та відповіді на відзив підстав.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на доводи викладенні у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 27.12.2016р. ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що було зроблено відповідний запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР за № 22290000000011143 від 27.12.2016р., основним видом діяльності якої було «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки» (КВЕД 73.20). Також, зареєстрованими видами діяльності Позивача були: КВЕД 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.» КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» КВЕД 73.11 «Рекламні агенства».
Підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 була припинена 28.01.2022р. на підставі власного прийнятого рішення, про що зроблено відповідний запис № 2002290060002011143 від 28.01.2022р.
На підставі пп. 19-1.1.1 п. 19-1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, пп. 6935-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПКУ), ст. 13, ст. 25, п. 9- 23 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та наказу від 17.05.2024р. № 1928-п фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 28.01.2022, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 27.12.2016 по 28.01.2022. Перевірка проводилась у період з 18.06.2024р. по 20.06.2024р.
За результатами перевірки контролюючим органом був складений акт від 27.06.2024р. № 1766/04-36-24-09/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), у висновках якого зафіксовані порушення вимог податкового та іншого законодавства:
підпункту 291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-Vl підлягає нарахуванню єдиний податок у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування за період з 01.01.2017 по 28.01.2022 у розмірі 123 000,00 грн.
підпункту 16.1.3 п.16.1 ст.16, 49.17.2 п.49.17 ст.49, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України у результаті неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01.01.2017 по 28.01.2022, в тому числі за 2018, 2019, 2020,2022 роки.
підпункту 177.2 ст.177 Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017-по 28.01.2022 у розмірі 962 513,15 грн., втому числі за 2018 - 2 410,14 грн., за 2019-349 138,16 грн., за 2020-610964,85 грн.
підпункту 1.2 п. 161 підр.10 p. XX, ст.177 Податкового кодексу України підлягає нарахуванню військовий збір за період з 01.01.2017 по 28.01.2022 у розмірі 80209,43 грн., в тому числі за 2018 -200,84 грн., за 2019 - 29 094,85 грн., за 2020 - 50 913,74 грн.
вимоги п.171.1 ст. 171, п. 173.10. ст. 173, п.-l.77.1 ст.177 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації платником податку на додану вартість та заниження до сплати ПДВ за період з 01.01.2017 по 28.01.2022 у розмірі 1 085 402,02 грн. , в тому числі за 2018 - 3770,00 грн., за 2019 - 392 649,83 грн., за 2020 - 688 982,19 грн.
вимог п.201.1 п.201.2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних за період з 01.01.2017 по 28.01.2022, в тому числі: за серпень 2018, вересень 2018, грудень 2018, лютий 2019, травень 2019, серпень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020; липень 2020, серпень 2020. листопад 2020, грудень 2020.
вимоги п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України в частині не подання декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 28.01.2022, в тому числі: за серпень 2018, вересень 2018, грудень 2018, лютий 2019, травень 2019, серпень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, листопад 2020, грудень 2020.
пункту 2 част. 1 ст.7, част. 3 ст.9 розділу ІІІ Закону України від 08.07.2010 №2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 27.12.2016 по 28.01.2022 на 332208,80 грн, в т.ч.: за 2019 - 154 234,08 грн., за 2020 - 177974,72 гр;
- п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПКУ в частині ненадання до перевірки первинних документів, на підставі яких формувалася звітність, та інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 по 28.01.2022;
- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 63.3 ст. 63 ПКУ, Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, в частині неподання інформації щодо об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.
Так, в ході перевірки відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 , будучи суб'єктом господарювання, у ІІ кварталі 2018р. порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування (третя група, ставка 5%) відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ, у зв'язку з чим був зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке порушення, а саме з 01.07.2018р.
Як наслідок, платником був занижений податок на доходи фізичних осіб за 2018-2022 роки на загальну суму 962513,15 грн. (п. 167.1 ст. 167 ПКУ), а також військовий збір на суму 80209,43 грн. (ст. 177, п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ) та єдиний внесок на суму 332208,80 грн. (абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Також, на думку контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 з 11.07.2018р. необхідно було подати заяву на реєстрацію платником ПДВ та задекларувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з липня 2018 по грудень 2020 у загальній сумі 1085402,02 грн.
На підставі вищевказаних висновків акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові-повідомлення рішення:
від 09.08.2024р. № 0514192409, яким визначено податкове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 123000 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 30750 грн. (всього - 153750 грн.) (том 1 а.с. 27);
від 09.08.2024р. № 0514212409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1360 грн. за неподання річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2022, 2022 роки; (том 1 а.с. 28);
від 09.08.2024р. № 0514242409, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 962513,15 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 87887,07 грн. (всього - 1050400,22 грн.); (том 1 а.с. 29);
від 09.08.2024р. № 0514252409, яким визначено податкове зобов'язання з військового збору в сумі 80209,43 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 7323,92 грн. (всього - 87533,35 грн.); (том 1 а.с. 30);
від 09.08.2024р. № 0514612409, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1085402,02 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 271350,51 грн. (всього - 1356752,53 грн.); (том 1 а.с. 31);
від 09.08.2024р. № 0514602409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 542701,01 грн. за відсутність реєстрації податкових накладених; (том 1 а.с. 32);
від 09.08.2024р. № 0514592409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 6800 грн. за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 28.01.2022р.; (том 1 а.с. 33);
від 09.08.2024р. № 0514272409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1020 грн. за ненадання до перевірки первинних документів, на підставі яких формувалася звітність, та інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів;
від 09.08.2024р. № 0514282409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 340 грн. за неподання інформації щодо об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП;
а також Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2024р. № Ф-0495342409 з єдиного внеску в сумі 332208,80 грн. та рішенням № 0495352409 від 02.08.2024р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 166 104,40 грн. (том 1 а.с. 226, 227);
Позивач не погодившись із податковими повідомленнями-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2024р. № 0514192409, № 0514212409, № 0514242409, № 0514252409, № 0514612409, № 0514602409, № 0514592409, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2024р. № Ф-0495342409 та рішенням № 0495352409 від 02.08.2024р звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як визначено пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Судом встановлено, що з 27.12.2016 по 28.01.2022 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування та здійснювала діяльність на умовах сплати єдиного податку для 3 групи (5 %).
Пунктом 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За приписами пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з підпунктом шостим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
Відповідно до підпункту п'ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Так, спірним питанням у справі, що розглядається є, чи відноситься надання позивачем іншим особам поворотної фінансової допомоги до діяльності в сфері фінансового посередництва.
У свою чергу позивач зазначає, що кошти, надана ним за договором позики поворотної фінансової допомоги, не відносяться до діяльності у сфері фінансового посередництва.
Абзацом восьмим підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
При цьому, Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить визначення поняття «фінансове посередництво».
Відповідно до положень частин другої, третьої статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі статтею 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За приписами статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, позикодавець має право, а не обов'язок, на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим, поняття «фінансового посередництва» визначено частиною третьою статті 333 Господарського кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин), відповідно до якої фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Отже, фінансове посередництво передбачає дії фінансових посередників (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо), які надають різноманітні фінансові послуги, включаючи кредитування, інвестування, зберігання тощо.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664) (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2664 визначено, що ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 2664 учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.
Як установлено судом з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Регіональна аптечна мережа «РУАН» (далі - Позичальник) був укладений договір позики, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку і на умовах, визначених цим договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцеві в порядку та у строки, визначені цим договором. За умовами вказаного договору, він є безпроцентним (п. 1.2 договору); розмір позики складає 1 000 000 грн. (один мільйон гривень) (п. 3.1 договору); позика надається з моменту її надання і до 31.12.2019р. (п. 5.1 договору); Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві позику частинами у визначеному договором розмірі в період з 24.05.2018р. по 23.05.2019р. (п. 5.3 договору). На виконання умов договору позики б/н від 24.05.2018р. ФОП ОСОБА_1 надав у позику ТОВ «Регіональна аптечна мережа «РУАН» грошові кошти в загальній сумі 820 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 24.05.2018р. на суму 680 000 грн., від 31.05.2018р. на суму 140 000 грн. ТОВ «Регіональна аптечна мережа «РУАН» повернуло ФОП ОСОБА_1 позику, про що свідчать відповідні первинні документи - касові прибуткові ордери за період з 25.05.2018р. по 31.07.2018р. на загальну суму 430 000 грн., банківська виписка від 12.09.2018р. на суму 390 000 грн.
Відповідачем не заперечується, що ТОВ «Регіональна аптечна мережа «РУАН» повернуто позивачу фінансову допомогу в обумовлений договорами строк, в тому розмірі, в якому грошові кошти надавались, без будь яких додаткових платежів (процентів).
Суд зазначає, що надання у якості фінансової допомоги власних коштів не може вважатись фінансовим посередництвом, оскільки операція фінансового посередництва пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, тобто, залучених коштів, які і передаються у позику. Крім того, суд звертає увагу, що надання безвідсоткової фінансової допомоги, що мало місце у цьому випадку, не має жодних ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку.
Надання поворотної фінансової допомоги іншій особі може розцінюватись як надання фінансових послуг та фінансове посередництво виключно якщо воно здійснюється на постійній основі. Проте, як зазначено вище, надана позивачем фінансова допомога не містила ознак фінансових послуг. Натомість, кількість її надання не обмежена законодавством.
Отже, позивач, надаючи поворотну, безоплатну фінансову допомогу, не отримував доходу. Як наслідок, вона не втратила права перебування на спрощеній системі оподаткування. При цьому, та обставина, що договори з ТОВ «Регіональна аптечна мережа «РУАН» укладений позивачем як ФОП, а не як фізичною особою, і відповідно для їх виконання використані банківські рахунки ФОП, не спростовує висновків суду про те, що надана нею фінансова допомога не містила ознак фінансових послуг.
Відповідачем не заперечувалось, що рішення про авалювання реєстрації платника податків Єдиного податку не приймалося.
У постановах від 19 червня 2020 року у справі № 2040/6313/18, від 21 січня 2021 року у справі № 808/4202/17 Верховний Суд викладає правову позицію, що у разі відсутності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, у фізичної особи-підприємця відсутній обов'язок нараховувати та сплачувати податок на додану вартість у відповідності до норм Податкового кодексу України.
За таких обставин, висновки прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2024р. № 0514192409, № 0514212409, № 0514242409, № 0514252409, № 0514612409, № 0514602409, № 0514592409, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2024р. № Ф-0495342409 та рішення № 0495352409 від 02.08.2024 року є протиправними та підлягають та скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241, 243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити.
Визнання протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2024р. № 0514192409, № 0514212409, № 0514242409, № 0514252409, № 0514612409, № 0514602409, № 0514592409.
Визнання протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2024р. № Ф-0495342409 в сумі 332 208,80 грн.
Визнання протиправним та скасувати рішення від 02.08.2024р. № 0495352409 про застосування штрафних санкцій.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ- 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 16098,51 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 21 серпня 2025 року.
Суддя А.О. Коренев