28 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4969/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи: з 01.01.1992 по 28.07.1994 в Брестському електроламповому заводі, з 21.09.1995 по 10.10.2002 в Брестській вагонній дільниці, з 07.05.2003 по 01.09.2003 у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Слава» та з 01.04.2023 по 24.05.2023 період догляду за дитиною-інвалідом та скасувати рішення №032650006753 від 27.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком;
зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоди роботи з 01.01.1992 по 28.07.1994 в Брестському електроламповому заводі, з 21.09.1995 по 10.10.2002 в Брестській вагонній дільниці, з 07.05.2003 по 01.09.2003 у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Слава» та період догляду за дитиною-інвалідом з 01.04.2023 по 24.05.2023, внести відомості про зарахований страховий стаж до системи персоніфікованого обліку та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2025 з врахуванням зарахованого страхового стажу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» №1058-IV від 09.07.2003.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 19.03.2025 він звернувся у відділ обслуговування громадян №9 (сервісний центр) ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки досягнув 60-річного віку та наявності стажу біля 33 років.
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 27.03.2025 №032650006753 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу: період роботи на території Республіки Білорусь з 01.01.1992 по 28.07.1994 та з 21.09.1995 по 10.10.2002; період догляду за пенсіонером з 01.01.2005 по 31.03.2006, оскільки відсутня сплата внесків в реєстрі застрахованих осіб. Окрім того, із форми РС-право встановлено, що відповідачем до страхового стажу не зараховано період роботи з 07.05.2003 по 01.09.2003 в сільськогосподарському кооперативі «Слава» Турійського району.
Позивач вважає дане рішення відповідача протиправним. Стверджує, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї угоди, не втрачають своєї сили і разі виходу із Угоди держави учасниці.
Звертає увагу суду, що спірні періоди його роботи на території Республіки Білорусь та сільськогосподарському виробничому кооперативі «Слава» підтверджуються записами його трудової книжки та відповідними довідками роботодавців. В свою чергу, догляд за дитиною-інвалідом у період з 30.05.2011 по 24.05.2023 підтверджено довідкою управління соціальної та ветеранської політики Ковельської РДА від 13.02.2025 №170.
Відтак вважає, що незарахування спірних періодів до його страхового стажу буде суперечити принципу правової визначеності та порушуватиме його право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строку з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося, доказів у спростування позовних вимог не надало, про причини неподання відзиву суд не повідомило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
19.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності вказана заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 27.03.2025 за №032650006753 ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у заявника необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи вказане рішення, відповідач вказав, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:
період роботи на території Республіки Білорусь з 01.01.1992 по 28.07.1994, з 21.09.1995 по 10.10.2002, оскільки відповідно до листа Міністерства закордонних справ України №72/14-612/1-96203 від 15.08.2023 Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995, припинила свою дію для України з 23.12.2023, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території Республіки Білорусь по 31.12.1991;
період догляду за пенсіонером з 01.01.2005 по 31.03.2006, оскільки відсутня сплата внесків в реєстрі застрахованих осіб (а.с.12).
Також ОСОБА_1 вказує про незарахування до його страхового стажу період його трудової діяльності з 07.05.2003 по 01.09.2003 у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Слава» та періоду догляду за дитиною-інвалідом з 01.04.2023 по 24.05.2023, що випливає із розрахунку стажу позивача за формою РС-право (а.с.11 зворот).
Не погоджуючись із даним рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У розумінні абзацу 22 статті Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що до загального страхового стажу ОСОБА_1 відповідачем не зараховано періоди його трудової діяльності на території Республіки Білорусь з 01.01.1992 по 28.07.1994, з 21.09.1995 по 10.10.2002, оскільки відповідно до листа Міністерства закордонних справ України №72/14-612/1-96203 від 15.08.2023 Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995, припинила свою дію для України з 23.12.2023.
Суд зазначає, що стаж роботи позивача у спірних періодах підтверджений документально записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.14-16).
Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача судом встановлено, що в період з 31.01.1991 по 28.07.1994 позивач працював на Брестському електроламповому заводі в якості учня налагодника технологічного обладнання. Вказане додатково підтверджується довідкою Відкритого акціонерного товариства «Брестський електроламповий завод» №20 від 06.02.2025 (а.с.19-20).
В свою чергу, у період у період з 21.09.1995 по 10.10.2002 ОСОБА_1 працював у Брестській вагонній дільниці Брестського відділення Білоруської залізниці на посаді екіпірувальника вагонів, що підтверджується записами №15-16 трудової книжки НОМЕР_1 та довідкою роботодавця №298-02/32 від 10.02.2025 (а.с.21-22).
Записи трудової книжки позивача є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, відтак, є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території Республіки Білорусь, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписано Україною, стала Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995, яку ратифіковано Законом України №546/96-ВР від 22.11.1996.
Згідно із ст.ст.5-7 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян Договірних Сторін та членів їх сімей здійснюється по законодавству Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають, якщо цією Угодою не встановлено інше.
При призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.
Громадянам, які проживали на території однієї Договірної Сторони і працювали після переселення на території іншої Договірної Сторони, пенсія обчислюється із заробітку (прибутку), який вони отримували на території Договірної Сторони переселення, якщо ними набутий мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії у відповідності з законодавством Договірної Сторони переселення.
Відповідно до ст.16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, кожна Договірна Сторона має право денонсувати цю Угоду, повідомивши письмово про це іншу Договірну Сторону. Дія цієї Угоди припиняється з дня, вказаного у повідомленні, але не раніше ніж через шість місяців з дня, наступного за днем отримання повідомлення.
Законом України від 29.05.2023 №3117-IX «Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» денонсовано «Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення», вчинену 14.12.1995 в м. Києві та ратифіковану Законом України від 22.11.1996 №546/96-ВР.
Згідно із листом Міністерства закордонних справ України від 15.08.2023 №72/14-612/1-96203 Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995, припиняє дію 23.12.2023.
Між тим, статтею 16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення передбачено, що права громадян, набуті згідно положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
Таким чином, положення Закону від 29.05.2023 №3117-IX підлягають до застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ними чинності.
Оскільки позивач працював в Республіці Білорусь в той час, коли вказаний вище міжнародний договір був чинним, у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не було підстав не зараховувати документально підтверджений стаж роботи ОСОБА_1 на території Республіки Білорусь з 01.01.1992 по 28.07.1994, з 21.09.1995 по 10.10.2002.
Щодо доводів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в оскаржуваному рішенні про незарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за пенсіонером з 01.01.2005 по 31.03.2006 у зв'язку з відсутністю сплати внесків в реєстрі застрахованих осіб, суд зазначає наступне.
Згідно із вимогами пункту «ж» ч.1 ст.3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до пункту «є» ч.3 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду.
Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлений пунктом 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.
Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Ратнівської райдержадміністрації №513/554 від 10.04.2006 ОСОБА_1 отримував компенсаційну виплату по догляду за пристарілою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23.12.2004 по 31.03.2006 (а.с.25).
Довідкою Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації №170 від 13.02.2025 підтверджено, що позивач перебував на обліку в управлінні як одержувач компенсаційної виплати особі, яка здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-ти річного віку ОСОБА_2 з 23.12.2004 по 31.03.2006 та як одержувач допомоги особі з інвалідністю з дитинства до 18 років з надбавкою на догляд за дочкою ОСОБА_3 2005 р.н. з 30.05.2011 по 24.05.2023 (а.с.26).
Суд зазначає, що факт призначення та виплати позивачу компенсації за надання соціальних послуг по догляду підтверджує обставини здійснення догляду за пенсіонером та дитиною-інвалідом.
Згідно з пунктом 9 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно з статтею 66 Закону №1788-XII до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу ), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Зі змісту статті 41 Закону №1058-IV слідує, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби, призначається щомісячна компенсаційна виплата.
Питання визначення осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також підстави і порядок нарахування та сплати єдиного внеску передбачені Законом №1058-IV, Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №178, відповідно до яких визначальним у вирішенні питання права на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є надання соціальних послуг хворій особі похилого віку, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги.
Таким чином, оскільки позивач отримував компенсацію як особа, що здійснював догляд за пенсіонером, то він належить до категорії застрахованих осіб, на яких розповсюджується дія Закону №1788-XII, та підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, як особа яка надавала соціальні послуги.
При цьому, невиконання уповноваженим органом покладеного на нього обов'язку нарахувати та сплатити єдиний внесок не є підставою для незарахування до страхового стажу періоду надання соціальних послуг хворій особі похилого віку, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги.
Відсутність даних про сплату страхових внесків не може позбавляти особу права на зарахування стажу, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17.
За таких обставин, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області безпідставно не врахував до стажу роботи позивача період здійснення ним догляду за пенсіонером з 01.01.2005 по 31.03.2006.
Окрім того, із розрахунку РС-право вбачається, що до страхового стажу позивача зараховано період догляду за дитиною інвалідом з 30.05.2011 по 31.03.2023, тоді як згідно довідки Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації №170 від 13.02.2025 період догляду за дитиною-інвалідом з отриманням плати за такий догляд становив з 30.05.2011 по 24.05.2023.
Відтак до страхового стажу ОСОБА_1 додатково підлягає зарахуванню період догляду за дитиною інвалідом з 01.04.2023 по 24.05.2023.
Також у позовній заяві ОСОБА_1 вказує про незарахування відповідачем до його страхового стажу періоду роботи з 07.05.2003 по 01.09.2003 в сільськогосподарському кооперативі «Слава» Турійського району.
Як уже зазначалося судом вище, статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1058) відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників ( далі - Інструкція №58).
Згідно із п. 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції №58, трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно із п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до органу Пенсійного фонду подав основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку серії НОМЕР_1 .
Згідно із записів 17-18 трудової книжки позивач у період з 07.05.2003 по 01.09.2003 виконував сезонну роботу у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Слава» (а.с.15 зворот).
Відповідно до довідки Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Слава» (а.с.24) ОСОБА_1 перебував членом колгоспу «Слава» та у період з 07.05.2003 по 01.09.2003 вироби 91 трудодень.
Відтак вказаний період підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача.
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог позивача та захистити встановлене порушене право позивача на пенсійне забезпечення шляхом прийняття рішення щодо визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №032650006753 від 27.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоди роботи з 01.01.1992 по 28.07.1994 в Брестському електроламповому заводі, з 21.09.1995 по 10.10.2002 в Брестській вагонній дільниці, з 07.05.2003 по 01.09.2003 у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Слава», період догляду за пенсіонером з 01.01.2005 по 31.03.2006 та період догляду за дитиною-інвалідом з 01.04.2023 по 24.05.2023, внести відомості про зарахований страховий стаж до системи персоніфікованого обліку та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком від 19.03.2025 з врахуванням зарахованого страхового стажу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» №1058-IV від 09.07.2003
У свою чергу вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 10.05.2025 (а.с.7).
Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 243, 243-246 КАС України, суд,
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №032650006753 від 27.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоди роботи з 01.01.1992 по 28.07.1994 в Брестському електроламповому заводі, з 21.09.1995 по 10.10.2002 в Брестській вагонній дільниці, з 07.05.2003 по 01.09.2003 у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Слава», період догляду за пенсіонером з 01.01.2005 по 31.03.2006 та період догляду за дитиною-інвалідом з 01.04.2023 по 24.05.2023, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2025 з врахуванням зарахованого страхового стажу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» №1058-IV від 09.07.2003.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 28 серпня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т. Богдана Хмельницького, 116а; код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н. В. Стецик