27 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5485/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення даних у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про його виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»; зобов'язання внести дані у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та 09 вересня 2008 року його було знято з обліку за статтею 39а Розкладу хвороб, про що внесено відповідний запис у посвідченні про приписку до призовної дільниці з відміткою про непридатність до військової служби. За результатами уточнення даних після проходження електронної ідентифікації позивачем було встановлено, що його дані в застосунку «Резерв+» відрізняються від актуальних даних. Так за даними електронного кабінету ОСОБА_1 не перебуває на обліку, але відомості щодо його виключення з військового обліку відсутні. 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 (у який було реорганізовано ІНФОРМАЦІЯ_4 ) заяву про внесення змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна система «Оберіг» (далі - АІТС «Оберіг») та у листі від 21 квітня 2025 року №7517 йому повідомлено, що на обліку військовозобов'язаних він не перебує, на архівному зберіганні у ІНФОРМАЦІЯ_5 і його відділах документація військово-лікарських комісій до 24 лютого 2022 року не знаходяться та рекомендовано для вирішення питання звернутися до найзручніше розташованого ТЦК та СП. На аналогічну заяву від 09 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 (як внутрішньо-переміщена особа фактично проживає у місті Луцьку) листом від 28 квітня 2025 року №3346 відповідач повідомив, що для уточнення облікових даних необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивач зазначив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація, а повноваження на внесення змін до персональних та службових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів після отримання заяви та документів належать ТЦК та СП.
З огляду на наведене позивач вважає, що оскільки він до заяви долучив усі необхідні документи (зокрема копію військово-облікового документа, у який внесені дані про його непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку та який є дійсним), то бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо невнесення відповідних відомостей його військово-облікових документів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є протиправною.
З наведених підстав просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.30-31). В обґрунтування цієї позиції вказав, що до ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся ОСОБА_1 із заявою від 09 квітня 2025 року про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг». Вказане звернення було розглянуте у встановлений строк із наданням роз'яснень про необхідність особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідач повідомив, що ОСОБА_1 має приписне посвідчення, яке видається призовникам. До 01 квітня 2025 року згідно з інформацією АІТС «Оберіг» позивач не перебував на військовому обліку в жодному ІНФОРМАЦІЯ_7 , тому він повинен особисто прибути до відповідного ТЦК та СП за місцем проживання, подати заяву про взяття на тимчасовий військовий облік (є внутрішньо переміщеною особою) та виготовлення військово-облікового документа, який визначає приналежність його власника до виконання військового обов'язку (видається громадянину, який був у т.ч. виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів відповідно до пунктів 3, 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559).
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Ухвалою суду від 27 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є громадянином України; має зареєстроване місце проживання у місті Рубіжне Луганської області, але фактично проживає у місті Луцьку Волинської області, що підтверджено виданою 17 березня 2025 року Департаментом соціальної політики Луцької міської ради довідкою внутрішньо переміщеної особи, сформованої у застосунку «Дія» (а.с.7).
Із посвідчення про приписку до призовної дільниці (сторінка 3) слідує, що 14 лютого 2002 року ОСОБА_1 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 , а 09 вересня 2008 року знятий з військового обліку; причина - наказ Міністерства оборони України від 09 червня 2006 року, за статтею 39а (а.с.9).
Відповідно до інформації у застосунку «Резерв+» позивач (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на військовому обліку не перебуває; дані уточнено вчасно 29 червня 2024 року (а.с.8).
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою від 09 квітня 2025 року про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» в частині визначення статусу та категорії обліку: «невійськовозобов'язаний», підстава зняття/виключення - «непридатні» на підставі постанови військово-лікарської комісії від 09 вересня 2008 року (а.с.16-17). До заяви було долучено, зокрема, копії паспорта та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, посвідчення про приписку до призовної дільниці, листа ІНФОРМАЦІЯ_8 від 04 квітня 2025 року №1650 (яким повідомлено, що на архівному зберіганні у ІНФОРМАЦІЯ_5 документація військово-лікарської комісії, що діяла при ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також облікова картка військовозобов'язаного на ім'я ОСОБА_1 відсутні), скриншот із мобільного застосунку «Резерв+» та довідки внутрішньо переміщеної особи (а.с.6-9, 12).
У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 28 квітня 2025 року №3346 повідомив, що для уточнення даних та виготовлення актуального військово-облікового документу ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.18).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 року №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
Права та обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені статтею 9 Закону №1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Паперовим військово-обліковим документом є: військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, посвідчення про приписку до призовної дільниці (для громадян до 25 років), видані до 18 травня 2024 року (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559); військово-обліковий документ за формою, затвердженою пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559. Пунктом 2 цієї постанови обумовлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до пункту 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом позовних вимог позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо невнесення у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.
Позивач для вирішення зазначеного питання звернувся із заявою до ТЦК та СП за місцем свого проживання, оскільки згідно з довідкою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 17 березня 2025 року він є внутрішньо переміщеною особою та проживає у місті Луцьку, про що надано роздруківку із застосунку «Дія» (а.с.7).
Як на підставу внесення у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку до заяви від 09 квітня 2025 року позивач долучив посвідчення про приписку до призовної дільниці, видане 14 лютого 2002 року (додаток до пункту 17 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року №352).
На сторінці 3 цього посвідчення начальником 4 відділу Рубіжанського МВК 09 вересня 2008 року внесено запис «знятий з військового обліку» з причини: наказ Міністерства оборони України від 09 червня 2006 року, за статтею 39а; також у посвідченні є запис «непридатний до військової служби», засвідчений печаткою призовної комісії Рубіжанського МВК.
Частиною дев'ятою статті 14 Закону №2232-XII на той час було установлено, що на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, з-поміж іншого, зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких: за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час; виключення з військового обліку громадян, яких: за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Пунктами 92, 93 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року №2 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, зі змінами, чинний до 28 листопада 2008 року; далі - Положенн №2), було установлено, що при огляді призовників лікарі визначають стан їх здоров'я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховується характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров'я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ. Після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника встановлений діагноз (при відсутності захворювань робиться запис «здоровий»), висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, ступінь обмеження, дату огляду та підписує висновок, зазначаючи прізвище та ініціали. Крім того, на призовників, тимчасово непридатних до військової служби та непридатних до військової служби в мирний та воєнний час, оформляється висновок лікаря (додаток №10 до Положення).
Лікар виносить одну з таких постанов про придатність або непридатність до військової служби: а) придатний до військової служби; б) тимчасово непридатний до військової служби. Потребує лікування (динамічного спостереження) на термін до __ (указати дату); в) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час; г) непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку (пункт 95 Положення №2).
Згідно з пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Статтею 37 Закону №2232-ХІІ врегульовані підстави для: взяття на військовий облік та зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (частини перша-п'ята); виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина шоста).
За змістом указаних норм «знятий з військового обліку» не є тотожним «виключений з військового обліку». Так зняття з військового обліку - це тимчасовий захід, а виключення з обліку - остаточне звільнення від військового обов'язку.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Необхідно зазначити, що процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста.
Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства для внесення відповідної відмітки про виключення із військового обліку повинні існувати відповідні підстави. Запис у військово-обліковому документі «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» вчиняється на підставі постанови військово-лікарської комісії.
Пункт 4 Порядку №559 передбачає можливість внесення відповідних змін у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України.
Зі свого боку позивач, ініціюючи у заяві від 09 квітня 2025 року питання внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надав наявні у нього документи.
Натомість встановлення та перевірка відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку, необхідних для внесення відповідних змін (у разі їх невідповідності) у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України, є повноваженням ТЦК та СП.
Відповідач не розглянув по суті заяву ОСОБА_1 та не вирішив порушене у ній питання (про внесення даних щодо статусу та категорії обліку, підстави зняття/виключення з військового обліку, відомостей про постанову військово-лікарської комісії, якою його було визнано непридатним до військової служби), як і не повідомив про причини відмови у вчиненні відповідних дій. Отже, наявні підстави для висновку про те, що така заява не була вирішена по суті (відсутнє будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки).
З приводу рекомендації позивачу у листі від 28 квітня 2025 року про особисте прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення облікових даних та виготовлення актуального військово-облікового документа, то відповідач не вказав, чим зумовлена така необхідність, покликання на положення нормативно-правових актів, які вимагають особисту присутність заявника (в Законі №1951-VIII, в Порядку №559 така вимога відсутня).
З приводу твердження відповідача про необхідність виготовлення нового військово-облікового документа, то суд зазначає, що відповідно до пункту 14 Порядку №559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках:
взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов'язаного або резервіста;
якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного;
зміни категорії щодо військового обов'язку;
відсутності місця для внесення змін;
невідповідності відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зазначеним у пункті 3 цього Порядку;
втрати (зіпсування);
виявлення бажання змінити військово-обліковий документ, який був виданий до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.
У спірному випадку у заяві позивача не йшлося про заміну наявного у нього військово-облікового документа, тоді як військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності Постановою №559, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Тож на переконання суду, відповідач мав розглянути питання про внесення даних у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно з поданою заявою, а у випадку відмови у вчиненні дій, про які йшлося - повідомити обґрунтовані причини та нормативні підстави.
Недотримання порядку розгляду заяви позивача від 09 квітня 2025 року вказує на протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до пунктів 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом встановлено, що саме відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення щодо перевірки відомостей та внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зазначає, що діючим законодавством не визначено чіткі умови для прийняття відповідного рішення відповідачем за наслідками розгляду відповідної заяви позивача. Поряд з тим суд не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, уповноважений на здійснення відповідних дій щодо перевірки наведених у заяві службових відомостей та внесення відповідних змін до електронного реєстру чи військово-облікового документа.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву позивача про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору (1211,20 грн), витрати на правничу допомогу (30000,00 грн).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правничої (правової) допомоги від 17 березня 2025 року (а.с.19), акта від 16 травня 2025 року до договору (а.с.20), квитанції від 16 травня 2025 року №16/05 (а.с.21).
Договором про надання правової допомоги від 17 березня 2025 року визначено надання ОСОБА_1 адвокатом Вінцюк Ю.Б. правової допомоги; гонорар адвоката визначається згідно з актом.
Актом від 16 травня 2025 року до договору від 17 березня 2025 року сторони узгодили вартість професійної правничої допомоги при вирішенні питання про визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 протиправною та зобов'язання вчинити дії у фіксованому розмірі - 30000,00 грн, що включає такі послуги: надання усної правової консультації; підготовка позовної заяви (з додатками) та подання її до суду; контроль за рухом судової справи на веб-сайті «Судова влада України» та інформування клієнта про виявленні зміни; підготовка і подання до суду заяв, клопотань та інших процесуальних документів, необхідних для представництва клієнта у судовій справі; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні та/або вiдеоконференції (при потребі); подання заяви про видачу рішення суду (з відміткою про набрання законної сили) та його отримання.
При вирішенні питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Суд враховує, що правова допомога полягає не лише у складанні позовної заяви, а й у здійсненні супроводу справи до виконання судового рішення, а акт містить не тільки перелік наданих послуг, а й тих які можливо (ймовірно) у майбутньому виникне потреба надати. Знати про рух справи важливо для позивача, однак встановлений процесуальним законом порядок передбачає надіслання процесуальних документів сторонам у справі та обмін документами сторонами між собою. Тому про всі дії учасники справи інформовані в силу положень КАС України. Поряд з тим контроль за рухом справи виокремлено в окрему послугу, що вплинуло на розмір правничої допомоги.
Суд також зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір відповідатиме критерію реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується чеком від 19 травня 2025 року (а.с.5).
У зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у сумі 4211,20 грн (зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката). При цьому суд зазначає, що часткове задоволення позову зумовлено застосування судом іншого способу захисту прав позивача.
Керуючись статтями 2, 139, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 квітня 2025 року про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 4211,20 грн (чотири тисячі двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк