м. Вінниця
25 серпня 2025 р. Справа № 120/1299/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
31.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації №3 від 10.01.2025 року в частині, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації повторно розглянути заву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти рішення з урахуванням висновків, які будуть викладені в рішенні суду.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача, оформленого протоколом № 3 від 10.01.2025 року, про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою суду від 05.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача та зобов'язано надати суду разом з відзивом на позовну заяву наступні матеріали: належним чином засвідчений витяг з протоколу № 3 від 10.01.2025 року засідання комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації в частині, що стосується розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; належним чином засвідчені копії усіх документів, які стали підставою для прийняття рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене повідомленням від 10.01.2025 року № 362/191.
21.04.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що додатком 5 до Порядку визначено, що військовозобов?язані, які бажають скористатися правом на відстрочку від мобілізації, визначеним п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мають подати на розгляд комісії наступний перелік документів: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов?язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір?ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір?ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов?язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов?язаного відповідно до положень статті 315 ЦПК, а також договір про аліментів на дитину.
Вказує, що із доданих документів до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов?язаному вбачається, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідач наголошує, що відповідно до ст. 268 СК України вітчим має обов?язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин:
- такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;
- вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Щодо доводів позивача, що посвідчення багатодітної сім?ї серії НОМЕР_1 від 20.02.2024 засвідчує факт, що діти перебувають, проживають та утримуються позивачем, відповідач зауважує, що воно є лише підставою на отримання пільг, що надаються багатодітним сім?ям відповідно до Закону України "Про охорону дитинства" та не підтверджує факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
08.01.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов?язаному.
До заяви додав наступні документи:
- копія паспорта громадянина України;
- копія картки платника податків заявника;
- копія тимчасового посвідчення військовозобов?язаного № НОМЕР_2 ;
- копія військово-облікового документу №200220230693371300351;
- копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 ;
- копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 ;
- копія витягу з РТГ №2024/008976931;
- копія витягу з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України №00031715183;
- копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 ;
- копія витягу з РТГ №2024/008976644;
- копія витягу з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України №00031715242;
- копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 ;
- копія витягу з РТГ №2024/008986428;
- копія заяви ОСОБА_4 ;
- копія рішення суду про розірвання шлюбу справа №127/14140/16-ц;
- копія паспорта громадянина України ОСОБА_5 ;
- копія картки фізичної особи - платника податків заявника;
- копія витягу з РТГ №2024/008976432;
- копія посвідчення багатодітної сім?ї серія НОМЕР_1 ;
- копія довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні ОСББ «Квартал 6» від 10.06.2024;
- копія рішення суду по справі №120/11089/24;
- копія ухвали про виправлення описки по справі №120/11089/24.
За результатами розгляду, Повідомленням від 10.01.2025 року за № 362/191 позивача поінформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 10.01.2025 року № 3 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Причини відмови: відсутність документів, визначених у Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 та необхідних для підтвердження права на відстрочку на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до норм абз. 5 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції до 18.05.2024 року) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
З 18.05.2024 року змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст. 23 Закону №3543-XII.
Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Також з 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Як передбачено пунктом 1 Порядку № 560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (п. 60 Порядку № 560).
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.
Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 вказаного Закону є:
- свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного;
- один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Судом встановлено, що з 11.03.2022 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 .
При цьому, ОСОБА_5 має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_8 від 05.05.2009 року та серії НОМЕР_9 від 12.01.2008 року, де батьком дітей вказано ОСОБА_6 .
Крім того, позивач має сина від попереднього шлюбу ОСОБА_7 , який проживає з ним та ОСОБА_5 на підставі згоди колишньої дружини ОСОБА_8 від 29.07.2024 року.
Зі змісту довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.01.2025 року, яка видана ОСОБА_1 , зазначено, що до складу сім'ї входять: ОСОБА_1 (чоловік), ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_7 (дитина), ОСОБА_3 (дитина) та ОСОБА_2 (дитина), та які проживаю і зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку позивача, оскільки його син від першого шлюбу та двоє дітей ОСОБА_5 проживають з ними, вони перебувають на повному утриманні позивача, відтак позивач має право на відстрочку від військової служби на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ.
Підставою відмови відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку із відсутністю документів, визначених у Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 та необхідних для підтвердження права на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: свідоцтв про народження дітей із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Слід зазначити, що у порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, який повинен надати військовозобов'язаний для отримання відстрочки, а саме:
1) свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства саме військовозобов'язаного;
2) один із документів, що підтверджує факт утримання військовозобов'язаним своїх трьох і більше дітей.
Вказані обставини свідчать, що позивачем не було дотримано вимог порядку №560 та не надано свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Крім того, слід зазначити, що згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу
Тобто, аналізуючи наведене, вітчим вважається таким, що зобов'язаний утримувати падчерку за сукупності таких умов: - пасинок проживає разом із вітчимом; - пасинок немає родичів першої та другої лінії кровного споріднення або ж ці особи не можуть надавати пасинку утримання; - вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Такий перелік є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
З іншої сторони, якщо вітчим самостійно (за власною ініціативою) надає матеріальну допомогу падчеркам, це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах. Проте, з позиції норм СК України таку поведінку вітчима не можна назвати "утриманням", бо "утримання", це не "право", а безальтернативний та імперативно визначений "обов'язок" батьків по відношенню до неповнолітніх дітей.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23, предмет спору якої був звільнення особи з військової служби по аналогічній у цій справі підставі.
Також падчерки у спірному випадку не можуть вимагати у вітчима забезпечення їх утриманням, оскільки за законом такий обов'язок на нього не покладений.
У постанові від 04.10.2024 у справі №160/17962/23 Верховний Суд у схожих правовідносинах зазначив, що та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб не звільняє біологічного батька від виконання обов'язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов'язків, оскільки приписами СК України обов'язок по вихованню дитини покладено на її батька, а відповідно до ч. 1 ст. 260 СК України вітчим реалізовує таке право на добровільних засадах, тобто відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на вітчима розповсюджуються положення ч. 1 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ.
З огляду на викладене, на переконання суду, для підтвердження факту утримання неповнолітніх падчерок, позивач повинен був надати відповідачу документ щодо наявності у нього батьківських прав на двох (не своїх біологічних) дітей, як просив відповідач, або інший доказ обов'язку її утримувати.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з заявою про надання йому відстрочки, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього п. 3 частини 1 статті 23 Закону № 2232-ХІІ.
Щодо посилань позивача про те, що він є багатодітним батьком, суд зважає на наступне.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради 20.02.2024 року, позивач та його дружина є багатодітною сім'єю.
В силу положень статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім'ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
За наведеної правової норми, сім'я позивача є багатодітною, оскільки в ній подружжя (чоловік та жінка) перебувають у зареєстрованому шлюбі, разом проживають та виховують трьох дітей, у тому числі кожного з подружжя (діти дружини від першого шлюбу).
Тобто, той факт, що родина позивача визнана багатодітною, не спростовує вищевикладених висновків суду та не дають йому право на відстрочку.
Крім того, суд зауважує, що позивачем у відповідності до положень п. 3 додатку 5 Порядку №560 не було надано до комісії відповідача, окрім свідоцтв про народження дітей, рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов?язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов?язаного.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 3 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є правомірною.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_11 )
Суддя Дончик Віталій Володимирович