м. Вінниця
26 серпня 2025 р. Справа № 120/14802/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорнчика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
04.11.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром під час перерахунків пенсії з 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.07.2022 року, 01.02.2023 року, 01.03.2024 року та не нарахування сум індексацій відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168 та від 23.02.2024 року №185.
Ухвалою суду від 11.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
05.12.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що визначення максимального розміру пенсії регулюється ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI , при цьому, положення статті 2 цього Закону не визнавалися не конституційними.
Щодо нарахування індексації на підставі постанов КМУ від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185, вказує, що у разі перерахунку пенсії позивача його розмір пенсії не підлягає індексації, оскільки відповідною постановою КМУ, яка визначала умови індексації пенсій громадян за відповідний рік, не визначила право позивача на індексацію з цієї дати.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Ухвалою суду від 27.12.2024 року зупинено провадження у даній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24.
Ухвалою суду від 26.08.2025 року провадження у справі поновлено. Продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 року у справі №120/3112/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії:
- з 01.02.2021, на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року від 23.01.2024 № 53/21-23ві,
- з 01.02.2022, на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року від 23.01.2024 №53/21-24ві,
- з 01.02.2023, на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 від 23.01.2021 №53/21-25ві, виданих Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області, з урахуванням зазначених у довідці основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 року у справі №120/3112/24, Головним управлінням здійснено перерахунок позивачу пенсії з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року відповідно до нових довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року, станом на 01.01.2022 року, станом на 01.01.2023 року
Після здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача на виконання вказаного судового рішення, було припинено виплату індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118 та №168.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" відповідачем з 01.03.2024 року проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого розмір пенсії позивача збільшився та склав 26237,03 грн.
Проте, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, фактична сума виплати склала 23610 грн.
На переконання позивача, дії пенсійного органу щодо обмеження його пенсії максимальним розміром з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.07.2022 року, з 01.02.2023 року, 01.03.2024 року, припинення нарахування індексації відповідно до постанов КМУ № 118, № 168 та № 185 є протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.07.2022 року, з 01.02.2023 року, 01.03.2024 року, суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року за № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19 та ряду інших.
Отже, наразі закон не передбачає обмеження пенсії осіб, які перебувають на військовій службі максимальним розміром.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12 жовтня 2022 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Відтак суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обмежено розмір пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.07.2022 року, з 01.02.2023 року, 01.03.2024 року, а тому задоволенню підлягає вимога щодо визнання протиправними дій відповідача в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.07.2022 року, з 01.02.2023 року, 01.03.2024 року та виплату йому пенсії без обмеження максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми пенсії.
Щодо вимог, які стосуються здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 та від 24.02.2023 року № 168, то суд враховує наступне.
Так, за результатом розгляду справи № 400/6254/24 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії військовослужбовця, на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", та від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії індексації за 2022, 2023 роки.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 року, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2024 року у зразковій справі № 400/6254/24 залишено без змін.
З урахуванням висновків викладених в зразковій справі №400/6254/24, на думку суду, відсутні підстави для доплати до пенсії позивача індексації за 2022-2023 роки.
Що ж до позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити позивачу виплату пенсії з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, суд зазначає таке.
Як вбачається з розрахунку пенсії позивача, проведеного станом на 01.03.2024, пенсійним органом до складових пенсії позивача включено, зокрема, індексацію в сумі 1500 грн.( постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185)
При цьому загальний розмір пенсії позивача після проведених перерахунків пенсії у 2024 році 26237,03 грн., а фактично виплачується - 23610 грн.
Тобто в даному випадку спір стосується виключно обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром.
Відтак вимога щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача з урахуванням з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до положень ч. 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 807,47 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.07.2022 року, з 01.02.2023 року, 01.03.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.07.2022 року, з 01.02.2023 року, 01.03.2024 року без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 807,46 грн. (вісімсот сім гривень сорок шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Дончик Віталій Володимирович