18.08.2025 Справа № 363/6750/24
18 серпня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Крюкової В.Є.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,
26.12.2024 до Вишгородського районного суду Київської області, позивачем подано вказану вище позовну заяву, у якій просить позбавити ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Красносільське Великоолександрівського району Херсонської області, батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.04.2008 між позивачем та відповідачем, було укладено шлюб та, ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_2 . Відповідач проявив себе безвідповідальним батьком, не утримував сина, тож заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2009 з відповідача стягнено аліменти в твердій грошовій сумі 200 грн. щомісяця. У подальшому, спільне життя у позивача з відповідачем не склалося, тож рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13.07.2011, шлюб було розірвано і 2013 року позивач переїхала працювати та жити в с. Старі Петрівці Вишгородського району, де познайомилась з ОСОБА_4 , з яким згодом, 22.07.2014, одружилась, змінивши при одруженні прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Позивач, зазначаючи про те, що з 2013 року відповідач з сином не спілкувався аліменти не сплачував, та впродовж 11 років ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться успіхами, навчанням, розвитком, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, взагалі не утримує її, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, вважає, що така поведінка відповідача негативно впливає на психоемоційний, фізичний розвиток їхнього сина та створились умови, які шкодять інтересам дитини. Позивач зазначає, що відповідач покладених законом на батьків обов'язків не виконує умисно та тривалий час, навіть будучи вже засудженим 2015 року за злісне ухилення від сплати аліментів, продовжує ухилятися від обов'язку утримання дитини маючи заборгованість по сплаті аліментів. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача і фактичним вихованням та утриманням ОСОБА_7 (в періоди її непрацездатності або відсутності доходів) займався і продовжує займатися її чоловік ОСОБА_8 . Саме його ОСОБА_7 називає батьком, з яким позивач має двох спільних дітей. На даний час її чоловік ОСОБА_8 бажає усиновити і ОСОБА_7 , щоб закріпити їхні відносити «батько-син» перед суспільством та державою, адже чоловік в сімейних питаннях не робить різниці між рідними дітьми та ОСОБА_7 , любить, виховує та утримує їх однаково. У зв'язку з цим, позивач звернулася до органу опіки та піклування Петрівської сільської ради Вишгородського району з проханням вирішити питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та Рішенням виконкому Петрівської сільської ради Вишгородського району №1690 від 27.09.2024 затверджено висновок органу опіки сільради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо ОСОБА_2 . Оскільки відповідач свідомо ухилилася від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, судом встановлено що відповідач зареєстрований за іншою адресою, ніж зазначеною у позові, а саме:
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.01.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, шляхом сплати позивачем судового збору та подання до суду відповідної квитанції, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, відмовивши позивачу у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору до дати ухвалення судового рішення.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 31.01.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, призначеного на 12:00 17.03.2025, про що повідомлено учасників провадження.
На стадії підготовчого провадження брали участь: позивач та представник третьої особи. Відповідач, на цій стадії у судові засідання, призначені на 17.03.2025, 09.04.2025, 17.06.2025 не з'явився.
Як вбачається із матеріалів справи, конверт із судовою повісткою про виклик до суду на 17.03.2025, копією ухвали суду про відкриття провадження, а також копією позовної заяви, надісланий відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, повернувся до суду без вручення з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
З метою забезпечення участі відповідача під час розгляду справи, враховуючи його відсутність за зареєстрованим місцем проживання та можливою мобілізацією, судом здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання інформації щодо перебування на військовому обліку ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса зазначена у позові: АДРЕСА_2 ).
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що відповідач ОСОБА_3 на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 не перебуває та рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Так, згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 на запит суду, за обліковими даними, отриманими за допомогою АТС «ОБЕРГ» громадянин ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 з 20.07.2004. Фактичне місце проживання, відповідно до відомостей: АДРЕСА_3 . Інформація щодо мобілізації останнього до лав Збройних Сил України відсутня. Окрім того, на даний час громадянин ОСОБА_3 , за даними АІТС «ОБЕРІГ», є порушником військового обліку та перебуває у розшуку з 04.03.2025.
З урахуванням інформації, наданої суду ІНФОРМАЦІЯ_8 , судові повістки, надіслані на адресу фактичного місця проживання відповідача, також повернулися до суду без вручення адресату з причин «за закінченням терміну зберігання», як і судові повістки надіслані на адресу зазначену позивачем у позові.
Зважаючи на вжиті судом заходи забезпечення участі відповідача під час розгляду справи, відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, відповідач, з опублікуванням оголошення про її виклик до суду, вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Однак, у призначені судові засідання на стадії підготовчого провадження не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив.
У підготовчому судовому засіданні 17.06.2025, задовольнивши клопотання позивача про допит свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , ухвалою суду від 17.06.2025, внесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду на 18.08.2025 об 11:00, про що повідомлено учасників провадження, а відповідача додатково у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України.
У судове призначене судове засідання з'явилася позивач. Відповідач та представник третьої особи не з'явилися. Судові повістки про виклик відповідача, що надіслані на усі три відомі адреси його місця реєстрації та проживання, повернулися до суду без вручення адресату з причин «адресат відсутній за вказаною адресою» (за місцем реєстрації) та «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18.
Також, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. А відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Таким чином, вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача та представника третьої особи, суд врахував наявність у матеріалах справи висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору, вжиті судом заходи для забезпечення участі відповідача під час розгляду справи, положення пункту 4 частини восьмої, частини одинадцятої статті 128 ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Під час розгляду справи позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просила позов задовольнити, стверджуючи, що відповідач залишив її з дитиною і протягом багатьох років умисно не виконує батьківські обов'язки, які замість нього виконує її нинішній чоловік.
Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , суду показала, що перебуває у дружніх стосунках з позивачем, а відповідача ніколи не бачила та не знає його. Зазначила, що сім'ю ОСОБА_6 знає з
2014 року, оскільки син позивача разом із донькою свідка ходили до школи, при цьому, з 2011 року жодного разу не бачила рідного батька хлопчика та не чула, щоб він телефонував сину, дитиною опікується нинішній чоловік позивача ОСОБА_8 .
Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_10 , суду показав, що він є братом позивача та знає, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 прожили разом півтора року і розійшлися. Коли хлопчику виповнилося 2 роки, відповідач приїхав на 5 хвили та поїхав і не брав та не бере участі у вихованні дитини, матеріальної допомоги не надає.
Заслухавши доводи позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно із статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що з 05.04.2008 позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13.07.2011 розірвано (а.с. 12).
У шлюбі у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_11 народився син - ОСОБА_2 (а.с. 10, 11).
Заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2009, за позовом ОСОБА_13 стягнуто з ОСОБА_3 на її користь та на утримання сина - ОСОБА_2 аліменти у розмірі 200 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 04.08.2009 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13).
Згідно довідки від 23.03.2011, ОСОБА_13 не отримувала аліментів від
ОСОБА_3 у період з 01.09.2010 по 01.03.2011 згідно виконавчого листа, який видано Роменського міськрайонного суду Сумської області (а.с. 14).
Постановою державного виконавця ВДВС Вишгородського РУЮ від 10.01.2013 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів (а.с. 15).
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 26.02.2015 ОСОБА_3 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 164 КК України і до нього застосовано до 100 годин громадських робіт
(а.с. 16).
Так, як встановлено судом під час ухвалення вказаного вироку, починаючи з
2012 року ОСОБА_3 не виплачує аліменти, будь-якої матеріальної допомоги не надає, вихованням дитини не займається, на попередження судового виконавця не реагує, тим самим злісно ухилився від сплати аліментів. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні злочину визнав.
Із наявних у матеріалах справи довідок, у зв'язку із невиконання ОСОБА_3 рішення суду про стягнення аліментів, у нього станом на 01.08.2024 наявна заборгованість у розмірі 100598,63 грн (а.с. 17-21).
Згідно позитивної характеристики, наданої ОСОБА_2 ,
учню 10-го класу Петрівського ліцею, директором та класним керівником, дитина навчається у Петрівському ліцеї з першого класу та мама приділяє належну увагу вихованню сина. При цьому, про участь батька дитини, не зазначено (а.с. 22).
Як убачається із медичної довідки від 15.08.2024 щодо стану здоров'я дитини - ОСОБА_14 , дитина приходить на прийом у супроводі матері - ОСОБА_1 (а.с. 23).
Так, згідно свідоцтва про шлюб, укладений 22.07.2014 між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , прізвище дружини є « ОСОБА_6 »
(а.с. 7).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 10.07.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , в належних умовах проживають: ОСОБА_8 (батько), ОСОБА_1 (мати), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_15 (донька), ОСОБА_16 (син). Біологічний батько ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів, участі в утриманні та у вихованні дитини не приймає, з дитиною не спілкується. На вихованні та утриманні ОСОБА_17 перебуває троє малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (а.с. 24).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Петрівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 1690 від 27.09.2024, орган опіки та піклування, розглянувши заяви гр. ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол засідання комісії з питань захисту прав дитини Петрівської сільської ради від 20.09.2024 №21, встановив, що у АДРЕСА_2 , проживає гр. ОСОБА_1 зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Для проживання дитини створені належні та безпечні умови. Хлопчик забезпечений всім необхідним для повноцінного розвитку. Матір приділяє належну увагу вихованню та розвитку сина, матеріально утримує, в повній мірі забезпечує потреби свого сина. ОСОБА_7 навчається у 10 класі Петрівського ліцею Петрівської сільської ради. Дитина перебуває на повному утриманні своєї мами, яка забезпечує потреби дитини, займається його вихованням та навчанням. Батько ОСОБА_3 участі у вихованні сина не приймає, не цікавиться його життям, навчанням, здоров'ям, не забезпечує здобуття дитиною освіти, не готує до самостійного життя. Як свідчить характеристика із ліцею, ОСОБА_7 навчається у закладі з 1-го класу, зарекомендував себе як дисциплінований та відповідальний учень. Має добрий загальний розвиток. Має багато друзів, завжди чемний зі старшими. Мама приділяє належну увагу вихованню сина. Стосунки з мамою теплі, дружні та довірливі. Як свідчить довідка, видана Старопетрівською амбулаторією загальної практики-сімейної медицини КНП ЦПМСД Петрівської сільської ради № 38 від 15.08.2024, дитина задекларована та спостерігається в амбулаторії. На прийом та огляд до лікаря хлопчик приходить у супроводі матері ОСОБА_1 . ОСОБА_3 не підтримує жодних зав'язків зі своїм сином протягом майже 11 років, не спілкується зі своїм сином, не цікавиться його життям, навчанням, здоров'ям, матеріально не допомагає. Гр. ОСОБА_3 нехтує своїми батьківськими обов'язками, не вживає відповідних заходів з метою належної участі у житті та вихованні дитини, має значну заборгованість зі сплати аліментів (станом на 01.08.2024 року заборгованість становить 100 598,63 грн.). Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26.02.2015 засудив ОСОБА_3 та визнав винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 с. 164 КК України (злісне ухилення від сплати встановлених судом коштів на утримання дитини/аліменти). Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області виніс постанову № 35909901 від 15.02.2018 про примусове виконання виконавчого листа. Неповнолітній ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення батьківських прав його батька, усвідомлює правові наслідки та власноруч написав письмову заяву. Наведені вище факти свідчать про те, що
гр. ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов'язків та можуть бути підставою для надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав. Питання про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Петрівської сільської ради 20.09.2024 та отримано позитивний висновок. ОСОБА_3 був повідомлений про розгляд даного питання, на комісію відмовився прибути. В телефонній розмові підтвердив свою неучасть у житті та вихованні сина, не заперечував проти позбавлення його батьківських прав. Вищевикладені факти свідчать про те, що гр. ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріально не забезпечує, не дбає про його розвиток, навчання та виховання, не готує до самостійного життя. За встановлених обставин, в інтересах дітей, орган опіки та піклування Петрівської сільської ради вважав за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , як такого, що ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини
(а.с. 25-26).
Між сторонами склалися правовідносини, що регулюються нормами Сімейного Кодексу України та Цивільного Кодексу України.
Таким чином, вирішуючи питання про позбавлення відповідача - ОСОБА_3 батьківських право щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд враховує таке.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 6 СК України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
У статті 7 СК України встановлено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншим міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України).
Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27.02.1991 № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною другою статті 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З урахуванням наявних у матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених судом, їх достатньо, щоб дійти висновку про доведеність позивачем обставини, що відповідач (батько дитини) самоусунувся від виконання батьківських обов'язків та не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, байдуже ставиться до подальшої її долі, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, які суд вважає винятковими обставинами в розумінні 6 принципу Декларації прав дитини та які дозволяють зробити висновок про наявність реального порушення прав дитини, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України.
Так, відповідач у судові засідання, призначені у підготовчому провадженні та для розгляду справи по суті не з'явився, правом подати відзив на позовну заяву щодо позбавлення його батьківських прав, не скористався, тим самим не спростував доводів позивача. Будь-які докази, які б свідчили про те, що батько бере активну участь у житті дитини, у матеріалах справи відсутні.
Ряд доказів у їх сукупності достовірно свідчать про те, що батько дитини не цікавився та не цікавиться життям сина, який проживають разом із мамою та її чоловіком, які виконують батьківський обов'язок, опікується своїми спільними дітьми та сином відповідача і позивача, дбають про його здоров'я, навчання, безпеку, фізичний та психічний розвиток.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення останнього батьківських прав щодо їхнього сина, у повному обсязі.
Керуючись статями 7, 19, 150, 155, 164-166 СК України, статтями 2-5, 12, 13, 76-89, 141, 174, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , щодо сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню сина.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 28.08.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , можливі адреси місця проживання: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ;
Третя особа: Орган опіки та піклування Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359620, адреса: Київська обл., Вишгородський р-н, вул. Свято-Покровська, 171.
Суддя О.П. Лукач