Справа № 758/468/24
Апеляційне провадження
№ 33/824/1573/2024
14 березня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 7 лютого 2024 року (суддя Петров Д.В.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 7 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536грн 80 коп.
Постановою судді визнано доведеним, що водій ОСОБА_1 22 грудня 2023 року о 00 годині 38 хвилин керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Петропавлівській в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці та у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що транспортним засобом він не керував, на долученому до матеріалів справи відеозаписі його автомобіль перебуває у нерухомому стані, при цьому відеозапис не містить доказів керування ним транспортним засобом, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, зупинки транспортного засобу працівниками поліції, встановлення особи водія та ідентифікації самого транспортного засобу. Крім того, наданий відеозапис не є безперервним, а тому не може визнаватись належним доказом у даній справі.
Також, ОСОБА_1 зазначає, що перед початком спілкування поліцейський не назвав своє прізвище, посаду та спеціальне звання, чим порушив вимоги частини третьої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», а також не повідомив про здійснення відеозапису на нагрудну камеру.
ОСОБА_1 вважає, що дії працівників поліції мали постановочний характер та були здійснені за відсутності свідків, як цього вимагає частина друга статті 266 КУпАП, а з переглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції між собою домовляються, про які саме ознаки алкогольного сп'яніння слід зазначити, при цьому
жодних перевірок виявлених поліцейськими ознак зроблено не було.
ОСОБА_1 стверджує, що зазначених працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння він не мав, поводив себе адекватно, а тому підстави для проходження огляду на стан сп'яніння були відсутні.
Також, ОСОБА_1 зазначає, що суддя місцевого суду не дослідив матеріали справи належним чином та не надав оцінки його доводам у своїй постанові.
У судовому засіданні в апеляційному суді ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, додавши, що автомобілем він не керував, а просто прогрівав його, оскільки дружина попросила відвезти її в укриття, за кермом сидів, бо на вулиці була погана погода. Під час спілкування з працівниками поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння через погане самопочуття.
Також ОСОБА_1 стверджував, що поліцейські, під час пропозиції пройти огляд, не уточнили ознаки якого саме сп'яніння в нього були виявлені та не надали змогу скласти письмові пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.
Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 727524від 22 грудня 2023 року, в цей день о 00 год. 38 хв. водій ОСОБА_1 по вул. Петропавлівська у місті Києві керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (с.с.1).
Протокол ОСОБА_1 підписав, однак, правом надати письмові пояснення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не скористався.
Також в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до спеціалізованого закладу охорони здоров'я (с.с.2).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Відповідно до приписів п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).
Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак, зокрема, алкогольного сп'яніння, пропозиція водієві пройти огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану алкогольного сп'яніння. У разі відмови водія від проходження огляду, фіксація цієї відмови відповідно до вимог діючого
законодавства.
Згідно Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 ).
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3).
При цьому, підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп'яніння, перелік яких визначений у пункті 2 розділу І Інструкції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, у ОСОБА_1 працівник поліції виявив наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови, почервоніння обличчя.
Частинами 2 та 3 статті 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/3299, з метою фіксування правопорушення працівниками поліції
застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Із переглянутого у судовому засіданні відеозапису «727524» (с.с.4), вбачається, що ОСОБА_1 перебуває за кермом транспортного засобу «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 .
У ході спілкування з водієм, поліцейські виявили в нього зазначені у протоколі ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (1:40 хв. відеозапису) та роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду (3:30 хв. відеозапису). ОСОБА_1 ухилився від надання відповіді на пропозицію працівника поліції, у зв'язку з чим йому було повторно запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння (7:30 хв. відеозапису), після чого ОСОБА_1 остаточно відмовився від проходження такого огляду (7:45 хв. відеозапису).
При цьому, суд звертає увагу на те, що пропозиція поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння була неодноразовою і зрозумілою, а відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була очевидною, тобто такою, яка не викликала сумніву щодо її
дійсності.
Крім цього, з переглянутого відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 факт керування автомобілем не заперечував, зазначаючи, що трохи не доїхав до свого будинку (3:00 хв. відеозапису) та підтвердив, що вжив трохи алкоголю (4:30 хв. відеозапису).
Таким чином апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що він автомобілем не керував, оскільки його поведінка на місці виявлення правопорушення та складання протоколу свідчить про зворотне.
Більше того, з відеозапису вбачається, що автомобіль «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого сидить ОСОБА_1 , стоїть посеред проїжджої частини дороги (48:05 хв. відеозапису), що спростовує твердження ОСОБА_1 , що він прогрівав автомобіль, так як його дружина виявила бажання їхати в укриття.
Доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів зупинки транспортного засобу працівниками поліції, встановлення його особи, ідентифікації транспортного засобу, не є підставою для скасування постанови суду та закриття провадження у справі, оскільки склад правопорушення, за яким складено протокол про адміністративне правопорушення, не вимагає доведення зазначених обставин.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не були повідомлені ознаки якого саме сп'яніння виявили в нього поліцейські, апеляційний суд вважає безпідставними, так як з відеозапису подій встановлено, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 сам визнав, що вжив алкоголь, що також спростовує доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп'яніння.
Твердження ОСОБА_1 про те, що наданий суду відеозапис подій не є безперервним і на ньому не зафіксовано рух транспортного засобу, не може бути підставою для висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до положень ст. 266 КУпАП до матеріалів справи долучається відеозапис проведення огляду водія на стан сп'яніння, а не повний запис спілкування працівника поліції з водієм.
При цьому, ОСОБА_1 не заявляв клопотання про витребування повного відеозапису його спілкування з працівниками поліції, якщо вважав, що на нього зафіксовані обставини, які спростовуються викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини.
Доводи апеляційної скарги, що пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння була здійснена працівниками поліції у відсутність свідків, не є порушенням вимог статті 266 КУпАП, положення якої передбачають, що огляд у присутності свідків проводиться у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.
Оскільки, працівниками поліції здійснювався запис спілкування зі ОСОБА_1 на нагрудні відеокамери, то поліцейські не мали обов'язку залучати двох свідків для засвідчення відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання ОСОБА_1 на порушення працівниками поліції обов'язків, визначених статтею 18 Закону України «Про національну поліцію», не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене правопорушення.
Доводи апеляційної скарги, що постанова судді не містить оцінкидоводам ОСОБА_1 , які він виклав у своїх запереченнях, є правомірними, однак під час апеляційного розгляду не було встановлено підстав для висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду, а оцінка доводам ОСОБА_1 надана апеляційним судом у даній постанові.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію
спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Під час судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що останній своїх обов'язків не виконав і вимог Правил дорожнього руху не дотримався.
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 727524 від 22 грудня 2023 року знайшли своє підтвердження під час судового розгляду і підстав для задоволення апеляційної скарги під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 7 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт