28 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/337/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Кожевнікова Романа Леонідовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (у складі колегії суддів: Гаврилюка О.М. (головуючого), Суліма В.В., Коротун О.М.)
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Фонд державного майна України,
2. Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Виробничо-комерційне підприємство «Військовий мисливець» Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України,
2. Всеукраїнська громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України;
3. Балковий Владислав Ігорович
про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння,
11.03.2025 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від представника Фізичної особи-підприємця Кожевнікова Романа Леонідовича надійшла касаційна скарга на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (повний текст складено 27.11.2024) у справі № 911/337/19.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;
за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник в якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження зазначає, що у цій справі, на його думку, оскаржуване рішення господарського суду апеляційної інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Водночас ним не наведено випадків передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначена скарга підлягає залишенню без руху.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За змістом підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 установлюється у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, з урахуванням того, що скаржником оскаржується рішення апеляційної інстанції в якому задоволено 1 майнову скаргу, а саме витребування нерухомого майна вартістю 2 340 000,00 грн і міститься прохання про залишення в силі рішення суду першої інстанції який у задоволенні позову було відмовлено повністю, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 56 160,00 грн (2 340 000,00 / 100 * 1,5 * 2 * 0,8).
Однак, на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги заявником не додано документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку, що, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення її без руху.
У зв'язку з цим, скаржнику необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 56 160,00 грн, за наведеними нижче реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код банку отримувача (МФО): 899998
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).
Окрім цього, у касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
З урахуванням того, що касаційну скаргу подано на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (повний текст складено 27.11.2024), останнім днем подання касаційної скарги відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України є 17.12.2024.
Проте, касаційну скаргу заявником подано до Касаційного господарського суду 11.08.2025, тобто із значним пропуском зазначеного процесуального строку.
При цьому Фізична особи-підприємець Кожевніков Роман Леонідович, який не був залучений до розгляду справи, у касаційній скарзі зазначив, що про оскаржуване рішення йому стало відомо лише 30.07.2025 із листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик", у зв'язку з цим просить поновити пропущений строк.
13.08.2025 Міністерство оборони України, направило свої заперечення щодо відкриття касаційного провадження і справі, до якого додало позовну заяву ФОП Кожевнікова Романа Леонідовича про усунення перешкод у користуванні майном у справі від 25.06.2025 у справі № 911/2078/25 до Міністерства оборони України. У вказаній позовній заяві ФОП Кожевніков Роман Леонідович вказує, що у відповідь на повідомлення від 07.03.2025, представники ТОВ "Ярик" йому в усній формі повідомили про те, що 29 жовтня 2024 постановою Північного апеляційного господарського суду було витребувано спірне нерухоме майно у власність Міністерства оборони України та про оскарження ними судового рішення в касаційному порядку.
Колегія суддів вважає, що за таких умов посилання скаржника щодо обізнаності про оскаржуване судове рішення рішення 30.07.2025 з огляду на можливість дізнатися про нього раніше є необґрунтованим, а наведені ним причини пропуску строку на касаційне оскарження не поважними. Враховуючи це скаржнику необхідно навести інші причини пропуску зазначеного строку з обґрунтуванням їх поважності.
Згідно з частиною третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подання:
- нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали);
- документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі;
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із додатковими поясненнями щодо наведених в цій ухвалі обставин справи та обґрунтуванням поважності обставин пропуску строку.
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 911/337/19, надавши Суду докази такого надіслання.
З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця Кожевнікова Романа Леонідовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 911/337/19 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко