28 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4697/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
боржника: не з'явився,
арбітражного керуючого: Коваленко І.А.,
ФОП Полянецького О.Л.: не з'явився,
Міністерства оборони України: Добров Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 (колегія суддів у складі: головуючий - Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)
у справі №916/4697/23
за заявою фізичної особи - підприємця Полянецького Олексія Леонідовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіл-Трейд"
про банкрутство,
Стислий зміст заяви та хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіл-Трейд" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника, визнано грошові вимоги Фізичної особи - підприємця Полянецького Олексія Леонідовича до Боржника в сумі 608129,00 грн та 26840,00 грн судового збору.
2. Постановою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 визнано Боржника банкрутом, введено ліквідаційну процедуру.
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 визнано вимоги Міністерства оборони України до Боржника в сумі 36636041,29 грн та 4844,80 грн судового збору.
4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про притягнення керівника Боржника до солідарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника.
5. За результатами проведення ліквідаційної процедури та аналізу фінансово-господарського стану Боржника ліквідатор 01.07.2024 подав до господарського суду ліквідаційний звіт і баланс банкрута, заявив клопотання про їх затвердження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6. Відповідно до наданого ліквідатором звіту з урахуванням фінансової звітності проведено інвентаризацію активів Боржника за даними балансу та не виявлено майнових активів Боржника, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
7. За результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єкта господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, не виявлено ознак, що стали б підставою для притягнення відповідних осіб до відповідальності.
8. Згідно з отриманою ліквідатором довідкою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області №6321/6/15-32-12-05-06 від 26.02.2024 за даними інформаційно-аналітичної системи ДПС України по ГУ ДПС в Одеській області за Боржником наявні суми переплат по єдиному внеску, що складає 19391,91 грн. Зазначену суму переплати повернуто Боржнику та включено до ліквідаційної маси.
9. За підсумками проведення засідання комітету кредиторів шляхом опитування, кредиторами (ініціюючим кредитором Фізичною особою - підприємцем Полянецьким О.Л.) прийнято рішення схвалити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.
10. Згідно з рішенням учасників від 03.02.2023 Боржник змінив місцезнаходження з міста Запоріжжя на місто Одеса.
11. Листом від 18.04.2024 №1805/24 Боржник повідомив, що він вимушений був змінити своє місцезнаходження через повномасштабну війну та відповідну ситуацію на території, де знаходилось товариство, через постійні обстріли з боку російської федерації, а при зміні місцезнаходження більшість документів підприємства було втрачено, наявні документи на запит ліквідатора Боржника направлено окремим листом.
12. Головне управління Державної податкової служби в Одеській області листом від 26.02.2024 повідомило ліквідатора, що не має правових підстав для надання переліку взятих на податковий облік рахунків Боржника у банківських / фінансових установах, що становить банківську таємницю, такі дані можуть бути надані, зокрема, на виконання відповідної ухвали суду.
13. 07.10.2024 Головне управління Державної податкової служби в Одеській області повідомило суд, що встановити фактичне місцезнаходження Боржника та його посадових осіб: директора Брацило Л.І. та головного бухгалтера Плошкіна П.В., неможливо.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, припинено юридичну особу - Боржника, провадження у справі закрито тощо.
15. Ухвалу мотивовано тим, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про вжиття ліквідатором Боржника усіх можливих заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на пошук і виявлення майна Боржника, шляхом надсилання до відповідних установ і організацій запитів із метою пошуку майна Боржника, проведення інвентаризації та оцінки майна. Натомість заперечення Міністерства оборони України проти затвердження звіту ліквідатора не знайшли свого підтвердження.
16. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури.
17. Постанову мотивовано тим, що надані ліквідатором звіт і ліквідаційний баланс є неповними та недоопрацьованими, не відображають реального фінансового стану Боржника за останні три роки (2021-2023 роки) до початку процедури банкрутства щодо нього.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
18. Ліквідатор Боржника подав касаційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
19. Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків) подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
20. Скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 29.07.2021 у справі №910/23011/16, від 06.03.2024 у справі №904/8756/21, від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.02.2019 у справі №910/21227/16, від 25.06.2020 у справі №44/484-б, від 27.10.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012, від 02.09.2021 у справі №910/3438/13, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15 щодо застосування статей 60, 65 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у подібних правовідносинах; від 31.10.2018 у справі №903/975/14, від 18.10.2022 у справі №903/393/21, від 19.10.2022 у справі №927/50/20 про те, що кількість запитів до відповідних органів не є критерієм якості роботи ліквідатора, а таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси; від 31.01.2023 у справі №904/1334/18, від 17.01.2023 у справі №910/1864/18.
21. Скаржник зауважує на відсутність безумовної підстави для скасування звіту в разі пасивної поведінки самого кредитора та відсутності прояву його активних дій, зокрема, направлених на виявлення, повернення майна банкрута тощо. Якщо кредитори з моменту відкриття не вчинили дій, спрямованих на поставлення під сумнів роботи арбітражного керуючого, не подали запитів про надання інформації тощо, це виключає можливість примушення ліквідатора боржника до порушення у справі процедури притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності.
22. Скаржник вказує на неправильне тлумачення господарським судом апеляційної інстанції положень статті 78 Податкового кодексу України щодо проведення документальних позапланових перевірок у взаємозв'язку з обов'язками ліквідатора, передбаченими статтею 61 КУзПБ, адже ініціатором відповідної перевірки виступає виключно контролюючий орган, а не платник податків або ліквідатор.
23. Скаржник зазначає, що Боржник зареєстрований для здійснення численних видів діяльності, які охоплюють торгівлю і виробництво, та не здійснює діяльність, заборонену законом, або таку, що потребує спеціального дозволу, тому посилання апеляційного господарського суду на відсутність правової оцінки видів діяльності Боржника є надмірно формальним і необґрунтованим.
24. Скаржник стверджує, що він із залученням спеціаліста провів аналіз фінансово-господарського стану Боржника щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, за висновком якого відповідних ознак не виявлено.
25. На думку скаржника, його дії щодо встановлення факту втрати документації, отримання пояснень від Боржника, збору наявних матеріалів та належного оформлення ліквідаційного звіту відповідають вимогам законодавства. Натомість посилання господарського суду апеляційної інстанції на необхідність додаткових дій у цьому напрямку є необґрунтованими, оскільки базуються на припущенні, а не на конкретних юридичних нормах або доказах неналежної поведінки ліквідатора.
26. Скаржник наголошує, що кредиторська заборгованість перед Міністерством оборони України не пов'язана з непоставкою товарів чи невиконанням фінансових зобов'язань, а виникла виключно внаслідок нарахування штрафних санкцій, пені та витрат на сплату судового збору у зв'язку з порушенням Боржником строків поставки продукції за державними контрактами, яке відбулось під впливом об'єктивних і надзвичайних обставин.
27. Також скаржник зазначає, що він не володів інформацією про наявність активів, які можливо підтвердити банківськими виписками, за результатами вжитих ліквідатором заходів відповідна інформація не встановлювалась, а кредитори чи Боржник відповідні відомості не надали. Навпаки, Міністерство оборони України підтвердило фактичне отримання майна за контрактами, укладеними з Боржником, який фактично був посередником, а не виробником відповідних товарів.
28. За доводами скаржника, схвалення звіту ліквідатора з боку єдиного кредитора, який має право вирішального голосу, є належним процесуальним актом у межах процедури банкрутства.
29. Скаржник посилається на те, що питання відповідальності службових осіб Боржника вже було предметом окремого судового розгляду в межах цієї справи про банкрутство, ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про притягнення керівника Боржника до солідарної відповідальності через відсутність факту невиконання ним обов'язку щодо своєчасного звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
30. Міністерство оборони України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану постанову.
31. Міністерство оборони України вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою і не спростовує законних висновків господарського суду апеляційної інстанції.
32. Зокрема, Міністерство оборони України зазначає про правомірне скасування апеляційним господарським судом відповідної ухвали та направлення справи для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури, зважаючи на необґрунтоване закриття місцевим господарським судом провадження у справі про банкрутство Боржника без належної оцінки повноти та ефективності дій ліквідатора щодо перевірки фінансово-господарської діяльності Боржника, невжиття передбачених КУзПБ заходів для формування ліквідаційної маси в ході ліквідаційної процедури.
Позиція Верховного Суду
33. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
34. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду, ухвалена за наслідками перегляду ухвали господарського суду першої інстанції, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, припинено юридичну особу - Боржника, закрито провадження у справі про банкрутство.
35. Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника (стаття 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Порядок проведення цієї процедури врегульовано у розділі IV КУзПБ.
36. Зокрема, положеннями статті 62 та частин 1, 2 статті 65 КУзПБ передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій у ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
37. Розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов'язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.
38. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен надати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх до ліквідаційної маси, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати, чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.
39. Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.
40. Подібний за змістом висновок Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах, зокрема, в постанові від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
41. Зазначаючи про принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 02.09.2021 у справі №910/3438/13 (на яку посилається скаржник) також звернув увагу на критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, покладений обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.
42. Тож згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, заперечуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов'язків у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним заходів у цій процедурі, з урахуванням положень частини 6 статті 61 КУзПБ, статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кредитор або інша особа має довести, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, як наслідок, на результати ліквідаційної процедури боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів задля задоволення вимог кредиторів є виправданим.
43. Натомість ліквідатор у звіті, в силу покладених на нього КУзПБ завдань у ліквідаційні процедурі, має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані та логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є фактичне наповнення ліквідаційної маси.
44. Повноваження ліквідатора визначено статтею 61 КУзПБ, зокрема, згідно з частиною 2 якої під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, а також кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
45. Верховний Суд неодноразово (зокрема у постанові від 07.10.2021 у справі №914/3812/15) звертав увагу на те, що невід'ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є з'ясування усіх необхідних обставин для вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника через доведення його до банкрутства.
46. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України.
47. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом усіх складових елементів господарського правопорушення, до яких належить об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
48. Притягнення винних у доведенні до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і, як наслідок, недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
49. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов'язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.
50. Тобто саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).
51. Крім того, частиною 6 статті 34 КУзПБ передбачено притягнення органів управління боржника до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у випадку, якщо вони порушили вимоги щодо зобов'язання боржника у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності.
52. Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності / відсутності підстав покладення на відповідних осіб солідарної та / або субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства тощо, підтверджені як аналізом фінансового становища банкрута, так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
53. Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов'язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
54. Проте зі змісту ухвали господарського суду першої інстанції в цій справі вбачається, що при її ухваленні не враховано наведених висновків Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час розгляду ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ретельної перевірки повноти дій ліквідатора, зокрема щодо обґрунтованості висновків про відсутність підстав покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників боржника.
55. За змістом зазначеної ухвали, при її постановленні місцевий господарський суд обмежився констатацією того, що ліквідатор Боржника вжив усіх можливих заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на пошук і виявлення майна Боржника: надсилання запитів до відповідних установ і організацій, проведення інвентаризації та оцінки майна. Однак за результатами вжиття таких заходів ліквідаційна маса не сформована, оскільки належних Боржнику активів не виявлено (крім суми переплати з єдиного внеску в розмірі 19391,91 грн, яку повернуто та включено до ліквідаційної маси). Зокрема, відповідно до відомостей отриманої фінансової звітності Боржника за 12 місяців 2023 року жодних активів у Боржника за даними бухгалтерського обліку (крім зазначеної переплати) не рахується.
56. Тобто господарський суд першої інстанції дійшов висновку про вжиття ліквідатором всіх встановлених КУзПБ заходів зі здійснення та завершення ліквідаційної процедури, виходячи лише з невиявлення майна Боржника, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість. При цьому господарський суд послався на те, що ліквідатор Боржника розробив і здійснив заходи з розшуку, виявлення та повернення майна Боржника, не надавши правової оцінки їх ефективності та достатності.
57. Крім того, місцевий господарський суд констатував, що відповідно до звіту, за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єкта господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, не виявлено ознак, що стали б підставою для притягнення відповідних осіб до відповідальності.
58. Однак, обмежившись посиланням на зазначення у звіті ліквідатора про відсутність фактів доведення Боржника до банкрутства, господарський суд першої інстанції не здійснив перевірку зазначеного висновку ліквідатора по суті наведених у ньому тверджень щодо їх обґрунтованості, повноти та відповідності фактичним обставинам.
59. Так, господарський суд не з'ясував, чи ґрунтується викладений у звіті ліквідатора висновок про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника на його керівника, органи управління чи засновників на дослідженні обставин щодо підстав виникнення заборгованості Боржника перед кредиторами у справі про банкрутство; аналізі правочинів, що завдали збитків Боржнику чи призвели до збільшення кредиторської заборгованості, набуття майна за відсутності активів для розрахунку за нього, а також дій суб'єктів відповідальності щодо вчинення таких правочинів та захисту майнових інтересів Боржника; перевірці дійсного відображення у первинних документах та на балансі Боржника руху коштів, майна з урахуванням, зокрема, добросовісності поведінки зазначених осіб (керівника, органів управління, учасників), вчинення ними необхідних дій, спрямованих на передання арбітражному керуючому необхідної документації щодо діяльності Боржника тощо.
60. Отже, місцевий господарський суд не перевірив, як того вимагають виконання функцій судового контролю у справах про банкрутство, чи здійснив ліквідатор Боржника детальне та повне дослідження підстав та причин виникнення кризової ситуації, що призвела до банкрутства Боржника, а також не надав оцінки повноті та обґрунтованості такого дослідження.
61. Натомість господарський суд апеляційної інстанції встановив, що ліквідатор здійснив аналіз фінансово-господарського стану суб'єкта господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, відповідних ознак, що стали б підставою для притягнення до відповідальності відповідних осіб за відсутності первісної бухгалтерської документації Боржника, без перевірки руху коштів на рахунках у банківських / фінансових установах.
62. Зокрема, ліквідатор Боржника не отримав повний перелік взятих на податковий облік рахунків Боржника у банківських / фінансових установах та не вчинив певні дії для їх отримання, у тому числі не звертався до суду з клопотанням щодо витребування відповідної інформації про рахунки Боржника від податкового органу, розкриття банківської таємниці.
63. Також ліквідатор Боржника не звертався до суду з клопотанням про витребування від керівника Боржника первинної бухгалтерської документації, а лише формально послався на лист Боржника, яким повідомлено про втрату більшості документів підприємства при зміні його місцезнаходження.
64. Звертаючись із касаційною скаргою, ліквідатор Боржника наполягає, що його дії щодо встановлення факту втрати документації, отримання пояснень від Боржника, збору наявних матеріалів відповідають вимогам законодавства, водночас він не володів інформацією про наявність активів, які можна підтвердити банківськими виписками.
65. Верховний Суд вважає такі доводи необґрунтованими, адже ліквідатор не наводить конкретних доказів, які отримали належну правову оцінку під час розгляду справи та підтверджують обставини втрати Боржником первинної документації з певних незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок необхідності здійснення ним екстреної евакуації з попереднього місцезнаходження, вжиття керівництвом Боржника необхідних заходів щодо збереження / евакуації документації тощо. Водночас за відсутності такої документації банківські виписки з рахунків Боржника надали б інформацію про рух коштів, на підставі якої можна було б зробити певні висновки щодо наявності / відсутності дебіторської заборгованості, виведення активів Боржника, напрямків використання отриманих від кредиторів коштів тощо.
66. Апеляційний господарський суд з огляду на перерахування Боржнику Міністерством оборони України 350,9 млн грн, сукупний розмір заборгованості Боржника перед кредиторами в сумі 37244170,30 грн, зазначив про здійснення Боржником активної господарської діяльності, зокрема, у 2022 році, тобто за рік до відкриття провадження у ці справі.
67. Заперечуючи проти такого твердження, скаржник зазначає, що кредиторська заборгованість перед Міністерством оборони України не пов'язана з непоставкою товарів чи невиконанням фінансових зобов'язань, а виникла виключно внаслідок нарахування штрафних санкцій, пені та витрат на сплату судового збору у зв'язку з порушенням Боржником строків поставки продукції за державними контрактами, яке відбулось під впливом об'єктивних і надзвичайних обставин.
68. Зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи, Верховний Суд не може прийняти до уваги такі доводи, оскільки вони не підтверджуються обставинами, встановленими як в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, так і в ухвалах господарського суду першої інстанції від 28.05.2024 (якою визнано грошові вимоги Міністерства оборони України до Боржника без зазначення про конкретні підстави виникнення відповідних зобов'язань) та від 24.12.2024.
69. Верховний Суд вважає безпідставними посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки про те, що не є безумовною підставою для незатвердження звіту та примушення ліквідатора боржника до порушення процедури притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності в разі пасивної поведінки самого кредитора, адже в цій справі Міністерство оборони України займало активну позицію, зокрема, подавало заперечення на звіт ліквідатора, зверталось до господарського суду зі заявою про притягнення керівника Боржника до солідарної відповідальності тощо.
70. Верховний Суд зауважує, що відмова господарським судом у задоволенні вказаного клопотання про притягнення керівника Боржника до солідарної відповідальності через відсутність факту невиконання ним обов'язку щодо своєчасного звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не є підставою для висновку про відсутність також підстав для притягнення керівника, органів управління, учасників Боржника до відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 61 КУзПБ. Адже підстави для застосування субсидіарної відповідальності згідно з вказаною нормою є відмінними від підстав відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ. Отже, скаржник безпідставно стверджує про те, що питання щодо притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності вже було розглянуто господарським судом у межах цієї справи, позаяк ліквідатор та / або кредитори Боржника з відповідною заявою не звертались.
71. З огляду на викладене Верховний Суд вважає передчасним висновок господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію Боржника із наступними процесуальними наслідками, закриття провадження у справі, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судами усталеної правової позиції Верховного Суду щодо застосування принципів безсумнівності повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.
72. Водночас апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наданий ліквідатором звіт і ліквідаційний баланс є неповними та недоопрацьованими, не відображають реального фінансового стану Боржника за останні три роки (2021-2023 роки) до початку процедури банкрутства щодо нього. Такі висновки не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, зокрема, викладеним у перелічених у касаційній скарзі постановах.
73. Крім наведеного, Верховний Суд приймає до уваги доводи скаржника про те, що відповідно до положень Податкового кодексу України ліквідатор і боржник не можуть бути ініціаторами проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки у зв'язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство, визнанням платника податків банкрутом. Направлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника до ГУ ДПС у Одеській області на виконання вимог частини 15 статті 39 КУзПБ свідчить про обізнаність контролюючого органу про наявність відповідної справи про банкрутство щодо платника податків та можливість вжиття заходів задля виконання ним своїх повноважень. Однак наведені доводи не спростовують інших висновків апеляційного господарського суду щодо неповноти дій ліквідатора в цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Звертаючись з касаційною скаргою, ліквідатор Боржника не довів неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.
75. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
76. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №916/4697/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков