27 серпня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2051/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОН»
до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК»
про стягнення заборгованості в сумі 49656,74 грн
Без повідомлення (виклику) сторін.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАКОН» (19500, Черкаська область, Городищенський район, місто Городище, вул. Миру, буд. 86, кв. 77, код ЄДРПОУ 42554026) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» (58005, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, буд. 7а, код ЄДРПОУ 40220106) у змісті якого просить суд стягнути з відповідача 46395,10 грн боргу по оплаті отриманого товару, 2598,13 грн інфляційних втрат та 663,51 грн 3% річних.
2. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.
Ухвалою суду від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд зазначає про належне ним виконання обов'язку щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 25.06.2025 в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Згідно частини п'ятої та сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, ухвала суду від 25.06.2025 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 25.06.2025 та доставлена до електронного кабінету 25.06.2025 о 17:20 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, відповідачу надіслано ухвалу від 25.06.2025 Господарського суду Чернівецької області до електронного кабінету та доставлено до його електронного кабінету відповідно 25.06.2025 о 17:20 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.
Суд зазначає, що станом на дату ухвалення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев'ята статті 165 Господарського процесуального кодексу України).
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАКОН» (позивач) протягом липня 2024 року неодноразово здійснювало поставку стрейч плівки прозорої товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» (відповідач), що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними: № 1758 від 08.07.2024 на суму 51799,70 грн; № 1953 від 29.07.2024 на суму 10250,50 грн; № 1964 від 30.07.2024 на суму 32815,82 грн.
Згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних товариство з обмеженою відповідальністю «ПАКОН» передало товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» товар на загальну суму 94866,02 грн.
Зазначені накладні на відвантаження та товаро-транспортні накладні підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками.
25.07.2024 відповідач здійснив часткову оплату накладної № № 1758 від 08.07.2024 на суму 48470,92 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 3106.
Таким чином, залишок непогашеної заборгованості становить 46395,10 грн відповідно до видаткових накладних: № 1758 від 08.07.2024 на суму 3328,78 грн; № 1953 від 29.07.2024 на суму 10250,50 грн; № 1964 від 30.07.2024 на суму 32815,82 грн.
Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 46395,10 грн.
06.12.2024 позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою здійснити погашення існуючої заборгованості в сумі 46395,10 грн протягом семи календарних днів з моменту отримання.
19.12.2024 відповідач отримав вказану претензію, однак жодним чином на неї не відреагував.
Крім того, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивач правомірно нарахував останньому інфляційні втрати в сумі 2598,13 грн та 3 % річних в сумі 663,51 грн.
Враховуючи вищевикладене з відповідача підлягає стягненню 49656,74 грн з яких: 46395,10 грн основний борг; 2598,13 грн інфляційні втрати та 3% річних в сумі 663,51 грн.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Враховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку статей 205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару і прийняття відповідачем таких товарів.
Правовідносини сторін підпадають під правове регулювання главою 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними № 1758 від 08.07.2024 на суму 51799,70 грн; № 1953 від 29.07.2024 на суму 10250,50 грн; № 1964 від 30.07.2024 на суму 32815,82 грн, позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, а саме стрейч плівки прозорої відповідачу на загальну суму 94866,02 грн з ПДВ.
Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Підписання відповідачем видаткових накладних, які у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина перша ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У розумінні наведеної норми, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Враховуючи вищенаведене та з огляду на приписи частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого відповідачу товару є таким, що настав.
Як підтверджено наданими позивачем доказами відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 48470,92 грн.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, обґрунтованою є пред'явлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 46395,10 грн.
Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач порушив свої зобов'язання в частині своєчасного здійснення оплати за отриманий товар, позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 663,51 грн та інфляційні втрати в сумі 2598,13 грн.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, який долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 663,51 грн та інфляційних втрат у сумі 2598,13 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленої заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та відповідає адекватним фактичним обставинам справи.
5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОН».
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОН» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 49656,74 грн задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» (58005, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, буд. 7а, код ЄДРПОУ 40220106) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОН» (19500, Черкаська область, Городищенський район, місто Городище, вул. Миру, буд. 86, кв. 77, код ЄДРПОУ 42554026) заборгованість в сумі 49656,74 грн з яких: 46395,10 грн - основний борг; 2598,13 грн - інфляційні втрати; 663,51 грн - 3% річних. Також, 3028,00 грн судового збору.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ПАКОН» (19500, Черкаська область, Городищенський район, місто Городище, вул. Миру, буд. 86, кв. 77, код ЄДРПОУ 42554026).
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» (58005, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, буд. 7а, код ЄДРПОУ 40220106).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці та, в подальшому, його тимчасовою непрацездатністю повне рішення складено та підписано 27.08.2025.
Суддя Володимир БАЙТАЛЮК
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/