29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"20" серпня 2025 р. Справа № 924/424/25
м.Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Томкової А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт", м. Васильків, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс", м. Славута, Шепетівський район, Хмельницька область
про стягнення 857 046,83 грн. заборгованості за договором поставки
Представники сторін:
від позивача: адвокат Демченко О.О. згідно ордеру АІ №1903097 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін
До Господарського суду Хмельницької області 22.04.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" (08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 22, ЄДРПОУ 42652235) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" (30000, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Славута, вул. Здоров'я, буд. 36/10, ЄДРПОУ 41589110) про стягнення 857 046,83 грн., з яких: 427 262,11 грн. основного боргу, 89 297,78 грн. інфляційних втрат, 233 964,06 грн. процентів та 106 522,88 грн. пені за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022. Також позивач просить зазначити в рішенні про нарахування 23% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства, що регулює таке нарахування.
Ухвалою суду від 25.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 19.06.2025 підготовче провадження продовжено на тридцять днів.
03.07.2025 ухвалами суду, занесеними до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" про здійснення в судовому засіданні огляду електронних доказів, відмовлено у витребуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" оригіналів договору поставки від №0111/2 від 01.11.2022, специфікації №1 від 01.11.2022 та видаткових накладних до договору, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2025.
Ухвалами суду від 17.07.2025 та 12.08.2025 під час судового розгляду справи по суті за клопотаннями представника позивача оголошувались перерви у судовому засіданні.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" (далі - ТОВ "Васильківхлібпродукт", покупець, позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких зазначає, що 01.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс", як постачальником, та позивачем, як покупцем, укладено договір поставки №0111/2, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати пшеницю 2-го, 3-го класу, насіння соняшнику, ріпак врожаю 2022 року, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його. Специфікацією №1 від 01.11.2022 до договору узгоджено здійснення поставки 280 т соняшнику за ціною 12 000 грн за тонну на загальну суму 3 360 001,34 грн. у строк до 30.11.2022 та визначено умови оплати: 86% вартості товару по факту завантаження, 14 % - після реєстрації податкових накладних. Згідно доданої до позову таблиці Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" з 04.11.2022 по 14.11.2022 включно поставлено позивачеві товар - насіння соняшника 2022 року врожаю в кількості 250,3 т загальною вартістю 3 003 601,2 грн., а позивачем на виконання умов договору та своїх зобов'язань перераховано постачальнику 3 062 000 грн.
Позивач стверджує, що основна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача, складає 427 262,11 грн., в т.ч. 58 398,8 грн. як різниця між сумою здійсненої оплати та вартістю поставленого товару, а також 368 863,31 грн. боргу, що виник через зупинення реєстрації податкових накладних.
Покликаючись на положення ст.ст. 525, 526, 530, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України та п.4.4 договору поставки №0111/2 від 01.11.2022, позивач стверджує, що вказана сума має бути повернута йому, як продавцеві, як попередня оплата товару за договором. З огляду на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 23.07.2024 в справі №911/3400/23, від 15.05.2024 у справі №910/6267/23, позивач вказує на обрання ним, як покупцем, одного з визначених ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України альтернативних способів захисту свого права - вимогу повернення суми попередньої оплати шляхом пред'явлення позову до суду.
Крім того, згідно поданих позивачем розрахунків за період з 01.12.2022 по 18.04.2025 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" підлягають стягненню 89 297,78 грн. інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та 233 964,06 грн. процентів в розмірі 23% суми попередньої оплати згідно п.4.5 укладеного договору, а також за період з 01.12.2022 по 31.05.2023 - 106 522,88 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день прострочення в силу п.4.1 договору №0111/2 від 01.11.2022.
26.05.2025 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, згідно яких підписання між позивачем та відповідачем договору поставки №0111/2 від 01.11.2022 та специфікації №1 від 01.11.2022 до нього здійснено шляхом обміну електронною поштою сканованими копіями таких документів з наявними на них фізичним підписом уповноваженого представника кожної сторони та печатки. Надсилання Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" договору поставки №0111/2 від 01.11.2022 позивачу здійснено з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (користувач ОСОБА_1 ) електронним листом 04.11.2022 о 09 год. 12 хв. на електронну пошту начальника відділу збуту позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (на момент листування користувач ОСОБА_5), а специфікації №1 від 01.11.2022 до договору здійснено з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (користувач ОСОБА_1) електронним листом 07.11.2022 о 14 год. 33 хв. на електронну пошту начальника відділу зерна позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 (користувач ОСОБА_2 ). Крім того, з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (користувач ОСОБА_1) електронним листом 10.11.2022 о 12 год. 45 хв. відповідачем надіслані позивачу товарно-транспортні накладні №1-8 за період з 01.11.2022 по 07.11.2022 на електронну пошту начальника відділу зерна позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 (користувач ОСОБА_2). Інформація про те, що ОСОБА_1 є головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" та належність товариству електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 стверджується у реквізитах договору поставки №0111/2 від 01.11.2022, наданих позивачем квитанціях про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), роздруківках з інтернет-ресурсів YouControl (https://youcontrol.com.ua), Clarity Project (https://clarity-project.info), ухвалі господарського суду Хмельницької області від 22.11.2022 у справі №924/863/22.
25.07.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, за змістом яких момент виникнення зобов'язання позивача щодо оплати товару та розмір такого зобов'язання покладено сторонами в залежність від наступних чинників: факту завантаження відповідачем товару в транспорт позивача (виникає зобов'язання позивача щодо оплати 86% вартості завантаженого товару); факту здійснення реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених відповідачем на операції з поставки товару (виникає зобов'язання позивача щодо оплати 14% вартості поставленого товару. Такий розподіл зобов'язань щодо оплати на частини пов'язаний з тим, що згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на податковий кредит з ПДВ виникає лише за умови реєстрації податкової накладної постачальником в ЄРПН. У разі її відсутності покупець позбавлений можливості реалізувати своє право на зменшення податкових зобов'язань, що прямо впливає на його фінансове навантаження. Насіння соняшника відноситься до товарів, ставка ПДВ для яких є пільговою (14%) відповідно до пп. г п. 193.1 ст. 193 ПК України. Відповідно, умова про утримання частини вартості товару в розмірі, що відповідає сумі ПДВ, до моменту реєстрації податкової накладної є обґрунтованим способом захисту податкових інтересів покупця, що наразі є поширеною комерційною практикою, оскільки обов'язок з реєстрації податкових накладних в ЄРПН законодавчо прямо покладено на постачальника і покупець не має жодних важелів впливу на цей процес. Тому така умова договору виконує функцію запобігання зловживанням або бездіяльності з боку постачальника; є не штрафною санкцією, а стимулюючим механізмом, покликаним забезпечити вчинення постачальником всіх можливих дій щодо забезпечення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Наданими позивачем доказами засвідчено поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" позивачеві 250,3 т товару - насіння соняшника 2022 року врожаю, однак податкові накладні, складені відповідачем, не були зареєстровані в ЄРПН, тому у позивача виникли зобов'язання щодо оплати виключно коштів в сумі, що становить вартість товару без врахування ПДВ, тоді як підстави для виникнення зобов'язання щодо оплати суми ПДВ за поставлений товар у позивача відсутні. З огляду на ціну товару, узгоджену сторонами в специфікації №1 від 01.11.2022 до договору поставки, зобов'язання позивача з оплати товару становить 2 634 737,89 грн. згідно поданого розрахунку: 250 т * 10 526,32 грн. (ціна за тонну товару без ПДВ). Ця сума є загальною вартістю отриманого позивачем товару без врахування ПДВ, що відображена в податкових накладних та акті звірки.
Відтак, сума попередньої оплати, яка підлягає поверненню відповідачем на користь позивача на підставі ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України становить 427 262,11 грн. як різниця між коштами, перерахованими позивачем постачальнику та 86% вартості товару, відвантаженого відповідачем товару, а саме вартості відвантаженого товару без врахування ПДВ (3 062 000 грн. - 2 634 737,89 грн. = 427 262,11 грн). Крім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: сума інфляційних нарахувань - 89 204,12 грн., сума неустойки - 106 522,88 грн. та сума 23% річних, нарахованих на суму попередньої оплати - 233 964,05 грн., а всього загальна сума позовних вимог становить 856 953,15 грн.
19.08.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що службовою запискою від 18.08.2025 начальника відділу зерна ТОВ "Васильківхлібпродукт" Віталія Калініченка директору ТОВ "Васильківхлібпродукт" стверджується волевиявлення позивача щодо кожного окремого випадку перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" грошових коштів за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022. В доданій до пояснень таблиці проведено співставлення сум грошових коштів, перерахованих відповідачу, сумам зобов'язання щодо оплати яких виникли у позивача за договором в розмірі 86% вартості поставленого товару. За даними таблиці 07.11.2022 позивачем здійснено оплату в розмірі виключно 86% вартості фактично переданого постачальником упродовж 04.11.2022-07.11.2022 товару в кількості 168,73т на суму 1 776 105,97 грн. та 15.11.2022 - оплату в розмірі виключно 86% вартості фактично переданого постачальником 14.11.2022 товару в кількості 6,91т на суму 72 737,89 грн, а також здійснення 07.11.2022 попередньої оплати в розмірі 86% вартості товару в кількості 30,77 т в сумі 323 894,09 грн., 08.11.2022 - попередньої оплати в розмірі виключно 86% вартості товару в кількості 43,89т в сумі 462 000 грн., що був поставлений упродовж 10.11.2022-14.11.2022 та 15.11.2022 - попередньої оплати в розмірі виключно 86% вартості товару в кількості 29,7т в сумі 312 631,70 грн., що не був поставлений. Крім того, стверджується про здійснення позивачем оплати 14% вартості поставленого товару в кількості 77,79 т в сумі 114 630,41 грн.
Відтак, враховуючи волевиявлення позивача, задеклароване у згаданій службовій записці, не забезпеченими виконанням зобов'язаннями зі сторони відповідача є сплачені позивачем 427 262,11 грн., з яких: 312 631,70 грн. попередньої оплати, що була перерахована покупцем до передання товару постачальником з розрахунку 86% вартості 29,7т непоставленого товару (280 т - 250,3 т) щодо якої у покупця в силу ст.693 Цивільного кодексу України виникло право вимоги на її повернення та нарахування процентів; оплата 14% вартості 77,79 т поставленого товару в розмірі 114 630,41 грн, відносно якої відповідачем не виконано зобов'язання щодо забезпечення реєстрації податкових накладних, та які утримуються відповідачем без достатніх правових підстав і підлягають поверненню позивачу. Наведене узгоджується з основною сумою боргу, заявленою позивачем до стягнення. У разі неправильної кваліфікації позивачем спірних правовідносин суд зобов'язаний застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм в силу принципу судочинства jura novit curia "суд знає закони", що не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Представник позивача під час розгляду справи по суті підтримала позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" (далі - ТОВ "Таурус Агро Плюс", постачальник, відповідач) не скористався правом участі в судових засіданнях, письмового відзиву на позов не подав, причин неявки в судові засідання не повідомив; належним чином повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання йому ухвал суду до зареєстрованого електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС). Ухвали суду від 25.04.2025, 13.05.2025, 27.05.2025, 19.06.2025, 03.07.2025, 17.07.2025, 12.08.2025 доставлені до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.
Суд враховує положення пункту 2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якого днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, відтак ТОВ "Таурус Агро Плюс" належним чином повідомлене про здійснення Господарським судом Хмельницької області судового провадження у справі №924/424/25, у якій воно є відповідачем.
Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005). Разом з тим, гарантованому праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 у справі "Uniуn Alimentaria Sanders SA v. Spain").
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"). Така позиція кореспондує висновку у рішенні від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", де, серед іншого, зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення ТОВ "Таурус Агро Плюс" про дати, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
01.11.2022 між ТОВ "Васильківхлібпродукт", як покупцем, та ТОВ "Таурус Агро Плюс", як постачальником, укладено договір поставки №0111/2 (далі - Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати відповідно до умов, передбачених договором, пшеницю 2-го, 3-го класу, жито продовольче та соняшник, ячмінь, ріпак (далі - товар) врожаю 2022 року, у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вищезазначений товар та оплатити в строки, в розмірах та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.1.2 Договору найменування, одиниця виміру товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), визначаються специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.
Одиниця виміру: тонна (п.1.3 Договору).
Строк поставки товару визначається в специфікаціях. Товар може передаватись покупцю окремими партіями. Датою поставки товару вважається дата оформлення елеватором складського документа на ім'я покупця у місці постачання (абз.3 п.2.2 Договору).
Згідно п.2.4 Договору умови поставки товару вважаються погодженими з моменту підписання специфікації. Товар поставляється та передається у розпорядження покупця не пізніше 14 днів з моменту погодження сторонами умов поставки товару або його окремої партії. Сторонами може бути погоджено інший строк та порядок поставки, що зазначається у специфікації.
Пунктом 2.5 Договору визначено, що право власності на товар (його партію) переходить до покупця після здійснення ним повної оплати за товар (його партію) відповідно до п.3.2 договору.
Постачальник зобов'язується надати покупцю ТТН, видаткову накладну, виписану в день поставки товару (датою оформлення складського документу на ім'я покупця (п.2.6 Договору).
Відповідно до п.2.9 Договору постачальник зобов'язаний своєчасно надати покупцю (зареєструвати за допомогою програмного забезпечення) правильно (без помилок) заповнені податкові накладні, здійснити своєчасно та правильно (без помилок) відповідні коригування (у разі необхідності їх здійснення) у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому, постачальник гарантує, що має необхідне програмне забезпечення /продукт для здійснення електронної реєстрації та відправки податкових накладних, коригувань до них.
Згідно п.2.10 Договору у випадку, якщо у зв'язку з взаємовідносинами між покупцем та постачальником, в результаті претензії з боку контролюючих органів або судової справи чи кримінального розслідування, покупцем будуть понесені витрати (втрати), у тому числі, якщо покупцю будуть донараховані платежі до бюджету (податки, штрафні (фінансові) санкції, у тому числі штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію покупцем розрахунків/коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) по причині несвоєчасного передання такого розрахунку постачальником для реєстрації в ЄРПН, пеня тощо) або у випадку, якщо покупець втратить право на податковий кредит по причині нереєстрації постачальником податкової накладної протягом строку, визначеного чинним законодавством, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю усі зазначені вище витрати (втрати) покупця у термін не пізніше, ніж 10 (десять) календарних днів з дати отримання від покупця відповідної обґрунтованої вимоги.
Покупець сплачує за товар шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника (п.3.1 Договору).
Порядок розрахунків за товар сторони узгоджують у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (п.3.2 Договору).
Згідно п.3.3 постачальник складає та реєструє електронну податкову накладну згідно з податковим законодавством України.
Датою сплати за товар вважається дата перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.4 Договору).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за порушення термінів передачі товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми непоставленого товару за кожен день прострочення та штраф у розмірі 100 грн. за кожен день прострочення передачі. Якщо якість товару не відповідає умовам договору, постачальник зобов'язаний оплатити покупцеві штраф у розмірі 1% від вартості неякісного товару.
У пункті 4.4 Договору сторони погодили, що у разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати з дня наступного, коли товар мав бути поставлений або за письмовою вимогою покупця.
Відповідно до п.4.5 Договору в разі не поставки товару понад 30-ти днів коли товар мав бути переданий покупцю, на суму попередньої оплати нараховуються проценти у розмірі 23% від розміру попередньої оплати відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому попередньої оплати.
Сторони домовились, що термін позовної давності по стягненню неустойки за цим договором встановлюється у три роки згідно зі статтею 259 Цивільного кодексу України (п.4.6 Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін. Після підписання цього Договору всі попередні переговори вважаються такими, що втратили чинність (п.6.1 Договору).
За умовами п.6.2 Договору строк дії цього Договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31 грудня 2022 року, а у випадку несвоєчасного виконання будь-якою стороною своїх договірних обов'язків - до повного виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Зміни та доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною і набувають чинності після їх підписання сторонами (п.6.3 Договору).
Відповідно до п.6.7 Договору постачальник має статус платника єдиного податку четвертої групи.
Покупець має статус платника податку на прибуток на загальних умовах (п.6.8 Договору).
У розділі 7 Договору вказані реквізити кожної зі сторін договору, серед яких e-mail постачальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та e-mail покупця ІНФОРМАЦІЯ_4.
Даний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
01.11.2022 сторонами підписано специфікацію №1 до Договору поставки №0111/2 від 01.11.2022 (далі - Специфікація №1), в пунктах 1, 2 якої визначено місце завантаження товару: 30000, Хмельницька обл., м.Славута, вул. Привокзальна, 75 та місце вивантаження: 08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22. Товар постачається силами та за рахунок покупця.
Всього на суму 3 360 001,34 грн., у т.ч. ПДВ 14% - 412 631,74 грн (п.3 Специфікації №1).
Пунктами 4, 5 Специфікації №1 визначено, що оплата за товар здійснюється в наступному вигляді: 86% по факту завантаження, решта 14% після реєстрації податкових накладних; найменування товару: соняшник 2022 року врожаю в кількості 280 т ціною 10 526,32 грн. за 1 тонну без ПДВ та 12 000 грн. з ПДВ, вартістю 2 947 369,60 грн. без ПДВ, ПДВ 14% в сумі 412 631,74 грн., а всього загальною вартістю 3 360 001,34 грн. з ПДВ. Поставка товару до 30.11.2022.
Специфікація підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.
На виконання умов даного Договору ТОВ "Таурус Агро Плюс" позивачеві поставлений товар - соняшник урожаю 2022 року в кількості 250,3 т вартістю 10 526,32 грн. без ПДВ за тонну, загальною вартістю 2 634 737,89 грн. без ПДВ та 3 003 601,20 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними на товар: №44 від 04.11.2022 в кількості 41,6 т на суму 437 894,91 грн. без ПДВ, 61 305,29 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 499 200,20 грн. з ПДВ; №45 від 05.11.2022 в кількості 42,72 т на суму 449 684,39 грн. без ПДВ, 62 955,81 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 512 640,20 грн. з ПДВ; №46 від 06.11.2022 в кількості 42,71 т на суму 449 579,13 грн. без ПДВ, 62 941,08 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 512 520,21 грн. з ПДВ; №47 від 07.11.2022 в кількості 41,7 т на суму 438 947,54 грн. без ПДВ, 61 452,66 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 500 400,20 грн. з ПДВ; №48 від 10.11.2022 в кількості 40,43 т на суму 425 579,12 грн. без ПДВ, 59 581,08 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 485 160,20 грн. з ПДВ; №49 від 11.11.2022 в кількості 40,14 т на суму 212 000 грн. без ПДВ, 29 680,01 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 241 680,09 грн. з ПДВ; №50 від 14.11.2022 в кількості 21 т на суму 221 052,72 грн. без ПДВ, 30 947,38 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 252 000,10 грн. з ПДВ.
Поставка товару - соняшника урожаю 2022 року в кількості 250,3 т відповідачем ТОВ "Васильківхлібпродукт" за Договором підтверджується і товарно-транспортними накладними №1 від 04.11.2022 в кількості 20,87т, №2 від 04.11.2022 в кількості 20,73т, №3 від 05.11.2022 в кількості 21,41т, №4 від 05.11.2022 в кількості 21,31т, №5 від 06.11.2022 в кількості 21,56т, №6 від 06.11.2022 в кількості 21,15т, №7 від 07.11.2022 в кількості 20,77т, №8 від 07.11.2022 в кількості 20,93т, №9 від 10.11.2022 в кількості 20,53т, №10 від 10.11.2022 в кількості 19,9т, №11 від 11.11.2022 в кількості 20,14т та №12 від 14.11.2022 в кількості 21,00т.
Позивачем на виконання узятих на себе зобов'язань перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 3 062 000 грн., а саме: 07.11.2022 перераховано на рахунок ТОВ "Таурус Агро Плюс" грошові кошти в сумі 800 000 грн. з призначенням платежу "сплата за соняшник зг. дог. поставки №0111/2 від 01.11.2022, рах. №33 від 04.11.2022, в т.ч. ПДВ 14% 98 245,61 грн." згідно платіжної інструкції №1452 від 07.11.2022; 07.11.2022 - в сумі 1 300 000 грн. з призначенням платежу "сплата за соняшник зг. дог. поставки №0111/2 від 01.11.2022, в т.ч. ПДВ 14% 159 649,12 грн." згідно платіжної інструкції №1478 від 07.11.2022; 08.11.2022 - в сумі 462 000 грн. з призначенням платежу "сплата за соняшник зг. дог. поставки №0111/2 від 01.11.2022, в т.ч. ПДВ 14% 56 736,84 грн." згідно платіжної інструкції №1490 від 08.11.2022; 15.11.2023 - в сумі 500 000 грн. з призначенням платежу "сплата за соняшник зг. дог. поставки №0111/2 від 01.11.2022, в т.ч. ПДВ 14% 61 403,51 грн." згідно платіжної інструкції №1582 від 15.11.2022.
Позивачем надано до матеріалів справи квитанції про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) ТОВ "Таурус Агро Плюс", як платником податку-продавцем, із зазначенням платника податку-покупця ТОВ "Васильківхлібпродукт" а саме: податкової накладної №88 від 04.11.2022 на суму 499 200,20 грн.; податкової накладної №89 від 05.11.2022 на суму 512 640,20 грн; податкової накладної №90 від 06.11.2022 на суму 512 520,21 грн; податкової накладної №91 від 07.11.2022 на суму 575 639,39 грн; податкової накладної №92 від 08.11.2022 на суму 462 000, 00 грн; податкової накладної №93 від 11.11.2022 на суму 189 601,10 грн; податкової накладної №94 від 14.11.2022 на суму 252 000,10 грн; податкової накладної №95 від 15.11.2022 на суму 58 398,80 грн. Підписантом документів є бухгалтер Каленюк Вадим Петрович. Податковим органом прийнято рішення про зупинення реєстрації податкових накладних ТОВ "Таурус Агро Плюс". Зі змісту усіх зазначених квитанцій у графі "Результат обробки" зазначено: "Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1206, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), то їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН".
Позивачем надано до матеріалів справи акт звірки розрахунків №176, згідно якого станом на 16.04.2025 між ТОВ "Васильківхлібпродукт" та ТОВ "Таурус Агро Плюс" за договором №0111/2 від 01.11.2022 за період з 04.11.2022 по 15.11.2022 заборгованість відповідача становить 427 262,11 грн. Акт підписаний директором ТОВ "Васильківхлібпродукт" та скріплений відтиском печатки товариства. Відповідачем даний документ не підписаний. Доказів скерування цього акта відповідачу до матеріалів справи не надано.
Згідно доданої позивачем до позову таблиці з 04.11.2022 по 14.11.2022 включно позивачеві поставлено товар загальним тоннажем 250,3 т загальною вартістю 3 003 601,2 грн., при цьому загальна сума сплачена за договором позивачем становить 3 062 000 грн., а різниця між оплатою та вартістю поставленого товару складає 58 398,80 грн. Також визначено суми ПДВ 14% вартості кожної поставленої партії товару, борг через зупинення реєстрації ПН - 368 863,31 грн., загальний борг відповідача з 01.12.2022 - 427 262,11 грн.
Інших доказів, що стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.
Позивачем надано до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви про надання дозволу на доступ, огляд електронного листування від 05.06.2025 ОСОБА_3 - власника електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована ним для електронного листування з контрагентами ТОВ "Васильківхлібпродукт", та від 20.06.2025 ОСОБА_4 - користувача електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 як начальника відділу збуту, власником якої є ТОВ "Васильківхлібпродукт", а також заяву від 13.06.2025 ТОВ "Васильківхлібпродукт", який є власником електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована для електронного листування, обміну документами працівниками відділу збуту з контрагентами.
Крім того, позивачем надано службову записку від 18.08.2025 начальника відділу зерна ТОВ "Васильківхлібпродукт" Віталія Калініченка директору ТОВ "Васильківхлібпродукт", зі змісту якої вбачається, що позивачем реалізовувався намір щодо оплати 86% вартості поставленого відповідачем товару згідно п.4 специфікації №1 від 01.11.2022 до Договору. Між сторонами виникла усна домовленість щодо можливого здійснення часткової передоплати за товар, тому 07-08.11.2022 перераховано постачальнику суму, що становила залишок від 86% вартості вже поставленого товару, а також сплачено наперед 86% вартості частини товару в рахунок майбутніх поставок, які були здійснені постачальником 10-14.11.2022. Після відвантаження 250,3 т товару, 86% вартості якого становлять 2 947 369,59 грн., сторонами досягнуто усної домовленості щодо перерахування покупцем передоплати в сумі, яка б з урахуванням раніше здійснених оплат становила 86% вартості всієї кількості товару, визначеною специфікацією №1, а також часткового перерахування коштів в сумі, що перевищує 86% від фактично поставленого товару. Досягнуті домовленості були виконані покупцем в частині перерахування коштів, однак не знайшли свого відображення в діях постачальника, відтак грошові кошти в сумі, що перевищує 2 947 369,59 грн. (86% вартості фактично поставленого товару) постачальником утримуються без належних підстав.
У судовому засіданні 17.07.2025 судом оглянуто електронні докази: електронне листування сторін на виконання договору №0111/2 від 01.11.2022.
Шляхом безпосереднього доступу із електронного пристрою до електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 (користувач ОСОБА_6) судом встановлено, що 04.11.2022 о 09 год. 12 хв. на вказану електронну пошту з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (користувач ОСОБА_1) надійшов лист з 2 вкладеними файлами у PDF-форматі: файл з назвою "Договір Васильків Соняшник" - договір поставки №0111/2 від 01.11.2022 між ТОВ "Васильківхлібпродукт" та ТОВ "Таурус Агро Плюс" з підписом директора та відтиском печатки ТОВ "Таурус Агро Плюс" та файл - рахунок на оплату №33 від 04.11.2022 за договором №0111/2 від 01.11.2022 поставки соняшника урожаю 2022 року в кількості 190 т вартістю 2 000 000,80 грн. без ПДВ та 2 280 000,91 грн. з ПДВ з підписом директора та відтиском печатки ТОВ "Таурус Агро Плюс".
Також шляхом безпосереднього доступу із електронного пристрою до електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 (користувач ОСОБА_2) судом встановлено, що 07.11.2022 о 14 год. 33 хв. на вказану електронну пошту з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (користувач ОСОБА_1) надійшов лист з вкладеним файлом у PDF-форматі з назвою "Специфікація Васильків" - специфікація №1 від 01.11.2022 до договору поставки №0111/2 від 01.11.2022 з підписом директора та відтиском печатки ТОВ "Таурус Агро Плюс", а також 10.11.2022 о 12 год. 45 хв. на вказану електронну пошту з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (користувач ОСОБА_1) надійшов лист з вкладеним файлом у PDF-форматі з назвою "ТТН Васильків Соняшник" - товарно-транспортними накладними №1 від 04.11.2022, №2 від 04.11.2022, №3 від 05.11.2022, №4 від 05.11.2022, №5 від 06.11.2022, №6 від 06.11.2022, №7 від 07.11.2022, №8 від 07.11.2022 з підписами директора та відтисками печатки ТОВ "Таурус Агро Плюс" на кожній з них.
Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц).
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
У справі, що розглядається, предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 427 262,11 грн. на підставі положень ч.2 ст.693 ЦК України, а також стягнення 89 297,78 грн. інфляційних втрат, 233 964,06 грн. процентів в розмірі 23% суми попередньої оплати та 106 522,88 грн. пені як похідних вимог у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №0111/2 від 01.11.2022. Як слідує зі змісту позовної заяви, саме стягнення з відповідача грошових коштів як суми попередньої оплати, позивач вважає ефективним способом захисту своїх прав.
Відтак, заявлена позивачем вимога має кореспондувати змісту права, за захистом якого звернувся позивач, та характеру його порушення відповідачем.
Згідно із ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2022 між ТОВ "Васильківхлібпродукт", як покупцем, та ТОВ "Таурус Агро Плюс", як постачальником, укладено договір поставки №0111/2, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати відповідно до умов, передбачених договором, пшеницю 2-го, 3-го класу, жито продовольче та соняшник, ячмінь, ріпак (далі - товар) врожаю 2022 року, у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вищезазначений товар та оплатити в строки, в розмірах та на умовах, визначених договором.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами п.1.2 договору поставки №0111/2 від 01.11.2022 та специфікації №1 до нього предметом поставки є товар - соняшник 2022 року врожаю в кількості 280 т ціною 10 526,32 грн. за 1 тонну без ПДВ та 12 000 грн. з ПДВ, вартістю 2 947 369,60 грн. без ПДВ, ПДВ 14% в сумі 412 631,74 грн., а всього загальною вартістю 3 360 001,34 грн. з ПДВ.
Відповідно до ст.ст.663, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За умовами абз.3 п.2.2 Договору строк поставки товару визначається в специфікаціях. Товар може передаватись покупцю окремими партіями. Датою поставки товару вважається дата оформлення елеватором складського документа на ім'я покупця у місці постачання.
Згідно п.2.4 Договору умови поставки товару вважаються погодженими з моменту підписання специфікації. Товар поставляється та передається у розпорядження покупця не пізніше 14 днів з моменту погодження сторонами умов поставки товару або його окремої партії. Сторонами може бути погоджено інший строк та порядок поставки, що зазначається у специфікації.
У п.5 Специфікації №1 до договору поставки №0111/2 від 01.11.2022 сторонами визначено строк поставки товару до 30.11.2022.
Судом встановлено, що ТОВ "Таурус Агро Плюс" у період з 04.11.2022 по 14.11.2022 позивачеві поставлено товар - соняшник урожаю 2022 року в кількості 250,3 т вартістю 10 526,32 грн. без ПДВ за тонну, загальною вартістю 2 634 737,89 грн. без ПДВ та на суму 3 003 601,20 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними на товар: №44 від 04.11.2022 в кількості 41,6 т на суму 437 894,91 грн. без ПДВ, 61 305,29 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 499 200,20 грн. з ПДВ; №45 від 05.11.2022 в кількості 42,72 т на суму 449 684,39 грн. без ПДВ, 62 955,81 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 512 640,20 грн. з ПДВ; №46 від 06.11.2022 в кількості 42,71 т на суму 449 579,13 грн. без ПДВ, 62 941,08 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 512 520,21 грн. з ПДВ; №47 від 07.11.2022 в кількості 41,7 т на суму 438 947,54 грн. без ПДВ, 61 452,66 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 500 400,20 грн. з ПДВ; №48 від 10.11.2022 в кількості 40,43 т на суму 425 579,12 грн. без ПДВ, 59 581,08 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 485 160,20 грн. з ПДВ; №49 від 11.11.2022 в кількості 40,14 т на суму 212 000 грн. без ПДВ, 29 680,01 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 241 680,09 грн. з ПДВ; №50 від 14.11.2022 в кількості 21 т на суму 221 052,72 грн. без ПДВ, 30 947,38 грн. ПДВ, а всього на загальну суму 252 000,10 грн. з ПДВ, а також товарно-транспортними накладними №1 від 04.11.2022, №2 від 04.11.2022, №3 від 05.11.2022, №4 від 05.11.2022, №5 від 06.11.2022, №6 від 06.11.2022, №7 від 07.11.2022, №8 від 07.11.2022, №9 від 10.11.2022, №10 від 10.11.2022, №11 від 11.11.2022 та №12 від 14.11.2022.
Частиною 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
У п.п.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів "а" і "б" п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Суд враховує, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).
Умовами п.1.2 Договору та специфікації №1 до Договору поставки №0111/2 від 01.11.2022 сторонами узгоджено ціну товару за одну тонну - 10 526,32 грн. без ПДВ та 12 000 грн. з урахуванням ПДВ, а всього вартістю 2 947 369,60 грн. без ПДВ, ПДВ 14% в сумі 412 631,74 грн., а всього загальною вартістю 3 360 001,34 грн. з ПДВ.
У п.3.2 Договору та специфікації №1 до Договору поставки №0111/2 від 01.11.2022 сторонами узгоджено порядок здійснення оплати за товар: 86% по факту завантаження, решта 14% після реєстрації податкових накладних.
Матеріалами справи стверджується прийняття позивачем у період з 04.11.2022 по 14.11.2022 поставленого товару в кількості 250,3 т, а саме: 04.11.2022 в кількості 41,6 т, 05.11.2022 в кількості 42,72 т, 06.11.2022 в кількості 42,71 т, 07.11.2022 в кількості 41,7 т, 10.11.2022 в кількості 40,43 т, 11.11.2022 в кількості 20,14 т, 14.11.2022 в кількості 21 т, на загальну суму 2 634 737,89 грн. без ПДВ та 3 003 601,20 грн. з урахуванням ПДВ.
ТОВ "Васильківхлібпродукт" на виконання узятих на себе зобов'язань перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 3 062 000 грн., а саме: 07.11.2022 - в сумі 800 000 грн. з призначенням платежу "сплата за соняшник зг. дог. поставки №0111/2 від 01.11.2022, рах. №33 від 04.11.2022, в т.ч. ПДВ 14% 98 245,61 грн." згідно платіжної інструкції №1452 від 07.11.2022; 07.11.2022 - в сумі 1 300 000 грн. з призначенням платежу "сплата за соняшник зг. дог. поставки №0111/2 від 01.11.2022, в т.ч. ПДВ 14% 159 649,12 грн." згідно платіжної інструкції №1478 від 07.11.2022; 08.11.2022 - в сумі 462 000 грн. з призначенням платежу "сплата за соняшник зг. дог. поставки №0111/2 від 01.11.2022, в т.ч. ПДВ 14% 56 736,84 грн." згідно платіжної інструкції №1490 від 08.11.2022; 15.11.2023 - в сумі 500 000 грн. з призначенням платежу "сплата за соняшник зг. дог. поставки №0111/2 від 01.11.2022, в т.ч. ПДВ 14% 61 403,51 грн." згідно платіжної інструкції №1582 від 15.11.2022.
Позаяк ТОВ "Таурус Агро Плюс" податкові накладні в ЄРПН не зареєструвало, ТОВ "Васильківхлібпродукт" у позові стверджує, що у відповідача виник борг перед ним в сумі 368 863,31 грн. через зупинення реєстрації податкових накладних та 58 398,80 грн. різниці між оплатою та вартістю поставленого товару, тому грошові кошти в сумі 427 262,11 грн. (368 863,31 грн. + 58 398,80 грн.) підлягають поверненню позивачу на підставі ч.2 ст.693 ЦК України.
Частиною 1 ст.693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.693 ЦК України унормовано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У пункті 4.4 Договору сторони погодили, що у разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати з дня наступного, коли товар мав бути поставлений або за письмовою вимогою покупця.
Відтак, у даній справі суду належить встановити чи підлягають поверненню позивачеві на підставі ч.2 ст.693 ЦК України грошові кошти в сумі 427 262,11 грн., з яких: 368 863,31 грн. боргу, що виник через зупинення реєстрації податкових накладних, та 58 398,80 грн. різниці між сумою здійсненої оплати та вартістю поставленого товару.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 виснував, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Такого ж висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду, зазначивши у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на вищенаведене, суд виходить з вільного волевиявлення та його відповідності внутрішній волі сторін, що спрямовані на настання певних наслідків.
Умовами договору поставки №0111/2 від 01.11.2022 та Специфікації №1 до нього не встановлено обов'язку покупця частково або повністю оплатити товар наперед, тобто до його передання продавцем (попередня оплата). Навпаки, сторонами узгоджено порядок здійснення оплати за товар після його передачі покупцеві, а саме: 86% по факту завантаження, решта 14% - після реєстрації податкових накладних.
Відтак, волевиявлення сторін спрямоване на виконання позивачем, як покупцем, свого обов'язку з оплати товару за Договором лише після його фактичної передачі постачальником та, відповідно, прийняття покупцем, а не у рахунок майбутніх розрахунків за товар, який має бути поставлений.
Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли з підстав невиконання відповідачем як постачальником своїх договірних зобов'язань щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 368 863,31 грн. боргу, що виник через зупинення реєстрації податкових накладних, на підставі ч.2 ст.693 ЦК України.
Відповідно до п.2.9, 3.3 Договору постачальник зобов'язаний своєчасно надати покупцю (зареєструвати за допомогою програмного забезпечення) правильно (без помилок) заповнені податкові накладні, здійснити своєчасно та правильно (без помилок) відповідні коригування (у разі необхідності їх здійснення) у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому, постачальник гарантує, що має необхідне програмне забезпечення /продукт для здійснення електронної реєстрації та відправки податкових накладних, коригувань до них. Постачальник складає та реєструє електронну податкову накладну згідно з податковим законодавством України.
У додаткових письмових поясненнях від 25.07.2025 позивачем наголошено, що позаяк ТОВ "Таурус Агро Плюс" податкові накладні в ЄРПН не зареєструвало, у позивача виникли зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару в кількості 250,3т виключно в сумі коштів, що становить вартість товару без врахування ПДВ, тоді як підстави для виникнення зобов'язання щодо оплати суми ПДВ за поставлений товар у позивача відсутні. З огляду на узгоджену у Специфікації №1 ціну товару, зобов'язання позивача з оплати товару становить 2 634 737,89 грн. (250,3 т * 10 526,32 грн. за тонну товару без ПДВ). Відтак, сума попередньої оплати, яка підлягає поверненню відповідачем на користь позивача на підставі ч.2 ст.693 ЦК України становить 427 262,11 грн. як різниця між коштами, перерахованими позивачем постачальнику та 86% вартості товару, відвантаженого відповідачем товару - вартості відвантаженого товару без врахування ПДВ (3 062 000 грн. - 2 634 737,89 грн. = 427 262,11 грн).
Суд враховує, що ПДВ є часткою вартості товару та сплачується покупцем (замовником послуг), тому повною вартістю переданого товару є його вартість з урахуванням ПДВ. Сплата ПДВ, який включений до ціни товару, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Відтак, твердження позивача про відсутність зобов'язань щодо оплати суми ПДВ за поставлений товар за Договором є безпідставними.
Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі №908/3565/16 виснував, що нездійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Водночас, зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.05.2018 у справі №908/3565/16).
Відтак, невиконання відповідачем обов'язків, визначених п.2.9, 3.3 Договору щодо своєчасного складення та реєстрації електронних податкових накладних згідно з податковим законодавством України, зупинення податковим органом реєстрації податкових накладних ТОВ "Таурус Агро Плюс" не пов'язані з виконанням ним, як постачальником, своїх зобов'язань щодо поставки товару та Договором та, відповідно, не може бути підставою для визначення грошових коштів в розмірі суми ПДВ (14%), включеного у вартість фактично переданого та оплаченого покупцем товару, як попередньої оплати за цей товар.
Виконання позивачем свого обов'язку з оплати товару в частині сплати 14% вартості товару до реєстрації відповідачем податкових накладних, а не після їх реєстрації, не може свідчити про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.
Відтак, сплачені позивачем за фактично поставлений йому та прийнятий ним товар грошові кошти в сумі 368 863,31 грн. (різниця між сумою вартості фактично отриманого позивачем товару з ПДВ та вартістю поставленого товару без ПДВ) не можуть вважатися попередньою оплатою товару в розумінні ст.693 ЦК України.
Щодо аргументів позивача, викладених у додаткових письмових поясненнях від 25.07.2025, щодо здійснення захисту податкових інтересів покупця шляхом встановлення умови про утримання частини вартості товару в розмірі, що відповідає сумі ПДВ, до моменту реєстрації податкової накладної постачальником, позаяк у разі її відсутності покупець позбавлений можливості реалізувати своє право на податковий кредит та, відповідно, на зменшення податкових зобов'язань, суд звертає увагу, що згідно п.2.10 Договору у випадку, якщо покупець втратить право на податковий кредит по причині нереєстрації постачальником податкової накладної протягом строку, визначеного чинним законодавством, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю усі зазначені вище витрати (втрати) покупця у термін не пізніше, ніж 10 (десять) календарних днів з дати отримання від покупця відповідної обґрунтованої вимоги.
Щодо тверджень позивача, викладених у додаткових письмових поясненнях від 19.08.2025, про здійснення позивачем попередньої оплати товару в сумі 312 631,70 грн., що становить 86% вартості 29,7 т непоставленого товару, згідно досягнутої усної домовленості про це між сторонами Договору, суд зазначає таке.
Позаяк у спірних правовідносинах між сторонами основним їх регулятором є договір, на такі відносини поширюються правила статті 3 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 904/8902/17 виснував, що пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов'язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов'язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 виснувано, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20).
Стаття 629 ЦК України проголошує принцип обов'язковості договору (pacta sunt servanda), тобто цивільне законодавство закріплює принцип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак закріплених у договорі відповідних умов.
Як уже зазначалось судом, за умовами п.3.2 Договору та Специфікації №1 до нього сторонами узгоджено порядок здійснення оплати за товар: 86% по факту завантаження, решта 14% після реєстрації податкових накладних.
Такий порядок оплати за товар є узгодженою сторонами умовою Договору щодо виконання покупцем свого зобов'язання з оплати товару. Відтак, зміна умови договору щодо встановлення обов'язку покупця здійснити попередню оплату товару є зміною зобов'язання покупця щодо оплати товару та, відповідно, зміною договору.
Частиною 1 ст.651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).
У постанові від 16.05.2018 в справі №541/2246/16-ц Верховний Суд надав тлумачення статей 638, 651, 653, 654 ЦК України та зазначив, що зміна договору за згодою сторін є правочином, спрямованим на зміну цивільних прав та обов'язків. Під формою зміни договору розуміється форма правочину, на підставі якого відбувається зміна договору. Зміна договору призводить до зміни зобов'язання в частині, зокрема, предмета, місця, строків виконання. У разі зміни договору за взаємною згодою сторін зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору і втіленні такої зміни в належну форму.
Отже, зміною умов договору є чітко передбачена юридично-логічна послідовність дій та стадій, які засновані на певних діях його сторін, що виражається в різноманітних способах узгодження нових умов договору шляхом волевиявлення.
Пунктом 6.3 Договору сторонами узгоджено, що зміни та доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною і набувають чинності після їх підписання сторонами.
Позивачем не надано до матеріалів справи ні доказів вчинення сторонами Договору будь-яких дій щодо узгодження нової умови договору про встановлення обов'язку покупця здійснити попередню оплату товару за Договором, ні доказів волевиявлення сторін щодо зміни визначеного Договором порядку виконання зобов'язання покупця оплатити товар та здійснення попередньої оплати товару за Договором. Матеріали справи не містять доказів і щодо внесення змін і доповнень до Договору в порядку, визначеному п.6.3 Договору.
Надана позивачем службова записка від 18.08.2025 начальника відділу зерна ТОВ "Васильківхлібпродукт" Віталія Калініченка директору ТОВ "Васильківхлібпродукт", якою він стверджує своє волевиявлення на узгодження з відповідачем здійснення попередньої оплати товару та перерахування передоплати в сумі, яка б з врахуванням раніше здійснених оплат, становила 86% вартості всієї кількості товару, визначеної Специфікацією №1, створена під час розгляду справи судом та не може вважатись доказом ні узгодження сторонами умови договору щодо попередньої оплати товару, ні здійснення такої оплати позивачем у вказаних розмірах у вказаний час. Інших доказів волевиявлення позивача щодо оплати 86% поставленого товару, як і волевиявлення про здійснення попередньої оплати 86% вартості непоставленого товару матеріали справи не містять.
Доказів про перерахування позивачем 15.11.2022 відповідачу грошових коштів в сумі 312 631,70 грн саме як попередньої оплати 86% вартості непоставленого товару в кількості 29,7 т матеріали справи не містять, а з платіжної інструкції №1582 від 15.11.2022 на суму 500 000 грн. з огляду на призначення платежу "сплата за соняшник зг. дог. поставки №0111/2 від 01.11.2022, в т.ч. ПДВ 14% 61 403,51 грн.", сформоване самим позивачем, як платником, не вбачається.
Більше того, будь-яких доказів про обізнаність чи поінформованість відповідача про здійснення позивачем 07.11.2022 та 08.11.2022 попередньої оплати в розмірі виключно 86% вартості фактично переданого постачальником та прийнятого покупцем упродовж 10-14.11.2022 товару, як і 15.11.2022 частини непоставленого товару матеріали справи не містять.
Твердження позивача, викладені у додаткових письмових поясненнях від 19.08.2025, щодо перерахування позивачем 114 630,41 грн. відповідачу як оплату 14% вартості поставленого товару в кількості 77,79 т та стягнення з ТОВ "Таурус Агро Плюс" цих коштів як таких, що безпідставно утримуються відповідачем, суд оцінює критично через їх суперечність попереднім твердженням позивача, викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях від 27.05.2025.
З огляду на наведене, позивачем не доведено здійснення перерахування грошових коштів відповідачу як попередньої оплати за Договором ні в сумі 368 863,31 грн., як різниці між сумою вартості фактично отриманого позивачем товару з ПДВ та вартістю цього товару без ПДВ, ні в сумі 312 631,70 грн як попередньої оплати 86% вартості непоставленого товару в кількості 29,7т.
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позивачем порушення його прав ТОВ "Таурус Агро Плюс", а відтак і підстав для судового захисту таких прав шляхом стягнення з відповідача 368 863,31 грн. боргу за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022 на підставі ч.2 ст.693 ЦК України. Відтак, у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
Щодо стягнення з відповідача 58 398,80 грн. як різниці між оплатою та вартістю поставленого товару, суд зазначає та враховує таке.
ТОВ "Васильківхлібпродукт" у позовній заяві як на правову підставу заявленої вимоги покликається на ч.2 ст.693 ЦК України.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
На суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.
Суд звертає увагу, що виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, та, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі №905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі №921/109/19.
З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права і принципом jura novit curia, суд вважає за необхідне надати належну правову кваліфікацію спірних відносин, що склались між сторонами, за результатами дослідження та оцінки усіх обставин справи.
Частиною 1 ст.670 ЦК України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Судом встановлено, що на виконання Договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 3 062 000 грн. як оплату вартості поставленого товару на суму 3 003 601,20 грн.
Матеріали справи не містять доказів поставки товару відповідачем ТОВ "Васильківхлібпродукт" на суму 58 398,80 грн. отриманих грошових коштів.
Помилкове посилання позивача у позовній заяві на статтю 693 ЦК України як правову підставу позовної вимоги про стягнення з відповідача 58 398,80 грн. як різниці між сумою оплати товару (3 062 000 грн.) та вартістю поставленого товару (3 003 601,20 грн.) не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
За наведених обставин, керуючись принципами добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що оскільки за договором позивачем перераховано грошові кошти за товар, поставлений в відповідачем в меншій кількості, вимога про стягнення сплаченої за нього грошової суми 58 398,80 грн. підлягає задоволенню.
У зв'язку з порушенням договірних зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 89 297,78 грн. інфляційних втрат, 233 964,06 грн. процентів та 106 522,88 грн. пені за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022 згідно поданих розрахунків.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання зі сплати інфляційних та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).
Відповідно до ст.3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р., згідно якого при застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.
Щодо розрахунку заявленої до стягнення суми втрат від інфляції суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Так, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови КМУ №1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за увесь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Позаяк позивачем не доведено обґрунтованості його вимоги про стягнення з ТОВ "Таурус Агро Плюс" 368 863,31 грн. боргу за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022 суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат від простроченої суми в межах заявленого позивачем періоду, встановив, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 89 297,78 грн. більша суми, допустимої до стягнення - 13 752,97 грн., тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню в межах суми, допустимої до стягнення. У стягненні 75 544,81 грн. інфляційних втрат належить відмовити.
Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача 233 964,06 грн. процентів та 106 522,88 грн. пені за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022, суд виходить з такого.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно п.4.5 Договору в разі не поставки товару понад 30-ти днів коли товар мав бути переданий покупцю, на суму попередньої оплати нараховуються проценти у розмірі 23% від розміру попередньої оплати відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому попередньої оплати.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.
Виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).
Згідно ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за порушення термінів передачі товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми непоставленого товару за кожен день прострочення та штраф у розмірі 100 грн. за кожен день прострочення передачі. Якщо якість товару не відповідає умовам договору, постачальник зобов'язаний оплатити покупцеві штраф у розмірі 1% від вартості неякісного товару.
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, недоведеність позивачем здійснення попередньої оплати за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022 та, відповідно, наявності заборгованості у заявленому розмірі, підстави для нарахування та стягнення з ТОВ "Таурус Агро Плюс" 233 964,06 грн. процентів та 106 522,88 грн. пені як похідних вимог суд не вбачає, а тому у задоволенні позовних вимог про їх стягнення належить відмовити.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом кожному учаснику справи була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цього учасника в суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
За змістом частин 1-3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги ТОВ "Васильківхлібпродукт" задовольнити частково та стягнути з ТОВ "Таурус Агро Плюс" на користь позивача 58 398,80 грн. за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022 та 13 752,97 грн. інфляційних втрат.
У стягненні 368 863,31 грн. боргу за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022 на підставі ч.2 ст.693 ЦК України, 75 544,81 інфляційних втрат, 233 964,06 грн. процентів та 106 522,88 грн. пені належить відмовити.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки згідно положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а позовну заяву у справі №924/424/25 подано до суду в електронній формі, то визначення суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача відбувається із застосуванням коефіцієнту 0,8.
З огляду на розмір задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 863,66 грн. із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання позову в електронній формі.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 29, 73, 74, 86, 123, 129, 231-233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс" (30000, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м.Славута, вул. Здоров'я, буд. 36/10, ЄДРПОУ 41589110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" (08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 22, ЄДРПОУ 42652235) 58 398 (п'ятдесят вісім тисяч триста дев'яносто вісім) гривень 80 коп. за договором поставки №0111/2 від 01.11.2022, 13 752 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні 97 коп. інфляційних втрат та 863 (вісімсот шістдесят три) гривні 66 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.08.2025.
Суддя О.І. Шевчук