65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відкриття провадження у справі
"29" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3402/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви
за позовом Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль»
до відповідача - Берегової Ірини Євстахієвни
про стягнення 310637,30 грн
До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення 310637,30грн заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2020 № 229, який було укладено між позивачем та фізичною особою-підприємцем Береговою І.Є.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.05.2023 до реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності Берегової І.Є. за її рішенням.
З огляду на викладене, позов заявлено позивачем до фізичної особи Берегової І.Є.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №910/8729/18 викладено висновок про те, що вимоги за господарськими зобов'язаннями до фізичної особи, яка втратила статус підприємця, слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Згідно положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини 1 статті 20, а також статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
За наведених обставин, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу фізичної особи-підприємця не припинилися.
Суд відповідно до вимог ст. 176 ГПК перевірив адресу реєстрації відповідача - фізичної особи Берегової І.Є.
Так, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1707946 від 27.08.2025 на запит суду, адреса реєстрації відповідача - м. Київ вул. Мокра, 18, кв. 36.
Ухвалою від 28.08.2025 суд залишив позов без руху.
Позивач у встановлений строк усунув недоліки позовної заяви - надав докази надіслання копії позову з додатками на адресу реєстрації відповідача.
Суд враховує, що статтею 247 ГПК України передбачено два можливих випадки розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження:
1) малозначні справи (ч. 1);
2) будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті (ч. 2).
До справ, передбачених в частині 2 статті 247 ГПК України, відносяться справи: щодо яких немає підстав для визнання їх малозначними (справами незначної складності) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України; які одночасно не належать до переліку справ, що підлягають розгляду виключно у загальному позовному провадженні відповідно до частини 4 статті 247 ГПК України. Зазначені справи за загальним правилом розглядаються в порядку загального позовного провадження, проте суд із врахуванням критеріїв, установлених частиною 3 статті 247 ГПК України, може прийняти рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Проте з огляду на приписи статей 249, 250 ГПК України таке рішення суд приймає лише за наявності клопотання позивача.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:
1) про банкрутство (неплатоспроможність);
2) щодо процедури превентивної реструктуризації;
3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);
4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу;
6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);
7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;
8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини
Отже, суд може розглянути у порядку спрощеного позовного провадження:
- малозначну справу,
- справу незначної складності, визнану судом малозначною,
- за клопотанням позивача іншу справу, яка відсутня в переліку частини четвертої статті 247 ГПК України.
Дана справа не належить до переліку справ (ч. 4 ст. 247 ГПК України), які не можна розглядати в спрощеному позовному провадженні.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суд дійшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, тому визнається судом малозначною (ч. 5 ст. 12 ГПК України) та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 18.12.2024 у справі № 910/2095/24 та в постанові від 21.02.2024 у справі № 910/1235/22.
Щодо територіальної підсудності, то суд врахував наступне.
Суд враховує, що місце проживання відповідача зареєстровано в м. Києві.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами Господарського процесуально кодексу України виключна підсудність щодо наведеної категорії спорів застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто, може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 № 911/2390/18 зроблено висновки, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань, пов'язаних з володінням нерухомим майном, поширюються норми частини 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України.
В даному випадку предметом вирішення спору за поданим позовом є саме стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг з постачання теплової енергії на об'єкт відповідача за адресою: м. Херсон вул. Чорноморська 16.
Тобто, спір у даній справі виник з приводу стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань, пов'язаних з існуванням володіння відповідачем об'єкту нерухомості в м. Херсоні, що в силу викладеної у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду правової позиції вказує на поширення щодо нього правил виключної підсудності, встановлених ч. 3 ст. 30 Господарського процесуально кодексу України.
Відтак, враховуючи, що відповідна нерухомість розташована у місті Херсоні, то спір у цій справі за правилами виключної підсудності підлягає розгляду саме Господарським судом Одеської області.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 176, 247, 250, 251, 252 ГПК України, суд -
ухвалив:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
3. Відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 251, 252 ГПК України) подати до суду відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копії статутних та реєстраційних документів; для подання заперечень встановити строк 5 днів від дня отримання відповіді на відзив.
4. Роз'яснити Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
5. Встановити Позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву (якщо такий буде поданий) для подання суду відповіді на відзив.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua
Ухвала набрала чинності 29.08.2025 та не підлягає оскарженню.
Суддя В.В. Литвинова