ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.08.2025Справа № 910/18839/19 (910/15840/24)
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, прим. 82, оф. 6)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" (80000, Львівська обл., Сокальський р-н, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 58)
про стягнення 209 835,47 грн.
В межах справи № 910/18839/19
За заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 3; ідентифікаційний код 40202955)
про банкрутство
суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін: не викликались
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/18839/19 за заявою ОСОБА_2 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду м. Києва від 07.12.2022.
23.12.2024 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про стягнення 209 835,47 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
28.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про стягнення 209 835,47 грн. до розгляду в межах справи № 910/18839/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда".
17.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів.
Ухвала Господарського суду м. Києва від 05.02.2025 направлялася на адресу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» - арбітражного керуючого Корницької О.О. поштовим повідомленням №0610231450800.
17.03.2025 вказане поштове повідомлення повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п'ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд
19.05.2016 між ОСОБА_1 (далі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі - позичальник) було укладено Договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 259 835,47 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
19.05.2016 на виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» грошові кошти у сумі 259 835, 47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5053639 від 19.05.2016, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п.1.3 договору позика має бути повернута позичальнику позикодавцем в строк до 01.07.2016 включно.
Пунктом 1.4. договору позики передбачено, що на підтвердження укладення договору не вимагається надання розписки Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» або іншого документа, який посвідчує передання позивачем грошових коштів.
Відповідно до п. 4.2. договору договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 5.1. договору позики, позикодавець надає згоду на заміну позичальника у його зобов'язаннях за цим договором іншою юридичною особою (переведення боргу з повернення позики позичальником на іншу юридичну особу), яка є фінансовою установою та визначається позичальником на власний розсуд. Про переведення боргу позичальник повинен повідомити позикодавця протягом 30 днів з моменту переведення боргу.
30.06.2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016 (далі - додаткова угода).
Відповідно до змісту вказаної угоди, всі зобов'язання боржника від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» на підставі Договору переведення боргу від 19.05.2016.
Згідно із п. 1 додаткової угоди сторони домовилися, що позичальник (відповідач) поверне позикодавцю суму фінансової допомоги (позики) за договором у розмірі 209 835, 47 грн. в строк не пізніше 31.12.2016 включно, що буде належним виконанням зобов'язань позичальником за договором.
Відповідно до п.5 вказаної додаткової угоди, вона є невід?ємною частиною договору та набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом строку договору, а саме, до повернення фінансової допомоги (позики) у повному розмірі.
Умови додаткової угоди відповідачем не були виконані, грошові кошти - не повернуті. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 209 835,47 грн.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України перебачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із п.14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред?явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред?явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Позивач зазначає, що всупереч умовам договору, після переходу зобов'язання до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості і, як наслідок, не виконав наявне зобов'язання.
В свою чергу, як вбачається зі змісту додаткової угоди, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» перейшли до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» на підставі Договору переведення боргу від 19.05.2016.
У позовній заяві позивач вказує, що новий боржник після укладення даного договору набуває статусу основного боржника по борговому договору і зобов'язується повернути кредитору борг у повному обсязі та в установлені в борговому договорі строки.
Кредитор після укладення даного договору втрачає право вимоги до первісного боржника і набуває право вимоги до нового боржника. В разі порушення зобов'язання новий боржник несе відповідальність згідно чинного законодавства України та відшкодовує кредитору і первісному боржнику всі збитки, завдані таким порушенням.
Водночас, позивачем до матеріалів справи не додано договір переведення боргу від 19.05.2016 або ж його належним чином засвідчену копію, внаслідок чого не вбачається за можливе встановити чи дійсно Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передані зобов'язання за договором поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Позивачем також не заявлено відповідне клопотання про витребування вказаного договору у відповідача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 визначено, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. Відповідна правова позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2019 у справі №908/1932/18.
Згідно з ч. 2,4,5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована. Системний аналіз ст.80 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, з огляду на покладення тягаря доказування на позивача та відсутності відомостей, які б підтверджували переведення боргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» до відповідача, позивачем не доведено в повному обсязі обґрунтованість своїх вимог, відтак суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П. Чеберяк