ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2025Справа № 910/2081/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участі помічника судді Криська О.А., що за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/2081/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення коштів
Представники учасників справи:
від позивача: Стехін В.В.;
від відповідача: Косик С.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 128520,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, без належних на те правових підстав здійснив донарахування та списання плати з позивача за використання вагонів АТ «Укрзалізниці» за межами України по коду 176/6 у загальному розмірі 128520,00 грн, а тому позивач просить повернути безпідставно списані кошти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2081/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі.
13.03.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, з підстав того, що позивачем не доведено жодного факту порушення відповідачем умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в частині правомірності нарахування та списання з позивача плати за використання власного вагону перевізника за межами України, а доводи позивача про застосування в даних правовідносинах нульової ставки податку на додану вартість у міжнародному залізничному сполученні за своїм змістом є безпідставними.
14.08.2024 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач з огляду на зміст спірних правовідносин та питань суду в ході судових засідань у даній справі, наголосив, що до спірних правовідносин слід застосовувати договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 в редакції, яка була оприлюднена 25.02.2022 та введена в дію з 01.03.2022, оскільки до перевезення вагони були прийняті за накладними СМГС №34678250 та №34688044 - 22.03.2022 та 24.03.2022 відповідно. Щодо нарахованої плати за користування вагонами, то відповідач наголосив, що вона була розрахована та списана з рахунку позивача у відповідності до положень пунктів 2.1.13, 4.6 договору та додатку 1-2 до договору.
17.09.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» надійшли письмові пояснення, в яких позивач з огляду на пояснення відповідача наголосив на тому, що обов'язку у нього повертати вагони на станцію Могильов-Подільський П-Зах не було, таке повернення він мав здійснити на станцію Кучурган ОД, так як відповідні зміни були внесені до договору лише 01.08.2022 та введені в дію 01.09.2022. Крім того, позивач наголосив, що позивач передав відповідачу порожні вагони на станції Рені-Порт, що підтверджується відмітками в накладній №42777417, а тому у відповідача відсутні будь-які законні підстави списувати кошти за користування вагонами.
28.10.2024 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли письмові пояснення, в яких відповідач наголосив на обов'язку позивача повернути вагони на станцію Могилів-Подільський (експ.) Південно-Західної залізниці, так як вказаний обов'язок випливає з умов пункту 2.1.13 договору та повернення вагонів саме на станцію Могилів-Подільський (експ.) Південно-Західної залізниці був зумовлений військовою агресією Російської Федерації проти України, що, у свою чергу, змусило Кабінет Міністрів України тимчасово закрити на підставі розпорядження №188-р декілька пунктів державного кордону, в т.ч. станцію Кучурган ОД. Крім того, відповідач зауважив, що саме на позивача, як замовника, покладений обов'язок повернути на територію України порожні власні вагони перевізника з країн СНД одразу після вивантаження, а позовні вимоги зводяться лише до намагання позивача в судовому порядку отримати звільнення від оплати вже наданих відповідачем послуг користування вагонами за межами України.
30.10.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» надійшли письмові пояснення аналогічні за змістом тим, що були подані позивачем 17.09.2024, разом з тим, позивач повторно наголосив на тому, що він перестав користуватися вагонами з моменту передачі їх відповідачу, що підтверджується накладною №42777417.
У судовому засіданні 31.10.2024 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 21.11.2024.
У судовому засіданні 21.11.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання у справі на 12.12.2024.
Судове засідання, призначене на 12.12.2024 не відбулося, а тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 судове засідання призначено на 24.01.2025.
У судовому засіданні 24.01.2025 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 04.02.2025.
03.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
03.02.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
04.02.2025 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про відкладення судового засідання у даній справі на іншу дату.
У судовому засіданні 04.02.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання у справі на 20.02.2025.
У судовому засіданні 20.02.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідач заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,
24.03.2020 року шляхом направлення повідомлення про укладення договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» (далі - замовник) та Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (далі - перевізником) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-38464969/2020-001 від 24.03.2020 (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/ або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі-послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до пункту 1.3 договору наведені визначення вживаються в договорі у такому значенні, зокрема, перевезення - послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення), КОТІФ (Конвенція про міжнародні залізничні перевезення) відповідно.
Згідно пункту 1.4 договору надання послуг за договором перевезення може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору).
Пунктом 1.6 та 1.7 договору встановлено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі -КЕП). Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
У відповідності до пункту 1.10 договору, він є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п.12.1. договору.
Відповідно до пункту 2.1.13 договору при перевезенні вантажів у власних вагонах перевізника за межі України замовник зобов'язаний, зокрема, вносити плату за використання вагонів в робочому стані за час перебування їх за межами України в країнах СНД, Балтії та Грузії, відповідно до розд. 3 договору (пп. 2.1.13.1 договору); повертати на територію України порожні власні вагони перевізника з країн СНД, Балтії та Грузії одразу після вивантаження згідно з інструкцією на повернення вагонів, розміщеною на сайті http://uz-cargo.com/. Забезпечувати належне оформлення перевізних документів на повернення порожніх власних вагонів Перевізника після вивантаження на станціях Рені Од. Рені-Порт Од., Галац (ЧФР) на станцію Кучурган Од. (пп. 2.1.13.2 договору).
Згідно з пункту 2.3.3 договору перевезення перевізник зобов'язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/ вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в п.1.9 договору.
На виконання вищезазначених умов договору, позивачу відкрито особовий рахунок з наданням коду платника 8209247.
За умовами пункту 2.3.4 договору обов'язок перевізника, зокрема, вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати Замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням Замовника за цінами встановленими в Додатку 1-1 до Договору через станцію або через один з підрозділів філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні Замовника. В разі, оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються Замовнику безоплатно. Складати документи, передбачені п. 1.3., 1.4. та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Відповідно до зобов'язань, зазначених в п. 2.1.13 договору, замовник зобов'язаний сплачувати за час перебування власного вагону Перевізника за межами України плату за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України. Ставка плати за використання власного вагону Перевізника за межами України встановлена в Додатку 1-2 до Договору. Плата за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України нараховується за весь час з моменту передачі вагону на залізниці інших країн на прикордонній передавальній станції України до моменту прийому вагону на прикордонній передавальній станції України за кожну добу з округленням неповної доби до повної та стягується щодобово з внесеної Замовником передоплати. Плата за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України щодобово нараховується та відображається в інформаційному повідомленні. Сума нарахованої плати за результатами кожного місяця відображається у зведеній відомості. Час перебування власного вагона Перевізника в неробочому парку за межами України (за винятком ремонтів, вказаних у пункті 2.1.13.6. договору) через технічні несправності, які виникли в процесі експлуатації (з моменту оформлення повідомлення ВУ-23М до моменту оформлення повідомлення ВУ-36М за даними інформаційної бази філії «Головний інформаційний центр» АТ «Укрзалізниця») виключається із загального часу використання (пункт 3.3 договору).
Згідно пункту 3.5 договору розмір (ставки) плати за послуги, що виконуються за вільними тарифами та перелік яких наведено у додатках 1-1- 1-3 до Договору, визначається Перевізником в порядку передбаченому Договором.
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця»
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата наданих послуг відповідно до Договору здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в розділі 15 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок Перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок Замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.
Щодобово, упродовж періоду виконання договору, Перевізник надає Замовнику переліки перевізних документів, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання Договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється Перевізником на електронну адресу Замовника, вказану в Додатку 2-1 Договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітнім (пункт 4.5 договору).
Відповідно до пункту 4.6 договору зведена відомість формується Перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами Договору, та направляється для підписання Замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів Перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами Договору. Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє Перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав. Замовник упродовж 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов'язаний надіслати Перевізнику підписану зведену відомість. У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями, Перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та їх вартості за наявності окремого письмового обґрунтованого звернення Замовника. За результатами перевірки, за наявності підстав, Перевізником проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях. У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями без надання окремого письмового обґрунтованого звернення Замовника, перевірка наданих послуг та їх вартості Перевізником не здійснюється, а зведена відомість вважається погодженою та підписаною без заперечень. У разі, якщо Замовником не підписано зведену відомість, у тому числі з відповідним коригуванням, упродовж 15 днів з дня її отримання та не надано письмове обґрунтоване звернення щодо зауважень до зведеної відомості, зведена відомість вважається погодженою та підписаною обома Сторонами без зауважень на дату складання зведеної відомості. Датою одержання зведеної відомості, у випадку направлення її в паперовій формі, вважається відмітка поштової служби на повідомлені про вручення рекомендованого листа або дата календарного штемпеля поштової служби у випадку повернення відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, незнаходження абонента за адресою (за зазначеною адресою не проживає), з відмовою адресата від одержання.
Згідно пункту 7.1 договору усі спірні питання з виконання Договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку: претензії, щодо втрати, недостачі, псування або пошкодження вантажу, пошкодження контейнерів, прострочення в доставці вантажів при перевезенні заявляються Перевізнику на адресу Департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця»: 03150, Україна, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, б. 5; інші претензії, що виникли з перевезення вантажів, заявляються Перевізнику на адресу філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця»: 03038, Україна, м. Київ, вул. Федорова, б. 32; претензії щодо відшкодування за втрату або пошкодження вагонів Замовника заявляються Перевізнику на адресу Департаменту вагонного господарства АТ «Укрзалізниця»: 03150, Україна, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, б.5.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що у випадку задоволення грошових вимог (претензій) Замовника, Перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку Замовника в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів Замовника щодо відображення Перевізником в особовому рахунку використання Замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку Замовника про зарахування коштів на нього.
У випадку судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері (пункт 8.8 договору).
За умовами пункту 9.5 договору, він укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом Замовника допускається укладення Договору в паперовій формі.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин з Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, в період березень-квітень 2022 року відповідачем на підставі договору перевезення були надані позивачу послуги з перевезення вантажу зі станції Вінниця Південно-Західної залізниці до станції призначення Рені-Порт через територію Молдови у вагонах №№95378964, 95755864, 58562505, 95758025, 95224630, 95453734 згідно із накладними СМГС №34688044 від 24.03.2022, №34678250 від 22.03.2022.
Оплата провізних платежів за перевезення здійснювалася ТОВ «Левада Карго».
На території Молдови вагони №95378964, 95755864, 58562505 за накладною СМГС №34688044 знаходились в період з 30.03.2022 по 04.04.2022 (6 діб), а вагони №95758025, 95224630, 95453734 за накладною СМГС №34678250 з 31.03.2022 по 04.04.2022 (5 діб).
Як зазначає відповідач, через військову агресію Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження від 26.02.2022 №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», згідно із яким станцію Кучурган ОД було закрито.
Враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №188-р АТ «Укрзалізниця» було введено тимчасові обмеження для всіх одержувачів та всіх вантажів щодо перевезень Республіка Молдова ЧФМ (23) через Кучурган (ЕКСП. на Новосавицьку) Од (415809), Слобідка (ЕКСП.) Од (418205), які були розміщені за посиланням: https://uz.gov.ua/cargo_transportation/electronic_transportation/conventions/.
Отже, з огляду на непередбачувані обставини, було змінено напрямок вагонопотоку, а оформлення перевізних документів на повернення порожніх власних вагонів Перевізника після вивантаження на станціях Рені, Рені-Порт Одеської залізниці, Галац (ЧФР) здійснювалось на станцію Могилів-Подільський Південно-Західної залізниці.
Як вбачається з матеріалів справи, на територію України вагони №№95378964, 95755864, 58562505, 95758025, 95224630, 95453734 повертались за маршрутом Рені-Порт (експ) - Могилів-Подільський за однією накладною від 14.04.2022 № 42777417, згідно із якою на території Молдови вагони перебували з 15.04.2022 по 17.04.2022 (3 доби).
У подальшому, після перевірки здійснених перевезень в березні-квітні 2022 року, позивачу на підставі пункту 3.3 договору, згідно із накладними СМГС №34688044 від 24.03.2022, №34678250 від 22.03.2022, № 42777417 від 14.04.2022 здійснено щодобове нарахування плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, яка відображена в інформаційних повідомленнях від 06.02.2023 №6020022 та від 10.02.2023 №10020005, яка в розмірі 128520,00 грн (з ПДВ) була списана з особового рахунку ТОВ «Левада Карго».
10.03.2023 року ТОВ «Левада Карго» звернулося до АТ «Укрзалізниця» з претензією №KJR 00149/23 від 10.03.2023, в якій позивач з огляду на несвоєчасність здійснених нарахувань по коду 176/6 просив відповідача повернути списані кошти у загальному розмірі 128520,00 грн з ПДВ.
У відповідь на вказану претензію №KJR 00149/23 від 10.03.2023, відповідач направив позивачу лист №ЦТЛ-19/841 від 23.06.2023 в якому повідомив позивача про те, що його вимоги викладені у претензії задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем було неправомірно списано з особового рахунку позивача кошти за використання вагонів за межами України.
У свою чергу, відповідач проти позову заперечив, з огляду на те, що заявлені вимоги є безпідставними, а його дії по списанню з особового рахунку позивача коштів за використання вагонів за межами України є обґрунтованим та такими, що ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Приписами частини 2 статті 307 Господарського кодексу України перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на внутрішньому водному транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень (частина 3, 4 статті 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), вказано, що у цьому Статуті наведені нижче терміни вживаються у такому значенні, зокрема накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами. Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін.
Як встановлено судом, у період з березня по квітень 2022 року відповідачем на підставі договору перевезення були надані позивачу послуги з перевезення вантажу зі станції Вінниця Південно- Західної залізниці до станції призначення Рені-Порт через територію Молдови у вагонах №№95378964, 95755864, 58562505, 95758025, 95224630, 95453734 згідно із накладними СМГС №34688044 від 24.03.2022, №34678250 від 22.03.2022.
На територію України вагони №№95378964, 95755864, 58562505, 95758025, 95224630, 95453734 повертались за маршрутом Рені-Порт (експ) - Могилів-Подільський за однією накладною від 14.04.2022 № 42777417, згідно із якою на території Молдови вагони перебували з 15.04.2022 по 17.04.2022 (3 доби).
Згідно приписів п. 2.1.13.2 договору позивач повинен був повернути на територію України порожні власні вагони Перевізника одразу після вивантаження та забезпечити належне оформлення перевізних документів на повернення порожніх власних вагонів Перевізника після вивантаження на станціях Рені Од. Рені-Порт Од. Галац (ЧФР) на станцію Кучурган Од.
Однак, через військову агресію Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження від 26.02.2022 №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», згідно із яким станцію Кучурган ОД було закрито.
Відтак, зважаючи на розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №188-р АТ «Укрзалізниця» було введено тимчасові обмеження для всіх одержувачів та всіх вантажів щодо перевезень Республіка Молдова ЧФМ (23) через Кучурган (ЕКСП. на Новосавицьку) Од (415809), Слобідка (ЕКСП.) Од (418205) та у зв'язку з цим змінено напрямок вагонопотоку, а оформлення перевізних документів на повернення порожніх власних вагонів Перевізника після вивантаження на станціях Рені, Рені-Порт Одеської залізниці, Галац (ЧФР) здійснювалось на станцію Могилів-Подільський Південно-Західної залізниці.
У даному випадку, на територію України вагони №№95378964, 95755864, 58562505, 95758025, 95224630, 95453734 повертались за маршрутом Рені-Порт (експ) - Могилів-Подільський за однією накладною від 14.04.2022 № 42777417, згідно із якою на території Молдови вагони перебували з 15.04.2022 по 17.04.2022 (3 доби).
Відповідно до пункту 4.4 договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, Перевізником відображається в особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати, зокрема, плати за використання власних вагонів Перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях.
При цьому, умовами п.4.6 Договору перевезення передбачено право Перевізника здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.
З огляду на викладене, після перевірки здійснених перевезень в березні-квітні 2022 року, позивачу на підставі пункту 3.3 договору, згідно із накладними СМГС №34688044 від 24.03.2022, №34678250 від 22.03.2022, № 42777417 від 14.04.2022 здійснено щодобове нарахування плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, яка відображена в інформаційних повідомленнях від 06.02.2023 №6020022 та від 10.02.2023 №10020005 та в розмірі 128520,00 грн (з ПДВ) списана з особового рахунку ТОВ «Левада Карго».
Ставка плати за користування вагоном за межами України, в період надання послуг відповідачеві, встановлена в Додатку 1-2 до Договору (Таблиця 1), та становить 2100,00 грн, разом з ПДВ - 2 520,00 грн за 1 вагоно-добу (Додаток 1-2 до Договору).
Підтвердженням того, що вагони перетинали кордон України, є передавальні поїзні відомості від 30.03.2022, 31.03.2022, 17.04.2022, натурні листи від 30.03.2022 та 31.03.2022 та інформація про дислокацію і стан вагонів.
Відповідач на виконання умов п. 4.4 договору відобразив плату за використання власних вагонів Перевізника за межами України в інформаційних повідомленнях від 06.02.2023 №6020022 та від 10.02.2023 № 10020005, які були направлені позивачу та відображені в Переліках №20230207 від 07.02.2023 та №20230213 від 13.02.2023.
Згідно з абз. 1, 4, 8 пункту 4.6 договору зведена відомість формується Перевізником на підставі інформаційних повідомлень, передбачених умовами договору, та направляється для підписання Замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним.
Нарахована сума у розмірі 128520,00 грн з ПДВ була включена відповідачем до зведеної відомості №2 від 28.02.2023, як «Плата за використання вагонів за межами України» (код 176), при цьому відомість підписана представником позивача та скріплена печаткою без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідно до пункту 4.6 договору замовник упродовж 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов'язаний надіслати Перевізнику підписану зведену відомість. У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями, Перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та їх вартості за наявності окремого письмового обґрунтованого звернення Замовника. За результатами перевірки, за наявності підстав, Перевізником проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях. У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями без надання окремого письмового обґрунтованого звернення Замовника, перевірка наданих послуг та їх вартості Перевізником не здійснюється, а зведена відомість вважається погодженою та підписаною без заперечень.
При цьому, пунктами 4.8 та 4.9 договору встановлено, що у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, Замовник для проведення перевірки письмово повідомляє Перевізника на вказану в розд. 7 Договору адресу Філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця». У разі виявлення Перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок Замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних Перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і дим Договором.
Приписами пункту 4.10 договору визначено, що за необхідності, на вимогу замовника або Перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якої оформляються актом звіряння взаємних розрахунків.
Таким чином, позивач, у випадку незгоди із даними, зазначеними у Зведеній відомості №2 від 28.02.2023, мав право не підписувати її або підписати із зауваженнями та надіслати свої письмові зауваження відповідачу для проведення перевірки.
Втім, матеріали справи не містять жодних заперечень позивача до зведеної відомості, жодних письмових звернень до відповідача стосовно перевірки наданих послуг та їх вартості щодо звіряння розрахунків.
За таких обставин, враховуючи встановлені вище обставини справи та наведені положення умов спірного договору, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснено списання з особового рахунку позивача плати за використання власних вагонів перевізника за межами України в розмірі 128520,00 грн, в тому числі ПДВ 21420,00 грн, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач під час розгляду справи не довів належними та допустимими доказами наявності правових підстав для повернення списаної плати за використання вагонів АТ «Укрзалізниці» за межами України по коду 176/6 у загальному розмірі 128520,00 грн.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про необхідність застосування нульової ставки податку на додану вартість у міжнародному залізничному сполученні.
Так, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно пункту 8.2 статті 8 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До загальнодержавних податків належать, зокрема податок на додану вартість (пункт 9.1.3 статті 9 Податкового кодексу України).
Пунктом 195.1.3 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг, зокрема міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
Отже, підставою для застосування нульової ставки податку на додану вартість у міжнародному залізничному перевезенні є накладна СМГС, ЦИМ/СМГС, в якій зазначені відповідні платежі.
Згідно із п.14) § 1 статті 15 Угоди про міжнародне вантажне сполучення від 01.11.1951 в накладній зазначаються відомості про сплату провізних платежів.
Відповідно до умов ст.2 Угоди про міжнародне вантажне сполучення провізні платежі - платежі, які включають в себе провізну плату, плату за проїзд провідника, водія автопоїзду, додаткові збори та інші плати, які виникають за період від укладення договору перевезення до видачі вантажу отримувачу, в тому числі пов'язані з перевантаженням вантажу або перестановкою візків. У свою чергу, тариф це система ставок та правила нарахування провізних платежів, які визначають розмір провізних платежів.
В той же час, послуга використання вагонів перевізника за межами України-це додаткова послуга, що надається перевізником на підставі договору перевезення та нараховується відповідно до умов пункту 3.3 договору перевезення за ставкою плати, встановленою в додатку 1-2 до договору, і відображається у зведеній відомості.
За таких обставин, плата за використання вагонів перевізника за межами України не є провізним платежем/тарифом та не вноситься в перевізний документ-накладну СМГС або ЦИМ/СМГС, а отже вказана плата не підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою.
Відхиляє суд і доводи позивача про те, що він перестав користуватися вагонами відповідача з моменту їх оформлення до перевезення останнім на станції Рені-Порт (експ) відповідно до залізничної накладної №42777417.
За приписами пункту 3.3 договору відповідно до зобов'язань, зазначених в п. 2.1.13. договору, замовник зобов'язаний сплати перевізнику плату за час перебування власного вагону Перевізника за межами України за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України, яка нараховується за весь час з моменту передачі вагону на залізниці інших країн на прикордонній передавальній станції України до моменту прийому вагону на прикордонній передавальній станції України за кожну добу.
Відповідно до пп. 2.1.13.2. договору замовник зобов'язаний повертати на територію України порожні власні вагони перевізника з країн СНД, Балтії та Грузії одразу після вивантаження згідно з інструкцією на повернення вагонів, розміщеною на сайті http://uz-cargo.com/. Забезпечувати належне оформлення перевізних документів на повернення порожніх власних вагонів Перевізника після вивантаження на станціях Рені Од. Рені-Порт Од., Галац (ЧФР) на станцію Кучурган Од.
До дати прибуття навантаженого власного вагону Перевізника на станцію призначення замовник повинен надавати одержувачу інформацію щодо подальшого відправлення вагонів після вивантаження на станцію наступного навантаження або на прикордонну передавальну станцію України при перевезенні за межі України, якщо не встановлено іншого порядку (п. 2.1.13.3 договору).
З аналізу наведених вище умов договору вбачається, що саме на позивача, як замовника, покладено обов'язок повернути на територію України порожні власні вагони перевізника з країн СНД одразу після вивантаження та забезпечити належне оформлення перевізних документів на повернення порожніх власних вагонів перевізника після вивантаження та до дати прибуття вагону перевізника на станцію призначення, надати одержувачу інформацію щодо подальшого відправлення вагонів після вивантаження на станцію наступного навантаження або на прикордонну передавальну станцію України при перевезенні за межі України.
Як встановлено судом, згідно накладних №34688044, №34678250, одержувачем вантажу було зазначено Ренійський Морський торговий порт, станція прикордонних переходів-Могилів-Подільський (експ).
Після вивантаження вантажу порожні вагони перевізника були відправлені одержувачем Ренійським Морським торгівельним портом за накладною №42777417 зі станції Рені-Порт (експ) на станцію прикордонних переходів Могилів-Подільський (експ) отримувачу АТ «Укрзалізниця» філія «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця».
При цьому, станція прикордонних переходів Могилів-Подільський (експ) була визначена, у зв'язку з тим, що через військову агресію Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження від 26.02.2022 №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», згідно із яким станцію Кучурган ОД було закрито.
Відтак, твердження позивача, що відправлення вагонів здійснювалось безпосередньо відповідачем, який був відправником та одержувачем вагонів за накладною №42777417, без залучення позивача є необґрунтованими, оскільки саме на позивача покладено обов'язок надати Ренійському Морському торговому порту на станції Рені-Порт (екс) інформацію щодо подальшого відправлення вагонів.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення коштів відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2025.
СуддяТ.В. Васильченко