вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.08.2025м. ДніпроСправа № 904/1998/25
За заявою: Національної академії внутрішніх справ, м. Київ
про заміну сторони виконавчого провадження
У справі:
за позовом Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 62 370,00грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Від НАВС: не з'явився
У квітні 2025 року Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" заборгованості у розмірі 62 370,00грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 справу №904/1998/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2025 позовні вимоги Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 62 370,00грн задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" на користь Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України заборгованість у розмірі 62 370,00грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40грн.
01.07.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2025, яке набрало законної сили 27.06.2025, видано наказ №904/1998/25.
08 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від Національної академії внутрішніх справ до господарського суду надійшла заява, якою просить замінити сторону виконавчого провадження у справі №904/1998/25 Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України на його правонаступника Національну академію внутрішніх справ.
Заява обґрунтована тим, що Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2025 року було видано розпорядження № 174-р "Про погодження реорганізації Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України", яким було реорганізовано Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України (код згідно з ЄДРПОУ 34045600) шляхом приєднання його до Національної академії внутрішніх справ (код згідно з ЄДРПОУ 08751177) та встановлено, що Національна академія внутрішніх справ є правонаступником майна, прав та обов'язків Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято заяву та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.08.2025.
Представники стягувача, боржника та НАВС у судове засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили.
Ухвалу суду від 18.08.2025 в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів позивача, відповідача та заявника 18.08.2025 (о 18:32год, 18:35год), що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 78-80).
За приписами частини третьої статті 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
При цьому, суд враховує, що явка учасників справи в судове засідання господарським судом обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши заяву Національної академії внутрішніх справ про заміну сторони виконавчого провадження, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.
Частинами першою, другою статті 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі "Матківська проти України" (заява № 38683/04), судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також, що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 11.03.2021 у справі №910/2954/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.
Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2020 по справі №916/617/17, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17).
З матеріалів справи убачається, що позивачем (стягувачем) у справі №904/1998/25 є Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 34045600; провул. Євгена Гуцала, буд. 4-А, м. Київ, 01011).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.02.2025 №174-р "Про погодження реорганізації Державного наукового - дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України" погоджена пропозиція Міністерства внутрішніх справ щодо реорганізації Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України (код згідно з ЄДРПОУ 34045600) шляхом приєднання його до Національної академії внутрішніх справ (код згідно з ЄДРПОУ 08751177)
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. При реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків.
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання (ст. 106 Цивільного кодексу України).
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних, осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державний наукового - дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України перебуває у стані припинення на підставі внесеного рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації, з 13.03.2025.
Згідно з частиною другою ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Частиною восьмою ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Суд враховує, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності. При реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий.
Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
Також, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц зазначив, що у статтях 104 та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий. Датою виникнення універсального правонаступництва юридичної особи відносно особи, яка припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу про таке приєднання.
При цьому господарський суд вважає за необхідне зазначити, що боржником станом на 28.08.2025 наказ суду від 01.07.2025 у справі №904/1998/25 у добровільному порядку не виконано.
Станом на дату звернення із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавче провадження щодо примусового стягнення заборгованості на підставі наказу суду №904/1998/25 від 01.07.2025 відсутнє.
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то й заміна сторони (стягувача або боржника) у виконавчому документі на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Отже наведені процесуальні та матеріальні норми законодавства надають право стороні (заінтересованій особі) звернутися з відповідною заявою до господарського суду, який на стадії виконання судового рішення може здійснити заміну відповідного учасника справи (процесуальне правонаступництво), а також заміну сторони виконавчого провадження (боржника та/або стягувача) їх правонаступником.
З огляду на те, що реорганізація Державного наукового - дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України відбулася шляхом приєднання, має місце факт універсального правонаступництва, коли до правонаступника - Національної академії внутрішніх справ перейшли обов'язки стягувача.
Враховуючи встановлені вище обставини, наведені положення законодавства, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Національної академії внутрішніх справ та заміни стягувача - Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 34045600) на його правонаступника Національну академію внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08751177).
Керуючись статтями 52, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Національної академії внутрішніх справ про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити частково.
2. Замінити стягувача - Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 34045600; провул. Євгена Гуцала, буд. 4-А, м. Київ, 01011) на його правонаступника - Національну академію внутрішніх справ (ідентифікаційний код 08751177; пл. Солом'янська, 1, м. Київ, 03035) у наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 №904/1998/25.
Ухвала набирає законної сили - 28.08.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена - 29.08.2025.
Суддя Н.М. Євстигнеєва