пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 серпня 2025 року Справа № 903/674/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,
прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Гудкова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВРБУД»
про стягнення 510023грн 52коп
встановив: заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ “ВРБУД» 510023грн 52коп, з яких: 251897грн 94коп пені, 229341грн 22коп інфляційних втрат та 28784грн 36коп - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 6120грн 28коп сплаченого судового збору.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов договору підряду №175/24 від 18.04.2024 в частині повернення невикористаних коштів - авансового платежу, з чого вбачаються ознаки безпідставного користування приватним контрагентом -ТОВ “ВРБУД» грошовими коштами, отриманими за умовами договору, що очевидно свідчить про порушення майнових інтересів держави у бюджетній сфері.
Користування авансом після спливу встановленого договором строку на його використання та погашення, є протиправним, свідчить про порушення умов договору, а отже, є підставою для настання відповідних наслідків для підрядника.
Ухвалою суду від 04.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено 05.08.2025. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 05.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 26 серпня 2025 року.
Ухвала суду надіслана та доставлена сторонам до їх електронного кабінету 07.08.2025, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
За таких обставин, суд вважає, що виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.
Відповідач відзиву на позов не надав, позову не оспорив.
Клопотань та заяв від сторін не надійшло.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні 26.08.2025 прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив.
Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки суд виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив наступне.
18.04.2024 між Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (змінено найменування на Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 42304390, далі -Замовник) та ТОВ “ВРБУД» (далі - Підрядник) укладено договір підряду №175/24 на будівництво невибухових загороджень першого рубежу оборони.
Згідно п.1.1 Договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений Договором підряду строк закінчені роботи з будівництва об'єкта: Нове будівництво невибухових загороджень першого рубежу оборони “ЗАБОЛОТТЯ (4)», а Замовник зобов'язується надати Підряднику затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи та оплатити їх.
Відповідно до п. 2.1 Договору договірна ціна робіт становила 51065114,42 гривень.
Початок виконання робіт: протягом 2-х робочих днів з моменту підписання Договору, за умови наявності необхідних дозвільних документів (3.1 Договору).
Пунктом п. 6.1 Договору передбачено, що Замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу), зокрема, у розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором на строк не більш як шість місяців відповідно до п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2020 №1764 (із змінами) та постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (із змінами).
Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на закупівлю будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт. Невикористана сума попередньої оплати повертається Замовнику. У разі надання авансу Замовник після виставлення рахунку Підряднику проводить оплату авансу.
Кошти для будівництва даного об'єкта виділялися із резервного фонду державного бюджету. За умовами Договору (у первинній редакції).
У відповідності до п. 12.5 Договору, при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в п. 6.1 Договору, невикористаного авансу Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Додатковою угодою від 16.05.2024 №1 сторонами було внесено зміни до абз.3 підп. 6.1 п. 6 Договору, а саме викладено його в новій редакції: “Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт. Невикористана сума попередньої оплати повертається Замовнику. У разі надання авансу Замовник після виставлення рахунку Підряднику проводить оплату авансу».
Також додатковою угодою №1 внесено зміни до підп.14.1 Договору «Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє на період воєнного стану, але не довше 31.12.2024, та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань».
05.09.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до договору підряду №175/24 на будівництво невибухових загороджень першого рубежу оборони від 18.04.2024.
Також, 17.12.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до договору підряду №175/24 на будівництво невибухових загороджень першого рубежу оборони від 18.04.2024, згідно умов якої сторони погодили зменшити договірну ціну робіт на 26600887,66грн, а саме: з 51065114,42грн на 24464226,76грн.
Договір підряду та додаткові угоди до нього підписані сторонами та завірені їх печатками.
На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу аванс на загальну суму 35 600 000 грн (69,7 відсотків від усієї вартості робіт за Договором), що
підтверджується платіжною інструкцією від 23.04.2024 №219 на суму 17 900 000 грн, кошти за якою оплачено 27.04.2024 та платіжною інструкцією від 24.05.2024 №303 на суму 17 700 000 грн, кошти за якою оплачено 25.05.2024.
Враховуючи той факт, що позивач і відповідач укладали Договір у відповідності до приписів чинного законодавства у сфері закупівель за бюджетні кошти, то вимога щодо повернення авансу є імперативною, від якої сторони не можуть відступити.
Беручи до уваги дати здійснення авансових платежів та положення пунктів 6.1, 12.5 Договору, Підрядник повинен був використати або ж повернути на користь Замовника кошти (авансові платежі на загальну суму 35600000 грн) не більш як шість місяців з моменту їх отримання.
З урахуванням вищенаведеного та умов Договору (п. 6.1), відповідач був зобов'язаний не більш як за шість місяців використати одержані кошти у сумі 17900000грн (платіжна інструкція від 23.04.2024 №219) до 28.10.2024, а у сумі 17700000грн (платіжна інструкція від 24.05.2024 за №282) - до 26.11.2024.
Водночас, невикористаний аванс підлягав поверненню Замовнику.
Повернення (зарахування) коштів - авансових платежів із дотриманням строків, які визначено у Договорі, здійснювалося наступним чином:
- за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 (акт №1) у сумі 4 253 400 грн;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 (акт №2) у сумі 12 496 451,56 грн;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 (акт №3) у сумі 2 468 632,94 грн.
Загальна сума зарахованих коштів авансового платежу за вказаними актами становить 19 218 484,50 грн.
З вищенаведеного вбачається, що Підрядник у період із 28.04.2024 по 28.10.2024 використав кошти авансового платежу на суму 17900000грн, отриманих за платіжною інструкцією від 23.04.2024 №219.
Станом на 27.11.2024 відповідач був зобов'язаний повернути Замовнику 16381515,50грн авансу (без врахування 1 318 484,5 грн коштів, зарахованих за актом №3 (17 700 000 - 1318 484,5 = 16 381 515,5).
З матеріалів справи вбачається, що повернення (зарахування) коштів - авансового платежу здійснювалося наступним чином:
- за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 (акт №4) у сумі 1712 691,52 грн, підписаного 27.12.2024;
- за платіжною інструкцією від 17.12.2024 № 228 на суму 14 000 000 грн;
- за платіжною інструкцією від 19.12.2024 № 239 на суму 34 531,08 грн;
- за платіжною інструкцією від 27.12.2024 № 258 на суму 634 292,90 грн.
Відтак, відповідачем було несвоєчасно виконано його зобов'язання за Договором, в частині повернення невикористаних коштів - авансового платежу, сплаченого за платіжною інструкцією від 24.05.2024 №303, а саме: за період з 27.11.2024 до 16.12.2024 включно в сумі 16 381 515,5 грн; за період з 17.12.2024 до 18.12.2024 включно в сумі 2 381 515,5 грн (16 381 515,5 грн - 14 000 000 грн, сплачених 17.12.2024); за період з 19.12.2024 до 26.12.2024 включно в сумі 2 346 984,42 грн (2 381 515,5 грн - 34 531,08 грн, сплачених 27.12.2024).
05.07.2024 та повторно 14.08.2024, позивач надсилав відповідачу листи про повернення невикористаної суми попередньої оплати.
З метою добровільного врегулювання спору, 25.11.2024 та 28.01.2025 позивачем також були надіслані ТОВ «ВРБУД» претензії про сплату заборгованості та пені за договором підряду, які залишені відповідачем без задоволення
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).
Відповідно до норм ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
Враховуючи наведене, має місце неповернення та, як наслідок, безпідставне користування ТОВ «ВРБУД» грошовими коштами, отриманими за умовами Договору, що свідчить про порушення майнових інтересів держави у бюджетній сфері.
Користування авансом після спливу встановленого Договором строку на його використання та погашення є протиправним, свідчить про порушення умов Договору, а отже, є підставою для настання відповідних наслідків для Підрядника.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно наданого суду розрахунку за неналежне виконання зобов'язань згідно договору підряду відповідачу нараховано 510023грн 52коп, з яких: 251897грн 94коп пені згідно п.12.5 Договору, 229341грн 22коп інфляційних втрат та 28784грн 36коп - 3% річних за період з 27.11.2024 по 26.12.2024.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, і вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 цієї постанови).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України - міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовано, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Суд, перевіривши надані розрахунки, враховуючи неналежне виконання ТОВ «ВРБУД» зобов'язань згідно договору підряду №175/24 на будівництво невибухових загороджень першого рубежу оборони від 18.04.2024 дійшов висновку, що розрахунки є правильними, а позов прокурора про стягнення 251897грн 94коп пені, 229341грн 22коп інфляційних втрат та 28784грн 36коп - 3% річних є підставним та обгрунтованим.
З огляду на зазначене позов прокурора підлягає до задоволення у повному обсязі.
Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За приписами ст. 24 Закону України “Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Першим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для застосування положень ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», є поняття “інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи зміст поняття “інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація “інтересів держави», насамперед у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це справді потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні із 05 години 30 хвилив 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
Цим Указом Кабінету Міністрів України доручено невідкладно ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні та забезпечити відповідне фінансування.
Відповідачем не дотримано умови правочину щодо будівництва невибухових загороджень першого рубежу оборони “ЗАБОЛОТТЯ (4)».
Відтак, державний інтерес у спірних правовідносинах полягає насамперед у забезпеченні належного виконання зобов'язань за договорами, укладеними для виконання заходів із підвищення обороноздатності держави, на фінансування яких із бюджету виділяються кошти у значних розмірах.
Тому, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів з Підрядника сприятиме забезпеченню фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже - і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.
Недотримання відповідачем умов Договору та несвоєчасне виконання останнім своїх зобов'язань перед державою в умовах воєнного стану, а також безпідставне утримання товариством бюджетних коштів, суспільному інтересу очевидно не відповідає.
Беручи до уваги наведене, у зазначеному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17.
Установлено, що Департамент як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Листом від 12.05.2025 №694/05/2-25 позивач самостійно повідомив обласну прокуратуру про наявні порушення при виконанні Договору.
При цьому позивач зазначив про відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, що є причиною не пред'явлення позову до відповідача. Додатково, листом від 28.05.2025 №772/05/2-25 позивач направив прокурору листування з Підрядником із зазначених вище питань.
Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Департаменту шляхом пред'явлення позову обґрунтовується:
- наявним порушенням майнових інтересів держави у бюджетній необхідністю їх комплексного захисту;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції сфері та у спірних правовідносинах, будучи обізнаним про таке порушення, не здійснює захисту інтересів держави.
Оскільки позивач не здійснював належних заходів щодо звернення з позовом до суду, прокурор набув повноважень на представництво держави у цих правовідносинах.
Отже прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру». На виконання зазначених норм обласною прокуратурою заздалегідь, до пред'явлення позову, повідомлено позивача про прийняття рішення про представництво інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 202, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВРБУД» (вул. Нова, буд. 6а, селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44101, код ЄДРПОУ 41917677) на користь Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (Київський майдан, буд. 9, місто Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 42304390) 510023грн 52коп (з яких: 251897грн 94коп пені, 229341грн 22коп інфляційних втрат та 28784грн 36коп - 3% річних).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВРБУД» (вул. Нова, буд. 6а, селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44101, код ЄДРПОУ 41917677) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка, буд. 15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 6 120грн 28коп витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 28.08.2025.
Суддя О. Г. Слободян