Справа № 204/4405/24
Провадження № 2/204/187/25 р.
02 липня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2025 року у цивільній справі №204/4405/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0500373393/2 від 29 листопада 2020 року в розмірі 10 020,00 грн, яка складається із: заборгованості тілом кредиту 5 010,00 грн; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 5 010, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 24 500 грн.
Від представника позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вважає розмір витрат на правничу допомогу, що зазначив Представник Відповідача, не пропорційним. Згідно Копії детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро від 21.03.2025, вартість підготовки та подання заяв по суті справи, аналіз матеріалів справи з процесуальних питань та представництво у судових засіданнях складає 24 500, 00 грн. Вважає, що зазначений розмір витрат не відповідає складності розглянутої справи, тому що підготовка таких документів як: клопотання про долучення доказів, пояснення, клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу тощо - не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи. Враховуючи, що розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, заявлена Відповідачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 24 500, 00 (двадцять чотири тисячі п'ятсот) грн. є необґрунтованою та не підтвердженою належними й допустимими доказами. Зокрема, Відповідачем не надано документів, які б підтверджували фактичну оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. У зв'язку з цим відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення щодо їх відшкодування.
Представник позивача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання відповідача.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним ухвалити у даній справі додаткове рішення та задовольнити заяву представника відповідача частково, з наступних підстав.
Відповідно до п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2024 року між відповідачем та АБ «Костянтина Потапова «Легіон Юніон» та адвокатом Неруш О.В. укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною третьою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 246 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
У цивільному процесі закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України).
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 Цивільного процесуального кодексу України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чиє розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина третя статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених витрат, відповідачем надано детальний опис робі (наданих послуг) від 21 березня 2025 року, рахунок-фактуру №1 від 28 вересня 2024 року на суму 13 000,00 грн., рахунок-фактуру №2 від 29 жовтня 2024 року на суму 2500,00 грн., рахунок-фактуру №3 від 15 листопада 2024 року на суму 3 000,00 грн., рахунок-фактуру №4 від 06 січня 2025 року на суму 3 000,00 грн., рахунок-фактуру №5 від 24 лютого 2025 року на суму 3 000,00 грн., акт здачі-прийняття професійної допомоги від 21 березня 2025 року.
Частинами п'ятою, шостою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З цього приводу, слід зазначити, що надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також складність справа є незначною в цій категорії, наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, беручи до уваги критерії розумності та співмірності, суд дійшов висновку, що заяву представника відповідача необхідно задовольнити частково, стягнувши з ТОВ «Коллект Центр» на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 223, 247, 258-259, 270, 352-355 ЦПК України, суд,-
Заяву представника відповідача про ухвалення додатково рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Самсонова