Справа №377/842/25
Провадження №2/377/508/25
29 серпня 2025 року суддя Славутицького міського суду Київської області Теремецька Н.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
25 серпня 2025 року до суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 104, 105, 110, 112 СК України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , зареєстрований Департаментом громадської адміністрації провінції Цзілінь Китайської Народної Республіки ( посвідчення 1220000-2018-000580 від 28.09.2018).
Позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до положень пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
За змістом пунктів 3, 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З позовної заяви та доданих до неї документів, зокрема, свідоцтва про вступ у шлюб, вбачається, що позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином Китайської Народної Республіки, шлюб було зареєстровано у Китайській Народній Республіці, позивач має зареєстроване місце проживання в Україні, відтак правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України. Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Положеннями статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Як зазначено у частині першій статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
За змістом частини другої вказаної статті подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до частини третьої цієї статті вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Аналіз положень статті 60 Закону «Про міжнародне приватне право» дає підстави дійти висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив'язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу, зокрема: 1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie); 2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii); 3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином (proper law); 4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).
Під час визначення матеріального права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави (стаття 7 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Вказаний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі 642/3886/18.
Враховуючи, що позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином Китайської Народної Республіки, відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», у сторін відсутній спільний особистий закон подружжя.
Разом з тим, в позовній заяві не зазначено останнє спільне місце проживання подружжя та чи продовжує проживати у цій державі один з подружжя, а також не зазначено право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільший тісний зв'язок чи закон, обраний подружжям, що має значення для вирішення справи, оскільки з урахуванням норм міжнародного права та національного законодавства суду слід встановлювати колізійні прив'язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу.
Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Як зазначено у частині другій цієї статті, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу необхідно залишити без руху та надати позивачу час для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтею 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу без руху, надавши позивачу строк - сім днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви в новій редакції із зазначенням останнього спільного місця проживання подружжя та чи продовжує проживати у цій державі один з подружжя або зазначенням права держави, з яким обидва з подружжя мають найбільший тісний зв'язок, чи закон, обраний подружжям.
Попередити позивача, якщо недоліки будуть усунуті в установлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підписана 29 серпня 2025 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька