29.08.2025 Справа №607/5334/25 Провадження №3/607/2513/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович розглянув матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
17.03.2025 з ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) (справа №607/5331/25; провадження №3/607/2511/2025).
Крім того, 17.03.2025 з ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (справа №607/5334/25; провадження №3/607/2513/2025).
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2025 року об'єднано в одне провадження справу №607/5331/25 (провадження №3/607/2511/2025) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та справу №607/5334/25 (провадження №3/607/2513/2025) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, присвоївши об'єднаній справі єдиний номер справи №607/5334/25 (провадження №3/607/2513/2025).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №264248 від 06 березня 2025 року зазначено, що 06 березня 2025 року о 20 год. 25 хв. по вул. Садова, у с. Підгороднє, Тернопільський район, Тернопільська область, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 100 від 06 березня 2025 року о 23 год. 30 хв. Від керування транспортним засобом (далі - ТЗ) відсторонений, чим порушив п.2.9.а. ПДР - керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №264220 від 06 березня 2025 року зафіксовано, що 06 березня 2025 року о 20 год. 25 хв. по вул. Садова, с. Підгороднє, Тернопільський район, Тернопільська область, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху авто, щоб мати змогу контролювати його, здійснив зіткнення з перешкодою, а саме деревом, внаслідок чого, автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п.12.1. ПДР - водій ТЗ не врахувавши безпечної швидкості руху, особливості вантажу, стан ТЗ, за що передбачена адміністративна відповідальність за статтею 124 КУпАП.
Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких він вказав, що близько 19:00 год. 06 березня 2025 року він, разом із раніше незнайомим йому чоловіком на ім'я ОСОБА_2 , вживав алкогольні напої поблизу автозаправки «Shell», що у м. Тернополі, на виїзді із міста. Близько 20:00 год. вирішили продовжити розпивання спиртних напоїв за місцем проживання ОСОБА_1 , що знаходиться у с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області. З цією метою ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок своїй співмешканці - ОСОБА_3 , з проханням прибути на вказану АЗС на їхньому ТЗ марки «Mitsubishi Outlander». Згодом, близько 20:45 год., прямуючи до місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 остання не впоралась із керуванням ТЗ та допустила зіткнення з деревом на в'їзді із вул. Курбаса в с. Підгороднє Тернопільського району, Тернопільської області. У своїх поясненнях ОСОБА_1 стверджує, що за кермом була саме ОСОБА_3 , яка після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) на його прохання розшукувала евакуатор, задля чого ходила вздовж вулиці у пошуках сигналу мережі Інтернет для пошуку контактів служб евакуації ТЗ та здійснювала відповідні дзвінки. Через деякий час ОСОБА_3 відлучилась із місця події, у зв'язку з вечірньою порою доби й з огляду на те, що вона не мала теплого одягу, оскільки не розраховувала бути тривалий час на вулиці. Коли приїхали працівники поліції ОСОБА_1 їм ці обставини повідомив, однак, вони наполягали на проходженні тесту на вміст алкоголю і сказали, що всі деталі буде з'ясовано у межах судового провадження в адміністративній справі. Відтак, ОСОБА_1 категорично заперечує факт керування ТЗ 06 березня 2025 року у стані алкогольного сп'яніння і спричинення ДТП.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила написані нею письмові пояснення, в яких зазначено, що до неї подзвонив ОСОБА_1 і сказав, щоб вона взяла автомобіль і забрала його із заправки додому. По дорозі додому вона не впоралась з гальмами і натиснула на газ, внаслідок чого допустила зіткнення з деревом. Зазначила, що у зв'язку з відсутністю у неї посвідчення водія, не повідомила поліцію, що саме вона перебувала за
кермом ТЗ.
У судове засідання особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився не повідомивши причин своєї неявки, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений, що підтверджують протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 264248 від 06 березня 2025 року та серії ЕПР1 № 264220 від 06 березня 2025 року, примірники яких були вручені ОСОБА_1 .
Справу було неодноразово відкладено, про що було відомо ОСОБА_1 , що підтверджують рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610247429428, № 0610241832808, № 0610257007734, № 0610241833081.
Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2018 року (справа № 761/41616/16-ц) вказав: рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи про дату, час та місце розгляду своєї справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав, суд, беручи до уваги релевантну практику Європейського суду з прав людини, правові позиції Верховного Суду, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів.
При вирішенні питання про розгляд цієї справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, суд також враховує положення статті 268 КУпАП, якими не встановлено імперативної законодавчої вимоги щодо присутності при розгляді справи за статтями 124 та 130 КУпАП особи, яку притягують до відповідальності.
На підтвердження вини ОСОБА_1 суду надані матеріали адміністративних справ, у яких містяться: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 264248 від
06 березня 2025 року; протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 264220 від
06 березня 2025 року; заява ЄО за № 1535 від 06 березня 2025 (ДТП); висновок КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР № 100 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного стану від 06 березня 2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних засобів; письмові пояснення ОСОБА_3 від 06 березня 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_4 від 06 березня 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_5 від 06 березня 2025 року; довідка ВП № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області «Про наявність посвідчення водія»; схемою наслідків дорожньо-транспортної пригоди без потерпілих від 06 березня 2025 року (20 год. 25 хв.) вул. Садова,
с. Підгороднє; фотоматеріалами.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша); адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивної сторони цей адміністративний проступок може бути вчинено шляхом: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Згідно з пунктом 2.9.а. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України) водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»
від 23 грудня 2005 року № 14 визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як було зазначено вище, правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП може бути вчинене, зокрема, шляхом керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відтак, для правильної кваліфікації дій особи за частиною першою статті 130 КУпАП працівники поліції зобов'язані зафіксувати як факт керування ТЗ особою, так і наявність стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом диспозиції частини першої статті 130 КУпАП відповідальність для водія транспортного засобу у розрізі цієї справи може наставити тільки за умови доведеності одночасно двох обставин - факту керування ТЗ особою та перебування її у стані сп'яніння. Недоведеність хоча б однієї з цих обставин виключає наявність об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, а відтак і складу відповідного проступку в діях певної особи.
Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регламентовано Інструкцією з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 грудня 2018 року № 1026.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ цієї Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо); у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року (справа № 686/11314/17) зазначено, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ПДР, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть запиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 зазначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування; для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом; правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а) визначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі; експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. (пункт 38).
В матеріалах справи відсутній відеозапис працівників поліції, який би підтверджував факт керування автомобілем особою, якій інкриміновано вчинення правопорушення. Факт керування ТЗ поліцейські встановили зі слів інших осіб, які не були безпосередніми свідками ДТП, що трапилася 06 березня 2025 року. Так, у поясненнях ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказано, що їм стало відомо про ДТП та її деталі зі слів або ОСОБА_3 або самого
ОСОБА_1 .
Жодних інших доказів, які б поза розумним сумнівом, свідчили про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В абзацах другому - п'ятому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 лютого 2019 року у справі № 1-р/2019 Конституційний Суд України зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу. Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguй and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).
Слід зазначити, що тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи (пункти 47 - 49 постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року, справа № 240/4894/23).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини також наголошував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див., зокрема, § 43 рішення у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, заява № 16437/04)
За таких обставин, враховуючи вищенаведене суд констатує відсутність належного доведення працівниками поліції факту керування ТЗ «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Суду не надано відповідні відеозаписи з місця події, свідчення свідків, які безпосередньо бачили як ОСОБА_1 керував цим автомобілем до ДТП, під час або безпосередньо після її вчинення. Крім того, суд бере до уваги свідчення ОСОБА_3 , яка зазначила, що саме вона перебувала за кермом ТЗ; виклад нею обставин подій, які відбувалися 06 березня 2025 року, узгоджуються з поясненнями самого ОСОБА_1 , які не спростовуються матеріалами адміністративної справи.
Крім того, письмові пояснення ОСОБА_3 , яка підтвердила їх і у судовому засіданні про те, що саме вона керувала автомобілем «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , і вчинила ДТП виключають вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке перебачено статтею 124 КУпАП.
Ураховуючи наведене вище, дії ОСОБА_1 , зазначені у протоколах серії ЕПР1 № 264248 від 06 березня 2025 року та серії ЕПР1 № 264220 від 06 березня 2025 року, а саме: керування ТЗ у стані алкогольного сп'яніння та вчинення ДТП, не знайшли свого підтвердження, тож суд констатує відсутність у його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Керуючись статтями 7 - 9, 33 - 36, 124, 130, 245, 247, 251 - 252, 280, 283 - 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень.
2. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
5. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець