іменем України
Справа № 210/5912/25
Провадження № 1-кс/210/1511/25
30 серпня 2025 року
Слідча суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які беруть участь у розгляді клопотання: прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , підозрюваний ОСОБА_4 , захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , за участі слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 10 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030010992,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, з середньо освітою, не одружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрілець, відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони 6 батальйону охорони, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25.09.2019 року вирок Жовтневого районного суду м. Белгорода від 22.01.2018 приведено згідно із законодавством України. Вважається засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України до 7 років 4 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Зарахувати в строк попереднє ув'язнення з 10.12.2015 року до 22.01.2018 року включно на підставі ст. 72 ч. 5 КК України. 16.06.2021 року звільнений з Криворізького УВП Дніпропетровської області по відбуттю покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчій судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу 30 серпня 2025 року надійшло вищевказане клопотання в межах кримінального провадження, внесеного 10 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030010992 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, з мотивів викладених у ньому, просив його задовольнити. Зазначає, що інші більш м"які запобіжні заходи не можуть бути застосовані щодо ОСОБА_4 , оскільки метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечує запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чинити вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Крім того, у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, які б дозволяли обрати інший більш м'який запобіжний захід.
Слідчий підтримав подане клопотання.
Підозрюваний заперечував щодо задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що доводи викладені в клопотання є безпідставними. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , клопотав про залишення без задоволення клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні. Підозрюваний має намір повернутися до військової служби.
Виклад обставин та правова кваліфікація
В провадженні слідчого відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 10 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030010992, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Підслідність визначена постановою керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 28.08.20225 року.
Встановлено, що солдат ОСОБА_4 , 14.12.2024 року наказом №107/ДСК (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 призначений на посаду стрільця відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони 6 батальйону охорони.
Таким чином, відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем військової служби за мобілізацією.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові.
Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Солдат ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , 25.01.2025 року вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилитись від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд.
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, та за відсутності законних підстав 25.01.2025 в умовах воєнного стану без поважних причин самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу, який розташовувався в АДРЕСА_2 , та без відповідних дозволів командирів і начальників, без документального оформлення відпустки чи відрядження, перебував за адресою постійного мешкання, а саме: АДРЕСА_1 .
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 в період з 25.01.2025 по 29.08.2025 включно, в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами місця тимчасового розташування підрозділу, який розташовувався в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин, а саме перебував за адресою постійного мешкання: АДРЕСА_1 .
За час відсутності ОСОБА_4 , обов'язки з військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами території місця служби в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, поки, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення 29.08.2025 року солдат ОСОБА_4 з власної ініціативи прибув до відділення поліції № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дениса Комара, буд. 2, і заявив про себе, чим припинив вчиняти злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).
В ході досудового розслідування зібрано сукупність належних і достатніх доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що слугувало підставою для повідомлення про підозру.
Сторона обвинувачення як на підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, окрім обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, покликається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний зможе вчинити наступні дії: 1) переховуватись від органу досудового розслідування та суду, 3) незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема, на експерта та свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Мотивація суду
У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, зокрема запобіжні заходи. Згідно з частиною 1 статті 176 КПК України одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
ОСОБА_4 29 серпня 2025 року було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів у кримінальному провадженні за №62025170030010992 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
У відповідності до вимог статті 42 КПК України ОСОБА_4 набув статус підозрюваного.
Згідно з статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.
Відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкція частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, стаття 178 КПК України закріплює перелік обставин, які на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, повинні бути оцінені в сукупності. За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
Щодо обґрунтованості підозри
Обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи .
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_4 , до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Оцінюючи пред'явлену ОСОБА_4 підозру з точки зору її обґрунтованості, слідча суддя враховує наступне.
Частиною 5 статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Для визначення причетності ОСОБА_4 до події кримінального правопорушення слідчим суддею досліджено докази, надані сторонами, зокрема: рапортом про виявлення відсутності військовослужбовця за місцем служби, протоколами допиту свідків (військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 ), та інші матеріали.
Досліджені матеріали досудового розслідування у взаємному зв'язку з обставинами кримінальних правопорушень, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри у причетності підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження (досудове розслідування), слідча суддя не вирішує питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише визначає причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Щодо ризиків кримінального провадження
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Заявлені стороною обвинувачення ризики, визначені у пунктах 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України заслуговують на увагу.
Ризик втечі суд оцінює у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності .
Слідча суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч.1 ст. 177 КПК), в цьому провадженні високий, оскільки ОСОБА_4 дійсно покинув місце несення служби, а саме військової частини НОМЕР_1 , та починаючи з 25.01.2025 року у правоохоронні органи, ОРТЦК та СП, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про вчинене ним самовільне залишення військової частини та про причини не повідомляв. ОСОБА_4 не має міцних соціальних зав'язків, не працевлаштований, що вказує на високий ступінь ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Слідча суддя відхиляє твердження захисника про те, що ОСОБА_4 не має наміру ухилятися від суду та планує повернутися до лав ЗСУ за спрощеною процедурою - на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Відповідно до підпункту 1 пункту 7-2 глави XII із змінами, внесеними згідно із Законом № 4197-IX від 09.01.2025; в редакції Закону № 4392-IX від 30.04.2025 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану" від 30 квітня 2025 року № 4392-IX і військову службу яких призупинено та які добровільно прибули не пізніше 30 серпня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 вважається таким, що самовільно залишив місце служби у військовій частині НОМЕР_2 з 25 січня 2025 року, маючи статус підозрюваного у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 125 КК України, та в цьому провадженні не звертався з клопотаннями про повернення на військову службу.
Покликання підозрюваного, що на момент залишення військової частини він не усвідомлював свої дії, не розумів що робив, самі по собі не звільняють його від кримінальної відповідальності, а мають бути предметом перевірки експерта. Станом на дату розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 перебував на обліку лікаря-психіатра до 2012 року, та знятий з обліку у зв"язку з одужанням. Відомостей про психічні розлади після 2012 року, матеріали справи не містять і стороною захисту таких не надано.
Слідча суддя частково погоджується що існує ризик незаконного впливу на свідків (п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України), який обумовлюється тим, що достовірно знаючи анкетні дані свідків, ОСОБА_4 матиме можливість опосередковано або прямо вплинути на свідків з метою зміни останніми показань та недопущення викриття ОСОБА_4 .. Оскільки свідки мають бути допитані судом підчас судового розгляду, вказаний ризик на стадії досудового розслідування має високий ступінь. Крім того, свідки у даному провадженні є військовослужбовці, з якими ОСОБА_4 проходив військову службу, тому не виключена ймовірність намагання підозрюваного вплинути на них.
Свідки не допитані в судовому засіданні, досудове розслідування на початковій стадії, тому враховуючи характер підозри у сукупності з встановленим способом вчинення протиправних кримінально-караних дій, застосування більш м'якого запобіжного заходу, може негативно вплинути на повне та всебічне дослідження фактичних обставин, унеможливить розкриття осіб, що могли бути причетні до злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, або сприяли їх вчиненню.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5, ч.1 ст. 177 КПК України) достатньо обгрунтований, та є цілком вірогідним. Цей ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема вчинити корисливий злочин. Крім того, 25.08.2025 року Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони до Металургійного районного суду міста Кривий Ріг направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України.
Слідча суддя вважає, доведеним, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, і на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
За змістом частини 8 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо альтернативного запобіжного заходу
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження.
Підозрюваному не може бути обрано більш м'який запобіжний захід, як - то, наприклад, домашній арешт, так як останній полягає в забороні підозрюваному, залишати житло цілодобово або у певний період доби, оскільки підозрюваний раніше судимий, що не стримало його від вчинення дій, які переслідуються кримінальним законом та за які передбачена відповідальність.
Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного у зв'язку із відсутності письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду. Особисте зобов'язання не може бути застосоване у зв'язку із тим, що перебування підозрюваного на волі не сприятиме виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
Приймаючи до уваги встановлені обставини в їх сукупності, слідча суддя доходить висновку, що тримання під вартою є необхідним і пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити.
Зважаючи на те, що кримінальне провадження розпочате 10 червня 2025 року, та на особливості досудового розслідування відповідної категорії кримінальних правопорушень, слідча суддя вбачає обґрунтованим тримання під вартою на строк , що не перевищує 60 днів.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя виходить із такого. Застосування запобіжних заходів є однією з гарантій кримінального провадження, тому основною метою застави є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов'язків і забезпечення здійснення кримінального провадження. Разом з тим застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов'язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст 183 КПК УКраїни).
Таким чином, право визначення застави належить до дискреції слідчого судді, у свою чергу саме на сторону обвинувачення покладено обов'язок довести відсутність підстав для визначення розміру застави у кожному конкретному випадку.
Саме по собі покликання у клопотанні про застосування запобіжного заходу на положення частини 4 статті 183 КПК України не зобов'язує слідчого суддю не визначити заставу як альтернативу. При цьому, клопотання не містить обґрунтування, з покликанням на положення статтей 176 і 178 КПК України, які саме обставини мають бути враховані слідчим суддею для оцінки можливості відступити від встановленого частиною 3 статті 183 КПК України обов'язку при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи майновий стан підозрюваного, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не має законних джерел доходу, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у випадку визнання його винуватим, а також встановлені ризики, слідча суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави на рівні 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 75 700,00 (сімдесят п"ять тисяч сімсот) гривень. Саме такий розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, у випадку її внесення.
Підстав для незастосування застави слідча суддя не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 10 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030010992, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3)" строком на 60 (шістдесят) днів, а саме з моменту затримання в порядку статті 208 КПК УКраїни - до 29 серпня 2025 року до 27 жовтня 2025 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваному ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України на рівні 25 (двадцяти п"яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 75 700,00 (сімдесят п"ять тисяч сімсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні процесуальні обов'язки (ст. 194 КПК України): прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження); не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження); повідомляти (в залежності від стадії кримінального провадження)слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора або суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону ; докласти зусиль до пошуку роботи.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 .
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідча суддя: ОСОБА_1