Справа № 766/11023/24
н/п 2-п/766/109/25
28 серпня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Булах Є.М.,
секретар судового засідання Никифорова А.С.
справа №766/11023/24; провадження №2-п/766/109/25
учасники справи:
представник заявника (відповідача) - Свистун Л.В.;
заявник (відповідач) - ОСОБА_1 ;
представник позивача ОСОБА_2 - не з'явилась ;
позивач ОСОБА_3 - не з'явився;
представник Суворовського ВДВС у м. Херсоні ПМ УМЮ (м. Одеса) - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в інтересах якої діє представник за ордером адвокат Свистун Людмила Василівна(РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про перегляд заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.06.2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат Веріковська Т.А. до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів, -
17 липня 2025 року представник ОСОБА_4 діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, у якій просив: скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Заява обґрунтована тим, що заочним рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.06.2025 року позов про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів задоволено. Звільнено ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментам стягнутих на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.05.2017, на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26.12.2017 у справі № 766/9100/17, починаючи з 29.05.2024 року (ВП №55535832); припинено стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.05.2017, що стягуються на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26.12.2017 у справі № 766/9100/17, з дня набрання рішенням законної сили; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №766/9100/17, виданий 10.01.2018 Херсонським міським судом Херсонської області про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.05.2017, з дня набрання рішенням законної сили.
З вищевказаним рішенням сторона відповідача не погоджується, та вважає таким що підлягає скасуванню з наступних підстав.
На момент подання позову відповідач ОСОБА_1 перебувала під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», у зв'язку із чим ні подати відзив на позовну заяву ні брати участь у судовому засіданні можливості не мала, крім того ОСОБА_1 юридичної освіти не має, знаннями у сфері права не володіє та юридично не обізнана, щодо порядку розгляду справи та вчинення процесуальних дій та подання процесуальних документів.
Крім того, до травня 2025 року відповідач користувалась правничою допомогою, що надавалась адвокатом за ордером Предместніковим О.Г. Не зважаючи на це, останній в результаті неналежного виконання свої обов'язків, право на подання відзиву в строки передбачені законом не реалізував, в результаті чого, відповідач відмовилась від послуг цього представника та розірвала із ним договір про надання правової допомоги.
Крім того відповідач двічі через канцелярію суду подавала клопотання про відкладення розгляду справи, для надання їй можливості отримати належну правничу допомогу та укласти договір з іншим адвокатом.
Однак ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті. Чим, на думку представника, позбавлено відповідача права на вчинення процесуальних дій та подання відзиву до суду.
Також у подальшому, адвокат Свистун Л.В. подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи через підсистему «Електронний суд» та яку було задоволено, надано доступ до електронної справи через підсистему «Електронний суд».
Представником відповідача, у подальшому було подано клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із тим, що в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва на розгляді перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, яке було зареєстровано судом 17.06.2025 року.
В подальшому представник відповідача дізналась, що справу розглянуто та у справі 16.06.2025 року ухвалено заочне рішення.
Тому наявні правові підстави для перегляду заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.06.2025 року та призначення справи до розгляду у загальному порядку.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.07.2025 року заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 31.07.2025 року.
У зв'язку із зайнятістю Головуючого у судовому засіданні з розгляду іншої кримінальної справи №766/50/79/23, розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 08.08.2025 року.
У зв'язку із перебуванням Головуючого в нарадчій кімнаті по кримінальній справі №766/2913/23 розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 28.08.2025 року.
У судовому засіданні заявник та його представник за ордером Свистун Л.В. заяву про перегляд заочного рішення підтримали та просили її задовольнити з підстав викладених у ній, а заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.06.2025 року скасувати і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Факту обізнаності про дату, час та місце розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів не спростували та підтвердили, що завчасно були повідомленні про місце, дні та час проведення судових засідань.
Також зазначали, що відзив на позовну заяву не подавали до суду, оскільки вважали це правом сторони відповідача, а не обов'язком. Посилались також на пропуск строку на вчинення такої процесуальної дії як подання відзиву до суду, разом з тим, підтвердили обставини того, що заяв про продовження процесуального строку на вчинення такої процесуальної дії як подання відзиву до суду не подавали та із відповідним клопотанням не звертались.
Додатково зазначили, що основною підставою для скасування заочного рішення є незгода із ним, та існування тієї обставини, що на час розгляду цієї справи у Центральному районному суді м. Миколаєва на розгляді перебувала справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, у якій судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позовних вимог та яка на час вирішення питання про перегляд заочного рішення перебуває на розгляді в Миколаївському апеляційному суді і рішення ще не набрало законної сили.
Інших обставин та посилань на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача не зазначали та до суду не подавали.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце його проведення повідомлялись належним чином. У судове засідання через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 подала письмову заяву, у якій просила провести судове засідання без участі сторони позивача. Проти задоволення заяви про перегляд та скасування заочного рішення заперечувала з підстав викладених у заяві. Вказала, що за рішенням суду з позивача було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їх спільного сина. Після ухвалення такого рішення про стягнення аліментів змінились обставини, за якими дитина з травня 2024 року проживає із батьком, і стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 з цього часу суперечить положенням Сімейного Кодексу та є підставою для припинення стягнення аліментів з нього.
Просила відмовити у задоволенні клопотання про перегляд заочного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Тож за таких обставин, суд ,за згоди сторони заявника, постановив розглянути питання про перегляд заочного рішення за відсутності позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_2 , що у судове засідання не прибули, подавши заяву про розгляд питання без їх участі, на підставі наданих пояснень ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_4 та наявних у справі даних та доказів із фіксуванням судового засідання технічними засобами.
Заслухавши пояснення учасників справи що прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про скасування заочного рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За змістом зазначених положень чинного законодавства скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. Наявність наведених вище обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги про скасування заочного рішення, заявник/представник посилається на те, що хоча і був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, однак не з'являвся у підготовчі судові засідання та у подальшому у судові засідання з поважних причин подаючи заяви про відкладення розгляду справи, а отже був позбавлений можливості надати суду пояснення, доводити свою переконливість та заперечувати щодо заявленого позову проти нього.
ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому права такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд вживав вичерпних заходів для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання цивільного судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Відповідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17.10.2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
За висновками КЦС у складі ВС у постанові від 28.10.2021 року у справі №465/6555/16-ц право на доступ до правосуддя право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Поштовими повідомленнями №06 102 173 718 75, №06 102 492 782 90, №06 102 513 767 11, №06 102 569 077 40, №06 102 577 407 84 підтверджується, що судом на виконання приписів п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України направлялися поштові повідомлення саме на адресу реєстрації ОСОБА_1 . За приписами п. 4 ч. 8 вказаної статті днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За приписами ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Отже, доводи заявника та його представника про не можливість прибути у судове засідання і вчинити відповідні процесуальні дії пов'язанні із поданням відзиву на позовну заяву, чим чинилися перешкоди відповідачу на реалізацію процесуальних прав учасника справи, спростовується наведеним вище.
Крім того, відповідачем та її представником неодноразово, а саме: 15.01.2025 року; 28.01.2025 року; 25.04.2025 року; 13.05.2025 року подавались клопотання про відкладення розгляду справи, які задовольнялись судом, з урахуванням обставин поважності причин неможливості прибуття у судове засідання викладених у заявах та клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, що у тому числі свідчить про обізнаність сторони відповідача про існування судового процесу і заявленого позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 .
Разом із тим, про причини неподання відзиву і докази про це суду не надали, у судові засідання, що були призначені на 20.05.2025 року; 02.06.2025 року та 16.06.2025 року не з'явились.
Твердження сторони заявника про чинення перешкод в участі у судових засіданнях не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки не можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, не позбавляє права участі у судовому засіданні учасника справи особисто.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «(Ryabykh v. Russia», №52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Сторона заявника, подаючи заяву про перегляд заочного рішення, висловила свою незгоду із ухваленим рішенням у справі при цьому посилань на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача не зазначали та про наявність таких обставин не повідомили.
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Згідно роз'яснень наданих у інформаційному листі Верховного суду України Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах вбачається, що непоодинокими є випадки, коли суди скасовують заочні рішення та не оцінюють надані відповідачем докази на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи і скасовують заочні рішення лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.
Доказів, які мають істотне значення для справи в розумінні ст.288 ЦПК України заявником не надано.
З урахуванням вищезазначеного, доказів для скасування заочного рішення заявником не надано, тому заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.
Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст. ст. 258-261, 287-289 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в інтересах якої діє представник за ордером адвокат Свистун Людмила Василівна(РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про перегляд заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.06.2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат Веріковська Т.А. до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 29.08.2025 року.
СуддяЄ. М. Булах