Справа № 686/17611/25
Провадження № 2-а/686/312/25
28 серпня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданої та підписаної його представником адвокатом Ременьковою Іриною Олександрівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
У червні 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана та підписана його представником адвокатом Ременьковою Іриною Олександрівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.02.2025 року № 2546, згідно з якою просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 № 2546 від 28.02.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що з оскаржуваною постановою та інкримінованим йому правопорушенням ОСОБА_1 категорично не погоджується, оскільки вона є незаконною та необґрунтованою, а викладені в ній обставини не відповідають дійсності. Як вбачається з виданого ОСОБА_1 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 його зараховано у запас 31.05.2001 р. ст.15 ЗУ ЗВО і ВС (був засуджений). 01.06.2022 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 п.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується записом про виключення з військового обліку у графі 13 та 14 «Відмітки про військовий облік» тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 01.06.2022 року. Позивач завжди має при собі облікові документи та на вимогу осіб, які уповноважені перевіряти військово-облікові документи, завжди їх надає для ознайомлення. При цьому, у постанові №2546 від 28.02.2025 року відсутні відомості про перевірку посадовими особа ІНФОРМАЦІЯ_3 бази даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ». Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 мали можливість отримати із системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ІТС «ОБЕРІГ» персональні дані Позивача, а тому у відповідача не було підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210-1 КупАП, відповідно до примітки ст. 210-1 КУпАП. Під час спілкування з працівниками ТЦК жодної фото- і відеофіксації не здійснювалось, відповідних доказів Відповідачем не надано. Крім того, під час спілкування з ОСОБА_1 працівники ТЦК не пред'явили йому своїх документів, які б підтвердили їх повноваження на перевірку документів, що також є грубим порушенням з боку Відповідача. Воскаржуваній постанові, навмисно не зазначено ні посади, ні прізвищ посадових осіб поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 , які ніби то вимагали від Позивача пред'явити військово-обліковий документ. З вище викладеного вбачається, в діях Позивача відсутня подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. З ст. 210-1 КУпАП, за яке ОСОБА_1 піддано стягненню у вигляді штрафу. Оскільки Позивач не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення про дату та час розгляду справи, ОСОБА_1 позбавлено права бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, із матеріалів даної справи не вбачається, що Відповідач вжив всіх заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КпАП України, в тому числі на отримання правової допомоги, тобто було порушено його право на захист. Таким чином, у порушення вимог чинного законодавства, Відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. Таким чином, оскаржувану постанову на думку позивача винесено з порушенням, недотриманням процедури здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також за відсутності належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст. 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування відповідної постанови із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі направлено учасникам справи. Копію ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у даній адміністративній справі згідно рекомендованого повідомлення надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_4 та отримано 30.06.2025 року.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву протягом строку, встановленого судом. Також не подано відповідачем жодних доказів по справі.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України до суду не надійшло.
Відповідно до частини першої, другої та восьмої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пунктів 1 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення обов'язків військовозобов'язаного під час мобілізації в особливий період.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Згідно оскаржуваної постанови, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП від 23.02.2025 року №187, про те, що 23.02.2025 року о 13 год. 50 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , 1983 року, у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою представників поліції та представників ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.
За змістом ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року (набрав чинності 18 травня 2024 року) було внесено зміни до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме передбачено, що: 1) військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження; 2) у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна до вести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін.
Згідно ч. 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Вказана норма діє з 17.07.2024 року.
Позивач заперечує факт того, що 23.02.2025 року о 13 год. 50 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою представників поліції та представників ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Натомість до позову долучив копію тимчасово посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 01.06.2022 року, за якою його взято на військовий облік 01.06.2022 року та того ж дня знято з військового обліку.
Частиною десятою статті 1 Закону № 3543 (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок № 559) затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Заперечень щодо дійсності військо-облікового документу, копію якого долучив позивач до матеріалів справі, відповідач не надав.
При цьому в оскаржуваній постанові не вказано чи було здійснено перевірку даних позивача через базу даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ».
Таким чином, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження скоєння у зазначеному в постанові місці та часі адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПАП позивачем, та не спростував доводи позивача, зазначені в позові. Сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом.
Суд при вирішенні вказаної справи зважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, котра оскаржується є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПАП та правомірність винесення оскаржуваної постанови, не доведена стороною відвідача, тож підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України. Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За умовами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги, що суд прийшов до переконання про задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі котрого було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та останнім понесено витрати з розгляду вказаної справи в суді, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 1514 гривень 00 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9,72-74,77,121, 229,242,244-246,286 КАС України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 2546 від 28.02.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, провадження по справ закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1514 гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа