СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/154/25
ун. № 759/19588/25
29 серпня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., розглянув без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позову, -
28 серпня 2025 року представник заявника - адвокат Шевченко Т.М. подав через систему «Електронний Суд» заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт, а саме: на рахунки відкриті у банках України на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування своєї позиції, заявник вказує на факт передачі 15 000 доларів США відповідачу, вказує, що була написана розписка, для підключення будинку АДРЕСА_1 до електропостачання, водовідведення (каналізації), газопостачання та можливості підключення інших послуг, в разі виникнення такої необхідності і після сплати повної суми бути співвласником комунікацій. Однак, жодних робіт із підключення до комунікацій (електропостачання, водовідведення (каналізації), газопостачання) відповідачем здійснено не було. Крім того, позивач змушений був самостійно підключати електроенергію, копати та облаштовувати власну каналізацію (вигрібну яму), і як наслідок не став ніяким співвласником мереж. Тобто, відповідач, шахрайським способом заволодів грошовими коштами позивача, не надавши обіцяних послуг (підключення до електромереж, водовідведення та газопостачання), а також відмовившись повертати безпідставно одержані грошові кошти.
На сьогоднішній день, позивачу грошові кошти відповідачем у повному обсязі так і не повернуто, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконано. Враховуючи, що заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов'язання, заявлений спосіб забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи (в т.ч. шляхом укладення як реальних, так і фіктивних правочинів) у випадку ухвалення рішення на користь позивача та звернення до відповідних органів із виконавчими документами. Позивач вважає, що відповідач, буде виводити все належне йому на праві власності майно із свого володіння для уникнення відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 року вищевказана заява надійшла в провадження судді Горбенко Н.О.
У відповідності до ч. 4 ст. 153 ЦПК України, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Перевіривши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заяви про забезпечення позову, надані документи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у с праві № 643/12369/19).
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20).
Арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби - обмеженні права користування майном (постанова Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 212/7106/21).
Також Верховний суд зазначив, що на підставі постанови від 21 серпня 2019 року у справі №761/39201/18, що при розгляді заяви про забезпечення позову не обхідно звернути увагу на те що заявник повинен довести наміри відповідача, щодо відчуження спірного майна або чинити перешкоди у виконанні рішення суду. Посилання в заяві про наявність обставин, які можуть унеможливити виконання рішення суду про стягнення боргу у повному обсязі зі сторони відповідача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення.
Як вбачається із матеріалів заяви представник позивача просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову та не надав підтвердження того, що майно на яке просить накласти арешт, відповідач має намір відчужити, а посилання які містися в матеріалах заяви, не дають достатніх підстав для підтвердження наміру.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись: ст.ст. 149,150 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , поданої до пред'явлення позову, шляхом накладення арешту на все нерухоме майно та банківські рахунки - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту підписання суддею ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 29 серпня 2025 року.
Суддя Н.О. Горбенко