пр. № 2/759/7381/25
ун. № 759/17107/25
11 серпня 2025 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів та визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
у серпні 2025 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
05.08.2025 визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У вказаній позовній заяві позивач просить припинити стягнення аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Святошинського районного суду міста Києва від 26.07.2024 ун. №759/14883/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , починаючи з 19.07.2024, та визнати судовий наказ про стягнення аліментів №759/14883/24 від 26.07.2024 виданий Святошинським районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню.
Отже, позивач просить у позовному проваджені визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вивчивши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів, суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на наступне.
Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
У ч. ч. 1, 3 ст. 160 ЦПК України вказано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Отже, наказне та позовне провадження є двома різними процесуальними порядками здійснення цивільного судочинства, які мають різний склад учасників та процесуальні форми завершення судового розгляду у формі судового рішення (відповідно, судовий наказ та рішення суду).
Норми ЦПК України не передбачають процедуру перегляду судового рішення ухваленого в наказному провадженні шляхом ініціювання позовного провадження.
Водночас відповідно до ст. 173 ЦПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Згідно із ч. ч. 1 - 4 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Отже, вищевказані норми ЦПК України передбачають розгляд судом питання про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у порядку вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах.
З огляду на вказане, позов про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню не може бути предметом позовного провадження в порядку цивільного судочинства.
Згідно ст. 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала.
Враховуючи вище викладені обставини, у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу, що він може звернутись із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку передбаченому ст. 432 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 19, 160, 173, 186, 258, 260, 261, 432 ЦПК України, -
відмовити у відкритті провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів та визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.В. Ул'яновська