Справа № 756/13272/25
Провадження № 1-кс/756/2316/25
28 серпня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2025 року за № 12025100050002141, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
І. Суть клопотання
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2025 року за № 12025100050002141, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку слідчого, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників в судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання та зазначили, що повідомлена прокурором підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, адже матеріали клопотання не містять прямих доказів вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Підозрюваний наголосив, що сторона обвинувачення не перевірила його версію подій, не допитала працівників швидкої медичної допомоги, не оглянула приміщення під'їзду, у якому були наявні сліди крові. Підозрюваний зазначив, що має хронічну тяжку хворобу, фізично є значно слабкішим за потерпілого, не має пошкоджень та інших слідів боротьби, що виключає причетність його до вчинення кримінального правопорушення. Також сторона захисту звернула увагу на суперечностях в матеріалах досудового розслідування та недопустимість відеозапису, наданого у судовому засіданні прокурором. На думку адвоката, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатний забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
Дослідивши клопотання, надані слідчим матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Слідчий зазначив, що 25.08.2025 о 22:00 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи умисел, спрямований на на заподіяння ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, взяв невстановлений гострий предмет і завдав ним численних ударів у ділянку тулуба потерпілого.
Унаслідок дій ОСОБА_4 ОСОБА_7 спричинено: поєднане проникаюче торако-абдомінальне ножове поранення; множинні проникаючі поранення передньої черевної та грудної стінки та інші ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_4 реалізував умисел на заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про що йому було повідомлено 27 серпня 2025 року.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
-?медичною довідкою від 26.08.2025 з КНП «КМКЛ № 1», у якій зазначено тілесні ушкодження потерпілого;
-?протоколом прийняття заяви про вчинення злочину від 26.08.2025;
-?рапортом виклику служби 102 за ЄО № 56444 від 26.08.2025;
-?карткою виїзду невідкладної медичної допомоги ПП «Клініка Медіком» від 26.08.2025;
-?протоколом обшуку від 26.08.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого у квартирі за місцем проживання підозрюваного виявлено потерпілого з пораненнями та підозрюваного;
- протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 . Зокрема ОСОБА_24 повідомила, що 25.08.2025 близько 21:30 почула із сусідньої квартири незвичні звуки та два чоловічі голоси, один з яких казав «не вбивай мене», «чому ти так, ОСОБА_26 », а також крики від болю;
- протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_27 від 27.08.2025, в якому зафіксоване його спілкування з підозрюваним, який заперечував, що бачив потерпілого, та заспокоював свідка з приводу його зникнення;
- дослідженим у судовому засіданні відеозаписом на місці події, на якому зафіксовано, як потерпілий під час його транспортування працівниками швидкої медичної допомоги повідомив, що тілесні ушкодження йому завдав « ОСОБА_28 »;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_27 , який разом з дружиною потерпілого прибув на місце його виявлення, та коли потерпілого виносили з квартири, від нього свідок дізнався, що підозрюваний наніс йому 11 ножових ударів;
- іншими матеріалами у їх сукупності.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Наведені стороною захисту доводи щодо невжиття стороною обвинувачення заходів, спрямованих на перевірку версії сторони захисту спростовуються наданими матеріалами, згідно з якими підозрюваний відмовився від дачі показань. З іншими заявами та клопотаннями про проведення слідчих дій не звертався. Отже, сторона захисту не повідомила стороні обвинувачення альтернативної версії подій, яка могла б бути нею перевірена у межах досудового розслідування. При цьому слідчий суддя зауважує, що підозрюваний був забезпечений професійною правовою допомогою адвоката з моменту його затримання, тобто не мав перешкод для реалізації своїх прав.
Наведені захисником доводи щодо недопустимості відеозапису, на якому зафіксовано потерпілого, мають оцінюватися на подальших стадіях кримінального провадження під час з'ясування допустимості доказів та додержання порядку їх отримання. Під час вирішення питання про застосування до особи запобіжного заходу повноваження слідчого судді в частині оцінки допустимості доказів обмежуються випадками, передбаченими ст. 87 КПК України, втім доводи про наявність таких підстав стороною захисту не повідомлялися.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , зокрема, його насильницький характер, тривале приховування факту заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінального правопорушення.
Під час оцінки цього ризику впливу на свідків, потерпілого слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя враховує, що вказані особи відомі підозрюваному, а їх показання мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наведені обставини обґрунтовано свідчать про наявність ризику того, що підозрюваний як самостійно, так й через інших осіб може впливати на свідків, потерпілого, з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань (висновків) чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя враховує обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризику переховування та впливу на свідків, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Строк тримання під вартою слід обчислювати у відповідності до положень ч. 2 ст. 197 КПК України - з моменту затримання підозрюваного, тобто з 27 серпня 2025 року.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Таким чином, враховуючи наведені обставини, відсутні підстави для визначення застави.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання - задовольнити.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Визначити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 60 днів, тобто до 25 жовтня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж 5-ти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1