Справа № 755/15922/25
"28" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження № 12025100040000525, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Васьковичі Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживав на момент затримання АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 12.08.2024 року Франківським районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн.;
- 28.10.2024 року Оболонським районним судом міста Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та під час дії Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який в подальшому продовжений та діяв на день вчинення злочину, повторно вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.
13.02.2025 приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, перебував у приміщенні відділу «Інтерспорт» торгівельного центру «Епіцентр К» № 9, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 13-В, де у нього виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою особистого, протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 , скориставшись тим, що його дії є звичайною поведінкою покупців, перебуваючи у відділі «Інтерспорт» вищевказаного торгівельного центру, взяв зі стелажу куртку жіночу фірми Jack Wolfskin (p.S синій 1207611_1010 MARIENPLATZ JKT W JACK WOLFSKIN AW2425), синього кольору, розміру S, вартістю 5599 грн. 33 коп., та поніс її в примірочну, де зняв з куртки антикрадіжний пристрій та одягнув вищевказану жіночу куртку на себе під свій верхній одяг.
В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, скориставшись тим, що ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для працівників магазину та покупців, ОСОБА_6 ,не маючи наміру розрахуватись за вищевказаний товар, пройшов повз касову зону, не розрахувавшись за товар та направився до виходу з магазину, тобто вчинив усі необхідні дії, які він вважав за необхідні для доведення злочину до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки при проході через сигнальні рамки його дії були викриті охоронцями куртку жіночу фірми Jack Wolfskin (p.S синій 1207611_1010 MARIENPLATZ JKT W JACK WOLFSKIN AW2425), синього кольору, розміру S, вартістю 5599 грн. 33 коп № 9, які зупинили ОСОБА_6 з викраденим товаром, яким він не встиг розпорядитись.
Своїми діями ОСОБА_6 намагався спричинити матеріальної шкоди потерпілому ТОВ «Епіцентр К» на суму 5599 грн. 33 коп.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України визнав в повному обсязі, фактичні обставини кримінального правопорушення (дата, час, місце, спосіб та інші обставини) та їх правову кваліфікацію не оспорював. Підтвердив суду, що дійсно саме він вчинив крадіжку куртки синього кольору з відділу «Інтерспорт» торгівельного центру «Епіцентр К» що по Дніпровській Набережній. Зокрема вказав, що його затримала охорона, коли він пройшов антикрадійні рамки. Діяв самостійно. У скоєному розкаявся, просив суворо не карати. Зазначив, що бажає повернутися до військової служби.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 тих, що стосуються вирішення питання щодо долі речових доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження. Представник потерпілого зазначив, що не планує подавати цивільний позов.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яка вчинена повторно, в умовах воєнного стану та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначаючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами. Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України КК України, який відносяться до категорії тяжких, особливості призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 68 КК України, характер та ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке полягало не тільки у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі час, місце, спосіб учинення, крім того, обвинувачений добровільно розповів про обставини вчиненого, і саме вказана позиція обвинуваченого забезпечила виконання таких завдань кримінального провадження як швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд.
Крім того, обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки, просив врахувати, що має бажання повернутися на військову службу.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому обвинувальний акт не містить.
У постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 740/5424/15-к, від 05 лютого 2019 року у справі № 753/24474/15-к сформульовано правову позицію про те, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Зважаючи на фактичні конкретні обставини у даному кримінальному провадженні, повне визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття, суд дійшов висновку за можливе призначити обвинуваченому покарання у мінімальних межах санкції статті.
До такого висновку суд дійшов також, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу обвинуваченого, з огляду на конкретні обставини справи.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України, а також ст. 75 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Крім того, судом враховується, що ОСОБА_6 був засуджений 12.08.2024 року Франківським районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн., покарання не відбув, а також 28.10.2024 року Оболонським районним судом міста Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Кримінальне правопорушення, за яким ОСОБА_6 засуджується цим вироком, вичинено 13 лютого 2025 року.
Враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив нове кримінальне правопорушення після постановлення попередніх вироків, суд приходить до висновку про необхідність засудження останнього із застосуванням ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва.
Суд сприймає доводи обвинуваченого про його намір повернутись до військової служби та надану стороною захисту письмову згоду командира військової частини про згоду щодо проходження служби обвинуваченим згідно листа від 27 серпня 2025 року, натомість це питання підлягає вирішенню відповідно до ст. 81-1 КК України, згідно якої під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
В свою чергу, частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або частково приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.
Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов'язком суду, який призначає остаточне покарання за сукупністю вироків.
Ураховуючи, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення після постановлення попередніх вироків Франківського районного суду м. Львова та Оболонського районного суду міста Києва - остаточне покарання ОСОБА_6 слід призначити за правилами ч.1 ст. 71 КК України, тобто за сукупністю вироків.
Згідно ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Таким чином, призначене ОСОБА_6 Франківським районним судом м. Львова покарання у виді штрафу слід виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді позбавлення волі відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 20 липня 2025 року.
Згідно вимог ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , час перебування під вартою в ІТТ ГУНП у м. Києві - з 13 лютого 2025 року по 14 лютого 2025.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КK України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного йому вироком Оболонського районного суду міста Києва від 28.10.2024, та повністю приєднати покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 12.08.2024 згідно з правилами ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) дня позбавлення волі та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 (тридцять чотири тисячі) гривень виконувати самостійно.
Строк відбування покаратння рахувати з 20 липня 2025 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2025 року (справа № 755/2668/25) - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 , в строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення за цим кримінальним провадженням - з 13 до 14 лютого 2025 року (два дні), із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України речові докази:
- мобільний телефон та особисті речі повернути ОСОБА_6 ;
- куртку жіночу фірми Jack Wolfskin (p.S синій 1207611_1010 MARIENPLATZ JKT W JACK WOLFSKIN AW2425), синього кольору (квитанція № 024280)- повернути ТОВ «Епіцентр К»;
- оптичний носій DVD-R диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1