Справа №295/12016/25
1-кс/295/4633/25
29.08.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №62025240020006954 від 28.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та додані до нього матеріали, -
Слідчий звернувся з клопотанням, в якому просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 28.10.2025.
Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 12.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, після чого направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2025 № 231 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частин НОМЕР_1 . Зарахований до списків особового складу та на усі види забезпечення.
У подальшому, 17.08.2025 солдату ОСОБА_4 ввірено в користування зброю, а саме АКМС ТТ 01865 1976 р.в. Згідно доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2025 № 812/34292 близько 19 год. 20 хв. 17.08.2025 встановлено факт відсутності солдата ОСОБА_4 , який з метою ухилитись від військової служюи з ввіреною йому в користування зброєю (АКМС ТТ 01865 1976 р.в.) самовільно залишив місце служби, а саме розташування польового табору військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2025 № 9906 було призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом, за результатами якого не встановлено поважних причин відсутності військовослужбовця ОСОБА_4 у розташуванні військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України. У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на всій території України введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який станом на 17.08.2025 припинений або скасований не був.
Разом з тим, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).
Відповідно до вимог ст.ст. 1-4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Однак, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, близько 19 год. 20 хв. 17.08.2025 самовільно залишив з ввіреною йому в користування зброєю (АКМС ТТ 01865 1976 р.в.) місце служби, а саме розташування польового табору військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та ухиляється від проходження військової служби по теперішній час.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомляв та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- актом та матеріалами службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 ;- повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 про вчинення кримінального правопорушення від 28.08.2025 № 834/5379/вз;
- доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2025 за фактом самовільного залишення військової частини зі зброєю солдатом ОСОБА_4 ;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2025 № 9906 про призначення службового розслідування;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2025 № 5086 про результати службового розслідування;- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності;
- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Таким чином вбачається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
У клопотанні слідчий послався на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України слідчий зазначив, що існує реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а саме позбавлення волі строком до дванадцяти років.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 ЦПК України слідчий зазначив, що будучи військовослужбовцем, підозрюваний ОСОБА_4 у разі застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою дозволить йому, шляхом умовлянь, чинення тиску та/або будь-яким іншим чином здійснити вплив на інших осіб, зокрема з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , яким можуть бути відомі обставини вчинених ним кримінальних правопорушень та які ще не допитані у вказаному кримінальному провадженні з метою надання потрібних йому показів.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 ЦПК України слідчий зазначив, що будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 самовільно з метою ухилення від військової служби залишив місце служби зі зброєю військову частину НОМЕР_1 , обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, та проводив час на власний розсуд та до розташування військової частини НОМЕР_1 самостійно так і не з'явився.
Сторона обвинувачення вважає, що запобігання наведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 можливе винятково у разі застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Підозрюваний та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання, ОСОБА_4 зазначив, що вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнає, має намір продовжити військову службу.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому перебувають матеріали кримінального провадження №62025240020006954 від 28.08.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
28.08.2025 о 21:40 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 54.
28.08.2025 у зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).
Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Поняття «обґрунтована підозра» визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Згідно з усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Саме з огляду на таке розуміння обґрунтованості підозри слідчий суддя вирішуває це клопотання, та дійшов висновку про те, що описана у клопотанні фабула, в сукупності з наданими прокурором та слідчим поясненнями та матеріалами кримінального провадження, свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Однак слід зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішував тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в сукупності такі документи вказують на те, що пред'явлена ОСОБА_4 підозра є обґрунтованою.
Слідчим суддею встановлено достатньо підстав вважати, що прокурором доведені ризики, на які він посилається в клопотанні, а саме - ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Згідно статті 178 КПК України слідчим суддею враховано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Житомира, українець, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. Крім того, зважаючи на наявність зазначених вище ризиків та те, що на даний час не проведено всіх слідчих дій з метою отримання належних та допустимих доказів, слідчий суддя вважає ці обставини такими, що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню з обранням відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.
За наведених обставин слідчий суддя вважає, що відносно ОСОБА_4 підлягає застосуванню виключний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання і вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме - до 20.10.2025.
Водночас, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального провадження, слідчий суддя визначає заставу в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, в розмірі у виді двадцяяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 60560, 00гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у строк дії ухвали на депозитний рахунок Богунського районного суду м. Житомира.
На переконання слідчого судді саме така сума застави за встановлених фактичних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку у разі її внесення, бути достатнім стримуючим фактором для запобігання ризиків, доведених прокурором.
У разі звільнення підозрюваного з-під варти у зв'язку з внесенням застави, слідчий суддя покладає на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст.176 - 178, 182-183, 194, 196, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Одночасно визначити ОСОБА_4 розмір застави у двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), у строк дії ухвали на депозитний рахунок Богунського районного суду м. Житомира, одержувач: ТУ ДСА України в Житомирській області, код: 26278626, розрахунковий рахунок: UA678201720355249002000000277, банк: ДКСУ м. Київ.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, суду;
- не відлучатися з м. Житомира без дозволу слідчого, прокурора або суду в залежності від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання;
- не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженню;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави вважати з моменту внесення застави. Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Рахувати строк тримання під вартою з моменту затримання - 21:40 год 28.08.2025.
Строк дії ухвали встановити до 20.10.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1